Постанова 4872 № 916/735/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/735/23 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г. секретар судового засідання Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: від АТ "Державний ощадний банк України" - адвокат Бабенко Н.С. від ТОВ „Чорноморочка Плюс" - адвокат Кліменко Ю.І. від ТОВ „Азбука життя" - адвокат Клачок Б.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 по справі №916/735/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Азбука життя" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка Плюс" про відкриття провадження у справі про банкрутство ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю „Азбука життя" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка Плюс", посилаючись на неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошових зобов`язань перед кредитором. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка Плюс", визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Азбука життя" до товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка Плюс" в сумі 661 953,91 грн, введено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка Плюс", розпорядником майна товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморочка Плюс" призначено арбітражного керуючого Орлову Тетяну Анатоліївну, тощо. В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що станом на дату подання заяви про визнання банкрутом сума заборгованості ТОВ „Чорноморочка Плюс" перед кредитором становить 661 953,91 грн, що виникла на підставі договору купівлі-продажу № 4/08/2014 від 04.08.2014 та підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 у справі № 916/1771/16, актами звірки взаєморозрахунків. До того ж, як зазначено судом першої інстанції, ТОВ „Чорноморочка Плюс" надано відзив на заяву про відкриття провадження у справі, за змістом якого підтверджено наявність заборгованості перед ТОВ „Азбука життя". З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ „Чорноморочка Плюс". Не погодившись даною ухвалою Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 у справі №916/735/23 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморочка Плюс», ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство, провадження у справі закрити. Скаржник вважає, що у даному випадку відсутні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чорноморочка Плюс", оскільки оскаржувана ухвала взагалі не відображає встановлених судом обставин за яких ТОВ «Азбука життя» має право вимагати на свою користь від ТОВ «Чорноморочка Плюс» виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 у справі № 916/1771/16. Також, як вважає апелянт, суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу без достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором. Зокрема, на переконання апелянта, кредитором не надано жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на існування заборгованості за договором купівлі-продажу станом на сьогоднішній день, оскільки з моменту ухвалення Господарським судом Одеської області рішення у справі минуло вже 7 років, впродовж яких боржник цілком об`єктивно міг у повному обсязі виконати вимоги даного судового рішення. Про відсутність станом на сьогоднішній день будь-якої заборгованості ТОВ «Чорноморочка Плюс» перед ТОВ «Азбука життя», як стверджує апелянт, свідчить також той факт, що відповідно до інформації отриманої з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відсутні будь-які інші виконавчі провадження, у яких стягувачем є ТОВ «Азбука життя», а боржником ТОВ «Чорноморочка Плюс». Поряд з цим, на думку апелянта, Акт звірки взаєморозрахунків та відсутність заперечень божника щодо наявності заборгованості, не може вважатись достатнім доказом, який підтверджує наявність заборгованості перед ТОВ «Азбука життя». Апелянт також стверджує, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув уваги на об`єктивні ознаки фіктивної кредиторської заборгованості. Разом з апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про витребування доказів в якому останній просить витребувати від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного мі жрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформацію щодо наявності зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також витребувати від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) засвідчені копії документів, що підтверджують реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що при прийняті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що кінцевим бенефіціарним власником ініціюючого кредитора ТОВ "Азбука життя" є ОСОБА_1 , а кінцевим бенефіціарним власником боржника ТОВ „Чорноморочка Плюс" є ОСОБА_2 , що свідчить про родині зв`язки між кінцевими бенефіціарними власниками боржника та кредитора та може свідчити про фіктивність кредиторської заборгованості та особисту зацікавленість обох сторін в ініціюванні процесу банкрутства для створення штучних перешкод у реалізації права АТ "Ощадбанк" на звернення стягнення на майно ТОВ "Чорноморочка Плюс" з метою задоволення кредиторських вимог Банку. При цьому, як відзначає скаржник, самостійно отримати даний доказ у АТ "Ощадбанк" немає можли вості, оскільки дана інформація відноситься до категорії з обмеженим доступом, містить пер сональні дані осіб та може надаватись виключно за їх заявою або рішенням суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 по справі №916/735/23 та призначено справу до розгляду на 14.06.2023. Даною ухвалою також запропоновано учасникам справи, зокрема ТОВ „Азбука життя" та ТОВ „Чорноморочка Плюс" надати свої міркування або заперечення щодо клопотання апелянта про витребування доказів по справі. Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ „Азбука життя" в якому кредитор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень кредитор зазначає, що ним в порядку ст.34 КУзПБ до суду було надано всі належні, достатні та допустимі докази на підтвердження обставин наявності непогашеної заборгованості з боку боржника, зокрема рішення суду, яким з боржника на користь кредитора стягнуто заборгованість за договором купівлі-продажу. В свою чергу, на думку кредитора, судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено відсутність підстав передбачених ч.6 ст. 39 КУзП, які б давали підстави відмовити ТОВ «Азбука Життя» у задоволені заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Чорноморочка плюс», оскільки між сторонами відсутній спір про право, а також вимоги ТОВ «Азбука Життя» станом на дату звернення до суду з відповідною заявою не задоволені боржником. Також, як стверджує кредитор, жодних фіктивних дій з боку ТОВ «Азбука Життя» щодо укладення Договору купівлі - продажу не має, оскільки зазначений правочин є реальним, і свої зобов`язання товариство перед боржником виконало у повному обсязі, що зокрема встановлено рішення Господарського суду Одеської області. Звертає кредитор увагу й на те, що АТ «Державний ощадний банк Україна» є застодержателем майна боржника, а тому враховуючи приписи чинного законодавства України, право банку на реалізацію майна, залишається за банком навіть у процедурі банкрутства. Разом з цим, зазначене право банку не може блокувати законне право кредитора ініціювати процедуру банкрутства боржника відповідно до положень КУзПБ. Щодо заявленого клопотання апелянта про витребування інформації з відділу актів реєстрації цивільного стану щодо наявності родинних зв`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кредитор зазначає, що категорично заперечує проти задоволення зазначеного клопотання, оскільки вказана інформація жодним чином не впливає на правовідносини, що виникли між двома самостійними суб`єктами господарювання та жодним чином не спростує законність наявного грошового зобов`язання ТОВ «Чорноморочка плюс», яке встановлено рішенням Господарського суду Одеської області. Більш того, на переконання кредитора, така інформація не входить у перелік обставин (ч. 6 ст. 39 КУзПБ), які підлягають встановленню під час розгляду питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому, зазначені обставини виходять за межі предмета доказування. Також, до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від арбітражної керуючої Орлової Т.А. в якому остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень арбітражна керуюча зазначає, що ініціюючий кредитор скористався своїм правом на подання до суду заяви про визнання боржника банкрутом, при цьому, боржником не заперечується наявність заборгованості перед кредитором у заявленому розмірі. До того ж, на переконання арбітражної керуючої, оскаржуваною ухвалою не вирішувались питання про права та обов`язки апелянти. Під час судового засідання від 14.06.2023 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Представники ТОВ «Азбука Життя» та ТОВ «Чорноморочка плюс» надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із вимогами та доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Судом апеляційної інстанції під час судового засідання було розглянуто та відхилено клопотання апелянта про витребування доказів по справі, з підстав, що будуть наведені нижче у мотивувальній частині даної постанови. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 23.02.2023 ТОВ «Азбука Життя» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Чорноморочка плюс» в якій просило, серед іншого, визнати грошові вимоги до боржника на суму 661 953,91 грн. Наявність заборгованості боржника перед ТОВ «Азбука Життя» , товариство обґрунтовує наявністю договірних відносин між сторонами та невиконанням боржником взятих на себе договірних зобов`язань. Так, 04.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗБУКА ЖИТТЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» укладено Договір купівлі-продажу №4/08/2014 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «АЗБУКА ЖИТТЯ» зобов`язується передати у власність ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» товар, а ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» прийняти зазначений товар та оплатити його. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що найменування товару, його кількісні показники, ціна за одиницю, а також загальна вартість товару, зазначаються у Специфікації №1, яка я невід`ємною частиною даного договору. Згідно з Специфікацією №1 до Договору, Продавець передає у власність Покупця генератори гарячого повітря Д-12 у кількості 4 одинці, вартість кожної з яких складає 105000 грн, загальною вартістю 420000 грн, в т.ч. ПДВ 70000 грн. Розділом 2 Договору визначено порядок здійснення розрахунків, а саме: обов`язок покупця з оплати товару виникає на 3 день з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі товару, шляхом зарахування на розрахунковий рахунок Продавця (п. 2.2.). Оплата товару здійснюється протягом 6 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі. Продавцем свої зобов`язання за Договором виконано, про що свідчить підписаний 08.08.2014 року Акт приймання-передачі товару, визначеного Специфікацією №1 до Договору. У зв`язку із невиконанням ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКА ПЛЮС» своїх зобов`язань за Договором та неоплатою поставленого товару, ТОВ «АЗБУКА ЖИТТЯ» звернулось до Господарського суду Одеської області із відповідним позовом. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 року у справі №916/1771/16, яке набрало законної сили 16.08.2016 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗБУКА ЖИТТЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 420000 грн несплаченої вартості товару за договором купівлі-продажу № 4/08/2014 від 04.08.2014, 17105 грн 86 коп. 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, 166740,00 грн інфляційних втрат та 9057 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору. Як стверджує ініціюючий кредитор, в період з 19.03.2018 року по 15.02.2019 року ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» здійснювалось часткове погашення існуючої заборгованості. В цей період ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» сплачено на користь ТОВ «АЗБУКА ЖИТТЯ» в рахунок оплати за поставлений товар грошові кошти в загальному розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується Актом №96 взаємних розрахунків станом на 01.01.2022 року між ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» та ТОВ «АЗБУКА ЖИТТЯ» від 01.01.2022 року. Отже, з урахуванням погашення, розмір заборгованості ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ГІЛЮС» перед ТОВ «АЗБУКА ЖИТТЯ» за Договором становить 300 000,00 грн. Також, заявником нараховано 3% річних на суму заборгованості, які складають 52 355,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 300 540,35 грн. Зазначені суми підтверджуються підписаними між ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» та ТОВ «АЗБУКА ЖИТТЯ» Актами звірки взаємних розрахунків. Наявними матеріалами справи підтверджується, що листом від 01.07.2022 року ТОВ «АЗБУКА ЖИТТЯ» звернулось до ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» з проханням погасити існуючу заборгованості та надати пояснення щодо термінів такого погашення. У відповідь, ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» листом від 08.07.2022 року повідомило про відсутність можливості погасити заборгованість та просило надати відстрочку для її погашення. Листом від 29.11.2022 року ТОВ «АЗБУКА ЖИТТЯ» встановило ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» строк для проведення оплати - до 01.01.2023 року. Однак, боржником існуюча заборгованість погашена не була, що й стало підставою для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС». Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ „Чорноморочка Плюс" та введення процедури розпорядження майном боржника. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке. Так, щодо права АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками у справі про банкрутство, зокрема, є сторони. В свою чергу, сторони у справі про банкрутство це конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). Забезпечені кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи, забезпечені заставою майна боржника. У постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №910/11946/18 наведена наступна правова позиція: «Передбачені Законом про банкрутство наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство. А тому ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв`язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини 1 статті 254 ГПК України». Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави /іпотеки надає такої особі (статус кредитора якої не підтверджено) певні особливості у статусі і обсязі протягом процедури банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 10.12.2012, на виконання умов кредитного договору від 28.12.2011 №86 укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Укркава», між ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС» (іпотекодавець), яке виступило майновим поручителем ТОВ «Укркава» (позичальник) та АТ «Ощадбанк» (іпотекодератель) укладено іпотечний договір за умовами якого ТОВ «ЧОРНОМОРОЧКА ПЛЮС», з метою забезпечення належного виконання зобов`язань, передало в іпотек, а Банк прийняв в іпотеку в порядку та на умовах визначених в цьому договорі предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності. Відтак, колегія суддів вважає, що скаржник, АТ "Державний ощадний банк України" є забезпеченим кредитором по відношенню до боржника, а тому має статус учасника (кредитора) у даній справі та у зв`язку з цим в силу приписів ч.1 ст. 42 ГПК України має право оскаржувати судові рішення, у тому числі про відкриття провадження у справі про банкрутство, у визначених законом випадках. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви. За приписами ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Заява кредитора може ґрунтуватися на об`єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов`язань перед цим кредитором. Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань). Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Згідно з ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. У відповідності до приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом ст.ст. 662, 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статтею 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Згідно з ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. У відповідності до приписів ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. За приписами ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 04.08.2014 між ТОВ „Азбука життя" та ТОВ „Чорноморочка плюс" був укладений договір №4/08/2014, відповідно до п.1.1 якого ТОВ „Азбука життя" зобов`язується передати у власність товар, а ТОВ „Чорноморочка плюс" прийняти зазначений товар та оплатити його. Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування товару, його кількісні показники, ціна за одиницю, а також загальна вартість товару, зазначаються у специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною даного договору. Згідно з специфікацією №1 до договору, продавець (ТОВ „Азбука життя") передає у власність покупця (ТОВ „Чорноморочка плюс") генератори гарячого повітря Д-12 у кількості 4 одиниці, вартість кожної з яких складає 105000,00 грн., загальною вартістю 420000,00 грн. Сторонами підписано акт приймання-передачі товару від 08.08.2014,визначеного Специфікацією № 1 до договору. ТОВ „Азбука життя" свої зобов`язання щодо поставки товару виконало належним чином та передано ТОВ „Чорноморочка плюс" товар на суму 420000,00 грн. Однак, ТОВ „Чорноморочка плюс" своїх зобов`язань за договором не виконало та поставлений товар не оплатило, що стало підставою для звернення ТОВ „Азбука життя" до Господарського суду Одеської області із відповідним позовом про стягнення існуючої заборгованості. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 року у справі №916/1771/16, яке набрало законної сили 16.08.2016 року, позовну заяву задоволено, стягнуто з ТОВ „Чорноморочка плюс" на користь ТОВ „Азбука життя" 420000 грн несплаченої вартість товару за договором купівлі-продажу №4/08/2014 від 04.08.2014, 17105 грн 86 коп. 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, 166740,00 грн інфляційних втрат та 9057 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору. Дана заборгованість була частково погашена ТОВ „Чорноморочка плюс" в загальному розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується Актом №96 взаємних розрахунків станом на 01.01.2022 року між сторонами. Відтак, розмір основної заборгованості ТОВ „Чорноморочка плюс" перед ТОВ „Азбука життя" становить 300 000,00 грн. Також, заявником нараховано 3% річних на суму заборгованості, які складають 52 355,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 300 540,35 грн. Зазначені суми підтверджуються підписаними між ТОВ „Чорноморочка плюс" та ТОВ „Азбука життя" Актами звірки взаємних розрахунків. До того ж, колегія суддів перевіривши такі розрахунки ТОВ „Азбука життя" встановила, що вони є вірними та здійснені арифметично правильно. Відтак, судова колегія вважає, що заявлені ТОВ „Азбука життя" грошові вимоги до ТОВ „Чорноморочка плюс" є обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами по справі. За приписами ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства, право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Частиною 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. Згідно з ч. 2 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Відповідно до ч. 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, враховуючи відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо можливості відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника. Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що судом першої інстанції не було з`ясовано обставин існування заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором станом на час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, з огляду на таке. За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України). Згідно з ст. 74 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Так, як вже було зазначено вище, ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство було надано належні та допустимі докази на підтвердження наявності заборгованості у ТОВ „Чорноморочка плюс", зокрема догорів купівлі-продажу, акт приймання-передачі товару, рішення суду про стягнення заборгованості, Акти звірки взаєморозрахунків. В свою чергу боржником визнається заборгованість перед ТОВ „Азбука життя" у заявленому розмірі. В той же час, апелянтом не надано, а наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ „Чорноморочка плюс" у повному обсязі, або частково погасило існуючу перед ТОВ „Азбука життя" заборгованість, зокрема станом на час звернення ТОВ „Азбука життя" до суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Посилання скаржника на те, що з моменту прийняття Господарським судом Одеської області рішення про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора минуло 7 років впродовж яких боржник міг погасити існуючу заборгованість, є лише припущеннями АТ "Державний ощадний банк України", які не підтверджуються жодними з наявних у матеріалах справи доказами. Не заслуговують на увагу й твердження апелянта з приводу того, що складені та підписані між боржником та ініціюючи кредитором акти звірки не є належними доказами по справі, з огляду на таке. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що відображена в акті інформація підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17. Так, у наданих ініціюючим кредитором Актах звірки взаєморозрахунків, які складені та підписані уповноваженими представниками сторін, що не заперечується останніми, боржник підтвердив наявність у нього заборгованості перед кредитором, зокрема, в сумі, яка підтверджується первинними документами, а саме договором купівлі-продажу, актом приймання-передачі, а також встановлена рішення суду. З огляду на таке, судова колегія вважає, що у даному випадку надані ініціюючим кредитором Акти звірки взаєморозрахунків є належними доказами по справі та мають враховуватись судом. З приводу посилання апелянта на наявність ознак фіктивності заявлених ініціюючим кредитором вимог до боржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже статті 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18). З огляду на викладене, враховуючи закріплену законом презумпцію правомірності правочину, колегія суддів зазначає про те, що укладений між ініціюючим кредитором та боржником договір купівлі-продажу, який недійсним повністю чи частково в судовому порядку не визнавався, сторонами не розривався та не змінювався, є дійсними та є обов`язковими до виконання сторонами. При цьому, колегія суддів зауважує, що за приписами ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів. З огляду на наведені законодавчі приписи, АТ "Державний ощадний банк України" не позбавлено можливості звернутись, у межах справи про банкрутство, із відповідною заявою про визнання укладеного між ініціюючим кредитором та боржником договору купівлі-продажу недійсним, у тому числі якщо вважає, що такий договір містить ознаки фіктивності. Також, слід наголосити, що основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (ст. 129-1 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У відповідності до ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. У рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження) Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Відтак, рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2016 року у справі №916/1771/16, яке набрало законної сили 16.08.2016 року та яким стягнуто з ТОВ „Чорноморочка плюс" на користь ТОВ „Азбука життя" 420000 грн несплаченої вартість товару за договором купівлі-продажу №4/08/2014 від 04.08.2014, 17105 грн 86 коп. 