Ухвала КЦС ВС № 286/3074/22

Ухвала 02 червня 2023 року м. Київ справа № 286/3074/22 провадження № 61-7153ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 28 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Житомиргаз» про скасування акта, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Житомиргаз» (далі - АТ «Житомиргаз») про скасування акта про припинення розподілу природного газу від 09 лютого 2022 року. В обґрунтування позову зазначав, що він 61 рік проживав разом з матір`ю ОСОБА_2 в будинку на АДРЕСА_1 . За вказаною адресою на ім`я ОСОБА_2 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Позивач вказував, що на протязі 35-ти років вони належним чином оплачували рахунки за доставку природного газу. 09 вересня 2022 року працівниками відповідача без жодних пояснень було закрито і опломбовано кран на газопроводі на вулиці перед будинком, після чого передано йому копію акта про припинення розподілу природного газу, який він відмовився підписувати. Зазначав, що працівники АТ «Житомиргаз» не надали йому жодних документів - доказів, які б свідчили про підстави припинення розподілу природного газу, та підтверджували б законність припинення 09 вересня 2022 року доставки газу до їх будинку. На підставі наведеного просив позов задовольнити. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 28 грудня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 992,40 грн. Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року скасовано рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 28 грудня 2022 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 992,40 грн. В решті рішення залишено без змін. 13 травня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 28 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 17 травня 2023 року ОСОБА_1 додатково подав до Верховного Суду три клопотання про відкриття касаційного провадження у справі № 286/3074/22 за його касаційною скаргою. 19 травня 2023 року ОСОБА_1 направив на електронну адресу Верховного Суду клопотання № 5 про відкриття провадження у справі. 22 травня 2023 року ОСОБА_1 направив на електронну адресу Верховного Суду клопотання № 6 про відкриття провадження у справі. Клопотання № 5 від 19 травня 2023 року та клопотання № 6 від 22 травня 2023 року не можуть бути прийняті касаційним судом до розгляду та підлягають поверненню без розгляду з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Згідно з частиною восьмою статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис. Відповідно до частин першої, другої статті 6, частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Як вбачається з клопотань, вони направлені на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, однак не містять оригіналу підпису особи, яка їх подала, оскільки на клопотаннях містяться лише копії підпису, що не відповідає вимогам частини другої статті 183 ЦПК України, а тому прирівнюються до непідписаних. Також вказані клопотання не містять даних про те, що вони скріплені електронним цифровим підписом ОСОБА_1 , оформленим відповідно до положень Закону України «Про електронні довірчі послуги» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Враховуючи відсутність у надісланих клопотаннях № 5 та № 6 електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , вказані клопотання повертаються заявнику без розгляду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 183 ЦПК України. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом спору у цій справі є вимоги про скасування акта про припинення розподілу природного газу від 09 лютого 2022 року. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктом «а» частини третьої статті 389 ЦПК України. Право на касаційне оскарження у малозначній справі ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що порушене у ній питання стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Заявником не зазначено в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Фактично доводи заявника зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням в частині оцінки наявних у справі доказів, необхідності їх переоцінки, а також власного тлумачення застосування норм права у конкретній справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України. Ураховуючи наведене, Верховний Суд встановив відсутність винятків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що дають право на оскарження судових рішень у малозначних справах. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Зазначення у постанові Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання № 5 від 19 травня 2023 року та клопотання № 6 від 22 травня 2023 року ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі повернути заявнику без розгляду. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 28 грудня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Житомиргаз» про скасування акта, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк В. А. Стрільчук І. М. Фаловська