Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 758/7726/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 758/7726/22 Суддя (судді) першої інстанції: Рибалко Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Собківа Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження засіданні апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Подільського районного суду м.Києва від 20 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяка Євгенія Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяка Євгенія Миколайовича в якому просила: - визнати дії Інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяка Євгенія Миколайовича по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, протиправними; - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1КІ № 0000337347 від 18.08.2022; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1 929,40 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 40 коп). Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 20 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 1КІ № 0000337347 від 18.08.2022, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 18 серпня 2022 року головним інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяк Є.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1КІ № 0000337347 (надалі - постанова про накладення адміністративного стягнення), якою застосовано адміністративне стягнення до ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. Згідно з вказаною постановою, транспортний засіб TOYOTA RAV-4 HYBRID, номерний знак НОМЕР_1 , 18 серпня 2022 року о 09 год 36 хв год на вул. Софіївська, 23 в м. Києві зупинено на пішохідному переході або ближче 10 метрів до нього, чим порушено пункт 15.9, є) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Технічний засіб, яким здійснено фото/ відеофіксацію правопорушення: Термінал ParkUP. Позивачка, не погоджуючись з даною постановою, звернулася до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Так, у пункті 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до ч.3 статті 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно п. 15.9 г) Правил дорожнього руху зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Суб`єктом правопорушення, згідно зі статтею 122 КУпАП, в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема, порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Відповідно до частини 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Водночас, відповідно до статті 283 КУпАП, постанова повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до п.п. 2, 5 розділу IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Отже, в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинно бути зазначено безпосередньо місце вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. За змістом положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Отже, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17. Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 26 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем було зроблено п`ять знімків, один з яких містить фото іншого транспортного засобу. Як зазначено Відповідачем у відзиві, при формуванні доказової бази по адміністративному правопорушенню помилково було завантажено фотознімок транспортного засобу Hyundai, номерний знак НОМЕР_2 . На інших чотирьох знімках в нижній частині кожного зазначено дату та час, коли вони зроблені, а також географічні координати місця фотозйомки. За координатами, які вказані на фотознімках, на карті Києва відображається місце, що знаходиться на вул. Володимирській біля Литовського скверу, а не Софіївська 23, як було заначено в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення. Водночас, як вбачається з фотознімків, наданих позивачкою, в зазначеному місці розміщений пішохідний перехід, однак за ним знаходиться глухий кут, тобто відсутня проїзна частина дороги, де, як вбачається також з фотознімків відповідача, зроблених 18.08.2022 в якості доказової бази, були припарковані інші транспортні засоби. За таких обставин не можна категорично стверджувати про створення транспортним засобом позивачки перешкод дорожньому руху або загрози безпеці руху, що є обов`язковими умовами при застосуванні ч.3 статті 122 КУпАП. Крім цього, фотознімки з авто позивачки зроблено 18.08.2022 в такій послідовності: 09:26:45, 09:26:53, 09:27:04. Останній за хронологією фотознімок зроблено о 09:35:28 вже з розміщеним транспортним засобом позивачки на спеціальному транспорті (евакуаторі). В постанові про накладення адміністративного стягнення зафіксовано час вчинення адміністративного правопорушення - 09 год. 36 хв. При цьому Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу складено 18.08.2022 о 9.30 год. Позивачка в своєму позові зазначила, що здійснила зупинку близько 9 год. 25 хв. Згідно п. 1.10 ПДР зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо), а стоянка згідно цього ж пункту ПДР - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу. Таким чином, враховуючи доводи позивачки про час її зупинки - 09.25 год, а також враховуючи час здійснення фотознімків, долучених в якості доказів відповідачем, - 09.26, 09.27, не можна встановити факт того, що транспортний засіб позивачки знаходився в зазначеному місці більше 5 хвилин, внаслідок чого передбачено накладення адміністративного стягнення відповідно до ч.3 статті 122 КУпАП за порушення п. 15.9 г) Правил дорожнього руху. Доказів протилежного матеріали доказової бази відповідача не містять. Крім цього, фіксація правопорушення, виклик спеціального транспорту для тимчасового затримання транспортного засобу, його прибуття на місце виклику, процес поміщення авто на такий спеціальний транспорт займає певний час. Дії, пов`язані з тимчасовим затриманням транспортного засобу, можуть відбуватися лише після встановлення факту порушення правил зупинки транспортного засобу, тобто фіксації зупинки авто в забороненому місці більше 5 хвилин. Вказаний факт має бути підтверджений відповідними доказами. Як вбачається з постанови, вона складена о 9.36 год, а о 9.35 год авто вже було завантажено на спецтранспорт, що підтверджується фотознімками з доказової бази відповідача. В даному випадку між першим фотознімком з доказової бази відповідача і фотознімком вже завантаженого авто позивачки на спеціальний автотранспорт минуло лише 9 хвилин. Крім цього, позивачка стверджує, що о 9.30 повернулася до авто і була присутньою в момент кріплення на авто засобів для переміщення його на спецтранспорт (тобто в момент, коли авто ще знаходилося на землі). Все це спростовує факт зупинки авто в забороненому місці більше 5 хвилин, доказів протилежного доказова база відповідача не містить. Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 липня 2019 року по справі №216/5226/16-а, належним доказом правопорушення є проведення відповідного заміру відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення. Однак, як вбачається з доказової бази відповідача, вона не містить доказів будь-яких замірів щодо місця розміщення транспортного засобу позивача відносно пішохідного переходу. Крім цього, як вбачається з Постанови про накладення адміністративного стягнення, технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення - термінал ParkUP, тобто зазначена лише модель цього засобу та не наведені індивідуалізуючі ознаки (серійний номер), відомості про повірку та сертифікаційні відомості щодо цього засобу. При цьому, зі змісту відповідного припису ст. 283 КУпАП мова йде про відомості саме щодо конкретного технічного засобу, оскільки відсутність таких відомостей у випадку необхідності не дозволяє перевірити правильність роботи такого технічного засобу та об`єктивність зафіксованих за його допомогою даних. Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанови від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а). Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17). Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17). Згідно п.1 статті 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. За наведеного, факт порушення позивачкою Правил дорожнього руху не підтверджується належними і допустимими доказами, а відомості, відображені в постанові про накладення адміністративного стягнення, не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Під час розгляду справи відповідачі, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, не підтвердили правомірності свого рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та її скасування. Щодо вимоги про визнання протиправними дії Інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Серяка Євгенія Миколайовича по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, суд зазначає наступне. Так, згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Беручи до уваги правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених в постанові від 07.02.2019 року у справі № 640/6550/15-а та в постанові 10.05.2018 року у справі № 760/9462/16-а, суд зазначає, що дії інспектора щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, є процесуальною діяльністю суб`єкта владних повноважень, спрямованою на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому є предметом оцінки суду при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, втім визнання дій інспектора протиправними не призведе до захисту та відновлення порушеного права позивача. Належним захистом порушеного права позивача в даному випадку є скасування постанови про адміністративне правопорушення, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 286 КАС України. Що стосується вимоги позивачки про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 929,40 грн., суд доходить такого висновку. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Законом визначено, що обов`язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, обов`язок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади виникає саме у держави, а не в органу державної влади, посадовою чи службовою особою якого є особа, чиїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдано шкоди. Суд звертає увагу, що згідно ст. 170 ч. 1 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Як свідчать матеріали справи, позивачкою єдиною квитанцією №161364125 від 18.08.2022 було сплачено штраф згідно з постановою серія 1КІ № 0000337347 від 18.08.2022 в розмірі 340 грн штрафу та 34 грн комісії за переказ коштів; 1270 грн - оплата послуги евакуації та 127 грн комісії за переказ коштів; 144 грн оплата вартості зберігання транспортного засобу на спец майданчику та 14,40 грн комісії за переказ коштів), всього сплачено 1 929,40 грн. Витрати за послуги з евакуації в розмірі 1270,00 грн. були перераховані позивачем на рахунок ТОВ «УКРТРАНСКОНТРАКТ», а витрати за зберігання ТЗ на спецмайданчику в розмірі 144,00 грн. на рахунок ГУНП у м. Києві. Між тим, ТОВ «УКРТРАНСКОНТРАКТ» та ГУНП у м. Києві залучені до участі у справі не були, а тому в стягненні вказаних коштів як матеріальної шкоди слід відмовити. Позовна вимога про стягнення на користь позивачки 340,00 грн. сплаченого штрафу на підставі оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, оскільки процедура повернення штрафу передбачена ст. 296 КУпАП і не може бути розглянута в цій справі. Окремий порядок повернення коштів передбачений Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013р. №

787. Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 липня 2019 р. у справі №757/2757/16-а. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м.Києва від 20 квітня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя В.В.Файдюк суддя Я.М.Собків