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, 166740,00 грн інфляційних втрат та 9057 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору, є обов`язковим для виконання ТОВ „Чорноморочка плюс". Частиною 6 ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо. Отже, встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право, характерного для справ позовного провадження, є однією із перешкод для відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим слід зазначити, що відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу заявленої вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак і про відсутність між сторонами спору про право. З огляду на наведені законодавчі приписи, у даному випадку у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки між ініціюючим кредитором та боржником відсутній спір про право (вимоги кредитора підтвердженні рішенням суду та визнаються боржником), а вимоги кредитора не були задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду. Зазначене спростовує твердження апелянта з приводу відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ „Чорноморочка Плюс" та необхідність прийняття рішення про відмову у відкритті провадження у справі. Щодо клопотання скаржника про витребування від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного мі жрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформації щодо наявності зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також витребування від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) засвідчених копій документів, що підтверджують реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає таке. Так, за приписами ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником, а стосовно боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі - органом (суб`єктом), уповноваженим управляти державним майном, у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); найменування органу (суб`єкта), уповноваженого управляти державним майном щодо боржника - державного підприємства або господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі; виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у підготовчому засіданні господарським судом перевіряється обґрунтованість вимог заявника, а також з`ясовується наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. Відтак, на підставі наведених законодавчих приписів судом першої інстанції під час проведення підготовчого засідання по даній справі було перевірено та встановлено обґрунтованість заявлених вимог ініціюючого кредитора, які ґрунтуються на наявності між сторонами договірних відносин та судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості, яка узгоджена між сторонами. Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, докази, які просить витребувати скаржник, а саме інформація щодо наявності зареєстрованого шлюбу між певними особами, не входять до предмету доказування по даній справі та не входить до переліку документів, які мають бути надані ініціюючим кредитором при звернення з заявою про порушення справи про банкрутував, та відповідно перевірені та оцінені судом першої інстанції під час підготовчого засідання. Залишаються поза увагою суду апеляційної інстанції й доводи апелянта з приводу того, що дії ініціюючого кредитора та боржника направлені на створення штучних перешкод у реалізації права АТ "Державний ощадний банк України" на звернення стягнення на майно боржника, оскільки такі твердження апелянта не підтверджуються наявними матеріалами справи. До того ж, за приписами ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення, відшкодовуються витрати, пов`язані з утриманням, збереженням та визначенням вартості такого майна. Склад та розмір таких витрат підлягають погодженню забезпеченим кредитором. Кошти, що залишилися після здійснення зазначених виплат, використовуються виключно для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, які забезпечують таке майно. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово. Арбітражний керуючий здійснює погашення вимог забезпеченого кредитора протягом 10 робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета забезпечення (ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства). Відтак, у даному випадку, АТ "Державний ощадний банк України" не позбавляється права на задоволення власних вимог за рахунок реалізації заставного майна боржника. До того ж, як слушно зауважено ініціюючим кредитором у відзиві на апеляційну скаргу, АТ "Державний ощадний банк України" не навело обґрунтованих підстав, які заважали реалізувати банку своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки до порушення провадження у справі про банкрутство, враховуючи те, що за умовами договору кредитної лінії, на виконання якого й був укладений іпотечний договір, кредит було надано до 29.12.2016. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 у справі №916/735/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2023. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Богатир К.В. Суддя Філінюк І.Г.