Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/712/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 червня 2023 року справа №200/712/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Корнієнка Андрія Андрійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року (повне судове рішення складено 06 квітня 2023 року) у справі № 200/712/23 (суддя в І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: У лютому 2023 року представник позивача Корнієнко Андрій Андрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щомісячних страхових виплат з 01.09.2022; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.09.2022 та виплатити заборгованість з 01.09.2022. Також представник позивача просив допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку відповідача, як внутрішньо переміщена особа. Однак, з 01 вересня 2022 року виплату щомісячної страхової виплати було припинено. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 у задоволенні позову - відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Виплату щомісячних страхових виплат припинено з 01.09.2022 безпідставно, що є неправомірним відповідно до діючого законодавства України. Також в апеляційній скарзі зазначено, що жодним законом України не визначено такої підстави для припинення соціальних виплат, як перетин державного кордону. Судом не взято до уваги той факт, що з 24 лютого 2022 року не має державного кордону в Україні між підконтрольною та непідконтрольною територією. Відповідачем не доведено правомірності не виплати соціальних виплат позивачу, належних, допустимих та достатніх доказів з цього приводу відповідачем, не надано. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту. Позивач є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України (м. Макіївка Донецької області), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.03.2017. 30 серпня 2022 року Запорізьким відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області прийнято постанову № 23019/408176/21602/34, якою позивачу припинено щомісячні страхові виплати з 01 серпня 2022 року, підстава припинення: п.1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №

11. Доказів нарахування та виплати страхових виплат позивачу з 01 вересня 2022 року відповідачем не надано. Таким чином, спірним питанням цієї справи є правомірність припинення страхових виплат з 01 вересня 2022 року. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов наступного висновку. Згідно Повідомлення про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України позивач (РНОКПП НОМЕР_1 ) як особа, яка претендує на страхову виплату, проживає за кордоном, а саме: виїхав по закордонному паспорту, серія та номер документу НОМЕР_2, дата виїзду 2020-10-08 через пункт перетину «Гоптівка», дата в`їзду назад відсутня. Позивач не позбавлений права на відновлення щомісячних страхових виплат в разі їх правомірного призначення, в тому числі шляхом його звернення до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що правильно відповідачем роз`яснено у відповіді на звернення адвоката позивача. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV). Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом. Пунктами 4, 7, 8 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхові виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має на це право, здійснюються за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці». Страхові виплати за поточний місяць здійснюються протягом місяця з дня настання страхового випадку. Доставка і переказ сум, що виплачуються потерпілим, здійснюються за рахунок коштів соціального страхування. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на час припинення позивача страхових виплат з 01.10.2022) страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Пунктом 9 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. За приписами ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Згідно з приписами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Вказаний Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до абз.1 п. 1 Постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Пенсійного фонду України внутрішньо переміщеним особам, крім осіб, зазначених в абзаці вісімнадцятому пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 269 та від 20.03.2022 № 332, (далі - внутрішньо переміщені особи) здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з зазначеним Порядком. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.03.2017. Відповідач наголошує, що для прийняття постанови про припинення щомісячних страхових виплати з 01 вересня 2022 року підставою припинення: п.1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.18 № 11, слугувало отримання інформації з перевірки правомірності призначеної страхової виплати за перевіркою Міністерства фінансів України за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону у якій зазначено, що ОСОБА_1 виїхав за кордон 10.08.2020, пункт перетину «Гоптівка», та станом на 30.08.2022 (дату отримання інформації) до України не повертався. Пунктом 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок № 11), згідно якого у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення. Водночас, відповідачем до суду відповідну рекомендацію органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності або усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, на підтвердження правомірності своїх дій не надано. Поряд з цим, відповідач не надав пояснень щодо того, в чому саме полягає невідповідність даних позивача, ким та коли вона була виявлена. Стаття 1 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року № 324-IX визначає, що верифікація це комплекс заходів направлених на: - збір та перевірку достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат; - виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних. Стаття 16 Закону № 324-IX, яка визначає результати верифікації державних виплат, не встановлює підстав для їх припинення, а тільки вказує на наявність у відповідача права припинити нарахування та/або здійснення державної виплати за результатами опрацювання наданих рекомендацій, при цьому рішення про припинення державних виплат приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат. Тобто, норма ст. 16 Закону № 324-IX в цій частині є бланкетною та в частині визначення наявності підстав для припинення виплати пенсії відсилає до приписів ст. 46 Закону № 1105-XIV. Крім того, п. 1.12 Порядку № 11 чітко визначено, що нарахування страхових виплат припиняється у випадку якщо перевірка стосується правомірності призначення страхової виплати, однак відповідачем право позивача на отримання страхових виплат не заперечується, а доводів щодо неправомірності їх призначення в 2001 році (за висновком МСЕК від 06 вересня 1985 року, серія № 144) суду не наведено. Водночас, згідно п. 1.11 Порядку № 11, страхова виплата припиняється у випадках, передбачених статтею 46 Закону, у разі смерті отримувача страхових виплат та у випадку неподання потерпілим Фонду щороку в грудні свідоцтва, яким засвідчується факт перебування його в живих, відповідно до Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 № 998 (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 998). Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що припинення страхових виплат, відповідно до Закону № 324-IX на підставі рекомендації органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, можливе тільки у разі якщо така рекомендація стосується підстав, визначених ст. 46 Закону № 1105-XIV. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту. Чинним законодавством не передбачено можливості припинення страхових виплат з підстав перетину особою державного кордону. Доказів постійного проживання позивача за кордоном відповідач суду не надав, як і доказів оформлення позивачем документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (у тому числі громадян України, які виїхали за кордон тимчасово) в порядку Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». З урахуванням того, що позивач перебуває на обліку відповідача, як отримувач щомісячних страхових виплат, колегія суддів визнає припинення страхових виплат, призначених позивачу безстроково у зв`язку з трудовим каліцтвом, лише за самим фактом перетину кордону (пункт Гоптівка) необґрунтованим і таким, що порушує конституційні гарантії позивача на соціальне забезпечення у зв`язку з втратою працездатності. При цьому відсутні докази того, що позивачеві оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, що буквально передбачено п.1 ч.1 ст. 40 Закону № 1105. Позивач під час отримання професійного захворювання та втрати працездатності і встановлення йому інвалідності проживав в Україні (доказів зворотного суду не надано), отже відшкодування шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, одержаного у зв`язку з виконанням трудових обов`язків йому має здійснюватися Україною. Положеннями статті 77 КАС України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про не доведення відповідачем правомірності припинення виплати позивачу страхових виплат з 01 вересня 2022 року. Зважаючи на таке, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щомісячних страхових виплат з 01.09.2022 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.09.2022 та виплатити заборгованість з 01.09.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. З огляду на наведені мотиви, оскаржене судове рішення в цій справі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Щодо вимоги про негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць. У позовній заяві представник позивача просив суд на підставі статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Таким чином, негайно виконуються рішення суду при присудженні виплати конкретно визначеної суми, що не має місця в даному випадку, оскільки передумовою для виплати коштів є їх обрахунок. Разом з тим, матеріали справи не містять розрахунку суми коштів, а тому у суду відсутні підстави для встановлення такого порядку виконання рішення суду. З огляду на наведене, апеляційна скарга позивача з цього приводу задоволенню не підлягає. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 858,88 грн (квитанція № 62256 від 21.02.2023), за подання апеляційної скарги в сумі 1288,32 грн (квитанція № 71024) від 06.04.2023). З огляду за те, що вимоги позивача задоволені, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в загальному розмірі 2147,20 грн. Керуючись статтями 139, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 200/712/23 - скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати щомісячних страхових виплат з 01.09.2022. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012; місцезнаходження: майдан Профспілок, 5 м. Запоріжжя, 69005) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.09.2022 та виплатити заборгованість з 01.09.2022. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012; місцезнаходження: майдан Профспілок, 5 м. Запоріжжя, 69005) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 2147,20 (двох тисяч сто сорока семи) гривень 20 копійок. Повне судове рішення - 27 червня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук