Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/2547/23

Дата документу Справа № 333/2547/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/2547/23 Головуючий в 1 інст. Стоматов Е.Г. Провадження № 33/807/461/23 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2023 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Никоненка О.О. на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2023 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою, суддя місцевого суду встановив, що 16.03.2023 о 08 год. 40 хв. в м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 113, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем «ЗАЗ 110557», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, правопорушення вчинено повторно протягом року, постановою ЕАР 6279571 від 13.12.2022 р. притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, чим порушив вимоги п. 31.3.б Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальності ч. 4 ст. 121 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Никоненко О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає постанову суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Так, ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Однак судом першої інстанції не враховано пояснення ОСОБА_1 про те, що він рухався саме до авторизованого центру з метою проходження технічного огляду саме цього автомобіля. Про це ОСОБА_1 заявляв як працівникам поліції, так і в суді. Натомість, суд оцінив ці пояснення як визнання вини. На думку захисту, вказане правопорушення можна вчинити тільки з прямим умислом. Умисел на порушення правил дорожнього руху в ОСОБА_1 був відсутній. Отже, склад правопорушення відсутній, справа підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу інкримінованого правопорушення. Просить постанову суду першої інстанції скасувати за відсутністю складу адміністративного правопорушення, провадження по справі закрити. Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 та його представника адвоката Никоненка О.О. про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, та відсутність клопотань про відкладення слухання апеляційної скарги, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 та адвоката Никоненка О.О., що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознакадміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, що відображено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №409652 від 16.03.2023 р. підтверджується: довідкою бази даних підсистеми «Адмінпрактика» про повторність за ст. 121 КУпАП (а.с.2); диском з відеозаписом події. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.31.3 «б» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП. Доводи апелянта, що він в зазначений у протоколі день та час, керуючи автомобілем, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, направлявся саме до авторизованого центру для проходження техогляду, суд, проаналізувавши зібрані по справі докази, вважає непереконливими. Так, згідно протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 , 16.03.2023 о 08 год. 40 хв. в м. Запоріжжя, вул. Очаківська, буд. 113, він керував транспортним засобом автомобілем «ЗАЗ 110557», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки постановою ЕАР 6279571 від 13.12.2022 р. притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП. Зі змістом зазначеного протоколу ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис, жодних зауважень чи заперечень не надав. Відеозаписом події, долученого до справи, зафіксовано зупинення автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 , перевірка документів, встановлення порушення проходження технічного огляду транспортного засобу, складання протоколу про адміністративне правопорушення, роз`яснення прав та обов`язків, ознайомлення зі змістом протоколу. При цьому, ОСОБА_1 не говорить про те, що направляється до авторизованого центру для проходження техогляду, натомість, пояснює поліцейському, що не вистачає часу для його проходження, чекає приїзду товариша з м. Києва, який позиче йому грошей для цього. Підтверджує повторність керування транспортним засобом, який не пройшов технічний огляд. При цьому самі зафіксовані обставини, які мали місце за участю ОСОБА_1 , не оспорюються апелянтом. Отже, доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 їхав саме з метою проходження технічного огляду спростовуються даними з відео фіксації. В судовому засіданні під час розгляду справи місцевим судом, ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення визнав повністю. Суд першої інстанції, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. З такими міркуваннями суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, а сукупність відображеної на відео інформації переконує у доведеності провини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення при зазначених у протоколі обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, належним чином вмотивовані, повністю відповідають фактичним обставинам справи, суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 4 ст. 121 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу адвоката Никоненка О.О. залишити без задоволення. Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 травня 2023 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник