Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 352/44/23

Справа № 352/44/23 Провадження № 22-ц/4808/748/23 Провадження № 22-ц/4808/792/23 Головуючий у 1 інстанції Олійник М. Ю. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Пнівчук О.В., Фединяка В.Д., секретаря Мельник О.В., з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Тисменицької міської ради, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Тисменицької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Марущака Володимира Івановича на ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Олійником М.Ю. 01 травня 2023 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Олійником М.Ю. 10 травня 2023 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 15 травня 2023 року, в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Тисменицької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Просив визначити йому додатковий строк в два місяці для прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1-2). У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, ОСОБА_4 , яка фактично проживала без реєстрації по АДРЕСА_1 . На час смерті проживала одна. Однак, в спірному будинковолодінні на час смерті матері був зареєстрований її брат - ОСОБА_3 , хоча фактично там не проживав, оскільки з 2015 року проживав за місцем реєстрації своєї дружини ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 . Після смерті матері відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі на будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Крім неї, спадкоємцем за законом першої черги є її брат - відповідач у справі ОСОБА_3 . Вона на час смерті матері з нею не проживала разом, однак понесла всі витрати, пов`язані із її похованням. Оскільки перебувала з 2019 року за кордоном, пропустила строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим їй було відмовлено державним нотаріусом Тисменицької державної нотаріальної контори у прийнятті такої заяви та рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Просила визначити їй додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с.32-34). Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2023 року залучено до участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якості співвідповідача - ОСОБА_1 . Об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (справа №352/44/23) та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (справа №352/66/23). Об`єднаній справі присвоєно №352/44/23 (а.с.71). 01 травня 2023 року ОСОБА_3 подав заяву про залишення без розгляду позовної заяви про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, подану ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області (а.с.117). Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду (а.с.118). Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень (а.с.151-156). Не погодившись з ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Марущак В.І. подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм процесуального права. Вказує, що згідно п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Зазначає, що 26 квітня 2023 року на електронну адресу Тисменицького районного суду відповідач за первісним позовом та позивач за іншим позовом ОСОБА_1 подала заяву про відкладення розгляду справи, призначеної до розгляду на 01.05.2023 року, у зв`язку із перебуванням за кордоном та неможливістю прибути в судове засідання (а.с.115-116). Крім того, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марущак В.І. в судовому засіданні 01.05.2023 року просив відкласти розгляд справи у зв`язку із подачею довірителькою заяви про відкладення розгляду справи та зазначив, що остання бажає особисто брати участь в розгляді справи. Проте, суд відмовив у задоволенні даного клопотання посилаючись на те, що у розгляді справи бере участь її представник. Окрім того, відповідачці ОСОБА_1 не було відомо про подання ОСОБА_3 заяви про залишення його первісного позову без розгляду, тому не змогла висловити свою позицію щодо даної заяви. Вважає, що суд формально розглянув заяву позивача ОСОБА_3 , із порушенням принципу рівності сторін та справедливого судочинства в контексті доступу до суду. Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.159-165). Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Стверджує, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю її батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , збудоване після їхнього одруження в 1985 році. Будівельний паспорт виданий на ім`я батька, однак правовстановлюючих документів на дане майно у батьків не було. Наголошує, що мати ОСОБА_4 на час смерті проживала одна, в будинку на час її смерті був зареєстрований відповідач ОСОБА_3 , хоча фактично проживав з 2015 року за іншою адресою за місцем реєстрації своєї дружини. Підставою звернення до суду із даною позовною заявою слугувало те, що протягом тривалого часу - з 2019 року, проживає та працює в Республіці Польща, тому не могла у встановлений законом строк подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Іншою підставою пропуску строку були карантинні обмеження, введені урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Більше того, уповноважені державою органи за місцем відкриття спадщини не вживали жодних заходів щодо сприяння спадкоємцям у встановлений законом строк та спосіб прийняти спадщину. Однак, при розгляді зазначеної справи судом не було здобуто доказів того, що нотаріус чи інші уповноважені на те особи, чи інші спадкоємці повідомляли її про порядок і строки прийняття спадщини. Також у неї були відсутні документи на спадкове майно, свідоцтво про смерть матері та її (позивачки) свідоцтво про народження, які отримала в грудні 2022 року. Тому ці всі обставини в загальному контексті свідчать про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для своєчасного звернення в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. Зазначає, що законодавством не встановлено конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням всіх обставин справи. Також законом встановлено тільки присікальний строк для прийняття/неприйняття спадщини (відмови у прийнятті спадщини), який складає 6 місяців з часу її відкриття та може бути продовжений в судовому чи позасудовому порядку. При цьому, законодавець не визначає час (термін), протягом якого спадкоємець має право на відновлення своїх прав шляхом подачі відповідного позову до суду. Крім того, при вирішенні її вимог суд не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Більше того, судом проігноровано встановлену практику Верховного Суду, на яку посилався представник позивача, де зроблено висновок, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараження коронавірусом та введення режиму надзвичайної ситуації на всій території України створюють перешкоди позивачеві у тому, щоб вчасно подати заяву про прийняття спадщини і це є підставою для визначення додаткового строку для подання такої заяви. Зазначає, що спадкове будинковолодіння є майном її батьків і має для неї сакральне значення, є пам`яткою про них і про родину. Вона не має будь-якого іншого житла, тому відмова у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої матері приведе до того, що суд своїм рішенням позбавить її майна, в якому вона може проживати. Судом безпідставно відмовлено у задоволенні її клопотання про виклик і допит свідків для встановлення факту не проживання відповідача ОСОБА_3 у спірному будинковолодіння на час смерті матері. Крім того, суд в порушення вимог ЦПК України встановив обставини, які в межах даної справи не підлягали встановленню та доказуванню, а саме те, що згідно будівельного паспорту ОСОБА_6 був власником спірного домоволодіння. Хоча дане домоволодіння є спільною сумісною власністю обох батьків, адже воно побудоване під час шлюбу. Будівельний паспорт є дозвільним документом на будівництво, а не правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності особи на майно. Також не згідна із рішенням суду в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_3 понесених відповідачем судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 5000 грн, який не відповідає принципу розумності та співмірності. За цих обставин просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Провести перерозподіл судових витрат (а.с.175-187). Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу сторони не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали та рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В силу ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість ухвали та рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Вислухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість ухвали та рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, виходячи з таких підстав. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 8; 35). Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (а.с. 9; 36). Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим (повторно) 13 грудня 2022 року Тисменицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ( а.с. 7). Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 14 грудня 2022 року підтверджено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 уклали шлюб 24 лютого 1987 року, прізвище дружини після шлюбу - ОСОБА_9 (а.с. 42). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого (повторно) 14 грудня 2022 року Виконавчим комітетом Липівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ( а.с. 37). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виконавчим комітетом Липівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області 27 травня 2004 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис №

5. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_12 (а.с.38). В матеріалах справи наявний будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудівнку ОСОБА_6 в с. Липівка, що затверджено рішенням виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів від 10.06.1987 року за №115 та зареєстровано під №223 29.05.1987 року (а.с.10-14). Відповідно до довідки №370 від 15 грудня 2022 року, виданої Липівським старостинським округом №3 Тисменицької міської ради, згідно із записом в погосподарській книзі № 5 за 2011-2015 роки особовий номер НОМЕР_6 , за померлим ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , значиться будинковолодіння, що складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Липівського старостинського округу Тисменицької міської ради. На час смерті разом із ним проживали: ОСОБА_4 - дружина, без реєстрації (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_3 - син (а.с.16). Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому будинку осіб №42-АП-01-2023 від 03 січня 2023 року, виданою Тисменицькою міською радою, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 17). В акті обстеження матеріально-побутових умов № 4 від 09 лютого 2023 року вказано, що ОСОБА_3 дійсно станом на 09 лютого 2023 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60). Відповідно до довідки № 30 від 08 лютого 2023 року, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживав і був зареєстрований син ОСОБА_3 (а.с. 61). 23 грудня 2022 року ОСОБА_3 звернувся до державного нотаріуса Тисменицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_4 (а.с. 77). Постановою державного нотаріуса Тисменицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Колтун С.В. від 23 грудня 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку із пропущеним строком для прийняття спадщини (а.с. 15). 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Тисменицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_4 (а.с. 87). Згідно з постановою державного нотаріуса Тисменицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Колтун С.В. від 30 грудня 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку із пропущеним строком для прийняття спадщини (а.с. 44). Залишаючи позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини без розгляду, суд виходив з того, що позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, згідно п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, дійшов висновку про задоволення заяви. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходив з положень ст. 1216,1217, 1218, 1220, 1223, 1261-1265, 1268, 1270 ЦК України, встановивши, що позивач ОСОБА_1 не мала об`єктивної можливості звернутись до нотаріуса чи нотаріальної контори з метою вирішення прийняття спадщини, оскільки перебувала за кордоном, однак не була позбавлена можливості звернутись із відповідною заявою про прийняття спадщини до консульської установи України або направити нотаріусу заяву про прийняття спадщини поштовою кореспонденцією, тому перебування позивача за межами України не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Щодо карантинних заходів, то під час карантину особа мала право засвідчити свою заяву про прийняття спадщини у будь-якого нотаріуса за своїм місцем проживання та вже посвідчену заяву надіслати поштою. Тому зазначена обставина також не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, як і юридична необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини. З такими висновками апеляційний суд погоджується з огляду на таке. Положеннями статті 43 ЦПК України передбачено загальні процесуальні права та обов`язки учасників справи. Згідно з частиною п`ятою статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Тлумачення пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що указаний пункт передбачає залишення без розгляду позову за заявою позивача лише до початку розгляду справи по суті. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду (частина друга статті 126 ЦПК України). Відповідно до встановленого статті 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Виходячи з системного аналізу зазначених норм процесуального права, подати заяву про залишення позовної заяви без розгляду є правом позивача і таке право не може бути обмежене судом. Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2023 року закрито підготовче провадження у справі за об`єднаним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год 01 травня 2023 року (а.с.104). 01 травня 2023 року ОСОБА_3 подано заяву про залишення позову без розгляду (а.с.117), тобто, до початку розгляду справи по суті. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Таким чином саме позивачу надано право вчиняти таку процесуальну дію як подання заяви про залишення позову без розгляду. Достатньою підставою для вирішення питання про залишення позову без розгляду є лише подання такої заяви до початку розгляду справи по суті. Оскільки розгляд справи по суті не було розпочато, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно залишив заяву без розгляду, оскільки заявник до початку розгляду заяви по суті подав відповідну заяву. Встановлено, що позивач ОСОБА_3 правомірно скористався своїм процесуальним правом та у суду першої інстанції були підстави для залишення позову без розгляду. Заява позивача ОСОБА_3 подана до розгляду справи по суті не порушує права сторін і є беззаперечним правом позивача, яким він розпорядився на власний розсуд. 26.04.2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що знаходиться в Республіці Польща та через характер своєї роботи не має можливості прибути в судове засідання 01.05.2023 року (а.с.115). Посилання представника ОСОБА_1 на те, що без встановлення дійсних обставин справи та не звертаючи увагу на клопотання про відкладення справи, суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд не позбавлений можливості постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду за відсутності сторін, вказана позовна заява по суті судом не розглядалась. Більше того, в судовому засіданні 01.05.2023 року представник відповідача за первинним позовом ОСОБА_1 - адвокат Марущак В.І. приймав участь та, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, просив вирішити дане клопотання на розсуд суду. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви позивача ОСОБА_3 та залишення його позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України. Суд першої інстанції при вирішенні даного питання дотримався норм процесуального закону, який його регулює, доводи та вимоги апеляційної скарги є безпідставними, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вирішуючи позов ОСОБА_1 , суд вірно виходив з положень статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання положень закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема такі: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22)). Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, відповідно до пункту 3.5 глави 10 якого якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним способом (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Згідно з підпунктами 3.11.3, 3.11.6 пункту 3.11 глави 3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним способом, або прибути особисто до консула. Отже, позивач не був позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до Посольства України в іноземній країні, яке виконує консульські функції, або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв`язку, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19 (провадження № 61-10896св21). Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останнім днем строку для подання заяви про прийняття спадщини для позивачки ОСОБА_1 було 14 серпня 2021 року. Так, судом вірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , яка є дочкою померлої ОСОБА_4 , є спадкоємцем першої черги спадкоємців за законом, однак спадщину у передбачений статтею 1270 ЦК України строк не прийняла і пропустила встановлений законодавством строк для прийняття спадщини. Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної державним нотаріусом Тисменицької державної нотаріальної контори Колтун С.В. 30 грудня 2022 року, ОСОБА_1 30 грудня 2022 року звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 . У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем разом однією сім`єю в спадковому будинку і у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини, тому нотаріус не може видати спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину за законом. Як на підстави поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини ОСОБА_1 посилається на перебування на час смерті спадкодавця за кордоном; на карантинні обмеження, введені урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також на те, що уповноважені державою органи за місцем відкриття спадщини не вживали жодних заходів щодо сприяння спадкоємцям у встановлений законом строк та спосіб прийняти спадщину. Такі доводи апелянта не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Так, спеціальний механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України встановлений Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв`язку. Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини (підпункт 3.13 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України та пункт 3.23 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства України від 22 лютого 2012 року №296/5). Крім цього, пунктом 3.