Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5000/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2023 р. Справа № 520/5000/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.11.22 по справі № 520/5000/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення: № 19739-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік на суму 548,00 гривень; № 19742-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік на суму 997,05 гривень; № 19743-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік на суму 614,23 гривень; № 19744-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік на суму 1117,56 гривень; № 0879971-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік на суму 695.19 гривень; № 0879973-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік на суму 1264,86 гривень. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у позивача перебуває на праві приватної власності нерухомість, а саме: - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 36,0 м2. - квартира No 89, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,5 м2. Керуючись приписами законодавства, посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області були складені та направлені на адресу позивача податкові повідомлення-рішення: - 19739-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік на суму 548,00 гривень; - 19742-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік на суму 997,05 гривень; - 19743-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік на суму 614,23 гривень; - 19744-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік на суму 1117,56 гривень; - 0879971-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік на суму 695.19 гривень; - 0879973-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік на суму 1264,86 гривень Позивач вважаючи оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податковим органом прийняті обґрунтовано та з дотриманням ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Статтею 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухомі майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги сплати цього податку. Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. При цьому, приписами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України закріплено пільги зі сплати податку та передбачено, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно з п.п. 266.6.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Положеннями п.п. "а"-"г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості. Відповідно до абз. 1 та 2 п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з нормами Податкового кодексу України є місцевим податком. Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням установлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад. Так, відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України. Статтею 12 Податкового кодексу України встановлено повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів. Так, згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень. За приписами підпунктів 12.4.1. - 12.4.3. пункту 12.4. статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Згідно з п. 12.5. ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 за № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори, в т.ч. податок на майно, який складається з: - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; - транспортного податку; - плати за землю. Пунктом 3 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 за № 542/17 встановлено, що місцеві податки та збори на території міста Харкова справляються відповідно до норм Податкового кодексу України, з урахуванням ставок та пільг, встановлених п. 2 цього рішення. Пунктом 2 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 за № 542/17 встановлено ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1 до цього рішення. В Додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 за № 542/17 (надалі також - Додаток 1) зазначено: - ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (п. 1); - ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об`єктів, визначених п. 31) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток. Згідно з пунктом 3 Додатку 1 ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема квартири/квартир незалежно від їх кількості, загальною площею до 85 кв.м., що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків. Пунктом 4 Додатку 1 встановлено, що відповідно до норм ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в т.ч. їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв.м.; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв.м.; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв.м. Зважаючи на наведені приписи Податкового кодексу України, ОСОБА_1 , як власник двох об`єктів житлової нерухомості (квартир), право власності на які зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у розумінні приписів п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належні йому на праві приватної власності дві квартири - об`єктами оподаткування цим податком відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Обставини належності позивачу на праві приватної власності об`єктів нерухомого майна, проведення державної реєстрації речових прав на перелічені вище об`єкти, показник розміру площі об`єктів, місця дислокації сторонами не оспорюються, визнаються, а тому не підлягають додатковому доказуванню. Відповідно до досліджених судом правовстановлюючих документів позивачеві на праві приватної власності належать дві квартири загальною площею 101,5 кв.м. (36 кв.м. + 65,5 кв.м.) Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган виходив із того, загальна площа квартир, що перебуває у власності позивача не повинна перевищувати 85 кв. м, натомість загальна площа квартир, що перебуває у власності позивача становить 101,5 кв.м., а тому застосування пільги не допускається. Проте, згідно з пунктом 3 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 за № 542/17 ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема квартири/квартир незалежно від їх кількості, загальною площею до 85 кв.м., що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків. З огляду на зазначене, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкт житлової нерухомості квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,0 кв.м. та за об`єкт житлової нерухомості квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 65,5 кв.м. податковими повідомленнями-рішеннями № 19739-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік на суму 548,00 гривень; № 19742-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік на суму 997,05 гривень; № 19743-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік на суму 614,23 гривень; № 19744-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік на суму 1117,56 гривень; № 0879971-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік на суму 695.19 гривень; № 0879973-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік на суму 1264,86 гривень є неправомірним. Враховуючи те, що у відповідача не було законних підстав для обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за квартиру АДРЕСА_1 ., виходячи із бази оподаткування 36 кв.м. та за квартиру АДРЕСА_3 , виходячи із бази оподаткування 65,5 кв.м. колегія суддів дійшла висновку, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за такі об`єкти житлової нерухомості податковими повідомленнями-рішеннями № 19739-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік на суму 548,00 гривень; № 19742-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік на суму 997,05 гривень; № 19743-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік на суму 614,23 гривень; № 19744-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік на суму 1117,56 гривень; № 0879971-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік на суму 695.19 гривень; № 0879973-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік на суму 1264,86 гривень є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову є необґрунтованим. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та приймаються колегією суддів у якості належних. Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 2481,00 грн, а саме: при поданні адміністративного позову 992,40 грн та при поданні апеляційної скарги 1488,60 грн. Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, тобто рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджені судові витрати у сумі 2481,00 грн. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 по справі № 520/5000/22 - скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 19739-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік; № 19742-2414-2033 від 22.09.2021 за 2018 рік; № 19743-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік; № 19744-2414-2033 від 22.09.2021 за 2019 рік; № 0879971-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік; № 0879973-2414-2033 від 22.09.2021 за 2020 рік. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич