Ухвала КАС ВС № 300/590/22

УХВАЛА 20 червня 2023 року м. Київ справа № 300/590/22 адміністративне провадження № К/990/20942/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №300/590/22 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС, Державної митної служби України, Івано-Франківської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, Державної митної служби України, Івано-Франківської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Івано-Франківської митниці ДФС від 28 грудня 2021 року №18-к «Про звільнення ОСОБА_2 »; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного посту «Прикарпаття» - начальника відділу митного оформлення №3 Івано-Франківської митниці ДФС з 1 січня 2022 року; - стягнути з Івано-Франківської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 січня 2022 року до дня поновлення на посаді, виходячи із середньоденного заробітку в сумі: 603,05 грн за кожен робочий день, до дня прийняття рішення по справі; - визнати незаконною відмову Івано-Франківської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України щодо не запропонування ОСОБА_1 вакантних посад; - визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо неналежного розгляду його заяви від 22 грудня 2021 року про запропонування рівнозначних вакантних посад; - зобов`язати Державну митну службу України та Івано-Франківську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України вчинити дії щодо запропонування ОСОБА_1 рівнозначних посад для подальшого працевлаштування в органах Державної митної служби України; - стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС, Державної митної служби України та Івано-Франківської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на його користь моральну шкоду в розмірі по 5000 грн. з кожного відповідача: - стягнути з відповідачів на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 30000 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 грудня 2021 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Державна митна служба України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 6 червня 2023 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №300/590/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Дослідивши зміст касаційної скарги, Судом встановлено, що по тексту касаційної скарги містяться посилання на постанови Верховного Суду, проте, оскільки такі посилання наведені без взаємозв`язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України, а Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, із застосуванням яких не погоджується скаржник, Суд не бере такі до уваги. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу Державної митної служби України належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №300/590/22. Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної митної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №300/590/22 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС, Державної митної служби України Івано-Франківської митниці (відокремлений підрозділ Держмитслужби) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду