Постанова Одеський апеляційний суд № 501/3540/20

Номер провадження: 22-ц/813/2671/23 Справа № 501/3540/20 Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.06.2023 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 501/3540/20 Номер провадження: 22-ц/813/2671/23 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Власенко С.І., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Смирнова В.В. 14 грудня 2021 року, повний текст рішення складений 23 грудня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним первісним позовом, в якому просить: 1) визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею -117,4 кв. м.; 2) визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею - 0,0465 га., кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:04:005:0169, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 ; 3) визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку квартири за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 27,7 кв. м.; 3) визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку автомобіля марки Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також позивачка просить стягнути з відповідача судові витрати. ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з 27.08.2013 року перебувала у шлюбі з відповідачем. На дату звернення до суду з вказаним позовом шлюб між сторонами не розірвано, але спільного господарства подружжя не веде, шлюбні відносини фактично припиненні з 15 вересня 2020 року. Від шлюбу подружжя мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період шлюбу сторонами набуто майно: - житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору-купівлі продажу з розстроченням платежу від 18.09.2017 року; - земельна ділянка, площею - 0,0465 га., розташований за адресою - АДРЕСА_1 ; - квартира АДРЕСА_3 , свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.04.2015 року; - автомобіль марка SUZUKI GRAND VITARA, р/н НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію/з від 03.08.2016 року. Вказане майно було набуто сторонами за рахунок спільних коштів подружжя та за згодою сторін оформлення майна здійснювалось на відповідача (Т. 1, а. с. 1 - 6). Короткий зміст вимог за зустрічним позовом У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеною зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 77/100 частин квартири, що заходиться за адресою - АДРЕСА_2 . Зустрічний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Руником Стройінвест» договір купівлі-продажу майнових прав №З6129Б від 24.12.2012 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 придбав майнові права на кв. АДРЕСА_4 . Відповідно до п. 5.1 вказаного Договору вартість майнових прав на квартиру на момент укладення договору склала 334 835,10 грн.. ОСОБА_2 було сплачено, за рахунок особистих коштів, до укладення шлюбу з позивачкою 77% вартості вказаного майна, а саме - 258 742 грн.. У шлюбі з позивачкою було сплачено залишок заборгованості за вказаним договором у сумі 76 093,10 грн.. Відповідно до Свідоцтва про право власності від 15.04.2015 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 було зареєстровано право приватної власності на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . На підставі вказаного, ОСОБА_2 зазначає, що ним було придбане майно хоча і у період шлюбу, але за особисті кошти (77% від загальної вартості майна), та вказане майно не може вважатись об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є в частині особистою власністю ОСОБА_2 ( Т. 1, а. с. 45 - 48). Позиція сторін в суді першої інстанції ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просив: 1) задовольнити позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею -117,4 кв. м., та на 1/2 частку земельної ділянки, площею - 0,0465 га., кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:04:005:0169, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 ; 2) залишити без задоволення позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку автомобіля марка: Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 50% вартості транспортного засобу, у розмірі 24 500 грн.; 3) вимоги про визнання права власності на частку квартири, задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 23/50 частки квартири за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 27,7 кв. м.. Відзив обґрунтований тим, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на житлового будинку та на частки земельної ділянки ОСОБА_2 визнає у повному обсязі. Щодо позовних вимог про визнання права власності на частку автомобіля, зазначає, що вказаний автомобіль після припинення шлюбних відносин знаходився в користуванні та розпорядженні відповідача. Оскільки автомобіль зазнав технічних несправностей та недоцільністю його подальшого використання із технічних причин, відповідач відчужив його на підставі договору купівлі-продажу №5150/2020/2317780 від 27.11.2020 року за ціною 49 000 грн.. У зв`язку з чим, ОСОБА_2 згоден та запропонував надати ОСОБА_1 грошову компенсацію 50% вартості вказаного транспортного засобу, який було відчужено у розмірі 24 500 грн.. Щодо вимог про визнання за ОСОБА_1 права на квартири в ж/м. «Радужний» зазначає, що визнає частково вказані вимоги, а саме про визнання за ОСОБА_4 права власності на 23/50 частки вказаної квартири (а. с. 70 - 72, 78 - 82). 