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса. У екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини (пункт 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Таким чином, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців. Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. Але це не стосується вчинення нотаріальних дій, в тому числі, і тих, що пов`язані з можливим пропуском передбачених законодавством строків (наприклад, оформлення спадщини). Згідно інформації, оприлюдненої Нотаріальною палатою України, нотаріуси України працювали та продовжують працювати у період карантину. Вчинення нотаріальних дій відбувається з дотриманням профілактичних заходів для запобігання поширенню коронавірусу. Пом`якшення карантину, запроваджені Урядом із 11 травня 2020 року (постанова від 04 травня 2020 №343 про внесення змін до постанови від 11 березня 2020 № 211), не стосуються органів нотаріату, адже жодних заборон для роботи нотаріусів раніше не встановлювалося. Нотаріуси виконують виключно делеговані державою функції, не є суб`єктами господарювання, а тому на нотаріат не поширювалася постанова №211 щодо заборони роботи бізнесу. Надіслання заяви про прийняття спадщини поштою передбачено пунктом 3.5 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012року №296/5, в якій зазначено, що якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса. Під час карантину особа мала право засвідчити свою заяву про прийняття спадщини у будь-якого нотаріуса за своїм місцем проживання та вже посвідчену заяву надіслати поштою. Згідно Листа Міністерства юстиції України від 17.03.2020 №1534/19.5/32-20 «Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину» та відповідних роз`яснень на офіційному сайті Міністерства юстиції України https://minjust.gov.ua/ на період дії карантину в усіх державних нотаріальних конторах рекомендовано обмежити прийом громадян, здійснювати прийом громадян виключно для вчинення невідкладних нотаріальних дій, пов`язаних з можливим пропуском передбачених законодавством строків, а також порушенням прав громадян, за попереднім записом в телефонному режимі. Приватним нотаріусам рекомендовано також обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії. Також передбачено надання консультацій та роз`яснень з питань вчинення нотаріальних дій дистанційно засобами телефонного зв`язку, або шляхом електронного листування. Законодавець встановлює кілька шляхів прийняття спадщини, як це можливо зробити в умовах карантину. Зокрема, це можливість направлення заяви поштою. Нотаріус зобов`язаний прийняти цю заяву та завести спадкову справу, щоб особа не пропустила строк для прийняття спадщини. Отже, позивачка ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до Посольства України в іноземній країні, яке виконує консульські функції, або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв`язку, у тому числі електронного зв`язку, телеграмою, факсом тощо. Крім того, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції особа, яка подала апеляційну скаргу, позивачка ОСОБА_1 пояснила, що вона організувала поховання матері (спадкодавця), була присутня в Україні під час похорону, через кілька днів виїхала до Польщі, а потім ще поверталася в Україну у грудні 2021 року, однак із заявою про прийняття спадщини не звернулася до нотаріальної контори, оскільки вважала, що може вирішити із братом спадкові питання миром. З огляду на зазначене, доводи ОСОБА_1 щодо неможливості своєчасного подання заяви про прийняття спадщини через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та посилання позивачки на наявність підстав для визнання причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними у зв`язку із невжиттям нотаріусом заходів відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» щодо повідомлення про відкриття спадщини не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач є спадкоємцем першої черги за законом і здійснення нею права на спадкування (прийняття спадщини) шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (у випадку непроживання разом із спадкодавцем на час його смерті) не залежить від вчинення чи невчинення дій іншими особами (іншим спадкоємцем, нотаріусом), позивач не була позбавлена можливості звернутися з відповідною заявою до консульської установи або направити відповідну заяву поштовим чи іншим альтернативним шляхом. Отже, як встановлено із матеріалів справи, ОСОБА_1 не скористалася своїм правом для прийняття спадщини після смерті матері (за законом), вона могла подати заяву про прийняття спадщини в інший альтернативний спосіб, однак цього не зробила, у зв`язку із чим пропустила шестимісячний термін для прийняття спадщини без поважної причини. Щодо посилань апелянта на юридичну необізнаність, такі не приймаються судом. Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20) зробив висновок, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через юридичну необізнаність, тоді правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає. Враховуючи, що тривалість пропуску строку ОСОБА_1 для прийняття спадщини становить понад 15 місяців (строк, визначений законодавством для подання заяви про прийняття спадщини, сплив 14.08.2021 року, а звернулася із відповідною заявою до нотаріуса у січні 2023 року), а також встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_1 не довела існування об`єктивних та неподоланих перешкод для прийняття спадщини у встановлений законом строк, а отже, не довела, що пропуск строку відбувся з поважних причин. Суд першої інстанцій із урахуванням зазначених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача об`єктивних та непереборних перешкод на вчинення дій щодо прийняття спадщини після смерті матері. З огляду на викладене, не заслуговує на увагу і незгода апелянта щодо стягнення з неї на користь ОСОБА_3 понесених відповідачем судових витрат за надання правничої допомоги. Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Марущака Володимира Івановича та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2023 року та рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: І.О. Максюта О.В. Пнівчук В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 23 червня 2023 року.