Постанова Харківський апеляційний суд № 953/4887/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 22 червня 2023 року м.Харків справа № 953/4887/21 провадження № 22-ц/818/760/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів та відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2023 року, постановлене суддею Губською Я.В.,- в с т а н о в и в: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на її користь в рахунок відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, 157030,00 грн.; стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.; судові витрати покласти на відповідачів. Рішенням Київського районного суду м. Харків від 17 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що вона є юридично слабкою стороною, їй важно передбачити всі тонкощі справи. Зауважує, що не клопотала про призначення експертизи, оскільки вона мала бути проведена у кримінальній справі. Проблеми зі здоров`ям і досі є. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела належними та допустимими доказами те, що саме діями відповідачів їй завдана шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідачів та їх вини в заподіянні моральної шкоди; не зазначила, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що в січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до клініки «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для надання медичної допомоги. Згідно медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 був поставлений діагноз: парадонтит 2 ступеню 44-33, тотальний дефект коронок 44-3Г. План лікування: 29.01.2018-імплантація та видалення зубів на нижній щелепі; 19.02.2018-фіксація тимчасової конструкції на імпланти на нижній щелепі;01.05.2018-виготовлення постійної конструкції на нижню щелепу. Матеріали справи місять копії товарних чеків, з яких вбачається, що ФОП ОСОБА_2 клініка «ІНФОРМАЦІЯ_2» позивачем ОСОБА_1 сплачено 29.01.2018 -112 030 грн., 15.01.2018-735 дол. США, 11.04.2018-300 дол.США та 1572,00 грн., 28.03.2018-9000 грн., 03.12.2018-2400 дол. США. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою стосовно якості надання їй стоматологічних послуг клінікою -студією «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради, однак отримала відповідь, що вони не мають повноважень щодо проведення будь - яких перевірок, у тому числі перевірок якості медичних послуг, з огляду на те, що лікар, який надавав медичну стоматологічну послугу є фізичною особою -підприємцем. З питань оцінки діяльності клініки -студії «ІНФОРМАЦІЯ_1» запропоновано звернутись до Управління ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги Міністерства охорони здоров`я України. Стосовно захисту прав, як споживача медичних послуг запропоновано звернутись до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Харківській області. 22.07.2021 позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України до ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області. Кожен громадянин України має право на охорону здоров`я та медичну допомогу (ст.49 Конституції України). Право на охорону здоров`я відповідно до п. «і» ч.1 ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров`я в тому числі передбачає право громадянина на відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди. За положеннями ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст.525 ЦК України). Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України (ч.2 ст. 509 ЦК України), якими в тому числі є договори та інші правочини. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, а його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.627,628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст.902 ЦК України). Згідно ч.1 ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч.1 ст.1167 ЦК України, відповідно до положень якої моральна шкода, завдана особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. За приписами п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції(будь-який виріб, товар, робота чи послуга п.19 ст.1 Закону)для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції відповідно до закону. Судом встановлено, що позивачка звернулась до Клініки «ІНФОРМАЦІЯ_1», власником якої є ФОП ОСОБА_2 , яка має спеціалізацію 86.23 Стоматологічна практика. З попередньої калькуляції лікування від 03.09.2020 вбачається, що ОСОБА_1 необхідно лікування на 157030,00 грн. В подальшому ФОП ОСОБА_3 як співробітник клініки провів їй лікування. Зазначений лікар зареєстрований в реєстрі та має ліцензію КВЕД 86.23 Стоматологічна практика. Відповідно до ч.ч. 4, 10 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством. Виробник (виконавець) зобов`язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції (ч. 7 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»). Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Отже, у разі надання медичної послуги, яка містить істотні недоліки, пацієнт як споживач має право на розірвання такого договору, а також на відшкодування завданих йому збитків. Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що некваліфіковані лікарські стоматологічні послуги з лікування зубів призвели до значного погіршення її здоров`я. Разом з тим даних про погіршення стану здоров`я внаслідок надання позивачу стоматологічних послуг, матеріали справи не містять. Посилання позивача лише на попередню калькуляцію стоматологічного центру «SILK» де їй було запропоновано оптимальне лікування: видалення 2 імплантів, встановлення двох інших, клаптикова операція з подальшим лікуванням, не свідчить про те, що це лікування є виправленням можливих помилок, допущених під час лікування в «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивачкою надано до суду апеляційної інстанції нові докази: копію висновка експерта у кримінальному провадженні від 27.04.2023, флешку із аудіозаписом, розшифрування аудіозапису, скріншот смс, зазначені докази не надавався позивачем до суду першої інстанції. Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. Колегія суддів беручи до уваги, що позивачка у суді першої та апеляційної інстанції наголошувала про надання висновку експертного дослідження, яке проводилась в рамках кримінального провадження, та на момент розгляду справи у суді першої інстанції та при поданні апеляційної скарги поданий висновок експерта ще не був виконаний, судова колегія приймає зазначений доказ. Підстави для прийняття інших доказів відсутні. Як убачається із Висновку експерта №08-349/2021 проведеного в рамках кримінальної справи, у ОСОБА_1 має місце переімплантит в ділянці 33 (імпланту 33 зубу) та захворювання парадонтит локалізований, хронічний перебіг в ділянці 42-34 зубів. При зверненні за медичною допомогою 29.01.2018 їй було встановлено діагноз «Парадонтит ІІ ступеня, 44-33 зубів, тотальний дефект коронок 44-31. На момент проведення експертного дослідження через неповне відображення в медичній документації даних об`єктивного статусу, вирішити питання щодо правильності та обґрунтованості встановленого хворій 29.01.2018 діагнозу є неможливим. Встановити чи спричинені пацієнтці тілесні ушкодження чи спричинена шкода здоров`ю встановити неможливо через відсутність вихідних експертних даних. Надана експертам медична документація не дозволяє в повній мірі провести експертну оцінку правильності надання медичної допомоги лікарем хірургом-стоматологом ОСОБА_3 гр. ОСОБА_4 . Таким чином доказів, які б свідчили, що клініка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надала позивачки стоматологічні послуги неналежної якості, позивачка суду не надала. Також не доведено, що погіршення стану здоров`я позивачки відбулося через некомпетентні дії ФОП ОСОБА_3 та через неякісні послуги, отримані у клініці « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Належних і допустимих доказів, що стоматологічні послуги надані ОСОБА_1 , були неналежної якості, не відповідали вимогам медичних стандартів чи надані особою без відповідної кваліфікації, як і відомостей про те, що здоров`я позивача внаслідок цього погіршилось, матеріали справи не містять. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова