Постанова Кропивницький апеляційний суд № 398/1681/23

ПОСТАНОВА Іменем України 22 червня 2023 року м. Кропивницький справа № 398/1681/23 провадження № 22-ц/4809/753/23 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Карпенко О.Л., Чельник О.І., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н. В., учасники справи: позивач Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області; відповідач Попельнастівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування за апеляційною скаргою Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2023 року (суддя Дубровська Н.М.),- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року перший заступник керівника Олександрійської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , яким просить суд: -визнати незаконним та скасувати рішення Олександрівської сільської ради №459 від 22.10.2020 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність»; -стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витрати в розмірі 5 368 грн. Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 , депутата сьомого скликання Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області визнано винним у вчиннені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 гривень. Суд встановив, що ОСОБА_1 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог підпунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів у спосіб та строки визначені Законом, перед голосуванням 22.10.2020 року на 37-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради та проголосував за рішення № 459 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку за №3520380400:51:000:0333 загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із земель житлової та громадської забудови, за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 , будучи депутатом сьомого скликання Олександрівської сільської ради, відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, обмеження та зобов`язання, передбачені цим Законом, в порушення вимог підпунктів 1, 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, що проявилось у голосуванні 22.10.2020 року на 37-й сесії 7-го скликання Олександрівської сільської ради за рішення № 459 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки у власність», яким затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у власність земельну ділянку за № 3520380400:51:000:0333 загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із земель житлової та громадської забудови, за рахунок земель не наданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Таким чином, рішення Олександрівської сільської ради № 459 від 22.10.2020 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 , прийнято в умовах реального конфлікту інтересів, а тому є незаконним. 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3520380400:51:000:0333, площею 0,25 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Оскільки оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, то, на думку прокурора, воно є незаконним і відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» може бути визнане у судовому порядку незаконним з подальшим скасуванням. Короткий зміст ухвали суду Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування; роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Судове рішення обґрунтоване тим, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій. Зі змісту позовних вимог вбачається, що питання щодо визначення права власності на земельну ділянку не порушується, а є вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, а саме виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/бездіяльністю Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому така вимога підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, перший заступник керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області Денис Лещенко подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що предметом спору у даній справі є питання законності рішення, прийнятого в умовах реального конфлікту інтересів, про затвердження органом місцевого самоврядування проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність. Тобто предметом цього спору є рішення органу місцевого самоврядування, з якого виникає цивільне право, а саме право власності громадянина на земельну ділянку. Зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 лютого 2015 року у справі №21-34а15,у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Оскільки суд першої інстанції зазначеного не врахував, тому дійшов помилкового висновку про предметну підсудність даного спору адміністративному суду, вважає, що ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, адвокат Кривонос А.І. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін. Вважає, що судом першої інстанції здійснено правильний висновок щодо визначення предметної юрисдикції спору в даній справі (а.с.31-34). Рух справи в суді апеляційної інстанції Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подана 25 квітня 2023 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року витребувано з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області матеріали даної цивільної справи. Ухвалою суду від 22 травня 2023 року відкрито провадження у даній справі; встановлено строк для подачі відзиву. 02 червня 2023 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 22 червня 2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу. Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с.44-46). На підставі розпорядження керівника апарату апеляційного суду від 21 червня 2023 року № 56 здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями, за результатами якого членів колегії з розгляду даної справи суддів Дуковського О.Л. та Письменного О.А. замінено суддями Карпенком О.Л. та Чельник О.І. Щодо участі учасників справи в суді апеляційної інстанції У судовому засіданні 22 червня 2023 року в суді апеляційної інстанції представник апелянта, прокурор Володіна А.Г. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягала на її задоволенні. Від представника Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, адвоката Кривоноса А.І. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача (а.с.40). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виснував, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач неправильно визначив юрисдикційну належність справи та помилково звернувся з позовом до суду в порядку цивільного судочинства, в той час, як між сторонами по справі виник публічно-правовий спір, який належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства. Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, а оскаржуване судове рішення першої інстанції (ухвала) не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. З огляду на викладене вважається «судом, встановленим законом» лише той судовий орган, котрий має відповідну юрисдикцію щодо розгляду та вирішення конкретної справи. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 15 травня 2019 року у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18 та інших. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У пунктах 2, 7, 19 ст. 4 КАС України наведено визначення ряду понять: публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, згідно з ч. 3 цієї статті Кодексу адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі й заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Натомість згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Вирішуючи питання розмежування юрисдикцій адміністративних і загальних судів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 126/1373/17 сформувала правову позицію, яка надалі неодноразово була повторена даним судом в інших рішеннях. Її суть зводиться до того, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. У справі № 826/13628/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Як виходить зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Олександрівської сільської ради №459 від 22.10.2020 «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування було прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного із депутатів, який брав участь у голосуванні, що вказує на порушення антикорупційного законодавства та інтересів територіальної громади, якій належала земельна ділянка. Оскаржуване рішення мало наслідком незаконний перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 , а тому позов направлений на відновлення права комунальної власності на земельну ділянку. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення стосується приватноправових відносин і є цивільноправовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 25-28), від 20 березня 2019 року у справі № 756/5081/14-ц (пункт 32), від 3 липня 2019 року у справі № 756/5080/14-ц (пункт 37), від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18)). Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване прокурором рішення сесії Олександрівської сільської ради № 459 від 22 жовтня 2020 року «Про затвердження проекту із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність» - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи ( ОСОБА_1 ) та дія якого вичерпується його виконанням. Водночас беручи до уваги зміст ч. 2 ст. 78, п. «б) ч. 1 ст. 81, 118 ЗК України, це рішення є підставою виникнення в ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку. Предметом спору є не лише законність рішення органу місцевого самоврядування, а й правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на цю земельну ділянку. Таким чином, враховуючи всі критерії, які впливають на визначення предметної та суб`єктної юрисдикції (суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин) у їх сукупності, колегія суддів вважає, що переданий на розгляд суду спір є цивільноправовим і відноситься до юрисдикції загальних судів (ч. 1 ст. 19 ЦПК України). Суд першої інстанції помилково посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17 жовтня 2018 у справі № 380/624/18, адже предметом оскарження у тій справі було рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою і в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, прокурор оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, яким передано у власність земельну ділянку ОСОБА_1 , а тому оспорювання правомірності набуття фізичною спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена ухвала суду, відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, - скасуванню з одночасним направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції, обгрунтовано вказують про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання пов`язаного з відкриттям провадження. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції ухвалена без додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 379 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Розподіл судових витрат, понесених стороною при подачі апеляційної скарги, повинен бути вирішений за наслідком розподілу витрат по закінченню розгляду справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області задовольнити. Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 квітня 2023 року скасувати. Справу №398/1681/23 за позовом Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування направити до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст складено 27.06.2023р. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О.Л. Карпенко О.І. Чельник