Ухвала КЦС ВС № 672/1429/19

У х в а л а 13 червня 2023 року м. Київ справа № 672/1429/19 провадження № 61-7834ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у 2019 році звернулася до суду з зазначеним позовом. Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належними їй на праві власності земельними ділянками, що за адресою: АДРЕСА_1 (на цей час - Хмельницький район), Хмельницька область, кадастрові номери 6821282502:02:001:0005, 6821282502:02:001:0006, а саме: зобов`язав ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину земельних ділянок, площею 0, 096 га, шляхом знесення надземної та підземної частини кам`яного мура, довжиною 31, 90 м. В іншій частині вимог позову відмовив. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат й ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 700 грн 40 коп. В іншій частині висновків рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 2 000 грн. 28 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2022 року в частині відмови у знесенні надземної частини побудованого туалету, засипання під ним вигрібної ями та відмови у зобов`язанні ОСОБА_2 встановити половину муру по межі, починаючи від дороги; скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року; скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2023 року у відкритті касаційного провадження у зазначеній вище справі відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня 2023 року у прийнятті додаткового судового рішення за заявою ОСОБА_1 відмовлено. У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким її заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як вбачається з ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2023 року вказана справа є малозначною, тому всі судові рішення, ухвалені за результатами її розгляду не підлягають касаційному оскарженню. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою зібраних судом у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. З урахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані. Зазначені заявником доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі. Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара