Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/6207/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/6207/21 пров. № А/857/1966/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - суддя (судді) в суді першої інстанції - Осташ А.В., час ухвалення рішення: 11:26:48, місце ухвалення рішення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення: 22.12.2022, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської митниці від 07.09.2021 №0000011/7.25-19 та №0000012/7.25-19. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що таке прийняте з неповним дослідженням доказів без встановлення всіх обставин, що мали місце, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом залишено поза увагою те, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність подібних документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Зазначає, що самі по собі документи митних органів Королівства Швеції (на яких ґрунтуються висновки викладені в Акті документальної невиїзної перевірки) не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами того, що Позивачем при ввезенні на митну територію України автомобіля марки ВМW було занижено його митну вартість. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 351 МК України та на підставі наказу Тернопільської митниці від 03.08.2021 №87 працівниками Тернопільської митниці проведено документальну невиїзну перевірку громадянки України ОСОБА_1 стосовно дотримання вимог законодавства України з питань митної справи частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митне декларацією №UA403010/2018/009643 від 21.11.2018. Зазначена документальна невиїзна перевірка проводилась Тернопільською митницею в період з 12.08.2021 по 13.08.2021 та тривала два робочі дні. Щодо проведення з 12.08.2021 Тернопільською митницею документальної невиїзної перевірки громадянка України ОСОБА_1 була повідомлена, зокрема, 04.08.2021 митницею направлено письмове повідомлення від 03.08.2021 №3 про проведення з 12.08.2021 документальної невиїзної перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 04.08.2021 №7.25-1/7.25-19/10/371. Документальною невиїзною перевіркою встановлено наступне. Громадянкою України ОСОБА_1 ввезено на митну територію України та за митною декларацією від 21.11.2018 №UA403010/2018/009643 здійснено митне оформлення товару «Легковий автомобіль ВМW Х4, бувший у використанні, календарний рік виготовлення: 2014, модельний рік: 2015, колісна формула: 4x4, ідентифікаційний номер, № кузова: НОМЕР_1 , тип двигуна: дизель, об`єм двигуна: 1995 куб, см, потужність: 140 кВт, номер двигуна: не визначено, повна маса: 2335 кг, колір: чорний. Загальна кількість місць, включаючи водія:

5. Призначений для перевезення людей по дорогах загального користування. Торговельна марка «ВМW». Виробник: «ВМW» Німеччина/DЕ.». До даної митної декларації Позивачем було надано наступні документи: рахунок-фактуру від 08.11.2018 №JJХ 316, видану «Global Triangle AB» виданий на ім`я громадянки ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 27.08.2018 № НОМЕР_2 , видане уповноваженими органами Королівства Швеція, копію паспорта громадянина України НОМЕР_3 від 10.09.2004, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_4 від 11.06.2018, витяг із Інтернет каталогу від 21.11.2018. В гр. 33 даної МД зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД 8703329010. В гр. 42 МД фактурну вартість товару в розмірі 11 500 EUR (за курсом НБУ (1 євро = 31,70912200 грн.), встановленим на день митного оформлення-364 654,90 грн.) вказано згідно рахунку-фактури №JJX 316 від 08.11.2018, який подавався до митного оформлення. Митна вартість даного транспортного засобу була визначена за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 444660,51 гривень, що еквівалентно 14023,11 EUR (за курсом НБУ, встановленим на день митного оформлення (21.11.2018), 1 євро = 31,70912200 грн.). Під час здійснення митного оформлення даного товару (транспортного засобу) Позивачем до бюджету було сплачено митні платежі на загальну суму 167114,47 грн., а саме: ввізне мито (ставка 10%) в сумі 44466,05 грн., акцизний податок в сумі 20 685,92 грн. та податок на додану вартість в сумі 101962,50 грн. Листом Державної митної служби України від 04.02.2021 № 20/20-01/7.4/109 митниці надіслано лист-відповідь митних органів Королівства Швеція від 10.07.2020 №UTR 2019-379 з копіями документів, а саме: - рахунку-фактури від 31.08.2018 №448, виданого компанією «Global Triangle AВ»; - тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 31.08.2018 № НОМЕР_5 , виданого уповноваженими органами Королівства Швеція. За результатами проведеного аналізу документів, які наявні в АСМО «Інспектор» та документів, отриманих у визначений законодавством спосіб митних органів Королівства Швеція щодо законності ввезення громадянки України ОСОБА_1 на митну територію України легкові автомобіля, ВМW Х4, бувшого у використанні, ідентифікаційний № кузова: ідентифікаційний номер, № кузова: НОМЕР_1 , тип двигуна: дизель, встановлено наступне. За результатами документальної невиїзної перевірки було встановлено порушення громадянкою України ОСОБА_1 : - пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1, 5 частини 8 статті 257, пункт частини 1 статті 279 Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларації від 21.11.2018 № UA403010/2018/009643 на загальну суму 14719,71 грн; - підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пуні 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за мита декларацією від 21.11.2018 № UA403010/2018/009643 на загальну суму 32383,36 грн. На підставі зазначеного, керуючись підпунктом 54.3.6 пунктом 54.3 ста 54 Податкового кодексу України, яким визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, передбачених цим кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товар свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях та відповідно до пункту 102.1 ста 102 Податкового кодексу України проведено розрахунок митних платежів, підлягають сплаті ОСОБА_1 до бюджету. За результатами проведеної перевірки Тернопільською митницею складено Акт від 27.08.2021 №3/7.25-19/ НОМЕР_6 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання громадянкою України ОСОБА_1 вимог законодавці України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 21.11.2018 № UA403010/2018/009643». Перший примірник Акту митницею направлено гр. ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 27.08.20 №7.25-08/1/7.25-19/10/630 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4600116598193) який, згідно відміткою на поштовому відправленні, вручено гр. ОСОБА_1 14.09.2021. 20.09.2021 на адресу Тернопільської митниці надійшов лист гр. ОСОБА_1 № б/н від 17.09.2021 із підписаним примірником Акту та запереченнями від 17.09.2021 на Акт документальної невиїзної перевірки від 27.08.2021 №377.25-19/3113605105. Вказане заперечення митницею було розглянуто у відповідності до норм статті 354 МК України та за результатами розгляду направлено відповідь від 27.09.2021 №7.25-08-1/7.25-19/10/1030 на адресу гр. ОСОБА_1 . Окрім цього, Тернопільською митницею прийняті на підставі акта документальної невиїзної перевірки від 27.08.2021 №3/7.25-19/3113605105 податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021 №0000011/7.25-19 та №0000012/7.25-19 з розрахунком штрафних санкцій для сплати визначених в них грошових зобов`язань у встановлений законодавством термін, який, згідно з відміткою на поштовому відправленні, був вручений 14.09.2021. Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернулася з даним позовом до суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст. 336 Митного кодексу України (далі - МК України) митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу; 9) пост-митний контроль. Як передбачено ст. 345 МКУ документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації. згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території. Згідно вимог ст. 351 МКУ, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Згідно ст. 352 МКУ посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну - територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України. Як передбачено ст. 354 МКУ результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. Частиною 6 статтею 345 МКУ, результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України. Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Пунктами 1, 4 частини 1 статті 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно вимог ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Як передбачено ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до статті 278 МКУ датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Частинами 4 та 5 статті 280 МКУ визначено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Згідно ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Вимогами ч. 1 ст. 270 МКУ правила оподаткування - товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору. Як встановлено ч. 1 ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Вимогами пункту 1 частини 1 статті 279 МК України визначено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів. Як передбачено ч. 1 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Згідно з підпунктом 3 пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України. Відповідно до пп. «в» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Пунктом 187.8 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Згідно з п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Як вірно зазначено судом, аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів. При цьому, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків. Судом також враховано, що за результатами аналізу документів, отриманих від митних органів Королівства Швеція, встановлено, що рахунок-фактура від 08.11.2018 №JJX316, виданий компанією «Global Triangle AB» на ім`я громадянки ОСОБА_1 на транспортний засіб ВМW Х4 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який особисто подавався громадянкою України ОСОБА_1 під час переміщення через митний кордон України вказаного транспортного засобу, а надалі і при митному оформленні до МД від 21.11.2018 №UA403010/2018/009643 за ціною 11 500 євро, не є автентичним. Як встановлено судом, митними органами Королівства Швеція були надіслані копії документів, зокрема: рахунок-фактура від 31.08.2018 №448, тимчасове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 31.08.2018 №2529025513, видане уповноваженими органами Королівства Швеція та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на території України. При цьому, як встановлено судом, рахунок-фактура від 31.08.2018 №448 був виданий компанією «Global Triangle AB» на ім`я громадянина Mukhailo Lavrysh; вартість автомобіля ВМW Х4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 вказана у сумі 192500 шведських крон, що відповідно до курсу НБУ станом на дату митного оформлення (1 SEK = 3,074585 грн.) становить 591857,61 грн. Згідно із інформацією із копії тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 31.08.2018 № НОМЕР_5 на легковий автомобіль ВМW Х4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , виданого уповноваженими органами Королівства Швеція, власником тимчасового реєстраційного посвідчення є Mukhailo Lavrysh, транспортний засіб ВМW Х4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , був проданий компанією «Global Triangle AB» громадянину Mukhailo Lavrysh з метою експорту. Таким чином, за результатами проведеного аналізу документів, отриманих від митних органів Королівства Швеції, та документів, на підставі яких здійснено митне оформлення за МД №UA403010/2018/009643 від 21.11.2018, митницею було встановлено, що відомості щодо вартості транспортного засобу у отриманих від митних органів Королівства Швеції документах відрізняються від аналогічних відомостей, наявних в базах даних Тернопільської митниці. Судом також враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №460/8509/21, згідно якої у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки. Враховуючи наведене вірним є висновок суду про безпідставність доводів позивача про те, що лист-відповідь уповноваженого органу Королівства Швеція не є достатнім доказом, оскільки надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, які мають значення для оподаткування товарів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, є підставою для контролюючого органу самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених ПК України, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. При цьому, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару. Положення норм, які встановлюють вимоги до запиту митного органу країни імпорту не визначають обов`язкових умов щодо його оформлення в частині обґрунтування сумнівів, що виникли у контролюючого органу, а носять диспозитивний характер (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №460/8509/21). В зв`язку із цим, доводи позивача щодо не доведення відповідачем виникнення у нього обґрунтованих сумнівів про недостовірність відомостей, суд вірно визнав безпідставними. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що офіційна відповідь компетентних органів Королівства Швеції, яка використана під час проведення перевірки, є належним і допустимим доказом у цій судовій справі. Вказана інформація є такою, що об`єктивно свідчить про порушення позивачем вимог митного законодавства та правомірність нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та мита з товарів, ввезених на територію України. Відтак, вірним є висновок суду, що у контролюючого органу не було жодних правових підстав для неврахування отриманої інформації, відповідач правомірно з урахуванням приписів пункт 54.4 статті 54 ПК самостійно визначив базу оподаткування та податкові зобов`язання позивачу. Колегія суддів також зазначає про безпідставність покликань позивача на судове оскарження постанови у справі про порушення митних правил щодо неї за статтею 485 МК України, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, такі обставини не впливають на висновки суду у цій справі. Фінансова та адміністративна відповідальність є різними видами відповідальності, незалежними одна від одної. Відтак, висновки суду у справі щодо оскарження постанови у справі про порушення митних правил не спростовують наявності правових підстав для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Отож, враховуючи факт подання недостовірних відомостей щодо митної вартості товару, що призвело до сплати митних платежів не у повному обсязі, відповідачем правомірно за результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням даних та матеріалів, отриманих від митних органів Королівства Швеції та пояснень позивача, встановив заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією та податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. З врахуванням викладеного, вірним є висновок суду, що виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв правомірно та в межах своїх повноважень. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягали до задоволення. При цьому, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі № 500/6207/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 16.06.2023.