Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/23/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" червня 2023 р. Справа№ 911/23/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Гаврилюка О.М. Суліма В.В. розглянувши в письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Каменяр" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 (повний текст рішення підписано 15.12.2022) у справі № 911/23/22 (суддя - А.Ю.Кошик.) за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до Приватного підприємства "Каменяр" про стягнення 62 616,77 грн., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - позивач, Укртрансбезпека) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Каменяр» (далі - відповідач, ПП «Каменяр», скаржника) прo стягнення 62 616,77 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/23/22 позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до Приватного підприємства "Каменяр" про стягнення 62 616,77 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Каменяр" до Державного бюджету України" плату за проїзд автомобільними дорогами в сумі 62 616, 77 грн. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано викладені у позові обставини щодо виявлених позивачем порушень. Оскільки відповідач у встановленому порядку не сплатив нараховану йому плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, вагові або габаритні параметри якого перевищують нормативні, суд першої інстанції дійшов висновку, що така плата є заборгованістю перед Державним бюджетом України і підлягає стягненню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Каменяр" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2022 у справі № 911/23/22 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апелянта зводяться до того, що належним перевізником було ТОВ «ТОРГОВА ГРУПА», яке 01.06.2021 року уклало з ПП «КАМЕНЯР» договір позички транспортного засобу №10-а на умовах тимчасового безоплатного користування строком на 6 (шість) місяців транспортними засобами, в тому числі МАЗ 642208-323 НОМЕР_1 та DAF 95 ХТ 380 НОМЕР_2 . Також апелянт зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення відповідачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, виявлених під час перевірки 08.07.2021 належних йому транспортних засобів, а відтак і відсутність правових підстав для нарахування відповідачу плати за проїзд дорогами великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів у заявленому до стягнення розмірі та покладення на нього відповідальності з її відшкодування. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 15.02.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в наданих на момент проведення перевірки товарно-транспортних накладних, що були додані до матеріалів справи №911/23/22 автомобільним перевізником вказано саме відповідача, з урахуванням чого, доводи скаржника про те, що він не є належним відповідачем не відповідають дійсності. Також позивач зазначає, що посадові особи Укртрансбезпеки під час проведення перевірки і складання розрахунків плати за проїзд діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.23 у справі № 911/23/22 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Каменяр" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/23/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді- Гаврилюк О.М., Шапран В.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, від 16.01.2023, у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. на лікарняному, справу № 911/23/22 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Каменяр" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 витребувано справу № 911/23/22. 26.01.2023 справа № 911/23/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Каменяр" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/23/22 залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги. 09.02.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Каменяр" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено квитанцію від 08.02.2023 про сплату судового збору в сумі 3405 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 відмовлено Приватному підприємству "Каменяр" у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Каменяр" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/23/22. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). У зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 суддю Північного апеляційного господарського суду Зубець Л.П. звільнено у відставку, справу № 911/23/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 прийнято справу № 911/23/22 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Каменяр" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: - Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається з викладених у позові обставин, відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті та Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення). Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті. Згідно з п.п. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Відповідно до абз. 1 п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», абз. 2 п. 12 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.2011, орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує виконувати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації Державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16.12.2015 «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Укртрансінспекцію, припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою. Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є органом, наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування. Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме ст. 6, передбачено повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, яким є Укртрансбезпека. Пунктом 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Укртрансбезпека з поміж іншого наділена повноваженням не лише здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та нарахування, у разі виявлення порушень, плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, але й вживати заходів щодо стягнення такої плати за проїзд. Процедуру здійснення державного контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (далі - Порядок № 1567). Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879). Частиною 7 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, зараховується до державного дорожнього фонду. Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. 08.07.2021 посадовими особами Північного міжрегіонального Укртрансбезпеки складено: 1) акт № 0058523 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку б/н про результати здійснення вагового контролю у зв`язку з виявленням на відповідному транспортному засобі перевищення загальної маси та навантаження на строєну вісь (нормативно допустима загальна маса становить 40,0 т, фактична - 47,80 т, допустиме навантаження на таку вісь 22 т, натомість фактичне навантаження склало 27,100 т); 2) акт № 0058524 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку б/н про результати здійснення габаритно-вагового контролю у зв`язку з виявленням на відповідному транспортному засобі перевищення загальної маси та навантаження на одиночну та строєну вісь (нормативно допустима загальна маса становить 40,0 т, фактична - 48,450 т, допустиме навантаження на одиночну вісь становить 11т, натомість фактичне навантаження склало 12,150 т, допустиме навантаження на строєну вісь становить 22 т, натомість фактичне навантаження склало 28,550 т); 3) акт № 0058522 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку б/н про результати здійснення габаритно-вагового контролю у зв`язку з виявленням на відповідному транспортному засобі перевищення загальної маси та навантаження на строєну вісь (нормативно допустима загальна маса становить 40,0 т, фактична - 45,950 т, допустиме навантаження на таку вісь становить 22 т, натомість фактичне навантаження склало 27,850 т). Зупинені транспортні засоби 1) МАЗ 642206-232, державний номерний знак НОМЕР_3 , належить на праві приватної власності ПП «Каменяр», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; 2) DAF 95XF380, державний номерний знак НОМЕР_5 , належить на праві приватної власності ПП «Каменяр», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 ; 3) International 91001, державний номерний знак НОМЕР_7 , належить на праві приватної власності ПП «Каменяр», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 . Під час перевірок були присутні водії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які керували зупиненими під час перевірки транспортними засобами відповідно. Зазначена перевірка здійснювалась згідно з направленням на рейдову перевірку № 000280 від 01.07.2021 року, наданим в.о. начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, та щотижневим графіком проведення рейдових перевірок. Згідно з визначенням, наведеним в пп. 3 п. 2 Порядку № 879: великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Така ж норма передбачена в п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 (далі - Правила), так, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства. Згідно з п. 4 Правил: рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Пунктом 30 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за встановленою формулою. Відповідно до п. 31 Порядку № 879 при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази. Пунктом 311 Порядку № 879 визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення хоча б одного вагового або габаритного параметру (К): - до 10 відсотків - у подвійному розмірі; - на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; - більше як на 40 відсотків у п`ятикратному розмірі. Відповідно до п. 311 Порядку № 879 перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. За Актом № 0058523 від 08.07.2021 позивачем здійснений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, за яким проведено нарахування за 162 км відстані згідно з даними, наведеними у супровідних документах на вантаж, а саме: товарно-транспортною накладною № 7440/4 від 07.07.2021, які були надані перевіряючим особам. За відповідною формулою нараховано 505,44 євро (16 321,16 грн. станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленому Національним банком України), яку зобов`язаний сплатити відповідач як плату за проїзд автомобільними дорогами. Зазначене підтверджується розрахунком № 0058523 від 08.07.2021 плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу. За Актом № 0058524 від 08.07.2021 позивачем здійснений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, за яким проведено нарахування за 162 км згідно з даними, наведеними у супровідних документах на вантаж, а саме: товарно-транспортною накладною № 7440/5 від 07.07.2021 року, які були надані перевіряючим особам. За відповідною формулою нараховано 782,46 евро (25 266,42 грн. станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленому Національним банком України), яку зобов`язаний сплатити відповідач як плату за проїзд автомобільними дорогами. Зазначене підтверджується розрахунком № 0058524 від 08.07.2021 плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу. За Актом № 0058522 від 08.07.2021 позивачем здійснений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, за яким проведено нарахування за 162 км згідно з даними, наведеними у супровідних документах на вантаж, а саме: товарно-транспортною накладною № 7440/3 від 07.07.2021, які були надані перевіряючим особам. За відповідною формулою нараховано 651,24 евро (21 029,19 грн станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленому Національним банком України), яку зобов`язаний сплатити відповідач як плату за проїзд автомобільними дорогами. Зазначене підтверджується розрахунком № 0058522 від 08.07.2021 плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу. У п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. 