03.08.2021 року від адвоката Антонової Л.Г., діючої від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про згоду на отримання грошової компенсації вартості автомобіля. Представник позивачки також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки грошову компенсацію вартості частки автомобіля у сумі 100 656 грн., відповідно до консультативного висновку (Т. 1, а. с. 140 140 зворотна сторона). Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні вищевказаних первісних позовних вимог ОСОБА_1 .. Стягнуто з ОСОБА_1 недоплачений судовий збір на користь держави в розмірі -6 356,00 грн.. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 77/100 частини квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судові витрати в розмірі -2 588,00 грн.. Рішення суду першої інстанції мотивовано тільки положеннями діючого законодавства щодо спільної сумісної власності подружжя (Т. 1, а. с. 169 - 172). Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2021року. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .. Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є обьєктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 117,4 кв.м.. Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею - 0,0465 га., кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:04:005:0169, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 .. Визнати за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на1/2 частку квартири за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 27,7 кв. м.. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% вартості реалізованого ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 автомобіля марка: Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у сумі 100 656 грн.. У задоволенні зустрічного позову відмовити. Також просить стягнути з відповідача судові витрати. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) рішення суду не містить мотивувальної частини, а саме - не містить обґрунтування оцінки доводів сторін по справі, оцінки наданих сторонами доказів, мотивів їх відхилення та прийняття; 2) судом першої інстанції не взято до уваги, що спірне майно придбане у шлюбі, за рахунок спільних коштів подружжя, право власності на яке оформлене за обопільною згодою сторін за відповідачем. На майно придбане у шлюбі, поширюється презумпція спільності майна подружжя; 3) судом не було взято до уваги, що відповідачем частково було визнано позовні вимоги; 4) судом першої інстанції було подвійно стягнуто судовий збір в дохід держави (Т. 1, а. с. 187 -188 б). Позиція відповідача в апеляційному суді Адвокат Теплякова Тетяна Євгенівна, діюча від імені ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу задовольнити частково. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 , в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, права власності на: 1) частку квартири за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 55 кв. м.; 2) частку автомобіля марки Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв`язку із відсутністю предмета спору, на підставі ст. ст. 377, 255 ЦПК України. Адвокат зазначає, що 07.06.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_5 прийняла у власність квартиру за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 55 кв.м.. Відповідно до п. 5 укладеного Договору, останній було укладено за згодою дружини - ОСОБА_1 , про що було складено відповідну заяву, яка була засвідчена приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Олійниченко Ж.В. за реєстровим №203. Вартість продажу склала 1298 000 грн.. З метою інвестування отриманих коштів від продажу, позивач та відповідач вирішили придбати майнові права на об`єкт нерухомого майна у ТОВ «СК «Фамільний Дім». 01.07.2022 року ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №8/15Р, на квартиру, розташовану за будівельною адресою - АДРЕСА_5 , з наступними характеристиками - секція 8, квартира 15, площа - 47,9 кв. м., поверх

3. Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав №8/15Р від 01.07.2022 сума договору склала 1340 838,45 грн.. Сума грошових коштів, за які було придбано майнові права на квартиру, це сума грошових коштів, які були отримані в результаті продажу квартири за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 55 кв. м., за Договором купівлі-продажу квартири від 07.06.2022 року та додаткових коштів сім`ї. Щодо автомобіля адвокат зазначає, що вказаний автомобіль було відчужено, у зв`язку з його технічними несправностями. За виручені грошові кошти від реалізації автомобіля сторони придбали автомобіль марки Citroen, модель C4 PICASSO, рік випуску 2014, тип легковий, універсал. Вартість якого склала 143 200 грн. (Т. 1, а.с. 214 - 215, 219 - 221). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.05.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2021 року залишено без руху. (Т. 1, а. с. 194 - 194 зворотна сторона). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом подано заяву якою усунуто недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2021 року (Т. 1, а. с. 203-203 зворотна сторона). 14.02.2023 року на електронну адресу та 21.02.2023 року до канцелярії суду надійшов від адвоката Теплякової Т.Є., діючої від імені ОСОБА_2 , відзив на апеляційну скаргу (Т. 1, а. с. 214 - 215, 219 - 221). Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 року №126/0/15-23 суддю ОСОБА_6 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку. На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.03.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Закінчено підготовку справи до розгляду. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 1, а. с. 232 - 232 зворотна сторона). У судовому засіданні адвокат Антонова Л.Г., діюча від імені ОСОБА_1 , підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Адвокат Теплякова Т.Є., діюча від імені ОСОБА_2 , у судовому засіданні підтримала доводи відзиву на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу задовольнити частково. В частині вимог щодо квартири та автомобіля провадження закрити. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у задоволенні клопотання адвоката Теплякової Т.Є., діючої від імені ОСОБА_2 , про закриття провадження у справі в частині позовних вимог відмовлено. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_7 від 27.08.2013 року, дружина змінила прізвище на - « ОСОБА_8 » (а. с. 11). Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 16.02.2015 року у сторін народилась донька ОСОБА_3 (а. с. 12). Відповідно договору купівлі-продажу з розстроченням платежу від 18.09.2017 року ОСОБА_2 став власником житлового будинку, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 13 - 16). Згідно купівлі-продажу з розстроченням платежу від 18.09.2017 року ОСОБА_2 став власником земельної ділянки, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 17 - 20). Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від15.04.2015 року, ОСОБА_2 є власником 1/1 частини майна, квартири АДРЕСА_3 (а. с. 21 - 23). Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 - автомобіль Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстровано з 03.08.2016 року на ОСОБА_2 (а. с. 24). Відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № Р6129Б від 24.12.2012 року, ОСОБА_2 та ООО «Рудиком Стройинвест» уклали договір на ЖМ «Радужний-1», буд. 6 кв. 129 з виплатою сьома частинами (а. с. 52 - 58). Згідно квитанцій від 27.12.2012 року, 29.03.2013 року, 04.07.2013 року 04.10.2013 року 03.01.2014 року, 04.04.20014 року та 28.04.2014 року ОСОБА_2 сплачував кошти за договором купівлі-продажу майнових прав № Р6129Б від 24.12.2012 року (а. с. 59 - 65). Відповідно договору позики від 15.09.2017 року ОСОБА_2 позичив кошти в розмірі - 42 000,00 доларів США. що за курсом до гривні становить - 1 102 500,00 грн., з датою повернення - до 15.03.2019 року (а. с. 85 - 86). Згідно договору іпотеки від 15.09.2017 року ОСОБА_2 передав в заставу майно кв. АДРЕСА_3 (а. с. 87 - 88). Відповідно до договору купівліпродажу транспортного засобу від 27.11.2020 року, ОСОБА_2 продав автомобіль Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 89 - 90). Згідно консультаційного висновку про орієнтовний рівень визначення ринкової вартості рухомого майна - автомобіль Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, ринкова вартість станом на 05.04.2021 року приблизно становить - 7 200,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату оцінки становить - 201 312 грн. (а. с. 141 - 144). Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2022 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_5 придбав квартиру за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 55 кв. м., житловою площею - 27,7 кв. м. (а. с. 216 зворотна сторона - 217). Відповідно до п. 5 розділу Інші умови Договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2022 року, договір укладений за згодою дружини продавця - ОСОБА_1 , справжність її підпису на заяві засвідчено приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Олійніченко Ж.В. 07.06.2022 року за реєстровим №203. По справі виникли правовідносини щодо поділу спільного сумісного майна подружжя. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Виходячи з доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції підлягає перегляду у повному обсязі. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції. Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, прийняття/відхилення доводів відзиву на апеляційну скаргу За правилами ст. 60 Сімейного кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно зі ст. 63 СК дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Конструкція норми ст. 60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Згідно зі ст. 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку. Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11). Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року№11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Придбавши вказане рухоме та нерухоме майно під час перебування в шлюбі, сторони набули право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до зазначених положень закону. Стаття 63 СК України, передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними. Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені статтею 65 СК України. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу придбали: 1) житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі договору-купівлі продажу з розстроченням платежу від 18.09.2017 року; 2) земельну ділянку, площею - 0,0465 га., розташовану за адресою - АДРЕСА_1 ; 3) квартиру АДРЕСА_3 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.04.2015 року; 4) автомобіль марка SUZUKI GRAND VITARA, р/н НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію/з від 03.08.2016 року. Позивачка, звертаючись до суду з позовом просила визнати за нею право власності на частку житлового будинку та на частку земельної ділянки. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про часткове визнання вимог первісного позову, в яких останній не заперечував, що житловий будинок та земельна ділянка були придбані сторонами за час шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того не заперечував щодо визнання за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку та на частку земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Судом першої інстанції не було взято до уваги часткове визнання відповідачем позовних вимог ОСОБА_1 .. З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 117,4 кв. м., та на 1/2 частку земельної ділянки, площею - 0,0465 га., кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:04:005:0169, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 . Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 частку автомобіля марка: Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , колегія суддів зазначає наступне. Вищевказаний автомобіль був придбаний в період шлюбу, зареєстрований та перебував у користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 .. Згідно матеріалів справи встановлено, що на час розгляду справи в суді першої інстанції спірний автомобіль відповідач відчужив на підставі договору купівлі-продажу №5150/2020/2317780 від 27.11.2020 року за ціною 49 000 грн. (Т. 1, а. с. 89 - 90). У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 не заперечував, та зазначив, що згоден надати ОСОБА_1 грошову компенсацію 50% вартості вказаного транспортного засобу, який було відчужено, у розмірі 24 500 грн.. ОСОБА_1 в суді першої інстанції надала згоду на отримання грошової компенсації. Однак зазначила, що відповідач без згоди позивачки відчужив спірний автомобіль. Тому остання погоджується на стягнення з відповідача грошової компенсації 50% вартості відчуженого транспортного засобу, але зазначає, що сума грошової компенсації має визначатись виключно з ринкової вартості транспортного засобу. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 надала консультативний висновок суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 , відповідно до якого ринкова вартість подібного транспортного засобу становить 201 312 грн.. На підставі вказаного ОСОБА_1 просила стягнути на її користь грошову компенсацію 50% ринкової вартості автомобіля у розмірі 100 565 грн. (Т. 1, а. с. 140 - 140 зворотна сторона). Системне тлумачення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України дає підстави дійти висновку, що згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача у цій справі) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача у цій справі) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого у відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третья статті 368 ЦК України. Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Колегія суддів виходить з того, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18, Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № № 483/812/19, провадження № 61-20774св19. Встановивши, що спірний транспортний засіб сторони придбали за час перебування у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_2 здійснив продаж зазначеного майна без повідомлення про це ОСОБА_1 та без отримання її згоди, з урахуванням змісту позовних вимог та відзиву на позовну заяву, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію 1/2 вартості спірного транспортного засобу. Колегія суддів не приймає до уваги, посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що сторонами на даний час було придбано новий автомобіль за кошти виручені від реалізації автомобіля марка: Suzuki, Модель: grand vitara, оскільки на підтвердження вказаних обставин не було надано належних та допустимих доказів. Крім того, наданий позивачкою консультативний висновок ФОП ОСОБА_9 , згідно якого вартість спірного транспортного засобу становить 201 312 грн., не може бути взятий до уваги, оскільки останній містить консультативний висновок. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідно до частин першої, другої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. При визначені вартості грошової компенсації колегія суддів приймає договір купівлі-продажу від 27.11.2020 року №5150/2020/2317780, відповідно до якого автомобіль було продано за ціною 49 000 грн.. Щодо вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на на частку квартири за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею 27,7 кв.м., та вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на 77/100 часток вказаної квартири, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2022 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_5 придбав квартиру за адресою - АДРЕСА_2 , загальною площею - 55 кв. м., житловою площею - 27,7 кв. м. (а. с. 216 зворотна сторона - 217). Відповідно до п. 5 розділу Інші умови Договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2022 року, договір укладений за згодою дружини продавця - ОСОБА_1 , справжність її підпису на заяві засвідчено приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Олійніченко Ж.В. 07.06.2022 року за реєстровим №203. Отже, на момент розгляду апеляційним судом вказаної справи, подружжя розпорядилось належним їм на праві спільної сумісної власності квартирою, шляхом їх продажу на користь третьої особи за обопільною згодою позивача та відповідача. Тому поділ вказаного майна на час апеляційного розгляду є неможливим та може порушити права нового власника вищезазначеного майна. Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо подвійного стягнення з ОСОБА_1 судового збору за подачу позову. Матеріалами справи встановлено, що звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 не зазначила ціни позову та просила суд попередньо визначити розмір судового збору з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленого судом при вирішенні справи та відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Отже, відповідно до договору купівлі-продажу з розстроченням платежу від 18.09.2017 року ОСОБА_2 став власником житлового будинку, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 . Вартість житлового будинку становить 1 273 602 грн. (а. с. 13 - 16). Згідно купівлі-продажу з розстроченням платежу від 18.09.2017 року ОСОБА_2 став власником земельної ділянки, яка розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість земельної ділянки становить - 150 976 грн. (а. с. 17 - 20). Відповідно договору купівлі-продажу майнових прав № Р6129Б від 24.12.2012 року ОСОБА_2 та ООО «Рудиком Стройинвест» уклали договір на ЖМ «Радужний-1», буд. 6 кв.

129. Вартість майнових прав складала 334 835,10 грн. (Т. 1, а. с. 52 - 58). Відповідно договору купівліпродажу транспортного засобу 27.11.2020 року ОСОБА_2 продав автомобіль Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ціна транспорту визначена у розмірі 49 000 грн. (Т. 1, а. с. 89). Отже, колегією суддів встановлено, що загальна вартість майна складає 1 808 413 грн.. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем, ставка судового збору встановлюються у таких розмірах - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» установити у 2020 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2 102 гривні. Враховуючи загальну вартість майна, яка складає 1 808 413 грн., судовий збір визначається у розмірі - 18 084,13 грн. = 1 808 413 грн. х 1%, що перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 10510 грн.= (2 102 грн. х 5). Отже, за подання до суду першої інстанції позовної заяви ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір у розмірі 10 510 грн.. В матеріалах справи міститься квитанція про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 10 510 грн. (Т. 1, а. с. 34). Тому, стягуючи з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 6 356 грн., суд першої інстанції у своєму рішенні допустив подвійне стягнення з позивачки судового збору. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_1 є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 грудня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за первісним позовом про поділ майна подружжя задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на частку житлового будинку, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 117,4 кв. м.. Залишити на праві особистої приватної власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 ), в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на частку житлового будинку, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 117,4 кв. м.. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на частку земельної ділянки, площею - 0,0465 га., кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:04:005:0169, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 . Залишити на праві особистої приватної власності за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 ), в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на частку земельної ділянки, площею - 0,0465 га., кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:04:005:0169, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) грошову компенсацію вартості частки автомобіля марки: Suzuki, Модель: grand vitara, Тип: легковий універсал-В, Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі - 24 500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.. В задоволені решти позовних вимог за первісним позовом відмовити. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 22 червня 2023 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе