Ухвала КАС ВС № 260/6712/21

УХВАЛА 20 червня 2023 року м. Київ справа № 260/6712/21 адміністративне провадження № К/990/19956/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 260/6712/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури, у якому просив: - визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора, дії та рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - П`ятнадцята кадрова комісія) щодо ОСОБА_1 з питань проведення другого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; - скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року № 156 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки»; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури від 21 жовтня 2021 року № 602к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області та з органів прокуратури Закарпатської області із посиланням на підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22 жовтня 2021 року; - поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури Закарпатської області на посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області або на рівнозначній посаді, яку він займав станом на 22 жовтня 2021 року; - стягнути із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2021 року по дату винесення судового рішення; - допустити негайне виконання рішення у частині стягнення із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії № 156 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; - визнано протиправним та скасовано наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури № 602к від 21 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області та з органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 19 підпункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 22 жовтня 2021 року; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області з 23 жовтня 2021 року; - стягнено з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2021 року по 04 травня 2022 року у розмірі 54058,28 грн з утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року у справі № 260/6712/21 скасовано та у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 260/6712/21 повернуто особі, яка її подала. 02 червня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 260/6712/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування пункту 17 розділу ІІ, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, пунктів 7, 8 розділу І Порядку № 221 та пунктів 11, 12 Порядку № 233 у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Необхідно зауважити, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак скаржником не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин і викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №600/6221/21 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Суд також зауважує, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте вказане не свідчить про відмінність підходів у застосуванні судом норм права. З огляду на зазначене Суд критично оцінює посилання заявника на наявність протилежних висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 27 квітня 2023 у справі №380/23397/21, оскільки у зазначеній справі існували виняткові обставини, які вплинули на результат проходження атестації прокурором, а саме: перебування позивачки у стані вагітності (24 тиждень), що призвело до погіршення її самопочуття саме під час проходження нею другого етапу атестації, та що не можливо було спрогнозувати завчасно та повідомити про це комісію перед початком складення іспиту, як того вимагав Порядок № 221, положення якого не передбачали жодних умов пристосування складення цього іспиту для вагітних жінок, що ставило їх у нерівне становище поряд із іншими прокурорами. Отож доводів щодо неясності чи неузгодженості судової практики у вирішенні відповідних правовідносин Судом зі змісту касаційної скарги не встановлено. Водночас Суд зауважує, що позиція Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні цієї категорії спорів є сталою та послідовною, а тому підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, відсутні. Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 260/6712/21 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська