Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/39049/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/39049/22 пров. № А/857/1463/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі № 460/39049/22 (головуючий суддя Зозуля Д.П., м. Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила: а) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку; б) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 18.05.2022 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Наголосила, що нею подані всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначила, що така відмова є протиправною, та незаконною, оскільки вона проживала упродовж 3 років на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993. Рішенням від 23 грудня 2022 року Рівненський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю. Визнав протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком зі зменшенням пенсійного віку, згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 18.05.2022 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що однією з обов`язкових вимог для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є проживання або робота позивача на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 більше трьох років. Водночас відповідно до довідки №570 від 12.05.2022, виданої виконавчим комітетом Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, позивач проживала з 26.04.1986 по 31.08.1986 та з 27.06.1990 в зоні гарантованого добровільного відселення, тобто менше 3 років. Вважає, що пенсійний орган діяв у повній відповідності до вимог нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3). 18.05.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак рішенням від 25.05.2022 № 172350002916 їй відмовлено у призначенні. Зі змісту вказаного листа вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком згідно з статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з наступних підстав. Право на пенсію із зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), зокрема особи, які постійно проживали чи постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років. Таким особам пенсійний вік зменшується на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання (роботи), але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні у період з моменту аварії по 31 липня 1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Вказано, що згідно наданої довідки № 570 від 12.05.2022, виданої Виконавчим комітетом Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, заявниця проживала з 26.04.1986 по 31.08.1986 та з 27.06.1990 в зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) і станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років. А тому відсутні підстави для призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Не погоджуючись з такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що право позивача на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII підтверджене належними, достатніми та допустимими доказами. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Спірні правовідносини між сторонами в даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинними на день виникнення таких відносин. За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991року N796-XII (надалі - Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу не менше 15 років. Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони з дня аварії на ЧАЕС станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років вік виходу на пенсію зменшується 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Так, матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами, що станом на день звернення до відповідача (18.05.2022) позивачу виповнилося 54 років, її загальний страховий стаж відповідає вимогам ст. 28 Закону №1058-ІУ, згідно з посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 відносяться до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1. Згідно з абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 Порядку N 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком, окрім іншого, додається довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Судом встановлено, що підставою відмови у призначенні відповідної пенсії позивачу стала відсутність необхідних 3-х років станом на 1 січня 1993 року проживання у відповідній зоні. Суд першої інстанції детально дослідив надані сторонами докази та встановив, що довідкою № 570 від 12.05.2022, виданою виконавчим комітетом Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області підтверджено, що позивач дійсно зареєстрована та постійно проживає у АДРЕСА_1 , на забрудненій радіонуклідами території, яка відповідно до чорнобильського законодавства відноситься до 3 категорії (зона добровільного гарантованого відселення): з 16.05.1968 по 31.08.1986, з 27.06.1990 року по 31.12.1990 року, з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року, з 01.01.1996 року по 31.12.2000 року, з 01.01.2001 року по 31.12.2005 року, з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року, з 01.01.2016 року по 31.12.2020 року, з 01.01.2021 по теперішній час. Підстава: погосподарські книги № 10, № 20, № 9, № 10, №

6. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», село Висоцьк Сарненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, у позивача наявний станом на січень 1993 року період проживання або роботи у цій зоні 2 роки 10 місяців 10 днів з необхідних 3 років. Поряд з цим суд першої інстанції підставно взяв до уваги також і довідку Українського ордена Дружби народів інституту інженерів водного господарства від 06.06.2022 №03 про те, що позивач у період навчання в з 1985 по 1990 роки виконала навчальний план за спеціальністю 0203 «Технологія і комплексна механізація розробки торфових родовищ». Згідно з графіком навчального процесу навчального плану 1983 року Українського Ордена Дружби народів інституту інженерів водного господарства спеціальності 0203 «Технологія і комплексна механізація розробки торфових родовищ», затвердженого проректором по учбовій роботі, встановлені терміни канікул: з 25.01.1986-09.02.1986; 04.08.1986-31.08.1986; 26.01.1987-08.02.1987; 06.07.1987-31.08.1987; 28.12.1987-10.01.1988; 22.08.1988-25.09.1988; 23.01.1989-05.02.1989; 31.07.1989-27.08.1989; 28.08.1989-01.10.1989; 19.03.1990-25.03.1990. Оскільки позивач стверджує, що в період канікул вона проживала у зоні гарантованого добровільного відселення та доказів протилежного відповідач не надав, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність у позивача 3 років проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993. Крім того, колегія суддів звертає також увагу на посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 13.01.2010 Рівненською обласною державною адміністрацією, яким підтверджується, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Пред`явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з абз. 3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу первинного посвідчення Серія НОМЕР_3 ) (далі Порядок - №51 ) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б. Відповідно до п.2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства. Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України. Таким чином, надаючи особі посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) Серія НОМЕР_1 , виданого 13.01.2010, підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. Також, за змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів судами встановлено, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком відповідно до норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі №460/39049/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 19.06.2023.