Постанова Вінницький апеляційний суд № 153/499/23

Справа № 153/499/23 Провадження № 22-ц/801/1400/2023 Категорія: 101 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2023 рокуСправа № 153/499/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Рибчинського В.П., Сала Т.Б., за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А., за участю сторін: апелянта ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №153/499/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Ямпільське відділення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме виправлення помилки правовстановлюючого документа, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 травня 2023 року, яке ухвалене суддею Дзерин М.М. в Ямпільському районному суді Вінницької області, повний текст складено 17 травня 2023 року, в с т а н о в и в : В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою за участю заінтересованої особи Ямпільського відділення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме виправлення помилки правовстановлюючого документа, мотивуючи його тим, що 2007 року нею було проведено розпаювання земельних угідь на членів селянського (фермерського) господарства «Едем» за списком: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Землі надані у користування СФГ «Едем» складалися із багаторічних насаджень-тутові в запущеному стані (самозалісена територія) в кількості 8,00 га. Розпорядженням №250 Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області від 13 квітня 2009 року, зазначено п.2: передати громадянам членам селянського (фермерського) господарства у власність земельні ділянки та виготовити акти на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства із земель СФГ «Едем» на території Цекинівської сільської ради. Список: ОСОБА_2 , загальна площа 2,00 га в т.ч. рілля 2,00 га; ОСОБА_3 , загальна площа 2,00 га в т.ч. рілля 2,00 га; ОСОБА_4 , загальна площа 2,00 га в т.ч. рілля 2,00 га; ОСОБА_3 загальна площа 2,00 га в т.ч. рілля 2,00 га. Помилка, яка потребує виправлення у вищезазначеному розпорядженні визначається у тому, що членам СФГ «Едем» помилково передалась у власність рілля в кількості по 2,00 га, де в дійсності все угіддя СФГ «Едем» складалось із багаторічних насаджень - тутові в запущеному стані 8,00 га. Таким чином, було помилково змінено код землі. Відповідно до закону даний факт помилки породжує юридичні наслідки, поза судовим порядком виправити помилку не має можливості через ліквідацію Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області. У зв`язку із чим, просила суд встановити факт допущення помилки в розпорядженні Ямпільської РДА №250 замість слів «рілля» по факту багаторічні насадження-тутові в запущеному стані (самозалісені). Зобов`язати Ямпільське відділення головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області внести виправлену інформацію в реєстр Держгеокадастру. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його необ`єктивним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просила апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що копії статуту Селянського (фермерського) господарства «Едем» вбачається, що засновником господарства є ОСОБА_1 , членами господарства є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с.6). З копії рішення №64 від 19 січня 2007 року Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області «Про погодження на передачу у приватну власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) членам СФГ «Едем» вбачається, що передано у приватну власність із раніше наданої у постійне користування СФГ «Едем» земельної ділянки площею 8,00 га земельних ділянко у розмірі земельної частки (паю) розміром 1,88 ум.кад.га членам СФГ «Едем»: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 , ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7). З копії державного акту на право постійного користування землею серії ВН №000158 вбачається, що ОСОБА_5 надано у постійне користування земельна ділянка площею 8,00 га на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства, з них 8,00 га багаторічних насаджень (а.с.8). З проекту відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 в постійне користування за рахунок земель запасу Цекинівської сільської ради (Пояснювальна записка) вбачається, що на час обстеження на ділянці загальною площею 8,00 га знаходилися багаторічні насадження - тутові -8,0 га (а.с.9). З архівних витягів з Розпорядження №250 Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області від 13 квітня 2009 року вбачається, що громадянам членам селянського (фермерського) господарства у власність було передано земельні ділянки та виготовлено державні акти на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства із земель СФГ «Едем» на території Цекинівської сільської ради згідно з додатком. Список: ОСОБА_2 , загальна площа 2,00 га, в т.ч. рілля 2,00 га, ОСОБА_3 , загальна площа 2,00 га, в т.ч. рілля 2,00 га (а.с.10 - 11). Стаття 315 ЦПК України називає окремі категорії справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Це справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Відтак, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявниця не обґрунтовувала, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів їй необхідно встановлення факту того, що в розпорядженні Ямпільської РДА №250 була допущена помилка, де замість слова рілля слід зазначити багаторічні насадження-тутові в запущенному стані (самозалісені). Відповідно до ч.4 ст.21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, нею не доведено, що вона не має іншої можливості внести зміни щодо виду земельних угідь з рілля на багаторічні насадження тутові в запущеному стані (самозалісені). Крім того, не надано доказів, як суду першої інстанції так і апеляційному суду, на підтвердження того, що в Державному земельному кадастрі містяться відомості щодо належності СФГ «Едем» земельних угідь за видом рілля, площею 8,00 га, які розташовані на території Цекинівської сільської ради, та які потребують виправлення, а також відсутні докази звернення заявника до заінтересованої особи із заявою щодо зміни виду угідь. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не містять доказів та посилань, що оскаржуване рішення є незаконним, та судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню апеляційним судом. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 травня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 28 червня 2023 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Рибчинський В.П. Сало Т.Б.