Постанова 4803 № 205/2053/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4797/23 Справа № 205/2053/22 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -адвоката Заніздри А. П. на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Каширнікова Світлана Олександрівна та Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, - В С Т А Н О В И В: 11 квітня 2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним позовом.В обгрнтування посилалися на те, що на теперішній час в провадженні Другого правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження № 57463473 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 545 557 грн. 13 коп. На теперішній час відповідач намагається уникнути виконання зобов`язань перед ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з виконання судових рішень. Відмова відповідача від прийняття спадщини на користь близького родича не була спрямована на настання реальних правових наслідків, обумовлена спірним правочином, а спрямована на приховання майна від виконання у майбутньому зобов`язань за судовими рішеннями. Просили визнати відмову ОСОБА_3 від прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 недійсною. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.Вважає, що судом першої інстанції не враховано,що державним виконавцем пийнято всі заходи щодо встанводення майна чи коштів ОСОБА_3 з метою викнання судових рішень про стягнення з останнього коштів на окрасить позивачів. Вжитими заходами було встановлено, що єдиним майном облікованим за відповідачем є транспортний засіб, який з січня 2020 року знаходиться в розшуку. Відмовляючись від спадщини після смерті матері на користь своєї сестри ОСОБА_3 діяв не добросовісно, будучи обізнаним про відкрите виконавче провадження відносно нього про стягнення коштів на користь позивачів.Судом надано оцінку лише процесуальним діям відповідача, про те не надано жодної правової оцінки в добросовісності діям відповідача, вчиненим на момент відмови від прийняття спадщини. Дії відповідача хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Вважає, що висновки суду про відсутність доказів того, що відповідач вчинив односторонній правочин у вигляді відмови від прийняття спадщини після смерті матері з метою ухилення від виконання судових рішень та сплати позивачам суми боргу є необгрунтованим. Відповідач продовжує користуватися майном, від спадкування якого відмовився, місце проживання якого за даною адресою зареєстроване по сьогоднішній день. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що в матеріалах спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 відсутній попередній договір 27/05 від 27.05.2013 року , укладений між спадкоємцями щодо розподілу спадщини після смерті ОСОБА_6 .. До спадкової справи підшито лише заяву відповідача про відмову від спадщини. Не враховано, що під час укладення оспорюваного правочину воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків. У відзиві на апеляційну скаргу начальник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управляння юстиції просить розглянути справу у відсутність представника та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказах відповідно до вимог чинного законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.Вважав, що судом ухвалено рішення відповідно до вимог закону та встановлених обставин. В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник -адвокат Заніздра А. П., представник ОСОБА_4 -адвокат Биструшкін О.С.. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що доказів того, що відповідач ОСОБА_3 вчинив односторонній правочин у вигляді відмови від прийняття спадщини після смерті матері з метою ухилення від виконання судових рішень та сплати позивачам суми боргу, суду надано не було. Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. Статтею 1274 ЦК України передбачено,що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу. Відмова від спадщини - односторонній правочин, недійсність якого може бути визнана на загальних підставах у порядку цивільного судочинства. До таких підстав відносться: 1.відмова, яка була здійснена дієздатною фізичною особою, яка у момент такої відмови не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (стаття 225 Цивільного кодексу України). Така відмова від спадщини може бути визнана судом недійсною за позовом самої особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушено. 2.якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (стаття 229 Цивільного кодексу України). 3.якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 Цивільного кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним (стаття 230 Цивільного кодексу України). 4.правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (стаття 231 Цивільного кодексу України). 5.правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (стаття 233 Цивільного кодексу України). Судом першої інстанції встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки; на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання та стягнуто на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. і матеріальну шкоду у розмірі 16 895 грн. 04 коп., а всього 166 895,04 грн. В провадженні Другого правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження № 57463473, до складу якого входять виконавчі провадження: № 50004435, дата відкриття 01 лютого 2016 року; № 54328020, дата відкриття 18 липня 2017 року, № 58587036, дата відкриття 11 березня 2019 року, № 58586857, дата відкриття 11 березня 2019 року, № 61036648, дата відкриття 21 січня 2020 року; № 61036544, дата відкриття 21 січня 2020 року, № 62648888, дата відкриття 24 липня 2020 року; № 62648595 дата відкриття 24 липня 2020 року про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 боргу на загальну суму 545557,13 грн. . 