Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9852/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/9852/22 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В., повний текст судового рішення складено 15.02.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В : У липні 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (відповідач, ГУ НП в Херсонській області), в якому позивач просила: - визнати протиправним та скасувати наказ №401 від 31.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині що стосується застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ №657 о/с від 30.06.2022 року в частині звільнення її з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління оперативно - технічних заходів Головного управління Національної поліції в Херсонській області; - поновити її на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління оперативно - технічних заходів Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 01.07.2022 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області на її користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.07.2022 року по дату винесення судового рішення. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що службове розслідування, за результатами якого в діях позивача було встановлено ознаки дисциплінарного проступку, було проведено поверхнево, без з`ясування всіх обставин, дисциплінарне стягнення застосовано безпідставно, оскільки на думку позивача, нею не було допущено дисциплінарного проступку. Також, як вказано у позові, Дисциплінарною комісією всупереч п.2 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 року №893 (далі Порядок №893) не було надано їй можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування. Позивачка вважає, що проведеним службовим розслідуванням не доведено її вину у порушенні службової дисципліни, невиконанні службових обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні. Вона залишається вірною Присязі поліцейського та хоче продовжити службу та просить задовольнити позовні вимоги. Стосовно невиїзду з окупованої території вказала, що Інформація про передислокацію особового складу ГУ НП в Херсонській області на територію Миколаївської області до неї особисто не доводилась у визначеному порядку, керівництво ГУ НП в Херсонській області з першого дня окупації Херсонської області не вживало заходів щодо евакуації підпорядкованого особового складу та членів їх сімей. Позивач також вказала, що згідно з інформацією з офіційних джерел, з моменту окупації до теперішнього часу з території Херсонської області органами влади «зеленi коридори» для евакуації людей на підконтрольну Україні територію жодного разу не організовувались. При цьому, з 24.02.2022 вона займалась збором і передачею за відповідними каналами відомостей, які можуть становити службовий чи оперативний інтерес на користь України, а упродовж квiтня-травня 2022 року неодноразово робила спроби евакуації на підконтрольну Україні територію, про що доповідала керівництву ГУ НП в Херсонській області. В`їзд і виїзд з території Херсонської області перекриті. Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи відсутність підстав для задоволення позову з огляду на правомірність прийнятих оскаржуваних наказів про її звільнення через порушення позивачем службової дисципліни, невиконанні наказу ГУ НП в Херсонській області "Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район" від 24.02.2022р. №87 та відсутності на позивача на службі з 24.02.2022р, факти чого повно встановлено у ході службового розслідування, проведеного відносно позивача, при цьому з дотриманням передбачених законом процедур. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачкою подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не прийняв доводи позивачки про поважність причин невиконання наказу №87, з огляду на неотримання позивачем наказу про евакуацію, проте, в умовах окупації продовжувала виконувати завдання, покладені на поліцейського, не порушила Присягу, не пристала на пропозицію ворога працювати в поліції рф. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку електронним доказам, не досліджено оригіналу переписки, не встановлено повноту і послідовність переписки, не встановлено правильність засвідчення електронної копії електронного доказу. Отже, в основу судового рішення покладені докази на підставі позиції відповідача, при цьому суд навіть не дослідив чи не відбулось їх спотворення. Посилаючись на публікації у період з 24.02.2022р. по 28.02.2022р. на офіційній сторінці у Фейсбук ГУ НП в Херсонській області, позивачка наголошує, що станом на 28.02.2022р. на офіційній сторінці у Фесбук ГУ НП в Херсонській області була відсутня інформація про видання наказу про евакуацію органу. Щодо причин відсутності на роботі, апелянт у скарзі вказує, що у зв`язку із тим, що місто Херсон, територія Херсонської області опинилося в окупації і стали зоною бойових дій, під час спроби виїзду на підконтрольну Україні територію, постійно обстрілювались евакуаційні колони мирних людей, вона не мала можливості виїхати з окупованої території, до неї не доводилась інформація про евакуаційні маршрути, зелені коридори, тощо. Судом першої інстанції, на думку апелянта, не враховано бездіяльність відповідача у питанні евакуації поліцейських, позивача та членів його родини. До того ж, до суду першої інстанції були надані докази хвороби матері. Не вмотивовано судом та не було досліджено, на думку позивачки, обґрунтованості застосування до неї саме такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції - крайнього заходу дисциплінарної відповідальності. 