Постанова Київський апеляційний суд № 359/2211/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/2769/2023 Справа 359/2211/23 Головуючий в суді І інстанції Левченко А.В. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 26 червня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Малюги Вадима Миколайовича, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Малюги Вадима Миколайовича на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.5 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2023 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 536,80 грн. на користь держави. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 04 березня 2023 року о 21 годині 45 хвилин керував автомобілем ВАЗ-21043 д.н.з. НОМЕР_1 в с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області по вул. Центральна з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова), від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, своїми діями порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. У апеляційній скарзі захисника Малюги В.М., поданій 05 травня 2023 року засобами поштового зв`язку, указано на незаконність постанови та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції не були допитані працівники патрульної поліції з приводу складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не керував автомобілем, суд також не допитав самого ОСОБА_1 та прийняв рішення у його відсутність в порушення ст. 268 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 не був відсторонений від керування автомобілем працівниками поліції, тобто він був тверезим. Розписка про передачу транспортного засобу не може вважатись належним та допустимим доказом, оскільки дружина ОСОБА_1 не має посвідчення водія. Вказував, що на відеозаписі не зафіксовано момент зупинки транспортного засобу, а також пропозиції проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я, пройти огляд у лікаря-нарколога, як це передбачено спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Повідомляв, що того вечора 04 березня 2023 року ОСОБА_1 повертався додому у с. Велика Олександрівка, по дорозі забрав дружину з роботи, наближалася комендантська година. По дорозі в автомобілі почав глухнути двигун і ОСОБА_1 , зупинившись на узбіччі, став дзвонити знайомому ОСОБА_2 , щоб він допоміг доїхати додому. На дорозі було дуже темно, згодом він побачив, що до нього під`їхала поліцейська машина без ввімкнених проблискових маячків. На момент перевірки документів поліцейськими ОСОБА_1 не керував автомобілем, а стояв поруч, тобто не мав статусу водія. З поліцейськими у нього стався конфлікт через комендантську годину і вони склали на нього протокол за ч. 1 ст. 130 КупАП. Зазначив, що відеозапис, наявний в матеріалах справи, є занадто нетривалим для розуміння причини перевірки автомобіля ОСОБА_1 , який не керував того вечора, бо в автомобілі був несправний двигун. Наголошував, що передумовою для проходження водієм огляду на стан сп`яніння має бути виявлення поліцейським ознак сп`яніння, які передбачені п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння. Разом із тим, поліцейськими до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог Інструкції № 1452/735 щодо виявлення та встановлення ознак сп`яніння у ОСОБА_1 . Вказував, що з долученого до справи диску вбачається, що у порушення п. 2-4 Інструкції ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 поліцейським фактично не встановлювалися, без жодних мотивувань та обґрунтувань ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння. Також поліцейські всупереч ст. 268 КУпАП не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки такої відмови, натомість схилили до підписання протоколу, зазначаючи, що заберуть у нього автомобіль, якщо він не підпише, що вони скажуть. Зауважував, що згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. На підставі вищевикладеного просив постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2023 року скасувати, провадження в справі закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. За клопотанням захисника Малюги В.М. в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги була допитана як свідок ОСОБА_3 , яка підтвердила, що 04 березня 2023 року її чоловік ОСОБА_1 повертався додому у с. Велика Олександрівка, по дорозі забрав її з роботи, по дорозі в автомобілі почав глухнути двигун і ОСОБА_1 , зупинившись на узбіччі, став дзвонити знайомому, щоб він допоміг доїхати додому, потім під?їхав автомобіль поліції, на момент перевірки документів поліцейськими ОСОБА_1 не керував автомобілем. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Малюгу В.М., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити, показання свідка ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення. Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено. Висновки судді місцевого суду про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 199025 від 04 березня 2023 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала; - відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського; - рапортом поліцейського ВРПП Бориспільського РУП ГУНП в Київській області від 04 березня 2023 року, згідно якого 04 березня 2023 року під час несення служби складено протокол ААД № 199025 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , якого відсторонено від керування та передано автомобіль ОСОБА_3 ; - розпискою дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від 04 березня 2023 року про те, що вона отримала автомобіль ВАЗ 21043 д.н.з. НОМЕР_1 на власне зберігання, обіцяє не передавати ключі від транспортного засобу ОСОБА_1 до повного витверезення; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому вказано особисті дані водія, який направляється на огляд - ОСОБА_1 , зазначено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, в графі "огляд проводився за допомогою" зазначено "відмовився від проходження медичного огляду", в нижній частині направлення зазначено: "Від медичної експертизи відмовляюся" та поставлено прізвище, ініціали та підпис ОСОБА_1 ; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які зазначили, що 04 березня 2023 року в с. Мала Олександрівка були запрошені в якості понятих, водій ОСОБА_1 ухилився від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, також відмовився від продуття алкотестеру Драгер. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння з використанням приладу Драгер та від медичного огляду в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В графі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення, ОСОБА_1 повідомив, що від експертизи відмовляється, вину визнає. Крім того, з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що водій ОСОБА_1 направлявся на медичний огляд до закладу охорони здоров`я 04 березня 2023 року о 21:58, від огляду ОСОБА_1 відмовився, що ним власноруч зазначено у даному направленні. Переглянутий відеозапис події, зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування. Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі також засвідчується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , власноручно написаними цими свідками. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення. Апеляційна скарга не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення. З наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, дійсно відмовився на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп`яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Показання свідка ОСОБА_3 даних обставин не спростовують. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції було прийнято постанову без допиту працівників поліції, якими складався протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , та самого ОСОБА_1 , з огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 брав участь в судовому засіданні через свого захисника Малюгу В.М., яким під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялися відповідні клопотання про виклик і допит працівників поліції, а також про визнання обов`язковою явки ОСОБА_1 та заслуховування його пояснень. Є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування працівниками патрульної поліції, зважаючи на відсутність в матеріалах справи відповідної розписки дружини ОСОБА_1 про отримання на зберігання ключів від транспортного засобу. Посилання захисника Малюги В.М. на відсутність у даної особи посвідчення водія принципового значення для процедури відсторонення не має, оскільки відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що їм керує, що в даному випадку і було зроблено поліцейськими. Крім того, дотримання поліцейськими процедури такого відсторонення не впливає на правильність встановлення судом вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР і скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не виконував функції водія та не керував транспортним засобом, а перебував на узбіччі біля свого автомобіля, чекаючи знайомого, з огляду на пояснення самого захисника Малюги В.М., що 04 березня 2023 року ОСОБА_1 повертався додому у с. Велика Олександрівка, по дорозі забрав з роботи дружину, яка не має посвідчення водія, тобто єдиною особою, яка в даному випадку 04 березня 2023 року увечері могла керувати транспортним засобом ВАЗ 21043 д.н.з. НОМЕР_1 , був сам ОСОБА_1 , оскільки відомостей про інших осіб, які знаходились в салоні автомобіля на момент прибуття екіпажу поліції, матеріали справи не містять. Апеляційний суд враховує, що на відеозаписі та в поясненнях до протоколу ААД № 199025 ОСОБА_1 не заперечував, що керував транспортним засобом. Є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп`яніння у ОСОБА_1 і процедури такого виявлення (встановлення) не зафіксовано на відеозаписі, з огляду на те, що конкретної процедури виявлення таких ознак (зокрема, запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова) не встановлено ст. 266 КУпАП та Інструкцією № 1452/735. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння. Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, зважаючи на те, що ст. 268 КУпАП не передбачає обов`язку поліцейських щодо такого роз`яснення, і оскільки ОСОБА_1 як водій транспортного засобу має знати та дотримуватися вимог ПДР, п. 2.5 яких передбачено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доводи апеляційної скарги, що поліцейські схилили ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, нібито повідомивши, що в іншому випадку відберуть у нього транспортний засіб, не підтверджуються будь-якими доказами та відхиляються апеляційним судом. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що долучений до матеріалів справи відеозапис є вкрай нетривалим і з нього не можна встановити всіх обставин справи, апеляційний суд виходить із наступного. У пункті 5 Розділу ІІ, пункті 1 Розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції. Дійсно, фрагментарність відеозапису підтверджує, що камера працювала не безперервно. Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 199025 від 04 березня 2023 року, а саме відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, безперервно зафіксована на відеозаписі, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП. Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають. При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення. Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги, формальний характер її доводів та відсутність підстав для її задоволення. Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. За таких обставин постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Малюги Вадима Миколайовича залишити без задоволення. Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.5 ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.