27 травня 2013 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір № 27/05, відповідно до умов якого сторони погодили умови щодо виконання дітьми обов`язку утримвати свою матір, умови щодо відмови від прийняття спадщини у випадку смерті матері ОСОБА_6 .Пунктом 4.4 зазначеного договору передбачено, що сторона, на користь якої буде здійснена вказана відмова від прийняття спадщини, зобов`язується сплатити іншій особі, яка здійснила таку відмову, грошову суму у розмірі 100000 грн. у погоджений сторонами строк. (т. 1 а.с. 136-141). ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18 червня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь дочки померлої - ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 82). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, за ОСОБА_4 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 . За встановлених обставин суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відмова від прийняття спадщини була вчинена боржником на шкоду кредиторам, що не дає підстав для визнання такої відмови недійсною. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов`язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов`язань чи фактичним учиненням взаємнопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов`язків) його сторонами. Судом першої інстанції встановлено, що 27 травня 2013 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір № 27/05, відповідно до умов якого сторони погодили умови щодо викнання обов`язку щодо утримання ОСОБА_6 та щодо відмови однієї із сторін від прийняття спадщини у випадку смерті матері ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 136-141). Заначений договір містить волевиявлення сторін договору, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов`язків) його сторонами, він ніким не оспорений, тобто є таким, який підлягав виконанню. Судом правильно встановлено, що вказаний договір було укладено до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07 квітня 2014 року, тобто до виникнення у відповідача обов`язку відшкодування шкоди, завданої позивачам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. А відмова відповідача від спадщини спрямована на виконання зазначеного договору і не свідчить про те, що відповідач в даному випадку діяв недобросовісно та зловживав правами, та що відмова від спадщини учинена боржником саме на шкоду кредиторам. Встановлено, що за ОСОБА_4 визнано право власності на спадкову квартиру. Позовні вимоги заявлені щодо визнання відмови від спадщини недійсною. Інших вимог в даній справі не заявлено. Доводи про те, що зазначений договір не долучався до спадкової справи і не був зазначений в заяві про відмову від спадщини як підстава для такої відмови, не можуть бути прийнятим до уваги, оскільки для відмови від спадщини нотаріусу достатньо однієї заяви спадкоємця, інших документів нотаріусом від сторін не витребовувалось. Відсутність договору в матеріалах спадкової справи не свідчить про те, що такого договору не було укладено і він не повинен виконуватись. Суд першої інстанцій правильно зазначив, що при вчиненні виконавчих дій з виконання судових рішень державним виконавцем було встановлено, що за ОСОБА_3 на праві власності зареєстровано транспортний засіб Опель, держномер НОМЕР_1 , за рахунок якого можливе задоволення вимог кредиторів. Доказів зобов`язання державним виконавцем ОСОБА_3 надати автомобіль для подальшої його реалізації суду не надані. Що спростовує доводи про відсутність майна у відповідача, за рахунок якого можливе погашення боргу. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять доказів, що під час подання відповідачем заяви про відмову від прийняття спадщини існували обставини, зумовлені ст.ст. 225, 229-231, 233 ЦК України, як то зазначено в статті 1274 ЦК України та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачами не доведено факту умисного вчинення ОСОБА_3 дій щодо ухилення від виконання судових рішень, тобто, з метою приховування цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок судових рішень про стягнення грошових коштів. Сама по собі обставина, що відповідач зареєстрований по теперішній час і фактично проживає у спірній квартирі не може свідчити про фіктивність правочину, оскільки право користування житловим приміщенням особи не пов`язано з її правом власності на це приміщення. Сторони не оспорювали факт того, що в межах виконавчого провадження з відповідача на користь ОСОБА_1 було стягнуто в рахунок відшкодування завданої шкоди у розмірі 23 069 грн. 36 коп., що також свідчить про те, що він не мав наміру ухилятися від сплати завданої ним шкоди. Посилання суду першої інстанції на те, що у справах про визнання недійсним такого одностороннього правочину як відмова від прийняття спадщини на користь спадкоємця за законом належним відповідачем є спадкоємець, на користь якого вчинена відмова, а тому ОСОБА_4 у даній справі повинна бути заявлена в якості співвідповідача, а не третьої особи є помилковим, однак воно не впливає на правильність висновків суду щодо вирішення спору по суті. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Керуючись ст. ст.368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -адвоката Заніздри А. П. залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20 червня 2023 року. Судді: