Постанова 4812 № 489/782/23

20.06.23 22-ц/812/672/23 Провадження №22-ц/812/672/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 червня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М., із секретарем судових засідань: Андрієнко Л.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження без участі (повідомлення) учасників справи цивільну справу №489/782/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Ленінський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Кокорєва Вячеслава Валентиновича у приміщенні цього суду 02 травня 2023 року, повний текст якого складений 02 травня 2023 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуги з управління багатоквартирним будинком, у с т а н о в и в : У березні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» (далі - ТОВ «Місто для людей») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Позовна заява мотивована тим, що згідно наказу Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради №96 від 13 липня 2018 року та укладених 16 липня 2018 року договору №1/349 та договору №123 від 01 вересня 2019 року управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , власником квартири АДРЕСА_2 в якому є боржник ОСОБА_1 , було призначено ТОВ «Місто для людей Миколаїв», яке приступило до виконання своїх договірних зобов`язань з 01 вересня 2018 року з тарифом 5,94 грн. за кв. метр загальної площі приміщення. 01 вересня 2019 р. за рішенням загальних зборів співвласників цього багатоквартирного будинку було укладено договір № 123 про надання послуги з управління з тарифом 4 грн. на місяць за 1 кв. метр загальної площі приміщення, який на даний час є чинним. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 набула 22 липня 2020 року, отримавши свідоцтво про право на спадщину. Законодавство України передбачає, що після смерті людини спадкоємці ділять не лише майнові блага, а й борги померлого, зокрема борги по комунальних платежах. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 28 лютого 2023 року за відповідачем є заборгованість за несплату послуги з управління багатоквартирним будинком на загальну суму 6299 грн. 89 коп. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь вищевказану заборгованість, а також судові витрати (витрати зі сплати судового збору, витрати на професійну правничу допомогу). ОСОБА_1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 травня 2023 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Місто для людей Миколаїв» заборгованість за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2023 року за послугу з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_4 , яка станом на 28 лютого 2023 року складає 2809 грн. 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Місто для людей Миколаїв» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1197 грн. 01 грн. Відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Місто для людей Миколаїв» витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду мотивовано тим, що позивач є управителем управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , власником квартири АДРЕСА_2 в якому є боржник ОСОБА_1 /, на яку згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» як на споживача покладено зобов`язання оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Приймаючі рішення у справі, суд першої інстанції врахував позицію, висловлену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/12850/16-ц від 26 вересня 2018 року про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Суд першої інстанції також вважав, що при спадкуванні (з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою для державної реєстрації є свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: р. №2-132, видане 22 липня 2020 р., видавник: Перша миколаївська державна нотаріальна контора) до відповідача не лише перейшло право власності на квартиру, а також і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, зокрема щодо сплати заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_4 . Беручи до уваги те, що відповідач є споживачем послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , та враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати за надану послугу з управління багатоквартирним будинком, з урахуванням трирічного строку позовної давності, суд прийшов до висновку, що з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за надану послугу з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_4 за період з 01 березня 2020 р. по 28 лютого 2023 р. у розмірі 2809 грн. 60 коп. (6299 грн. 89 коп. - 3490 грн. 29 коп.). Вирішуючи вимоги позивача про стягнення з відповідачки витрат з оплати професійної допомоги, суд послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16 від 27 червня 2018 року та виходив з того, що представником позивача не надано докази, які б свідчили про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо), в розмірі 9000,00 грн., а тому відмовив у стягненні таких витрат. Не погодившись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом при ухваленні рішення не з`ясовано фактичні обставини, що мають значення для справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, просить: -скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позовних вимогах у повному обсязі; -зобов`язати позивача відновити в повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства відсутній пакет технічної документації на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; -вжити заходів реагування та впливу відносно представника позивача (адвоката Рябец Г.