Постанова 4813 № 522/6884/23

Номер провадження: 33/813/1031/23 Номер справи місцевого суду: 522/6884/23 Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Кузьміч Г.Р., особи, яка з`явилася до судового засідання: -захисника ОСОБА_1 адвоката Дукіної Д.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Дукіної Дар`ї Станіславівни на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року від Управління патрульної поліції в Одеській області до Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали адміністративної справиза ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком - один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі 536 гривень 80 копійок на користь держави. Не погоджуючись з зазначеною постановою суду,захисник ОСОБА_1 адвокат Дукіна Д.С. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, вчинення формального розгляду справи. В апеляційній скарзі захисник заперечує проти належності такого доказу по справі, як протокол про адміністративне правопорушення серії ААДД № 026986 від 27.03.2023 року, вказуючи, що судом не встановлено та не зазначено конкретних кваліфікуючих ознак конкретного адміністративного правопорушення, однак визнано ОСОБА_1 винним, проте визнання особи винною у вчинення правопорушення без кваліфікації його дій є грубим порушенням норм матеріального права та порушує конвенційні права ОСОБА_1 , а саме права на справедливий суд. Адвокат наголошує, що в порушення вимог законодавства працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не зазначено суть адміністративного правопорушення, яке б точно відповідало ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного в ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол, що позбавляє суд встановити склад правопорушення, що ставиться в провину ОСОБА_1 . Тобто в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у графі «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин», останньому ставиться в провину те, що він у вказаний час та місці керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Однак, самостійно така ознака, як керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, не є порушенням підп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України, та не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як відповідною ознакою, за вказаних обставин, може бути лише перебування в стані алкогольного сп`яніння, а не наявність ознак такого стану у водія. У зв`язку з чим, на думку скаржника, вказані в протоколі працівником поліції установлені ним обставини правопорушення, які ставляться в провину ОСОБА_1 , взагалі не охоплюються п. 2.9а Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких підстав захисник вказує про невідповідність викладеного в протоколі порушення до кваліфікації дій ОСОБА_1 та у випадку виявлення відсутності відповідності суті адміністративного правопорушення, зазначеного в ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол, такий доказ не може вважатись належним доказом у справі. При цьому сторона захисту наголошує, що дії поліцейського щодо виконання вимог законодавства про належне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення дають підстави вважати, що у ході провадження у цій справі особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, фактично не було встановлено та зафіксовано події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а ОСОБА_1 фактично не було висунуте обвинувачення у вчиненні конкретного правопорушення. За таких підстав, сторона захисту в апеляційній скарзі звертає увагу, що оскільки, у складеному уповноваженою особою протоколі про адміністративне правопорушення не вказано про обставини, що відображають об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а зазначені в протоколі обставини, не утворюють юридичного складу будь-якого правопорушення, а тому з урахуванням рішень ЄСПЛ, що усунення цих недоліків судом, а саме самостійне висунення нового обвинувачення, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, або відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, призведе до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), а тому зазначене є самостійною підставою для закриття провадження у справі, в зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, сторона захисту оспорює допустимість такого доказу, як роздруківка газоаналізатора «Drager», вказуючи, що після проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager», останній вказав працівникам поліції про його незгоду з результатами огляду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Проте, ОСОБА_1 , спостерігаючи зухвалу поведінку працівників поліції відносно себе та не довіряючи їх діям, будучи позбавленим права на захист, відмовився проїхати з працівниками поліції для проходження огляд у закладі охорони здоров`я. Адвокат наголошує, що враховуючи вимоги законодавства, що у разі незгоди водія з результатами огляду на місці зупинки, поліцейські зобов`язані доставити водія для проходження огляду до медичного закладу, тому за відсутності відповідного медичного огляду покази приладу «Drager» не можна вважати належним доказом наявності стану сп`яніння. За таких підстав, адвокат робить висновок, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 у визначеному законом порядку встановлений не був, а огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння вважається недійсним, так як проведений з грубим порушенням вимог статті 266 КУпАП. Крім того, захисник зауважує, що у разі відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, поліцейський уповноважений фіксувати та встановлювати обставини порушення, передбаченого п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, проте таке порушення в провину ОСОБА_1 не ставиться. Також, сторона захисту не погоджується з висновком суду першої інстанції, що міжповірочний інтервал для приладу «Drager» становить один рік, вказуючи з посиланням на Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», що технічне обслуговування (перевірки калібровки) має проводитись кожні 6 місяців згідно з вимогами Інструкції з експлуатації газоаналізатору «Alcotest 7510». Між тим, відповідно до роздруківки приладу «Drager» вбачається, що з дати останнього калібрування приладу (27.06.2022 року), за допомогою якого проводився 27.03.2023 року огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , пройшло 9 місяців. У зв`язку з чим, адвокат наголошує, що показник алкоголю в крові ОСОБА_1 не визначений і не має підтверджень, чи перевищує він допустиму норму в 0,2 %о. На підставі вказаного, захисник також заперечує проти належності акту огляду на стан сп`яніння, оскільки такий доказ є похідним від роздруківки газоаналізатора «Drager». Окремо захисник зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції допустив помилку у застосуванні закону про адміністративну відповідальність, а саме призначив ОСОБА_1 штраф тільки у твердій грошовій сумі, без зазначення відповідно до вимог ст. 27 КУпАП розміру штрафу в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян. Однак, при призначенні покарання у вигляді штрафу його розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із перерахуванням у гривні. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 адвоката Дукіну Д.С., яка з`явилась у судове засідання та підтримала апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, зокрема в даній справі на працівників поліції. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, а тому апеляційний суд погоджується з такими висновками районного суду. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №026986 від 27.03.2023 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 27 березня 2023 року о 00:10 год. в м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 63, керував транспортним засобом BMW, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці за допомогою приладу Drager (ARLM 0437), результат тесту позитивний 1,79‰, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор №473678. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2); -роздруківка (чек) газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», прилад № ARLM-0437, принтер № ARMC-0555, з якого встановлено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 поліцейськими проведений 27.03.2023 року о 00 год. 25 хв. з використанням спеціального технічного засобу, а саме приладу «Drager Alcotest 7510», дата останнього градуювання якого 27.06.2022 року. Тест № 1296 показав, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду: 1.79 %о (а. с. 4-5); -акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка хода, за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510»,прилад № ARLM-0437, результат огляду на стан сп`яніння позитивний та склав 1.79 %о. ОСОБА_1 відмовився підписувати даний акт (а. с. 6); -направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що працівниками поліції вчинені дії щодо забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на проходження 27.03.2023 року огляду на алкогольного сп`яніння, у зв`язку з виявленими в нього ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка хода, в медичному закладі, а саме КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я», проте останній до медичного закладу не доставлявся (а. с. 8); -письмові пояснення, що відібрані працівником поліції 27.03.2023 року у ОСОБА_2 , в яких останній пояснив, що 27.03.2023 року під час патрулювання м. Одеса у складі громадського формування під час комендантської години 00 год. 05 хв. на вул. Середньофонтанська був зупинений автомобіль BMW, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим викликано працівників поліції. У присутності ОСОБА_2 працівники поліції провели огляд на стан сп`яніння водія, тест показав 1.79 %о (а. с. 9); -диск з відеозаписом з відеорестраторів поліцейських № 473678, 473779, з якого вбачається процедура проведення 27.03.2023 року поліцейськими огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510». Зокрема, на відео зафіксовано, як співробітник поліції повідомив ОСОБА_1 , що його зупинено патрулем в комендантську годину, та спитав, чи вживав останній алкогольні напої, на що ОСОБА_1 сказав, що вживав пиво. Поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. ОСОБА_1 погодився пройти такий огляд. Поліцейським також пояснив ОСОБА_1 причину такої вимоги, а саме у ОСОБА_1 присутні явні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю, нечітка хода. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 порядок застосування приладу для проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510». ОСОБА_1 декілька разів намагався продути в прилад для проведення огляду на стан сп`яніння, поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння має за собою таку ж відповідальність як відмова від проходження огляду. Після здійснення ОСОБА_1 успішної спроби продути в прилад «Drager Alcotest 7510», даний прилад показав результат огляду 1,79 %о, та поліцейський вголос повідомив ОСОБА_1 цей результат й спитав ОСОБА_1 , чи буде останній їхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, не погодившись при цьому і з результатом проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою «Drager Alcotest 7510», зазначивши, що випив десь літр пива. Після огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510» та його відмови проїхати в медичний заклад для повторного проходження такого огляду, поліцейським відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 ознайомлено зі змістом цього протоколу, проте від підпису в протоколі ОСОБА_1 відмовився. Огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проводився у присутності свідка ОСОБА_2 (а. с. 10). При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного. Згідно п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху України. Пункт 2.9а Правил дорожнього руху України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За порушення даної норми права встановлено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У своїх діях під час складання матеріалів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейські повинні керуватись положеннями КУпАП, зокрема ст. 254-256, 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, зі змінами (далі Порядок від 17.12.2008 року), Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція від 09.11.2015 року), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція від 07.11.2015 року) тощо. Приписи статті 266 КУпАП регламентують порядок огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Так, відповідно змісту даної статті, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. В даному випадку такий протокол складений працівниками патрульної поліції. Як встановлено в ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Згідно п. 1 розділу ІІ Інструкції від 07.11.2015 року протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. За приписами п. 1 розділу X Інструкції від 07.11.2015 року водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алко, нарко чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Згідно положень Інструкції від 09.11.2015 року огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (п. 2 р. I). Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 р. I). Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 р. I). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (п. 7 р. I). За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (п. 1, 5, 7, 10 р. IІ). Пунктами 6, 8 Порядку від 17.12.2008 року передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. З урахуванням вище вказаних вимог закону апеляційним судом на підставі повторного дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що досліджені докази в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення 27.03.2023 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що було правильно встановлено в суді першої інстанції. Апеляційний суд критично сприймає доводи апеляційної скарги, в яких апелянт наполягає на тому, що викладений в протоколі про адміністративне правопорушення опис установлених обставин не містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом по справі, зазначаючи наступне. Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність. Проте, за практикою, що склалася в національному та міжнародному праві, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не може бути беззаперечним, тобто достатнім, доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Лише дослідження протоколу про адміністративне правопорушення у сукупності з іншими доказами по справі, що узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, дає можливість органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, встановити дійсні обставини справи, що розглядається. Вимоги національного законодавства зобов`язують особу, яка має право складати протокол про адміністративне правопорушення, в цьому протоколі чітко зазначити суть адміністративного правопорушення відповідно до диспозиції статті, за якою складається цей протокол. З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що виконуючи вимоги закону та спеціальних Інструкцій, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поліцейський зазначив фабулу порушення, зі змісту якої надається можливість встановити обставини правопорушення, що ставиться в провину ОСОБА_1 , зокрема останній керував автомобілем, при цьому в нього поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим він пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, який показав результат 1,79 %, що перевищує законодавчо дозволену норму та вказує на перебування особи в стані алкогольного сп`яніння. Тобто, при оцінці протоколу про адміністративне правопорушення апеляційний суд зауважує, що всі описані в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 обставини разом становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Між тим, здійснюючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у сукупності інших доказів, що наявні в матеріалах справи, зокрема пояснень свідка та відеозапису з відеореєстратору поліцейського, апеляційний суд констатує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, що передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд вказує, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи, та здійснюючи відеозапис, поліцейський діяв відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та ст. 251, 266 КУпАП. Зокрема, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису. За таких підстав у апеляційного суду відсутні сумніви щодо належності та допустимості такого доказу, як протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №026986 від 27.03.2023 року, що складений відносно ОСОБА_1 . Щодо заперечень апелянта проти такого доказу, як роздруківка газоаналізатора «Drager» з вказівкою, що за обставин події поліцейський мав ставити в провину ОСОБА_1 саме порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та наголошенням на тому, що міжповірочний інтервал приладу становить кожні 6 місяців, то апеляційний вказує наступне. З наявного відеозапису встановлено, що отримавши заперечення від ОСОБА_1 на результат огляду за допомогою спеціального приладу, поліцейський запропонував йому проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 не погодився. Сам по собі факт не погодження особи з результатом огляду за допомогою спеціального приладу «Drager», без спростування даного результату в порядку передбаченому Інструкцією від 09.11.2015 року, зокрема шляхом проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, не має наслідком недійсність результату огляду за допомогою спеціального приладу «Drager». Враховуючи наведене поліцейським здійснено правильну кваліфікацію дій ОСОБА_3 , а саме порушення останнім вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Між тим, вказуючи на некоректне ставлення поліцейського до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим останній не погодився проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 не вказав про це в протоколі про адміністративне правопорушення у відповідній графі або в окремих письмових пояснення, а також під час судового розгляду справи апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейських до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги як спроби ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Також, суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» передбачено, що експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Зі змісту ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» вбачається, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України. Статтею 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал) (пункт 17). Повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам (пункт 18). Згідно Порядку встановлення міжповірочних інтервалів для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1195, міжповірочний інтервал для законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (далі - міжповірочний інтервал) - проміжок часу або напрацювання між двома послідовними повірками законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, протягом якого метрологічні характеристики такого засобу повинні відповідати встановленим вимогам (пункт 2). Міжповірочні інтервали за категоріями законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюються Мінекономіки для забезпечення надійних результатів вимірювань протягом визначеного проміжку часу (пункт 3 вказаного Порядку). Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» регламентовано, що міжповірочний інтервал для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, а саме вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, становить 1 рік. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави вважати, що національним законодавством чітко встановлено міжповірочний інтервал для приладу «Drager Alcotest 7510», що складає один рік. При цьому згідно тлумачення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на яку посилається скаржник, вбачається, що експлуатація, як довготривалий період використання під час виробничого процесу засобів вимірювальної техніки, здійснюється з дотриманням правил застосування цих засобів, що встановлені нормативно-правовими актами, а у разі не охоплення нормативно-правовими актами окремих правил експлуатації, з дотриманням вимог щодо експлуатації таких засобів, що встановлені в експлуатаційних документах на такі засоби. У зв`язку з чим, заперечення апелянта на належність роздруківки з приладу Drager Alcotest 7510», і як слідство, достовірності результату огляду на стан сп`яніння, апеляційним судом відхиляються. З огляду на зазначене апеляційний суд вважає неспроможними заперечення апелянта щодо належності такого доказу, як акт огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд також не приймає доводи апеляційної скарги, в яких апелянт наполягає на порушенні районним судом вимог ст. 27 КУпАП, оскільки в оскаржуваній постанові зазначив лише суму штрафу у твердій грошовій сумі, без зазначення розміру штрафу в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, оскільки такі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть слугувати тими підставами, за якими апеляційний суд може скасувати правильну по суті постанову суду першої інстанції. Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП. Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв`язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП. Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Дукіної Дар`ї Станіславівни - залишити без задоволення. Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе