Постанова 4857 № 500/3814/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3814/22 пров. № А/857/900/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 500/3814/22 (головуюча суддя Мірінович У.А., м. Тернопіль) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: а) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене протоколом від 04.08.2019, про призначення позивачу з 04.08.2022 пенсії за посадою «доцента кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки факультету»; б) скасувати протокол від 04.08.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення позивачу з 04.08.2022 пенсії за посадою «доцента кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки факультету»; в) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити позивачу з 04.08.2022 виплату пенсії за посадою «начальника кафедри інституту», з якої він був звільнений у 2005 році; г) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати та виплатити позивачу (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсію з 01.09.2019 в розмірі 80% грошового забезпечення за посадою «начальника кафедри інституту», з урахуванням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №500/872/22 - без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Рішенням від 13 грудня 2022 року Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково. Визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене протоколом від 04.08.2019, про призначення позивачу з 04.08.2019 пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262 за посадою «доцента кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки факультету». Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити ОСОБА_1 з 04.08.2019 виплату пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262 за посадою «начальника кафедри інституту», призначену з 24.11.2005. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату поновленої пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262 на підставі заяви про її перерахунок від 07.08.2019, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати та виплатити (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсію з 01.09.2019 в розмірі 80% грошового забезпечення за посадою «начальника кафедри інституту», з урахуванням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №500/872/22 - без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, - відмовив. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати в розмірі 496, 20 грн сплаченого судового збору. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що питання щодо підготовки і подання документів на призначення пенсії належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових міністерств та відомств. Так, Тернопільським обласним військовим комісаріатом, на підставі заяви позивача, направлено на адресу відповідача документи для перепризначення пенсії позивача у зв`язку із повторним звільненням з Збройних Сил України 03.08.2019 з посади «доцент кафедри». Таким чином, відповідач зазначає, що з 04.08.2019 ним проведено обчислення пенсії з грошового забезпечення із урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням із Збройних Сил України з посади, а саме - «доцент кафедри». При цьому апелянт вказує, що нормами чинного законодавства не передбачено скасування раніше прийнятого рішення про призначення пенсії, а тому, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при призначенні пенсії позивача з 04.08.2019 за посадою «доцент кафедри» застосовано вищевказана норма Закону, відповідно пенсію обчислено в розмірі 70% сум грошового забезпечення із обмеженням її максимальним розміром. Вважає, що пенсійний орган діяв у повній відповідності до вимог нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (арк. справи 9). Так, з 24.11.2005 позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 74% за посадою «начальник кафедри інституту». Згідно відомостей автоматизованої системи "Єдиний державний реєстр судових рішень", рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/2365/18 від 12.12.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмірі 70% грошового забезпечення, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з основного розміру пенсії за вислугу років - 74% від грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат. Вказане рішення набрало законної сили 14.01.2019. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/3649/21 від 25.08.2021 позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі виданої Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України довідки від 02.06.2021 №11/1/4448 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум. Вказане рішення набрало законної сили 27.09.2021. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/872/22 від 23.03.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 до 03.09.2019 74% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі виданої Тернопільським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України довідки від 02.06.2021 №11/1/4448 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05.03.2019 до 03.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Вказане рішення набрало законної сили 04.10.2022. Водночас, перебуваючи на пенсії за вислугу років за посадою «начальник кафедри інституту», згідно витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ від 28.11.2016 №281, - позивача, прийнятого на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу до Збройних Сил України строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначеного наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 листопада 2016 року №1077 на посаду старшого помічника начальника навчального відділу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (арк. справи 20). Відповідно до витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ від 03.08.2019 №202 позивача, доцента кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 11.06.2019 №262 з військової служби у відставку (арк. справи 22), виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення. Чинність контракту про проходження військової служби припинено з 03.08.2019 (арк. справи 21). Відповідно до вказаного наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.06.2019 №262, вислуга позивача у Збройних Силах: календарна 30 років 10 місяців, пільгова - немає (арк. справи 22). Відповідно до частини третьої статті 2 Закону №2262 (в редакції станом на дату припинення служби за контрактом позивача у ЗСУ), пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період. З урахуванням зазначеної норми, станом на 07.08.2019 позивач через Тернопільський об`єднаний обласний військовий комісаріат подав відповідачу заяву про перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років під час служби за контрактом, що передбачено частиною третьою статті 2 Закону № 2262-ХІІ (арк. справи 24) Однак на підставі вказаної заяви відповідач перерахунку призначеної з 2005 року пенсії за посадою «начальник кафедри інституту» з урахуванням додаткової вислуги за час проходження військової служби за контрактом не провів, натомість з 04.08.2019 призначив позивачу іншу пенсію за вислугу років, проте вже за посадою «доцента кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки факультету», яка є нижчою по відношенню до посади «начальника кафедри інституту», з якої позивач був звільнений у 2005 році, у меншому, відповідно, розмірі, а саме - 70% від грошового забезпечення (вислуга 30 років). Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом в суд. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивача на підставі його заяви від 07.08.2021 з урахуванням додаткової вислуги у відповідності до приписів ч. 3 ст.22 Закону №2262 та протиправності дій відповідача щодо повторного призначення позивачу пенсії за вислугу років, починаючи з 04.08.2019. Водночас суд відмовив у задоволенні вимог щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №500/872/22, тобто в розмірі 80% грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, оскільки такі вимоги є передчасними. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон №2262-ХІІ). У відповідності до частини третьої статті 2 Закону № 2262-XII пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період. В абзаці одинадцятому статті 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Отже, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. Так, 17.03.2014 виконувачем обов`язків Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 303/2014, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 1126-VІІ. Згідно з пунктом 8 цього Указу, він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України. Закон України від 17.03.2014 № 1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме - 18.03.2014. Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Таким чином, з 18.03.2014 в Україні, відповідно до абзацу одинадцятого статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», настав особливий період. Висновки щодо дії особливого періоду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в низці постанов, зокрема в постановах від 23.09.2020 у справі № 810/4097/16 та від 19.11.2019 у справі № 812/452/17. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов правильно встановив, що позивач прийнятий на службу за контрактом в Збройні Сили України під час дії особливого періоду, що підтверджується наказом від 28.11.2016 №281. Оскільки позивач уклав контракт під час особливого періоду, то на нього поширюється дія частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ. Позивач з 2005 отримував пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з грошового забезпечення за посадою «начальника кафедри інституту» . Після прийняття позивача у листопаді 2016 на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу до Збройних Сил України строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, у серпні 2019 році позивач був звільнений з військової служби у відставку за віком. Таким чином, виходячи з наведених вище приписів частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ виплата позивачу пенсії за вислугу років у період з листопада 2016 по серпень 2019 не припинялася, з огляду на те, що він прийнятий на військову службу за контрактом в особливий період. З 03.08.2019 позивач набув право на врахування для обчислення пенсії за вислугу років додаткової вислуги років за вказаний період, а тому він правомірно та підставо звернувся із заявою від 07.08.2022 про проведення йому перерахунку пенсії за вислугу років, яку він отримує з 2005 року, із збільшенням його вислуги. Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів такого перерахунку пенсії позивача за заявою від 07.08.2022, яка міститься в матеріалах судової справи, з урахуванням додаткової вислуги років за період з листопада 2016 по серпень 2019 року. Натомість відповідно до протоколу за пенсійною справою від 04.08.2019 позивачу з 04.08.2019 призначено пенсію за вислугу років довічно за посадою «доцента кафедри комплексів та приладів артилерійської розвідки факультету» у розмірі 70 % за вислугою 30 календарних років (арк. справи 14). Отже, пенсійний орган, незважаючи на те, що позивач перебував з 24.11.2005 на пенсійному обліку та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262 у розмірі 74% за посадою «начальник кафедри інституту», виплата якої не припинялась на час зарахування позивача на військову службу до Збройних Сил України (за контрактом на особливий період) та щодо якої існувало ряд судових рішень про проведення її перерахунків, - повторно перепризначує позивачу аналогічну пенсію за вислугу років згідно Закону №2262, однак у меншому розмірі, виходячи з іншої посади. Підставою для такого перерахунку позивач вказує заяву позивача та матеріали, направлені Тернопільським обласним військовим комісаріатом. З огляду на правові норми, що регулюють спірні правовідносини, та наведені вище обставини справи, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки в матеріалах справи є заява позивача від 07.08.2019 з відміткою про те, що вона подається з метою здійснення «перерахунку» пенсії, а не «призначення» (арк. справи 24), а виплата попередньо призначеної пенсії позивачу на час зарахування його на військову службу до Збройних Сил України (за контрактом на особливий період) не припинялась, а тому підстави для нового призначення пенсії позивачу у пенсійного органу були відсутні. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому що відповідно до частини третьої статті 2 Закону №2262, після звільнення зі служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Отже, відповідно до наведеної норми, після звільнення позивача з військової служби, з моменту надходження до відповідача заяви про проведення перерахунку первинно призначеної пенсії у відповідача виник обов`язок на підставі такої заяви провести перерахунок пенсійної виплати позивача з урахуванням додаткової вислуги, а не перепризначення пенсії на нових умовах. Відтак, колегія суддів вважає, що в суду першої інстанції були належні правові та фактичні підстави для висновку про протиправність дій відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивача на підставі його заяви від 07.08.2021 з урахуванням додаткової вислуги у відповідності до приписів частини третьої статті 2 Закону №2262, та про протиправність дій відповідача щодо повторного призначення пенсії позивачу за вислугу років, починаючи з 04.08.2019, та задоволення позову в цій частині. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову сторони не оскаржують, суд апеляційної інстанції, з врахуванням положень ч.1 ст.308 КАС України, не надає правової оцінки висновкам суду в цій частині позовних вимог. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 500/3814/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 26.06.2023.