Ухвала КАС ВС № 160/18529/22

УХВАЛА 26 червня 2023 року м. Київ справа № 160/18529/22 адміністративне провадження № К/990/20095/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 160/18529/22 за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт продрезерв 5» про визнання протиправним та скасування висновку, УСТАНОВИВ: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - позивач, ДГП Дніпровської МР) звернувся до суду з позовом до Західного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області №370 від 07.11.2022 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-04-000648-с: Послуги з організації харчування (послуги з харчування для закладів дошкільної освіти м. Дніпра ДК 021:2015:55320000-9). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2023 року в адміністративній справі № 160/18529/22 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради задоволено: визнано протиправним та скасовано висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області від 07.11.2022 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-04-000648-с Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі №160/18529/22 було повернуто особі, яка її подала. 05 червня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 160/18529/22. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року N 1402-VIII. Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, а також, встановивши, що ця справа відноситься до справ незначної складності, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі заявник указує, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Держаудитслужби з огляду на те, що судами попередніх інстанцій приймаються неоднакові рішення як щодо підтвердження або спростування виявлених порушень у сфері публічних закупівель, так і щодо зобов`язання усунути такі порушення у запропонований органом державного фінансового контролю спосіб. Судом установлено, що зазначені скаржником у касаційній скарзі доводи вказують на наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у зв`язку з чим рішення суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає касаційному оскарженню. Водночас Суд зазначає, що наявність обставин, визначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та указує, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах від 17 серпня 2022 року у справі №520/14902/20 та від 26 жовтня 2022 року у справі №420/693/21 щодо імперативних вимог пункту 1 частини першої статті 31 Закону №922, який зобов`язує замовника відхилити тендерну пропозицію учасника через невідповідність його кваліфікаційним критеріям, установленим статтею 16 цього Закону. Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Водночас скаржником вказаних вимог не дотримано, оскільки останнім не доведено, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 серпня 2022 року у справі № 520/14902/20 та від 26.10.2022 у справі №420/693/21, є релевантними до спірних правовідносин. Зокрема, у справі у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №420/693/21 Верховним Судом вирішувалось питання щодо наявності або відсутності у Державної аудиторської служби України права за результатами проведення моніторингу вимагати розірвання договору закупівлі після його підписання з переможцем та під час його фактичного виконання. Водночас у цій справі №160/18529/22 це питання судом апеляційної інстанції не вирішувалось. У цій справі суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що порушення позивачем норм Закону № 922-VIII при здійсненні закупівлі послуги UA-2021-12-04-000648-с: Послуги з організації харчування (послуги з харчування для закладів дошкільної освіти м. Дніпра ДК 021:2015:55320000-9) були відсутні та судом установлено, що прав, свобод та інтересів будь-кого при проведенні процедури закупівлі позивачем не порушено, а відтак принцип забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель та створення конкурентного середовища останнім дотримано. У постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 520/14902/20, надаючи правову оцінку доводу скаржника про відсутність порушення абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі», а також неправильного застосування цієї норми судами попередніх інстанцій, виходив з фактичних обставин саме цієї справи та наявних в матеріалах справи доказів. Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не доведено у касаційній скарзі, що пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 922 було застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах від 17 серпня 2022 року у справі № 520/14902/20 та від 26 жовтня 2022 року у справі №420/693/21 У касаційній скарзі скаржник також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність правової позиції Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 10 закону № 922 та пункту 8 Порядку №1082 щодо додаткового оприлюднення в електронній системі закупівель оголошення про проведення відкритих торгів у разі, якщо очікувана вартість закупівлі перевищує суму, еквіваленту для торгів і послуг - 133 тисячам євро, а для робіт - 5150 тисячам євро. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Проте, всупереч зазначених вимог, заявником не обґрунтовано підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.). Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження судом не вирішується. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 160/18529/22 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська