Постанова 4851 № 520/6771/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2023 р. Справа № 520/6771/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/6771/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: -визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Харківській області №186 від 11.03.2022 Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області; - стягнути з відповідача сплачений судовий збір. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ начальника ГУНП в Харківській області №186 від 11.03.2022 Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Зазначив, що 10.03.2022 Головним управління Національної поліції в Харківській області було видано наказ № 466 про призначення відносно заявника службового розслідування щодо неналежного виконання функціональних обов`язків і створено Дисциплінарну комісію у складі 3 осіб, саме: голови комісії - заступника начальника УГІ ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 та членів комісії: заступника начальника управління - начальника ВП УГІ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 та заступника начальника управління - начальника ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 . Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 10.03.2022 (далі - Висновок). У тексті Висновку діяння/вчинок заявника за фактом неналежного виконання функціональних обов`язків було кваліфіковано Дисциплінарною комісією у якості вчинення дисциплінарного проступку - невиконання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23 та частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію України» в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану. Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до заявника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади. 11.03.2022 начальником ГУНП в Харківській області було видано наказ № 186, яким до начальника відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 з відображених у Висновку мотивів було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади. Зауважив, що суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок є воєнний стан, тобто стан, коли на поліцейського покладено додаткові повноваження, а Український народ розраховує на те, що поліцейські як представники держави, будуть сумлінно виконувати свої обов`язки. Однак сумлінність виконання своїх обов`язків явно не властиві позивачу, бо останній не має на меті їх виконання, поки інші поліцейські, ризикуючи своїм життям будуть добросовісно виконувати свої обов`язки. Отже, задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції не взяв до уваги, що дисциплінарний проступок був вчинений в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану і полягав як в невиконанні нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, за який в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції, чим порушив вимоги, передбачені статтею 242 КАС України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду стосовно задоволення позовних вимог. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 01.04.2009 по 06.11.2015 перебував на службі в ОВС України та 07.11.2015 по теперішній час в Національній поліції України, на посаді начальника відділення поліції № 1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області. Головним управлінням Національної поліції в Харківській області 10.03.2022 було видано наказ № 446 про призначення відносно заявника службового розслідування щодо неналежного виконання функціональних обов`язків та створено Дисциплінарну комісію у складі 3 осіб, а саме: голови комісії - заступника начальника УГІ ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 та членів комісії: заступника начальника управління - начальника ВП УГІ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 та заступника начальника управління - начальника ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 . Результати проведеного службового розслідування оформлені висновком Дисциплінарної комісії від 10.03.2022 року. У тексті Висновку діяння/вчинок заявника за фактом неналежного виконання функціональних обов`язків було кваліфіковано Дисциплінарною комісією у якості вчинення дисциплінарного проступку - невиконання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23 та частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію України» в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану. Висновок містить пропозицію Дисциплінарної комісії з приводу застосування до заявника дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади. Висновок був затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області 10.03.2022. Начальником ГУНП в Харківській області 11.03.2022 було видано наказ № 186, яким до начальника відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 з відображених у Висновку мотивів було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади. ГУНП в Харківській області 11.03.2022 було видано наказ № 140 о/с, яким на реалізацію наказу ГУНП в Харківській області № 186 від 11.03.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщено на посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області. Не погоджуючись з прийнятим наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади, позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про задоволення вимог, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваного наказу з огляду на недоведеність факту порушення позивачем службової дисципліни, неправомірності застосування до позивача крайнього виду дисциплінарного стягнення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Статтею 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію" завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Згідно зі ст. 12 Закону України "Про Національну поліцію" поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Стаття 18 Закону № 580-VІІІ встановлює основні обов`язки поліцейського. Відповідно по пунктів 1 та 2 частини першої цієї статті, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з частиною 1, 2 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Дисциплінарного статуту поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Частинами першою - четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. За змістом частини першої, пункту 1 частини дев`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право, зокрема, одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією (частина десята статті 15 Дисциплінарного статуту). Згідно із частинами першою - третьою статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. Частинами першою, третьою та четвертою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; попередня бездоганна поведінка; високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина сьома статті 19 Дисциплінарного статуту). Відповідно до пунктів 2, 3 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 (далі - Порядок №893, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право, зокрема: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України Про захист персональних даних , Про державну таємницю та іншими законами. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Пунктом 4 розділу V Порядку № 893 визначено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. Відповідно до пункту 17 розділу V Порядку № 893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. В акті обов`язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови. Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, ЗВО та особистого ознайомлення поліцейського з ним, що здійснюється кадровим підрозділом органу (підрозділу, закладу, установи), ЗВО за місцем проходження служби зазначеним поліцейським. Таке ознайомлення засвідчується шляхом проставляння поліцейським, притягнутим до дисциплінарної відповідальності, підпису, прізвища та ініціалів на останньому аркуші копії наказу, долученої до його особової справи. Як встановлено службовим розслідуванням дисциплінарною комісією зафіксовано, що 10.03.2022 до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області полковника поліції Дводненка С.В. від 10.03.2022 про те, що начальник відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 з самого початку ведення бойових дій на території України, а саме з 24.02.2022 не володіє оперативною інформацією в районі обслуговування відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 та не доповідає про це керівництву ГУНІІ в Харківській області. Крім цього, майор поліції ОСОБА_1 не в повному обсязі виконує покладені на нього функціональні обов`язки, в частині здійснення контролю за несенням служби поліцейськими на маршрутах патрулювання та не цікавиться станом підлеглого особового складу, який залишився на окупованій території. Опитаний майор поліції ОСОБА_1 пояснив, що з 24.02.2022 після початку бойових дій на території обслуговування він здійснював евакуацію особового складу відділення поліції № 1 до Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, де в подальшому організовував несення служби підлеглих поліцейських. Майор поліції ОСОБА_1 зазначив, що свої посадові обов`язки він виконував у повному обсязі у відповідності до поставлених завдань. Крім того, останній вказав, що повністю володіє інформацією щодо місцезнаходження свого особового складу та їх залучення до несення служби на території ХРУП №

2. Опитаний заступник начальника відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 пояснив, що з 24.02.2022 після початку бойових дій на території обслуговування він разом з окремими підлеглими поліцейськими був евакуйований до Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, де особовий склад відділення поліції № 1 ХРУП № 2 у повному складі здійснював патрулювання території ХРУП №

2. Чи здійснював майор поліції ОСОБА_1 особистий контроль за несенням служби підлеглого особового складу капітан поліції ОСОБА_5 пояснити не зміг, оскільки весь час поряд з ним не перебував. Опитаний начальник ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_6 підтвердив викладені у своєму рапорті факти, щодо неналежного виконання функціональних обов`язків з боку майора поліції ОСОБА_1 , який самоусунувся від здійснення контролю за підлеглим особовим складом під час несення ними служби. Судова колегія звертає увагу, що при проведенні службового розслідування, за наявності ознак дисциплінарного правопорушення, в разі прийняття рішення про звільнення займаної посади у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту, обов`язково повинні бути встановлені та доведені всі обставини та наголошує, що відповідачем при проведенні службового розслідування не було дотримано приписів статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки не було з`ясовано всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку. У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами. Не надано оцінки по суті дисциплінарного проступку позивача відповідно до його кваліфікації дисциплінарною комісією через призму правил професійної етики, які саме дії позивача кваліфіковано відповідачем як такі, що дискредитують звання працівника поліції та принижують авторитет органів Національної поліції України. Відповідно до п.1 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 1, 2 частини 1, статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 ЗУ «Про національну поліцію України», до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, незважаючи на вимоги ч. 1, 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідно до яких дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Між тим сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника , що мають бути доведені у визначеному порядку. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість таких, обставини, за яких вони вчинені, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації. На ці ж обставини звертає увагу також і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», зокрема суд зазначає, що підстави для настання відповідальності за «порушення присяги» були викладені дуже нечітко; національне законодавство не передбачало адекватних гарантій проти зловживань та свавілля; крім того, воно не передбачало відповідну шкалу стягнень у рамках дисциплінарної відповідальності, яка б забезпечувала їх пропорційне застосування. За цих причин воно було несумісне з вимогами щодо «якості закону». Отже, суд закріпив необхідність застосування принципу пропорційності відповідальності при застосуванні дисциплінарних стягнень в залежності від тяжкості проступку. З аналізу наведених норм Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України" та Закону України "Про Національну поліцію", встановлено, що звільнення зі служби в поліції є найбільш суворим дисциплінарним стягненням, що може застосовуватися до працівника. Дане може підтверджуватися, зокрема, наслідками застосування цього виду дисциплінарного стягнення та особливим порядком його застосування, а саме - застосування даного дисциплінарного стягнення здійснюється лише керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання (ч. 9 ст. 20 Дисциплінарного статуту). Отже, розслідування випадків можливого вчинення поліцейським дисциплінарних правопорушень, що тягнуть за собою накладення такого виду дисциплінарного стягнення як "звільнення зі служби в поліції", мають розслідуватися повно, всебічно та неупереджено і обов`язково з дотриманням високих стандартів доказування, притаманних, зокрема, кримінальному провадженню, а саме: поза розумним сумнівом (beyond a reasonabledoubt) оскільки можливими наслідками є обмеження основоположних прав особи. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018, Суд підкреслював, що відповідно до його усталеної практики, доведеність може випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та взаємоузгоджених умовиводів або такого ж плану неспростовних презумпцій. Колегія суддів зазначає, що самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил № 1179 недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення. Цього відповідачем зроблено не було. Не встановлено чи містить висновок службового розслідування обґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв`язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях Позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено позивачем; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності. Підсумовуючи наведене, судова колегія відмічає, що висновки дисциплінарної комісії в частині встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, який полягає у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції України, є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. Також, відповідачем жодним чином не було обґрунтовано підстав застосування до позивача саме крайнього виду дисциплінарно стягнення, а саме: звільнення з військової служби, при цьому не було вмотивано неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Водночас, слід зазначити, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого. Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 по справі №2040/7660/18, яку апеляційний суд враховує відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, чим порушено принцип обґрунтованості, а отже наказ № 186, яким до начальника відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 з відображених у висновку мотивів було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, є незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню та як, наслідок, підлягає скасуванню і наказ № 140 о/с яким на реалізацію наказу ГУНП в Харківській області № 186 від 11.03.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади, та таке порушене право позивача підлягає захисту шляхом відновлення стану, який існував до порушення та поновлення його на посаді начальника відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області з 11 березня 2022 року. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі №520/6771/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова