Ухвала КАС ВС № 300/2146/21

УХВАЛА 26 червня 2023 року м. Київ справа № 300/2146/21 адміністративне провадження № К/990/22220/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №300/2146/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА-ЕЛЕКТРО» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним дій, визнання протиправним та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 19.06.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №300/2146/21 в частині задоволення позову та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА-ЕЛЕКТРО» відмовити в повному обсязі. У поданій касаційній скарзі, відповідачем також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірного судового рішення. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що ухвалами Верховного Суду від 21.03.2023 та від 08.05.2023 раніше подані відповідачем касаційні скарги було повернуто особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав касаційного оскарження спірного у цій справі судового рішення. При цьому, у кожній зі своїх ухвал Верховний Суд послідовно зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив заявнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу. Зокрема, повертаючи раніше подані контролюючим органом касаційні скарги, суд звернув увагу на те, що вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС України, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС України щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС України. Як вказав суд касаційної інстанції, посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів не може бути свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Суд також зауважив, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Натомість, під час перевірки втретє поданої Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими. Так, усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг, відповідач повторно посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, натомість обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених КАС України при оскарженні судового рішення на цій підставі, скаржник так і не наводить. Обґрунтування касаційної скарги, аналогічно раніше поданим, зводиться виключно до викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм податкового законодавства з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень/рішення і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку з усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню. Натомість, звертаючись до суду касаційної інстанції втретє, скаржник так і не наводить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову, і про які зазначав Верховний Суд у своїх ухвалах. Верховний Суд у черговий раз роз`яснює, що лише вказівка на постанову/ви Верховного Суду та зазначення мотивів незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій без взаємозв`язку з підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України, не доводить, що касаційна скарга відповідає пункту 1 частини другої статті 330 цього ж Кодексу. Суд звертає увагу відповідача, що висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими й усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності. За результатом аналізу змісту постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, відсутні підстави вважати, що вона суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для задоволення позову в оскаржуваній контролюючим органом частині став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій, які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені позивачем з його контрагентом. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено також не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду. Фактично, у касаційній скарзі контролюючий орган висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України). Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Поряд з цим, Верховний Суд окремо наголошує, що більшість доводів касаційної скарги зводиться до недослідження судом наявних у матеріалах справи доказів або надання неправильної, як на думку скаржника, їм оцінки, що у свою чергу пов`язано з порушенням норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень/рішення і направлення справи на новий розгляд. Проте такі доводи можуть бути прийнятними виключно за умови висновку про обґрунтованість підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а вимогами касаційної скарги має бути направлення справи на новий розгляд. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, виключно передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, що, скаржником, у свою чергу, не реалізовано. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Однак, звертаючись з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами. Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №300/2146/21. Посилання скаржника на приписи статей 242, 246 КАС України не підміняють визначення таких підстав. Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд - у х в а л и в: Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №300/2146/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА-ЕЛЕКТРО» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним дій, визнання протиправним та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І.Я. Олендер