Ухвала КАС ВС № 640/36570/21

УХВАЛА 22 червня 2023 року м. Київ справа № 640/36570/21 адміністративне провадження № К/990/20078/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Жука А.В., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі №640/36570/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора з атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення № 1 кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 09.11.2021 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації; зобов`язати кадрову комісію Офісу Генерального прокурора прийняти рішення про успішне проходження атестації, передбаченої розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019, заступником начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - начальника Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України Колодчиним Володимиром Васильовичем; визнати протиправним і скасувати наказ Офісу Генерального прокурора № 1699ц від 15.12.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - начальника Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (пп. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»); поновити з 20.12.2021 ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - начальника Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури; стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 1 кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 09.11.2021 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ Офісу Генерального прокурора № 1699ц від 15.12.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - начальника Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях - начальника Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 20.12.2021 Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 149 337,80 грн. Також стягнуто витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора у розмірі 29000,00 гривень. У задоволенні позовних вимог відмовлено. Вперше із касаційною скаргою у цій справі Офіс Генерального прокурора звернувся 04 травня 2023 року (03 травня 2023 року подано засобами поштового зв`язку), яка ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року була повернута скаржнику на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України. 05 червня 2023 року до Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшла дана касаційна скарга, в якій відповідач із посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення у цій справі в частині задоволених позовних вимог і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Як визначив відповідач у змісті касаційної скарги, така подана з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Як вірно було зауважено в попередніх ухвалі Верховного Суду від 22 травня 2023 року у цій справі, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. З аналізу доводів цієї касаційної скарги вбачається, що її зміст є практично ідентичний тій, яка була повернута вперше. Так, як у первинно поданій касаційній скарзі Офісом Генерального прокурора, в даному випадку також має місце зазначення опису обставин справи з посиланням на норми, які на думку відповідача, регулюють питання дискреційних повноважень кадрових комісій під час проведення ними процедури атестації, зокрема, на стадії співбесіди. Проте ці аргументи заявник не виклав у логічному взаємозв`язку з обставинами цієї справи, з урахуванням її індивідуальних ознак. Скаржник цитує окремі положення законодавства з питань реформування органів прокуратури, посилається на ряд постанов Верховного Суду без конкретизації норм права, застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, на його думку, без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у перерахованих ним постановах Верховного Суду, а також не зазначає, які саме висновки сформовані судом касаційної інстанції в згаданих постановах щодо застосування цих норм права підлягають врахуванню у спірних правовідносинах. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в повному обсязі не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції. Додаткове цитування пунктів 99-104 постанови від 31.05.2023 Верховного Суду у справі № 160/5323/21 не дає підстав визначити конкретні межі для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 328 КАС України. Так, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі № 640/36570/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.ї ........................... А.В. Жук, Суддя Верховного Суду