Постанова 4808 № 344/16144/19

Справа № 344/16144/19 Провадження № 22-ц/4808/696/23 Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є., секретаря Возняк В.Д., з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ФІНАНС ГРУП», правонаступник якого є ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену головуючим суддею Шамотайлом О.В. 04 листопада 2022 року, в с т а н о в и в: У вересні 2019 року Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» звернулося з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави. Ухвалою Івано-Франківський міського суду від 16 лютого 2022 року замінено позивача АТ АКБ «Львів» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ФІНАНС ГРУП». Ухвалою Івано-Франківський міського суду від 29 липня 2022 року замінено позивача - ТзОВ «ЗАХІД-ФІНАНС ГРУП» на його правонаступника - ОСОБА_1 . Івано-Франківський міський суд своєю ухвалою від 04 листопада 2022 року затвердив мирову угоду між сторонами на таких умовах: в рахунок погашення перед ОСОБА_1 боргу по кредитному договору № 2008/1/50 від 17.10.2008 та договору застави від 17.10.2008 відповідач ОСОБА_3 передає у власність позивача ОСОБА_1 транспортний засіб автомобіль марки «Acura MDX», 2008 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ легковий універсал-В, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а позивач ОСОБА_1 відмовляється в повному обсязі від позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 . Припиняється право власності ОСОБА_3 на вказаний транспортний засіб, а ОСОБА_1 набуває права власності на цей автомобіль. Сторони вказують на відсутність взаємних вимог та претензій майнового та немайнового характеру, зокрема і щодо виконання кредитного договору №2008/1/50 від 17.10.2008 та договору застави від 17.10.2008. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_6 , яка не була залучена до розгляду цієї справи, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність оскаржуваної ухвали та вважає її такою, що порушує її права. Зазначає, що на момент укладення оскаржуваної мирової угоди, вказаний у ній транспортний засіб - автомобіль «Acura MDX», 2008 року випуску перебував під арештом в межах виконавчого провадження №68772385, відкритого 23.02.2022. Згадане виконавче провадження відкрито за заявою ОСОБА_6 про примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2021 по справі №909/828/21 та виданого на його підставі судового наказу, боржником за яким є ОСОБА_3 . Вказує, що відповідачу було відомо про відкриття виконавчого провадження та здійснення в межах нього дій, зокрема, щодо накладення арешту на нерухоме майно та оголошення його в розшук. Зважаючи на викладене, апелянт вважає, що оскаржувана мирова угода порушує її права, як стягувача за виконавчим провадженням №68772385. ОСОБА_6 звертає увагу на те, що ринкова вартість транспортного засобу марки «Acura MDX», 2008 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ легковий універсал-В, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в межах виконавчого провадження №68772385 станом на день подання апеляційної скарги становить 451 843 - 493 610 грн, що значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором №2008/1/50 від 17.10.2008, яка дорівнює 324 595,23 грн. З огляду на вказане, вважає дії ОСОБА_3 , пов`язані з укладенням мирової угоди, недобросовісними та такими, що спрямовані на виведення рухомого майна з приватної власності. Вказаними діями, вважає апелянт, їй завдано шкоду, оскільки вона правомірно очікувала на задоволення її вимог як стягувача шляхом реалізації вищезазначеного транспортного засобу. Апелянт також зауважує, що за умовами мирової угоди в рахунок погашення перед ОСОБА_1 боргу по кредитному договору №2008/1/50 від 17.10.2008 та договору застави від 17.10.2008 ОСОБА_3 передає у власність позивача транспортний засіб. Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що боржником за кредитним договором є ОСОБА_5 , а заставодавцем - ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_3 не є стороною зазначених договорів та не має зобов`язань перед позивачем. Зважаючи на викладене, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Стягнути з ОСОБА_3 понесені ОСОБА_6 судові витрати. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляли, що не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку. В судове засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з`явилися, хоч судові повідомлення надсилались їм на останню відому судові адресу у встановленому законом порядку завчасно. Крім того, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про призначене на 22.06.2023 судове засідання були повідомлений на веб-сайті Івано-Франківського апеляційного суду в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Про зміну свого місця проживання або перебування під час провадження в справі, як того вимагає ст. 131 ЦПК України, учасники справи суд не повідомляли. Отже, є правові підстави для розгляду справи за їх відсутності. Представник ОСОБА_6 в судовому засіданні 15 червня 2023 року апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити. Представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечив, просив у її задоволенні відмовити. Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржена ухвала не відповідає. Затверджуючи 04 листопада 2022 року мирову угоду, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода не суперечить закону, чиї-небудь права та законні інтереси не порушує. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що 05.09.2019 Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» звернулося з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки «Acura MDX», 2008 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ легковий універсал-В, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2008 між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір №2008/1/50, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 260 000 грн для придбання автомобіля «Acura MDX», 2008 року випуску. З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором 17.10.2008 між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_4 було укладено Договір застави, предметом якого є автомобіль марки «Acura MDX», 2008 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ легковий універсал-В, шасі № НОМЕР_1 . У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором банк звернувся до суду з позовом, за результатом розгляду якого рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь АТ АКБ «Львів» 324 595, 23 грн заборгованості за кредитним договором №2008/1/50 від 17.10.2008. В ході виконавчого провадження стало відомо, що автомобіль марки «Acura MDX», 2008 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ легковий універсал-В, шасі № НОМЕР_1 зареєстрований за громадянином ОСОБА_3 . Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Вказаною нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження. Водночас, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження рішення. Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю (п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК) (Постанови ВС: від 27.02.2019 у справі N 360/1938/16; від 08.04.2020 у справі N 2018/23638/11; від 17.02.2020 у справі 668/17285/13 (ОП КЦС ВС); від 16.01.2020 у справі N 925/1600/16 (ОП КГС). У відповідності до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди. Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін. Згідно положень ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Згідно до ч. 2, 3, 4 ст. 207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Частиною 5 вище приведеної статті регламентовано, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє. Таким чином вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону та чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб. Встановлено, що 23.02.2022 відкрито виконавче провадження ВП №68772385 з виконання наказу №909/828/21 від 03.02.2022, виданого Господарським судом Івано-Франківської області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 42 270,72 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення. В рамках даного виконавчого провадження постановами приватного виконавця від 18.07.2022 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та оголошено в розшук мано боржника, а саме - автомобіль Acura, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі № НОМЕР_3 . Тобто відповідач ОСОБА_3 , маючи невиконані боргові зобов`язання перед ОСОБА_6 відчужив на підставі мирової угоди майно, на яке було накладено арешт у виконавчому провадженні про стягнення боргу на користь ОСОБА_6 . З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що укладена мирова угода стосується прав та інтересів ОСОБА_6 , яка не була залучена до участі у справі, а ухвалюючи судове рішення про затвердження такої мирової угоди, суд порушив її права як стягувача за виконавчим провадженням №68772385, в інтересах якої приватним виконавцем на час виконання судового рішення накладено арешт на все майно ОСОБА_3 . До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №2-867/11 (провадження №61-6969св19), від 10 червня 2020 року у справі №305/1337/18 (провадження №61-3521св19), від 30 червня 2021 року у справі №401/428/16-ц (провадження №61-18658св20). Крім того, апеляційний суд зауважує, що умовами мирової угоди визначено в рахунок погашення перед ОСОБА_1 боргу по кредитному договору №2008/1/50 від 17.10.2008 та договору застави від 17.10.2008 ОСОБА_3 передає у власність позивача транспортний засіб. Однак суд першої інстанції не звернув уваги на те, що боржником за кредитним договором є ОСОБА_5 , а заставодавцем - ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_3 не є стороною зазначених договорів та не має зобов`язань перед позивачем. Тобто, затверджуючи мирову угоду, місцевий суд фактично змінив особу боржника у правовідносинах. Таким чином, постановляючи ухвалу про затвердження поданої сторонами мирової угоди, суд першої інстанції не встановив, чи її умови виходять за межі предмета спору, не перевірив чи не порушує вказана мирова угода права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про її затвердження та закриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. Частиною 1 ст. 379 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення на користь ОСОБА_6 судових витрат колегія суддів звертає увагу на таке. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими статтями 141-142 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача, 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналогічного висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2020 року у справа № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18). У даній справі, що переглядається, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. Тобто остаточне рішення по суті спору апеляційний суд не приймав. За таких обставин підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат немає. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим, постанова про передачу справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору по суті, а тому висновки про розподіл судових витрат у такому випадку будуть вважатися передчасними. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року (справа № 297/500/20). Відтак вимога ОСОБА_6 про стягнення на її користь з ОСОБА_3 судових витрат задоволенню не підлягає. Апеляційний суд звертає увагу, що після остаточного ухвалення судового рішення у справі особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 04 листопада 2022 року скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: В.М. Барков Є.Є. Мальцева Повний текст постанови складено 26 червня 2023 року.