02.09.2021 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було направлено відповідачу листи про необхідність сплати грошових коштів. Однак, відповідачем кошти добровільно не сплачені. Згідно з п. 41 Порядку № 879 дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку. Відповідачем визначена плата за проїзд не оскаржена та не сплачена автомобільним перевізником у встановлені чинним законодавством строки, тому набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України. Зважаючи на викладене, позивач у позові просить стягнути з відповідача плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування у загальній сумі 62 616,77 грн. в перерахунку станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленому Національним банком України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами. Згідно зі ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документом для здійснення перевезень вантажів, зокрема для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Водій зобов`язаний пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж. Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати. У зв`язку з вказаними вимогами чинного законодавства, посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено зазначений розрахунок про порушення транспортним засобом встановлених обмежень габаритів, загальної маси та/або осьових навантажень. При цьому, плата за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Тому спори про стягнення відповідної плати підлягають розгляду господарським судом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 820/1203/17. Щодо посилань скаржника на порушення позивачем процедури здійснення державного контролю та проведення габаритно-вагового контролю, колегія суддів зазначає таке. У відповідності до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/4278/14, від 20.02.2018 у справі № 803/1130/17 сам по собі Акт перевірки не породжує правових наслідків для суб`єкта господарювання, оскільки акти є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу, а оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо складання актів та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів. Таким чином, відповідні питання підлягають розгляду по суті в межах спору про оскарження дій та рішень перевіряючих. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не надано доказів оскарження дій та рішень позивача щодо встановлення порушень та проведених нарахувань плати. Також відповідач у відзиві на позов посилався на порушення перевіряючими процедури зважування та визначення поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів, оскільки вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі відповідача посадовими особами позивача. Крім того, у зв`язку з відсутністю вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, відповідач стверджує про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів. Таким чином, відповідач у відзиві стверджує, що вказані в Актах перевріки фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними та такими, вимір яких здійснювався у встановленому законодавством порядку. Також, позивачем до позовної заяви не надано Акт обстеження дороги, яка використовувалася для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі. Проте, колегія суддів зазначає, що відсутність Методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. Оскільки за змістом ст.ст. 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879), яким керувався відповідач, тому, відповідно, колегія суддів констатує, що розрахунок плати за проїзд складено правомірно. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п. 19 Порядку № 879 Постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 30.08.2017 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою. Жодним нормативним документом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю не встановлено обов`язок використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин). Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Водночас, колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача, що позивачем не надано доказів порушень, які стали підставою для нарахування заявленої в позові плати за проїзд, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідні порушення підтверджені в ході проведених позивачем перевірок, які відповідачем не оскаржені в установленому порядку. У свою черго, на переконання колегії суддів, саме відповідач має довести в спростування позовних вимог відсутність фактів порушень, які стали підставою для нарахування плати за проїзд. Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано виявлених в ході габаритно-вагового контролю порушень, а саме фактів перевищення навантаження на осі. Твердження скаржника, що належним перевізником було ТОВ «ТОРГОВА ГРУПА», яке 01.06.2021 уклало з ПП «КАМЕНЯР» договір позички транспортного засобу №10-а на умовах тимчасового безоплатного користування строком на 6 (шість) місяців транспортними засобами, в тому числі МАЗ 642208-323 НОМЕР_1 та DAF 95 ХТ 380 НОМЕР_2 , колегією суддів оцінюються критично з огляду на таке. По-перше, скаржником не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів надання перевіряючим наведеного договору та інших документів, які свідчать, що перевезення здійснювалось ТОВ «ТОРГОВА ГРУПА», натомість, з матеріалів перевірок вбачається, що водії пред`явили саме документи про належність транспортних засобу відповідачу. По-друге, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, з доданих до позовних матеріалів товарно-транспортних накладних вбачається, що автомобільним перевізником виступав саме скаржник, а не ТОВ «ТОРГОВА ГРУПА». Відповідно до Порядку № 1567 акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складається виключно за результатами рейдової перевірки, в ньому фіксуються всі порушення автотранспортного законодавства та за результатами якого до перевізників застосовується адміністративно-господарські штрафи або виноситься припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт. Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів констатує, що скаржником не спростовано виявлені факти перевищення нормативно-вагових параметрів транспортними засобами, які належать останньому на праві власності без відповідного дозволу та обов`язковість відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/23/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Каменяр" на рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/23/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.09.2022 у справі № 911/23/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним підприємством "Каменяр".

4. Матеріали справи №911/23/22 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді О.М. Гаврилюк В.В. Сулім