20.03.2023р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи на необґрунтованість та хибність доводів скаржниці, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з тих підстав, що на думку відповідача службовим розслідуванням було повно встановлено факти вчинення позивачем дисциплінарного проступку, враховуючи тяжкість якого обґрунтовано та співмріно застосовано обраний відповідачем вид дисциплінарної відповідальності. 23.03.2023р. від позивачки надійшла відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу, у яких позивачка у справі наголошуючи на своїй правовій позиції, вказує про те, що відповідачем не доведено про обізнаність її про евакуацію, не забезпечено виїзду з окупованої території, тощо. 27.03.2023р. від відповідач надійшло клопотання, у якому просить залишити без розгляду надану позивачем відповідь на відзив з тих підстав, що подання такої на стадії апеляційного перегляду розділом ІІ КАС України не передбачено. З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 44 КАС України визначено права та обов`язки учасників справи, у відповідності до ч.1 якої, учасники мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи мають право зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів, міркувань інших осіб. Дійсно, КАС України не закріплює положень, які б прямо встановлювали право на подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу. При цьому, в КАС України стаття 163 передбачає право на подання відповіді на відзив, частиною першої якої визначено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. При цьому, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом, який своєю чергою має бути достатнім. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тобто всі процесуальні документи мають бути подані учасниками справи до початку здійснення судового розгляду справи по суті в порядку апеляційного провадження. Виходячи з викладеного, враховуючи, що відповідь на відзив позивачем подана у строк до початку розгляду справи по суті, колегія суддів вважає неґрунтовним клопотання відповідача про залишення відповіді позивача на відзив відповідача на апеляційну скаргу, та вбачає можливим його прийняти. За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до приписів ст.311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) (а.с.94 т.1) проходила службу на посаді старшого оперуповноваженого УОТЗ ГУ НП в Херсонській області, що не заперечується сторонами. Згідно інформаційної довідки ГУ НП в Херсонській області від 01.08.2022 року №2679/05/25 24 лютого 2022 року розпочалося військове вторгнення Російської Федерації на територію Херсонської області. Відповідно до наданого начальником ГУ НП в Херсонській області Королем І.В. наказу особовому складу структурних підрозділів ГУНП і міжрегіональним територіальним підрозділам НП України з місцем дислокації в м. Херсон - в черговій частині отримати табельну та автоматичну зброю та розпочати заходи по евакуації зброї та матеріальних цінностей (а.с.192-193 т.1). Начальником УОАЗОР ГУ НП в Херсонській області Кутасовим Р.Н. 24.02.2022 року о 05:04 надано наказ «Бойова тривога» в групі ГУНП в Херсонській області у месенджері Telegram (а.с.190 т.1). 24.02.2022 року о 11:28 Начальником УОАЗОР ГУ НП в Херсонській області ОСОБА_2 було віддано наказ про евакуацію 100% особового складу ГУНП в Херсонській області та його структурних підрозділів до м. Миколаїв (а.с.185-186 т.1). Наказом ГУ НП в Херсонській області від 24.02.2022 №87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області у безпечний район» (далі наказ №87) з 06:00 год 24.02.2022 введено в дію план евакуації (передислокації) підрозділів ГУ НП в Херсонській області у безпечний район. У зв`язку із веденням активних дій на більшості території Херсонської області основним місцем евакуації ГУНП в Херсонській області визначено Миколаївську область, додатковими - Кіровоградську, Чернівецьку та Івано - Франківську області (а.с.235 т.1). Доповідною запискою №644/04/2-2022 10.05.2022 заступник начальника ГУНП в Херсонській області полковник поліції ОСОБА_3 повідомив начальника ГУНП в Херсонській області ОСОБА_4 , що деякі поліцейські ГУНП не виконали вимоги наказу №87, не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов`язаних з реалізацією завдань та виконанням функцій покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та станом на 07.05.2022 відсутні без поважних причин на службі (а.с.163 т.1). На підставі наказу ГУ НП в Херсонській області «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 10.05.2022 №184 за фактом можливого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, невиконання наказу №87 та за фактом відсутності на службі призначене службове розслідування (а.с.181-182 т.1). ГУНП в Херсонській області листом від 24.05.2022 №873/04/32-2022 викликано ОСОБА_1 на 27.05.2022 за адресою: АДРЕСА_1 для надання пояснень дисциплінарній комсії ГУНП в Херсонській області за фактом проведення службового розслідування, призначеного наказом ДПП від 10.05.2022 №184 (а.с.212, 218 т.1). 26.05.2022 року позивачкою надано письмові пояснення, направлені нею засобами електронного зв`язку, в яких вона стверджувала, що жодних чітких, конкретних, і зрозумілих наказів, інструкцій, розпоряджень чи плану дій, в тому числі щодо евакуації (передислокації) ГУНП в Херсонській області до її відома доведено не було. Повідомила, що у зв`язку з об`єктивними причинами, що не залежать від її волі, вона немає можливості покинути межі Херсонської області - протягом березня-травня доповідала керівництву ГУ НП в Херсонській області про невдалі спроби виїзду на підконтрольну Україні територію. Наголошувала, що залишається вірній Присязі поліцейського та має намір евакуюватися на підконтрольну Україні територію за умови гарантії безпеки її життя і здоров`я а також членів її родини, які потребують нагляду та піклування та не можуть самостійно залишитись в умовах окупації. До рапорту не було додано жодного документу (а.с.20-22 т.1). За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 31.05.2022, згідно з яким підтверджені відомості про невиконання наказу №87 та про відсутність з 24.02.2022 року на службі без поважних причин (а.с.167-179 т.1), про що також складено відповідні акти про відсутність на службі ОСОБА_1 07.05.2022, 10.05.2022 та 31.05.2022 (а.с.164-166 т.1). Згідно з п.3 витягу з висновку службового розслідування за грубе порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, вимог ч.4 ст.8, п.1, 2 ч.1 ст.18, п.24 ст.23, п.2 ст.24, ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», ч.1 ст.5 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, абз.1, 2 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, до майора поліції ОСОБА_1 визначено застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Наказом ГУНП в Херсонській області №401 від 31.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за невиконання наказу №87 та за відсутність з 24.02.2022 року на службі без поважних причин (а.с.220 т.1). Наказом ГУНП в Херсонській області від 30.06.2022 №657о/с звільнено позивачку зі служби в поліції (а.с.221 т.1). Позивачка, не погоджуючись з наказами ГУНП в Херсонській області №401 від 31.05.2022 та №657о/с від 30.06.2022, звернулася до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проведеним службовим розслідуванням встановлено та у ході судового розгляду підтверджено факт вчинення позивачкою дій, що суперечать інтересам служби, та свідчать про непрофесійне виконання обов`язків поліцейського. Цими діями позивачка порушила обов`язки передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", що є достатньою підставою для застосування до неї дисциплінарного стягнення. Службове розслідування було проведено без порушень, які б могли вплинути на правомірність прийняття оскаржуваних наказів. Висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з урахуванням військового стану в державі. Вина позивача в порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, відповідно спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.6 ст.43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до ст. 1 Розділу І Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Розділу І Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.12 Розділу II Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-ХІІ участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи. Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством. Відповідно до ст.12 Розділу IV Закону України «Про національну безпеку України» сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов`язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику. Відповідно до ч. 4 ст.18 Розділу IV Закону України «Про національну безпеку України» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Закон України «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. До основних завдань, які покладені на поліцію, приписами ст. 2 Закону № 580-VIII віднесено: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Положеннями ч.1 ст.59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Пунктами 1, 2 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, тощо. Згідно зі ст. 60 Закону №580-VIII, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (надалі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження і поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Національної поліції України. Колегія суддів також враховує, що Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 року (далі Закон №2123-IX), який набрав чинності 01.05.2022 року, доповнено Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII (далі Дисциплінарний статут) розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком, у розумінні ст. 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Вказана норма містить також перелік видів дисциплінарних стягнень, серед яких в тому числі звільнення із служби в поліції. Недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Вимогами ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (надалі - Порядок №893). Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 (надалі - Правила), під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку. Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття спірних наказів відповідачем слугували наслідки проведеного відносно позивачки службового розслідування, яке суд першої інстанції вважав таким, що проведено з дотриманням порядку його проведення, всесторонньо і у повній мірі, з дослідженням всіх обставин, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції. Так, згідно матеріалів справи, проведеним службовим розслідуванням встановлено факт невиконання позивачкою наказу №87, не прибуття нею за місцем дислокації та відсутності на службі з 24.02.2022 року без поважних причин, що підтверджується, зокрема, актами про відсутність на службі (робочому місці) в місцях дислокації ГУНП від 07.05.2022 №621/2/02-2022, від 10.05.2022 №660/2/-2022, від 31.05.2022 №1036/2022, складеними заступником начальника УКЗ ГУНП Дячуком С.А., у присутності свідків, у приміщенні тимчасової дислокації ГУ НП в Херсонській області, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вулиця Декабристів, 5 (а.с.164-166 т.1). Вказане також підтверджується самою позивачкою у поясненнях, наданих під час службового розслідування(а.с.20-22 т.1), та не спростовується у апеляційній скарзі. В свою чергу, головним аргументом позивачки про незаконність її звільнення зі служби є те, що до неї не доводився наказ №87 від 24.02.2022р., а також не забезпечення органом та відсутність можливості самостійного здійснення безпечної евакуації, в тому числі й через хворобу матері. Надаючи оцінку таким доводам апелянта колегія суддів враховує наступне. 24 лютого 2022 року відбулось озброєне вторгнення військ рф на території України та розпочалась повномасштабна збройна агресія рф проти України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Наказом ГУНП в Херсонській області №87 від 24.02.2022р. "Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район" було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце. Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.4 ст.2 Дисциплінарного Статуту, під час виконання службових обов`язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові. Окремими положеннями статті 4 Дисциплінарного Статуту визначено, що наказ є формою реалізації службових повноважень керівника та може віддаватись усно чи видаватись письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ віддається (видається) як правило в порядку підпорядкованості. Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, інформація про евакуацію була опублікована в службовому чаті «Інформування керівників ГУНП» у месенджері Telegram (а.с.185-186 т.1). Колегія суддів з даного приводу також враховує, що у ході службового розслідування, безпосереднім керівником ОСОБА_1 - начальником УОТЗ ГУ НП в Херсонській області Мазур А.В. від 24.05.2022 року було надано пояснення у яких він вказав, що 24.02.2022 року було об`явлено про евакуацію та доведено до особового складу УОТЗ ГУ НП в Херсонській області через групу «Community» в месенжері Telegram. 25.02.2022 року в вищезазначеній групі в месенджері після ранкової переклички ОСОБА_5 довів до особового складу про необхідність здійснити евакуацію в найкоротші строки. Також, на протязі лютого-травня і по теперішній час майже щоденно в службовій групі співробітники та ОСОБА_5 особисто постили інформацію щодо можливих маршрутів евакуації а також якими засобами це можливо здійснити. 30.04.2022 безпосереднім керівником позивачки ОСОБА_5 також додатково була здійснена розсилка повідомлень працівникам, які залишились на непідконтрольній території про негайну евакуацію, після чого частині особового складу вдалось залишити тимчасово окуповану територію, на якій залишилось 10 співробітників (а.с.200-201 т.1). Отже, зібраними у справі доказами підтверджується, що позивачка могла, повинна була та поза розумним сумнівом, була обізнаною про необхідність евакуації з окупованої території до визначеного місця дислокації ГУ НП в Херсонській області ще з 25.02.2022р., оскільки відповідну інформацію до відома особовому складу УОТЗ ГУ НП в Херсонській області засобами електронної комунікації було доведено їх безпосереднім керівником в групі в месенджері. При цьому, 30.04.2022р. безпосереднім керівником позивачки начальником УОТЗ ГУ НП в Херсонській області Мазур А.В. додатково було здійснено розсилку особовому складу, в тому числі й особисто позивачці ОСОБА_1 , про негайну евакуацію на підконтрольну Україні територію (а.с.203 т.1). За визначенням ч.ч. 1, 2 ст.5 Дисциплінарного Статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Апеляційний суд також вважає за необхідне врахувати, що 10 березня 2022 року Національна поліція України видала наказ № 190 «Про деякі питання проходження поліцейськими служби в період дії воєнного стану», яким зобов`язала всіх поліцейських, які перебувають на тимчасово окупованих територіях протягом 1 доби виїхати на підконтрольну Україні територію для реєстрації та постановки на облік. Вказане вище у сукупності спростовує доводи позивачки про необізнаність про необхідність евакуації, про неотримання нею жодного наказу про евакуацію, невжиття керівництвом ГУНП заходів щодо евакуації підпорядкованого особового складу та членів їх сімей, тощо. За вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 була обізнаною і розуміла про необхідність виконання наказу її безпосереднього керівника про здійснення евакуації з міста Херсон для подальшого проходження служби. Однак, позивач не повідомила негайно про відсутність можливості виконати наказ. Суд першої інстанції вірно також вказав у своєму рішенні, що навіть якщо припустити наявність необізнаність позивачки про евакуацію всього особового складу ГУНП в Херсонській області до м. Миколаїв, обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого УОТЗ ГУ НП в Херсонській області, маючи звання майора поліції, під час дії особливого періоду та проведення евакуаційних заходів, позивачка - ОСОБА_1 повинна була усвідомлювати необхідність подальшого виїзду з окупованої території та повинна була, навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок, вчинити дії з метою отримання таких, адже поза розумним сумнівом, продовжувати працювати в органах Національної поліції України при цьому перебуваючи на непідконтрольній Україні території не виконуючи спеціальне завдання тощо, є неможливим. Колегія суддів в контексті надання оцінки окремим доводам апеляційної скарги наголошує, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді поліцейського, повинна виконувати обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склала Присягу поліцейського та несе службу особливого характеру, зобов`язана була безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, про що було вказано вище. При цьому, наказ може віддаватись також і у усній формі. Однак, з 24.02.2022 року позивачкою не виконано вимог наказу №87, доведеного до її відома начальником УОТЗ ГУНП в Херсонській області Мазур А.В., щодо евакуації (предислокації) на підконтрольну Україні територію, що зумовило її подальшу відсутність на службі на тимчасово визначеній дислокації ГУНП в Херсонській області - м. Миколаїв. З огляду на наведене вище, колегія суддів оцінює критично також і посилання в апеляційній скарзі на інформацію розміщену на офіційній сторінці ГУНП в Херсонській області та надані скріншоти публікацій з офіційної сторінки ГУНП в Херсонській області, які на думку позивачки свідчать, що станом на 28.02.2022р. наказ про евакуацію не віддавався, адже повідомлення про такий наказ та необхідність евакуації позивачка отримала від свого безпосереднього керівника. Посилання апелянта на відсутність «зелених коридорів» для евакуації, не забезпечення відповідачем належної евакуації, неможливість евакуації позивачки самостійно тощо, колегія суддів вважає неґрунтовними у даному випадку, з огляду на наступне. Так зокрема за даними відповідача, за лютий-березень успішно евакуювались 18 осіб особового складу. Окрім того, була досягнута домовленість з волонтером з Пакистану на ім`я ОСОБА_6 , який організував 11.04.2022 і 19.04.2022 та оплатив автобуси для безкоштовної евакуації бажаючих, про що було проінформовано ОСОБА_5 особовий склад, серед яких тільки один співробітник скористався цією можливістю евакуюватись. За інформацією УКЗ ГУНП протягом 44 днів (з 18.04.2022-31.05.2022) у той період, який зазначено позивачем у позові про спроби наміру виїхати з окупованої території міста Херсона, на підконтрольну Україні територію прибуло 744 атестованих працівників ГУНП в Херсонській області. За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, станом на 30.05.2022 року, за даними операторів мобільного зв`язку тимчасово окуповану територію Херсонської області покинуло 178 224 особи жителів Херсонської області. Також, як свідчать матеріали справи, ГУНП в Херсонський області на запит до обласної військової адміністрації Херсонської області отримало лист від 25.07.2022 №01-01-66-2708/0/22/346, в якому обласна військова адміністрація Херсонської області повідомила, що для евакуації співробітників обласної державної адміністрації, а також сімей територіальних органів і інших структур Херсонської області 24.02.2022 року було посталено 4 автобуси до будівлі Херсонської обласної державної адміністрації за адресою: пл. Свободи 1, а також поїзд на залізничному вокзалі в м. Херсон. Під час оперативних нарад в зазначений день, які також проходили в приміщенні обласної адміністрації неодноразово наголошувалось про те, що працівники вищезазначених органів та структур мають можливість здійснити евакуацію саме за допомогою представленого транспорту. В період до 14:00 транспорт знаходився в визначеному місці, однак за допомогою щодо евакуації звернувся тільки один співробітник державної прикордонної служби, який привіз свою дитину для евакуації. У зв`язку з тим, що були відсутні бажаючі евакуюватися за допомогою транспорту, було прийнято рішення відпустити автобуси. Станом на 30.05.2022 року тимчасово окуповану території Херсонської області по даним операторів мобільного зв`язку покинуло 178224 особи (а.с.226 т.1). Станом на 31.05.2022 року, зокрема, 1525 працівників поліції ГУНП в Херсонській області виконали наказ начальника про евакуацію в безпечне місце за таких саме умов, про які зазначає позивач, та на сьогодні несуть службу на підконтрольній Україні території. Водночас, за період квітень-травень 2022 року, у якому позивач ніби то здійснювала невдалі спроби евакуації, з м.Херсон та Херсонської області на підконтрольну Україні територію евакуювались 686 поліцейських, що підтверджується довідкою Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Херсонській області від 31.05.2022 №1037/2/02-2022 (а.с.196 т.1). З наданих відповідачем доводів та доказів можна зробити висновок про те, що всі мешканці Херсонської області та працівники поліції, які мали та мають намір та бажання виїхати на підконтрольну Україні територію покинули та продовжують виїжджати з тимчасово окупованої територіальної громади Херсонської області, що спростовує доводи позивача про відсутність можливості її прибуття до визначеного 24.02.2022р. місця служби (дислокації) ГУ НП в Херсонській області - до м. Миколаєва. З урахуванням викладеного оцінюються критично й посилання апелянта на не доведення відповідачем про повідомлення позивачки щодо можливості евакуації, дати, часу, місця, тощо. Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що служба в поліції, з огляду на приписи спеціальних законів, що регулюють її діяльність, вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях. ОСОБА_1 , як поліцейська яка склала присягу на вірність Українському народові та сумлінність виконання службових обов`язків, з моменту офіційного опублікування Указу Президента України "Про введення в України воєнного стану", мала вживати всіх можливих заходів з метою виконання повноважень необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Проте, як було встановлено у ході службового розслідування, та підтверджено під час розгляду справи судами обох інстанцій, ОСОБА_1 порушила Присягу працівника поліції, не виконала наказ керівника, не виконала обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, не здійснила заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 №87, та відсутності з 24.02.2022 на службі без поважних причин. Водночас, позивачем не заперечується факт відсутності її на службі в період з 24.02.2022р. та не виконання наказу про евакуацію та неприбуття до місця дислокації. Колегія суддів вважає, що зазначені позивачем в тому числі в апеляцій скарзі підстави для залишення у м. Херсоні загалом та зокрема - необхідність піклування за матір`ю, яка потребувала такого через свій стан здоров`я, не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби та дислокації підрозділу, де несла службу позивач. Поліцейському, як вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника. До того ж, як свідчать наявні у справі докази, згідно з виписками із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого - ОСОБА_7 (матері позивачки) №04788, №03429, №03561 та епікризу №7074 остання перебувала на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Херсонській міській клінічній лікарні ім. Є.Є. Карабелеша» загалом з 25.05.2022 по 26.09.2022 (а.с.21-26 т.2). До дисциплінарної комісії під час проведення службового розслідування, будь-яких доказів на підтвердження обставин піклування за матір`ю, в тому числі під час надання нею в межах службового розслідування письмових пояснень, надано не було. Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що вона на тимчасово окупованій території дотримувалась Присяги поліцейського, оскільки виходячи з приписів Закону №580-VIII з урахуванням положень Законів України «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про правовий режим воєнного стану» та інш., всі поліцейські ГУ НП в Херсонській області згідно наказу №87 зобов`язані були евакуюватися до Миколаївської області, в якій далі проходитимуть службу та будуть виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки, в тому числі і завдань щодо захисту, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України. Отже, враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, оскільки відповідачем доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачкою дій, які суперечать інтересам служби. Цими діями позивачка порушила обов`язки, зокрема передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, що є достатньою підставою для застосування до неї дисциплінарного стягнення. Оцінюючи тяжкість вчиненого дисциплінарного проступку, з урахуванням його вчинення у період дії воєнного стану, колегія суддів вважає правомірним прийняття спірних наказів, правомірним та обґрунтованим застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є співмірним до вчиненого проступку. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ГУ НП в Херсонській області не було порушено процедуру проведення службового розслідування, яке проведено відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції (з урахуванням особливостей, пов`язаних з воєнним станом). Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Судове рішення відповідає вимогам ст. 242 КАС України. Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи з викладене, відповідачем доведено правомірність своїх дій та прийнятих наказів у спірних правовідносинах, відтак є вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів №401 від 31.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» та №657о/с від 30.06.2022 року «Про особовий склад». Вимоги щодо поновлення на службі в поліції у спеціальному званні та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних вимог. Колегія суддів підтверджує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 420/9852/22 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді А.І. Бітов Ю.М. Градовський