Я.), яка допустила порушення вимог законодавства, порушення Присяги адвоката України та систематичне порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України, з метою недопущення таких випадків в майбутньому та постановити окрему ухвалу по даному факту, яку направити до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури з метою накласти на адвоката Рябец Г.Я. дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням адвоката Рябец Г.Я. з Єдиного реєстру адвокатів України, а також до правоохоронних органів з метою притягнення до відповідальності адвоката Рябец Г.Я. , винну у порушені вимог чинного законодавства та які мають ознаки злочину, передбачені статтею 384 КК України; -оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та дати оцінку кожному з перерахованих доказів: -наказ департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 13 липня 2018 р. № 96; -договір № 1/349 від 16 липня 2018 р.; -договір № 123 від 01 вересня 2019 р.; -рішення Миколаївської міської ради (далі - ММР) від 19 липня 2018 р. за №40/200 «Про визнання незаконним наказу департаменту житлово-комунального господарства ММР від 13 липня 2018 р. № 96»; -рішення ММР від 19 липня 2018 р. за №40/201 «Про визнання незаконними рішень конкурсної комісії»; -рішення суду по справі № 160/7575/20; -встановити факт смерті уповноваженої особи для підписання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за № 123 від 01 вересня 2019 р. на підставі Протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30 серпня 2019 р. - ОСОБА_3 ; -зобов`язати позивача підготувати відповідь на інформаційний запит № 4 та витребувати копії всіх документів, перелічених у цьому запиті. -Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач направив до суду наказ департаменту житлово-комунального господарства ММР від 13 липня 2018 року № 96 (далі - Наказ), прийнятий неуповноваженим органом, на підставі якого 16 липня 2018 р. було оформлено та підписано 878 договорів, у тому числі й договір № 1/349 (далі - Договір 1), підписаний неуповноваженою особою. Вказані документи втратили юридичну силу після 19 липня 2018 року, коли рішенням ММР визнано незаконним вищевказаний наказ та доручено першому заступнику директора департаменту житлово-комунального господарства ММР Кузнецову В.В. повідомити ТОВ «Місто для людей Миколаїв» про факт укладання договорів про надання послуги з управління багатоквартирними будинками від 16 липня 2018 року з неуповноваженою особою. На думку відповідача, вказане рішення ММР прийнято в межах чинного законодавства та наданих їм повноважень та має найвищу юридичну силу в масштабах міста. Проте, судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення, неправильно застосовано норму матеріального права, а саме - ст. 144 Конституції України та частини першої ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, судом неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, що є порушенням норм процесуального права, а саме: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. До того ж, ОСОБА_1 зазначає, що суд у справі №489/440/22 (суддя Кокорєв В.В.) визнав, що Договір 1 з 16 липня 2019 року вважається продовженим на черговий однорічний строк та має досі статус чинного. Рішенням від 14 вересня 2022 року у справі № 489/440/22 (суддя Кокорєв В.В.) створено судовий прецедент, який привів до юридичного колапсу: на підставі цього рішення встановлено факт, що починаючи з 01 вересня 2019 р. обидва договори про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за вказаною адресою (далі - БКБ) (№1/349 від 16 липня 2018 року та №123 від 01 вересня 2019 року) мають юридичну силу та мають статус чинного. Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №1/349 від 16 липня 2018 року та Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №123 від 01 вересня 2019 року містять усі істотні умови договору, передбачені законодавством на момент їх укладення, а тому доводи позивача про невідповідність умов договорів вимогам законодавства є безпідставними. Так, суд визнав договір № 123 від 01 вересня 2019 року (далі - Договір 2) правомірним (законним) і, який має статус чинного, та визнав, що Договір 1 з 16 липня 2019 року вважається продовженим на черговий однорічний строк, тобто також має статус чинного до 16 липня 2020 року. Жодна із сторін даних договорів не повідомила іншу сторону про відмову від них або не ініціювала внесення до них змін, зокрема в розділ «Ціна та порядок оплати послуги з управління», шляхом укладення додаткової угоди. Тим самим суддя Кокорєв В.В. встановив, що Договір 1 має досі статус чинного. Відповідач повністю згодна з висновком судді, зазначаючи, що краще було б, якби позивач в рамках чинного законодавства ініціював внесення змін до чинного Договору 1, зокрема в розділ «Порядок та умови внесення змін до Договору» (пункт 26), шляхом укладення додаткової угоди з 01 вересня 2019 року. Таким чином, підписання договору № 123 від 01 вересня 2019 року (Договір 2) між ТОВ «Місто для людей Миколаїв» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в особі уповноваженої Ястреби Т.А. відбулося всупереч та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, що є порушенням вимог норм матеріального права. Тим самим, суддя Кокорєв В.В. при прийнятті оскарженого рішення невірно застосував норму матеріального права, а саме ч.2, ст.188 ГК України, про що однозначно свідчить, що у разі односторонньої відмови від договору сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. А такожч.1, ст.651 ЦК України про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №

712. Так, форма договору №123 від 01 вересня 2019 року (Договір 2) не відповідає формі Типового договору. Нормативно-правові акти міністерств поширюються на сферу діяльності всіх громадян та юридичних осіб. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Проведення аналізу положень чинної нормативної бази, узагальнюючої судової практики довело, що надання житлово-комунальних послуг, має відбуватися виключно на договірних засадах; умови ж укладеного договору обов`язково мають відповідати умовам Типового договору. Відповідно до п. 6 Договору №123 від 01 вересня 2019 року кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором, у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу з управління сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором. Згідно з п. 7 Договору №123 від 01 вересня 2019 року управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. В ч.1 ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/12850/16-ц від 26 вересня 2018 р. зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Однак, позивач не надав суду доказів надання послуги з обслуговування БКБ у вигляді актів виконаних робіт та кошторису під кожний цей акт (предмет та суть спору). Також, відповідно до чинного законодавства (Наказ №76), позивач зобов`язаний проводити регулярні огляди 2 рази на рік технічного стану будівлі та її внутрішньо-будинкових інженерних комунікацій зі складанням технічного акта огляду. Більше того, фіксацію технічного стану БКБ і перевірку наявності технічної документації на БКБ необхідно було провести до підписання договору, оскільки виконання цих двох ключових умов необхідно, перш за все, для розрахунку економічно обґрунтованого значення ціни на його якісне обслуговування та належне утримання. Проте, перелічені норми цього законодавчого акта були грубо порушені та не були виконані, зокрема, на будинок відсутня технічна документація. Технічне обслуговування житлових будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків (абзаци третій, четвертий пункту 2 цих Правил). Цілком очевидно, що у разі виявлення недоліків технічного стану будівлі та її внутрішньо-будинкових інженерних комунікацій, Позивач буде змушений (зобов`язаний) усунути їх та привести БКБ у належний стан. Більш того, відповідач має всі підстави стверджувати наступне порушення чинного законодавства. Протиправність поведінки позивача полягає у цілком свідомих та численних порушеннях чинного законодавства під час оформлення та підписання Договору

2. Підписання Договору 2 відбулося всупереч та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, що є порушенням вимог норм матеріального права. Полягає у цілком свідомому оформленні тексту Договору 2 за формою, яка не відповідає формі Типового договору, затвердженого постановою КМУ № 712 від 05 вересня 2018 р., а також, у встановленні ціни на послугу управління БКБ Договором 2, цифрове значення якої є економічно необґрунтованим і має завищене значення. Чинне законодавство України забороняє нечесну підприємницьку діяльність, а саме статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» наголошується, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, а саме: права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків, а також якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правовідносини сторін випливають із договірних відносин, встановленими умовами Договору

2. Позивач несе повну відповідальність за шкоду з його вини, заподіяну споживачеві та його майну, у розмірі та порядку, визначених законодавством та умовами договору. Відповідач звертає увагу, що факт повної відсутності надання послуги та факт повної невідповідності ціни цієї послуги економічно обґрунтованому значенню в рамках цієї справи встановлено представником позивача. Оскільки представником позивача, порушуючи чинне законодавство та умови Договору 2, не було надано суду необхідну інформацію з цих ключових питань (предмет та суть спору), а також відповідачу на офіційний запит №

4. Відповідачем отримано не перевірену інформацію про смерть уповноваженої для підписання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за № 123 від 01 вересня 2019 року на підставі Протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30 серпня 2019 року особи - ОСОБА_3 . Офіційне встановлення факту смерті ОСОБА_4 є необхідною та достатньою умовою юридичного припинення дії Договору 2 оскільки цей факт порушує права співвласників багатоквартирного будинку за вказаною адресою (БКБ). А також є підставою для позивача для організації та проведення загальних зборів співвласників/мешканців БКБ для обговорення нового проекту договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та обрання уповноваженої особи для його підписання від імені співвласників/мешканців БКБ. 01 червня 2023 р. ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про постановлення окремої ухвали, посилаючись на те, що вона є викривачем щодо факту корупційних правопорушень, які призвели до масштабного злочину у м. Миколаєві, просила за результатами розгляду заяви, вжити заходів реагування та впливу відносно посадових осіб організатора конкурсу (департаменту ЖКГ ММР), а також членів конкурсної комісії та позивача, які допустили порушення вимог законодавства, з метою недопущення таких випадків в майбутньому та постановити окрему ухвалу по даному факту, яку направити до правоохоронних органів (НАЗК та НАБУ) з метою притягнення до відповідальності осіб, винних у порушені вимог чинного законодавства та які мають ознаки злочину, передбачені статтями 26, 28, 190, 364, 366, 367, 384 КК України та Закону України «Про запобігання корупції». Зазначена заява мотивована тим, що у перших числах червня 2018 року на сайті департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - ДЖКГ) був опублікований наказ від 01 червня 2018 р. за №77 «Про оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків міста Миколаєва». На виконання вимог пункту 3 Наказу була створена конкурсна комісія (далі - КК) з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Миколаєва, а також затверджено її склад. Порядок проведення подібних конкурсів чітко прописано законодавчим актом - Порядок проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 червня 2016 р. № 150 (далі - Порядок). За результатом проведення першого туру (1-ий, 2-ий, 3-ий об`єкти) конкурсу (далі - Конкурс) ДЖКГ прийняв наказ №96 від 13 липня 2018 р. (дати мають велике значення) «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Миколаєва». Цим наказом ТОВ «Місто для людей Миколаїв» призначено управителем багатоквартирних будинків по об`єктах конкурсу № 1, 2, 3 (сумарна кількість 878 багатоквартирних будинків). Звітом тимчасово діючої Контрольної комісії (далі - звіт ТКК), посилання, який був затверджений рішенням Миколаївської міської ради (ММР) від 05 жовтня 2018 р. за №41/75 та взятий до уваги Рішенням №1. Склад ТКК затверджений також рішенням ММР 17 липня 2018 р. №40/4. У межах вимог ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження ДЖКГ обмежені положенням про ДЖКГ, яке було затверджено рішенням ММР. Згідно вказаної норми Закону та відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. 16 липня 2018 р. всі 878 договору були підписані, не дивлячись на протести групи депутатів міськради. У тому числі і договір на управління будинку. Рішенням ММР від 19 липня 2018 року за №40/197 «Про визнання незаконним наказу департаменту житлово-комунального господарства ММР від 01.06.2018 № 77» визначено визнати незаконним наказ ДЖКГ ММР від 01 червня 2018 р. № 77 про оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Миколаєва. Рішенням ММР того ж дня за №40/201 «Про визнання незаконними рішень конкурсної визначено визнати конкурс з призначення управителя багатоквартирних будинків м. Миколаєва, оголошений 07 червня 2018 р., таким що не відбувся. Після зазначеного рішення, в рамках законодавства, відповідно до ст. 144 договорів втрачають юридичну силу, а Конституції України, всі оформлені за результатами Конкурсу (16 липня 2018 р.) 878 всі наступні після 01 вересня 2018 р. і по даний момент дії позивача носять характер шахрайства з ознаками складу злочину, передбачені статтями 28, 190 КК України. Викривач, зазначає, що до 01 вересня 2018 р. БКБ обслуговував ЖЕК із затвердженим рішенням виконкому ММР тарифом у розмірі 3,6479 грн/квм (дане значення тарифу було затверджено 08 червня 2018 р. рішенням виконкому ММР за №512, та який набрав чинності з 01 липня 2018 р. З 01 вересня 2018 р. саме ЖЕК мав усі законні права і повноваження та зобов`язаний був продовжити обслуговування БКБ із затвердженим тарифом у розмірі 3,6479 грн/квм, причому з вивезенням сміття. Саме це числове значення тарифу (3,6479 грн/квм), затверджене в рамках чинного законодавства, викривач вважає законним та економічно обґрунтованим. Проте, з 01 липня 2018 р. економічно обґрунтований тариф 3,6479 грн/кв. м з вивезенням сміття для БКБ, а з 16 липня 2018 р. підписується договір із ціною 5,94 грн/кв. м (без вивезення сміття). Саме для цієї мети (збільшити вдвічі розмір пограбування численної частини територіальної громади міста) був призначений Конкурс, до складу якого були включені депутати ММР. До участі у роботі конкурсній комісії не запрошувалися ані представники громадських об`єднань у сфері житлово-комунального господарства, ані органів самоорганізації населення, як це передбачено Порядком проведення конкурсу. Склад конкурсної комісії, на думку відповідачки, навмисно був сформований з осіб, які так чи інакше залежні від керівництва міста, Департаменту ЖКГ ММР або особисто ОСОБА_5 (заступник Директора Департаменту ЖКГ ММР - начальник управління житлового господарства, депутат ММР (фракція політичної партії «Об`єднання «Самопоміч»). Члени КК під чітким керівництвом її голови знялии з Конкурсу чотирьох комунальних учасників (звіт ТКК), а саме ЖКП ММР «Південь», ЖКП ММР «Бриз», КП ДЄЗ «Корабел», КП ДЄЗ «Океан». У протоколі № 3 відсутні відомості про конкретну ціну пропозиції кожного з учасників щодо всіх об`єктів конкурсу. ТОВ «Місто для людей» визначено переможцем по об`єктах конкурсу (група будинків) №№1, 2, 3 без оцінювання його конкурсних пропозицій згідно з бальною системою конкурсної документації. Суддею Кокаревим В.В. встановлено, що розрахунку ціни по всіх 878 будинках на управління та калькуляції розрахунку не існувало, тому саме з цієї причини цінова пропозиція не перебувала у складі конкурсної документації. Однак, прийняв сторону позивача, та встановив зовсім протилежне. Відповідач зазначає, що протокол засідання конкурсної комісії щодо розгляду конкурсних пропозицій учасників конкурсу відсутній, що не відповідає вимогам абзацу 2 пункту 9 Розділу IV «Розгляд заяв та оцінка конкурсних пропозицій». Станом на 15 серпня 2018 року інформація про управителя, з яким укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування (ММР) відсутня, що не відповідає вимогам абзацу 3 пункту 6 Розділу V «Визначення переможця конкурсу та укладення договору» Порядку проведення. Ця встановлена обставина є додатковим доказом, що конкурс не відбувся, в рамках прийнятих рішень міськради від 19 липня 2018 р. В наявності ознаки корупції. Таким чином, вся відповідальність за цей масштабний злочин покладається виключно на міській владі (органами виконавчої влади) і безпосередньо на позивачу, як на безпосередньому виконавці цього злочину. Обґрунтовуючи вимогу про постановлення окремої ухвали відносно представника позивача - адвоката Рябець Г.Я., позивачка зазначила про те, що представник подала до суду наказ департаменту житлово-комунального господарства ММР від 13 липня 2018 року № 96, на підставі якого 16 липня 2018 року було оформлено та підписано 878 договорів, у тому числі й договір № 1/349 , тоді як цей наказ втратив юридичну силу після 19 липня 2018 року, коли рішенням ММР його визнано незаконним. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Місто для людей Миколаїв» адвокат Рябець Г.Я. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, скасувати рішення суду та постановити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 6299 грн. 89 коп. заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком у розмірі 6299,89 грн. та 7000 грн. витрат за послуги адвоката і судовий збір. Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга є безпідставною, судом оцінено та досліджено усі обставини справи, але невірно застосовано терміни позовної давності. Позивач зазначає, що застосування у цій справі за відсутності заяви відповідачки позовної давності є передчасним. Також слід врахувати Прикінцеві та перехідні положення ЦК України про те, що під час дії карантину, встановлено Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у тому числі ст. 257 ЦК України (загальна позовна давність) продовжуються на строк дії такого карантину. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 через COVID-19 продовжено режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023року. Крім того, Указом Президента України від 01 травня 2023 року в Україні продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб (до 23 серпня 2023 року). За такого, на думку представника позивача, позовна давність щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 (починаючи з вересня 2018 року) на початок карантину - 12 березня 2020 року, не сплинула, а становила лише 17 місяців. Перебіг цієї позовної давності призупинено з 12 березня 2020 року та тільки після закінчення терміну дії карантину та скасування воєнного стану, поновить свій перебіг. Тому вимога до боржника ОСОБА_1 щодо стягнення 6299 грн. 89 коп. вартості послуги з утримання багатоквартирного будинку є правомірною. Доводи ж апеляційної скарги є безпідставними та свідчать лише про те, що боржник не має жодних намірів і в подальшому сплачувати за послуги, надані позивачем. Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, то разом з позовною заявою позивачем був поданий попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікував понести у зв`язку з розглядом справи, який включав судовий збір в розмірі 2684 грн. та витрати на правничу допомогу, оплата якої орієнтовна складала 9000 грн. з розрахунку 1000 грн. за год. (1000 грн.х9 год). Але у зв`язку з тим, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику), у представника позивача була відсутня можливість надати підтвердження витрат на послуги адвоката з урахуванням дійсно наданих послуг ТОВ «Місто для людей Миколаїв». Тому заявник просив долучити до матеріалів справи довідку про нарахування та оплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 , копію договору-доручення про надання правничої допомоги від 05 жовтня 2022 року з додатковою угодою №2 від 20 лютого 2023 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору, копію прибуткового касового ордеру про оплату за договором в сумі 7000 грн. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним положенням процесуального закону. Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 16 липня 2018 року між ТОВ «Місто для людей Миколаїв» (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі заступника директора ДЖКГ Миколаївської міської ради - начальника управління житлового господарства Рєпіна О.В. укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №1/349 (далі - Договір №1/349), за яким управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Сторони договору, серед інших умов, визначили ціну та порядок сплати послуги з управління багатоквартирним будинком (ціна послуги з управління становить 5,94 грн. (в тому числі з ПДВ) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку), порядок доступу управителя до приміщень будинку, порядок взаємного інформування сторін, відповідальність сторін, порядок та умови внесення змін до договору, форс-мажорні обставини, строк дії, порядок і умови продовження дії та розірвання договору. Додаток 1 до Договору №1/349 містить перелік складових послуги з управління багатоквартирним будинком та періодичність їх надання. Додаток 2 до Договору №1/349 містить розрахунок ціни складових послуги з управління багатоквартирного будинку (кошторис витрат): управління спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території - 3,51 грн., поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку - 1,76 грн., оплата послуг щодо енергопостачання спільного майна багатоквартирного будинку - 0,50 грн., винагорода управителю - 0,17 грн., загальна вартість управління будинком на 1 кв. метр - 5,94 грн. 01 вересня 2019 року між ТОВ «Місто для людей Миколаїв» (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від імені яких діяла уповноважена Ястреба Т.А. на підставі Протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30 вересня 2019 року, укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №123 від (далі - Договір №123), за умовами якого управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Сторони цього договору також визначили в ньому права та обов`язки сторін, ціну та порядок сплати послуги з управління багатоквартирним будинком (ціна послуги з управління становить 4,00 грн. (в тому числі з ПДВ) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку), порядок доступу управителя до приміщень будинку, порядок взаємного інформування сторін, відповідальність сторін, поряд ок та умови внесення змін до договору, форс-мажорні обставини, строк дії, порядок і умови продовження дії та розірвання договору. З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтво про право на спадщину №2-132, яке видане 22 липня 2020 року Першою миколаївською державною нотаріальною конторою. Наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2022 року у справі №489/3075/22 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Місто для людей Миколаїв» стягнуто борг за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_4 за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 5421,89 грн., судовий збір у розмірі 248,10 грн., витрати за отримання інформаційної довідки - 33,00 грн. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2022 року судовий наказ у справі №489/3075/22 скасовано. У справі, яка переглядається, позивач як управитель багатоквартирного будинку звернувся до суду з вимогою про стягнення з співвласника цього будинку заборгованості з оплати своїх послуг. Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09 листопада 2017 року послуга з управління багатоквартирним будинком є житловою послугою, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку. Згідно із частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09 листопада 2017 року надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14 травня 2015 року передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). В силу частини 5 статті 13 цього ж Закону у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом. У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Згідно із статтею 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09 листопада 2017 року договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками. У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування. Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладений від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, може бути достроково розірваний у випадках та порядку, визначених законом. В силу статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14 травня 2015 року співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем. Стаття 11 цього ж Закону передбачає, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Аналогічні положення зазначені в частині 1 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги №2189-VIII від 09 листопада 2017 року. На підставі наявних у справі доказів судом першої інстанції було встановлено, що, починаючи з 01 вересня 2018 року ТОВ «Місто для людей Миколаїв» на підставі укладених відповідно до наведених вище положень закону надає послугу з утримання багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 його співвласникам. Відповідачка 22 липня 2020 року зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-132, яке видане 22 липня 2020 року Першою миколаївською державною нотаріальною конторою. Таким чином, ОСОБА_1 набула право власності на вказану квартиру в порядку спадкування, а тому в силу статті 1218 ЦК України до неї перейшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема права та обов`язки споживача послуг з утримання багатоквартирного будинку. В силу статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Згідно наданого позивачем розрахунку за період з вересня 2018 року по лютий 2023 року існує борг з оплати послуг управителя багатоквартирним будинком за квартирою АДРЕСА_2 в сумі 6299 грн. 89 коп. (а.с. 24-25). За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до пункту 6 договору №123 від 01 вересня 2019 року кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором, у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу з управління сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором. Згідно з пунктом 7 договору №123 від 01 вересня 2019 року управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором. Ціна послуги з управління становить 4,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території, поточний ремонт та оплата послуг щодо енергопостачання спільного майна будинку в розмірі 3,83 грн. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 4 до цього договору; винагороду управителю в розмірі 0,17 грн. на місяць. Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункти 10, 11 договору №123 від 01 вересня 2019 року). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України). Положеннями статей 610 та 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. З урахуванням положень статей 1218, 1219, частини 3 статті 1223 ЦК України апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину у вигляді квартири у багатоповерховому будинку, прийняла на себе й обов`язки з утримання цього майна, а також борги з витрат по його утриманню, які існували на момент відкриття спадщини, в межах вартості спадкового майна. Тому апеляційний суд також вважає обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості перед позивачем за надані послуги з утримання багатоповерхового будинку. Апеляційний суд звертає увагу, що обмеження судом першої інстанції суми стягнення періодом з 01 березня 2020 р. по 28 лютого 2023 р. у розмірі 2809 грн. 60 коп. (6299 грн. 89 коп. - 3490 грн. 29 коп.) з урахуванням позовної давності в апеляційному порядку не заперечується, а тому правильність такого висновку суду колегія суддів не розглядає. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як безпідставні. Аргументи апеляційної скарги, які зводяться до помилковості висновків суду щодо встановлення фактичних обставин справи, а саме - стосовно законності укладених позивачем договорів про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 . Так, хибним є посилання відповідачки на те, що через прийняття Миколаївською міською радою 19 липня 2018 року рішення №40/200 «Про визнання незаконним наказу департаменту житлово-комунального господарства ММР від 13 липня 2018 року № 95» договір №1/349 втратив юридичну силу, а також щодо невідповідності договору формі типового договору, виходячи з такого. В силу вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за визначених відповідачкою підстав законом не встановлено, докази визнання його недійсним судом в справі відсутні, а тому відсутні підстави для нечинності договору. Питання наявності повноважень у департаменту ЖКГ на укладання договору, про що зазначає ОСОБА_1 , не входить до предмету розгляду у справі, яка переглядається, а тому не можуть встановлюватись судом при її розгляді. За такого суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач є управителем багатоповерхового будинку. Також, не є предметом розгляду у цій справі факт продовження дії та чинності договору № 1/349 від 16 липня 2018 року та договору № 123 від 01 вересня 2019 року, а також економічна обґрунтованість тарифів, за якими нараховано позивачем заборгованість. Ці обставини розглядалися судом у справах за № 489/2746/22 (за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та недійсним правочину, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення шкоди) та № 489/440/22 (за позовом ОСОБА_1 про визнання економічно необґрунтованою та скасування ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком), в яких в позовах відмовлено. Крім того, умови договорів щодо встановлення тарифів за надані послуги недійсними у встановленому законом порядку, тобто судом, не визнавались. Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність технічної документації на багатоповерховий будинок при укладання договорів про надання послуг з його управління, оскільки таке не впливає на чинність договорів з надання послуг та виконання обов`язків співвласника сплачувати вартість отриманих від управителя послуг. Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів надання послуг. Порядок оформлення претензій споживачів комунально-житлових послуг врегульовано статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року та Порядком проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1145. Зокрема, вказані нормативні акти передбачаються, що у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. Натомість відповідачка відповідних актів на підтвердження ненадання позивачем послуг або надання послуг неналежної кості суду не надала, тому у суду були відсутні підстави для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань як управителя багатоповерхового будинку. Не підлягають задоволенню викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вимоги про зобов`язання позивача відновити в повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства відсутній пакет технічної документації на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та підготувати відповідь на інформаційний запит відповідачки № 4, витребувати копії всіх документів, перелічених у цьому запиті; встановлення факту смерті уповноваженої особи для підписання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за № 123 від 01 вересня 2019 р. на підставі протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30 серпня 2019 р. - ОСОБА_3 . Щодо вимог ОСОБА_6 про постановлення по справі окремих ухвал: на ім`я Миколаївського міського голови з приводу відновлення технічного паспорту на будинок і топографічного плану прибудинкової території та у зв`язку з укладання договорів на обслуговування будинку та прибудинкової території з мешканцями будинку, правоохоронних органів з приводу вчинення дій, які мають ознаки злочину відповідно до ст. 182 КК України, територіального відділення антимонопольного комітету України Миколаївської області з приводу укладання договорів на обслуговування будинку та прибудинкової території з мешканцями будинку. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статі 13 ЦПК України). В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 6 статті 367 ЦПК України). З огляду на те, що вказані вище вимоги в суді першої інстанції не заявлялись і не розглядались, розгляд їх судом апеляційної інстанції є неможливим. Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про постановлення по справі окремих ухвал. Частиною 1 статті 263 ЦПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Аналогічними повноваженнями відповідно до частини 1 статті 385 ЦПК України наділений і суд апеляційної інстанції. В силу положень частин 1, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, питання, з приводу яких ОСОБА_1 подані заяви до суду апеляційної інстанції про постановлення окремих ухвал, предметом позову не були, та не були достатньо досліджені судом першої інстанції з метою з`ясування, чи місять викладені у заявах факти порушення закону, їх причини та умови. З огляду на наведені положення закону повноваження апеляційного суду обмежені порівняно із судом першої інстанції щодо встановлення нових обставин справи та дослідження нових доказів. За такого колегія суддів вважає, що у задоволенні заяв позивача про постановлення окремих ухвал слід відмовити, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження наявності фактів порушень закону, які можуть бути підставою для постановлення окремих ухвал. За наслідками апеляційного розгляду справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, на підставі належним чином досліджених в їх сукупності та взаємозв`язку доказів по справі правильно встановив обставини, що мають значення для вирішення спору щодо стягнення заборгованості за надані послуги, та визначився з характером спірних правовідносин сторін, давши їм належну правову оцінку. Оскільки рішення суду про стягнення заборгованості ухвалено судом першої інстанції у відповідності з положеннями матеріального права та з дотриманням вимог процесуального закону, апеляційний суд в силу статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування. Щодо вимог представника позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання адвоката Рябець Г.Я. про долучення до матеріалів справи нових доказів з огляду на те, що відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тоді як наведені представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу причини ненадання доказів в суд першої інстанції не можна вважати поважними, оскільки вони не є такими, що об`єктивно не залежали від позивача. Щодо вимог відзиву на апеляційну скаргу про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про стягнення повної суми заборгованості, витрат на правову допомогу та судового збору, то вони не підлягають задоволенню, виходячи з визначених статтею 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також того, що ТОВ «Місто для людей Миколаїв» апеляційну скаргу на рішення суду не подавало. Щодо вирішення судом питання розподілу судових витрат. Відповідно до вимог частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, серед інших, питання, як розподілити між сторонами судові витрати. Ухвалюючи рішення яке переглядається, суд першої інстанції прийняв рішення про розподіл судових витрат лише в частині витрат позивача на правничу допомогу, а тому без наявної апеляційної скарги в цій частині перегляд рішення суду не є можливим. В той же час попри наведені приписи процесуального закону суд першої інстанції, задовольнивши частково позов, не вирішив питання розподілу сплаченого позивачем за подання позовної заяви судового збору в сумі 2684 грн., тому це питання має розглянути апеляційний суд. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ТОВ «Місто для людей Миколаїв» задоволені судом частково - на 44,6%, тому, відповідно, пропорційно позивачеві слід повернути 44,6% сплаченого судового збору, що становить 1197 грн. 06 коп. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи (а.с. 120-121), у зв`язку з чим звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок держави. У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги не має підстав для розподілу судових витрат за апеляційний розгляд справи. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02 травня 2023 року суду змінити, доповнивши його резолютивну частину висновком про компенсацію Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» за рахунок держави 1197 грн. 06 коп. судового збору. В іншій частині рішення суду залишити без змін. У постановленні окремих ухвал ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська ________________________________________________________ Повний текст постанови суду складений 20 червня 2023 року