Постанова Київський апеляційний суд № 759/4711/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/9311/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 759/4711/23 26 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Петренко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору,- в с т а н о в и в: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинскього районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по договору. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва ( м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 ). Не погоджуючись з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року, 19 квітня 2023 року позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Святошинського районного суду м. Києва апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає що, передаючи справу за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що, звертаючись до суду з даним позовом, він просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором, який був укладений між ним та ФОП ОСОБА_2 , та не звернув увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позов про захист прав споживачів може бути пред`явлений також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Він, як позивач у справі, та споживач послуг за договором, подав вказаний позов за своїм вибором за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Святошинського району м.Києва, а тому вказаний позов підсудний Святошинському районному суду м.Києва. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Передаючи справу на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва, суд першої інстанції посилався на те, що позивач просить стягнути заборгованість за договором, а тому норми Закону України "Про захист прав споживачів" в даному випадку не застосовуються, а з урахуванням того, що відповідч ОСОБА_4 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дана справа підсудна Соломянському районному суду м. Києва. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне. Закон України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону № 1023-XII). Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII). Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2019 року між ОСОБА_1 ( надалі замовник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 ( надалі виконавець) було укладено договір про надання комплексних послуг № 280219 Дозвіл на будівництво, обслуговування водопостачання та каналізації. Відповідно до умов зазначеного договору замовник доручає, а виконавець зобовязується на протязі дії цього договору за оплату на підставі та за умовами цього договору виконувати та надавати замовнику у відповіності з умовами цього договору комплекс послуг по отриманню дозвільних документів для розташування водовідведення та каналізації об`єкта нерухомого майна, АДРЕСА_3 -а визначений в додатку № 1 до договору. Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що виконавець не приступив до виконання договору № 280219 про наданя комплексних послуг від 28.02.2019 року, а термін виконання робіт, визначений у додатку № 1 до договору, вже сплив. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Спір, який ініціював позивач, безпосередньо пов`язаний з порушенням прав споживача, а останнім заявлені вимоги про стягнення грошових коштів, отриманих за договором, пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Статтею 1-1 Закону № 1023-XII передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 1023-XII, оскільки договір № 280219 передбачає надання комплексних послуг по отриманню дозвільних документів для розташування водовідведення та каналізації, об`єкта нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_3 . За змістом ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Згідно вимог ч.16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 ЦПК України. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , отже даний спір підсудний Святошинському районному суду м. Києва, тобто, позивач вибрав саме Святошинський районний суд м.Києва для розгляду його позову з огляду на вимог ч.5 ст. 28 ЦПК України. Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у даній справі правила підсудності справ,визначені ч. 5 ст. 28 ЦПК України, не застосовуються, а застосовується загальна підсудність за ч. 2 ст. 27 ЦПК України. Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня2023 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня2023 року скасувати. Цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Головуючий: Судді: