Постанова Житомирський апеляційний суд № 2-4862/10

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №2-4862/10 Головуючий у 1-й інст. Маслак В.П. Категорія 82 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Зінчук Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №2-4862/10 за заявою Нестерчук Світлани Сергіївни в інтересах ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою через адвоката Нестерчук Світлану Сергіївну, на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 22 грудня 2022 року, яка постановлена під головуванням судді Маслак В.П. у м.Житомирі, в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року адвокат Нестерчук Світлана Сергіївна в інтересах боржника ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою, у якій просила визнати виконавчий лист №2-4862/10, виданий Корольовським районним судом м.Житомира 22 грудня 2010 року, таким, що не підлягає виконанню повністю. Заяву обґрунтовувала тим, що у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на виконанні знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа №2-4862/10, виданого Корольовським районним судом м.Житомира 22 грудня 2010 року, про стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 500 749 грн отриманого авансу, 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вищевказаний виконавчий лист виданий на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2010 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 230 343,50 грн отриманого авансу згідно з розпискою від 26 листопада 2009 року. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2014 року виправлена описка в резолютивній частині рішення суду від 25 листопада 2010 року, ухваленому в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, змінені слова і цифри «1 500 749 грн. отриманого авансу» на слова і цифри «1 230 343,50 грн. отриманого авансу, 270 405,50 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами». У межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем 26 липня 2013 року було звернуто стягнення на майно ОСОБА_2 , яке було вилучено та передано ОСОБА_3 на загальну суму 27 527,68 грн. Також із травня 2016 року проводилося щомісячне утримання із заробітної плати ОСОБА_2 та під час виконавчого провадження 16 січня 2017 року на користь ОСОБА_3 були перераховані кошти в сумі 41 008,33 грн. Окрім того, ОСОБА_2 у добровільному порядку сплачував кошти ОСОБА_3 у рахунок погашення боргу за розпискою від 26 листопада 2009 року, що стягнутий на підставі рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2010 року. Отже, загальна сума, яку ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2010 року в цій справі, складає 1 543 805 грн (258 957 + 8 639 + 224 209 + 1 052 000). Ураховуючи, що згідно з виконавчим листом із ОСОБА_2 та користь ОСОБА_3 підлягала стягненню сума 1 502 569 грн, то сума коштів, яку повернув боржник стягувачу перевищує на 41 236 грн (1 543 805 грн -1 502 569). Окрім того, в межах виконавчого провадження стягнуто 68 536,01 грн. (27 527,68 + 41 008,33). Вважає, що внаслідок повного добровільного виконання рішення Корольовського районного суду м Житомира від 25 листопада 2010 року необхідно визнати вищевказаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 22 грудня 2022 року в задоволенні заяви Нестерчук С.С. в інтересах ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, - відмовлено. Боржник ОСОБА_2 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, через адвоката Нестерчук С.С. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист №2-4862/10, виданий Корольовським районним судом м.Житомира 22 грудня 2010 року, таким, що не підлягає виконанню у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, посилавшись на положення Закону України «Про виконавче провадження», за якими боржник може виконати рішення суду добровільно з моменту набрання рішенням суду законної сили і до моменту надходження виконавчого листа до державного виконавця та закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, який не може перевищувати семи днів. Заявник просив суд на підставі частини другої ст.432 ЦПК України визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню у повному обсязі, оскільки зобов`язання виконано ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 поза межами виконавчого провадження, що залишено судом першої інстанції поза увагою. Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з добровільним виконанням виконавчого документа боржником, має для останнього (боржника) правові наслідки, а саме: повернення стягнутого виконавчого збору. Під час розгляду заяви суд першої інстанції не дотримався принципу диспозитивності, оскільки в оскаржуваній ухвалі послався на докази, які не додавалися до матеріалів заяви і не досліджувалися в судовому засіданні. Крім того, суд першої інстанції прийняв з порушенням частини другої ст.183 ЦПК України відзив ОСОБА_3 із доданими до нього документами, до якого не було долучено доказів надсилання його іншим учасникам провадження. Відзиву від стягувача на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_2 адвокат Нестерчук С.С. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Підкреслила, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з добровільним виконанням виконавчого документа боржником, має для ОСОБА_2 правові наслідки, а саме: повернення стягнутого виконавчого збору. Стягувач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Судова повістка, направлена ОСОБА_3 , повернута поштою на адресу суду із зазначенням про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.36 т.4). За положеннями пунктів 3,4 частини восьмої ст.128 ЦПК України судова повістка вважаться врученою 06 травня 2023 року в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, що є доказом своєчасного належного інформування учасника справи про час і місце її розгляду, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі №757/15603/19. Також ОСОБА_3 подав до апеляційного суду письмові пояснення, в яких зазначив, що виконавчий лист, який боржник просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконаний. Виконавче провадження закінчене у зв`язку з повним виконанням. Виконавчий лист дійсно наразі не підлягає виконанню, але не з підстав, на які посилається боржник, а з тих підстав, що рішення суду (виконавчий лист) виконано. Вимоги боржника розцінює як спробу отримати судове рішення, щоб використовувати його в інших справах як преюдицію. Спір у цьому провадженні є штучним, а мета звернення - уникнути сплати виконавчого збору. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до змісту частин першої та другої ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведені вище підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок виконання, проведеного належним чином, добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2010 року, яке набрало законної сили 06 грудня 2010 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 500 749 грн. отриманого авансу, 1 700 грн. сплаченого судового збору і 120 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 502 569 грн (а.с.32-33 т.1). Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 06 лютого 2014 року в резолютивній частині судового рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2010 року виправлено описку, слова і цифри «1 500 749 грн. отриманого авансу» замінено на слова і цифри «1 230 343,50 грн. отриманого авансу, 270 405,50 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами» (а.с.101-102 т.1). Корольовським районним судом м.Житомира 22 грудня 2010 року виданий виконавчий лист №2-4862/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 500 749 грн отриманого авансу, 1 700 грн сплаченого судового збору і 120 грн сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 502 569 грн (а.с.196 т.2). Постановою державного виконавця Корольовського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції від 01 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 500 749 грн отриманого авансу, 1 700 грн сплаченого судового збору і 120 грн сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1 502 569 грн. Боржнику ОСОБА_2 наданий строк для добровільного виконання до 08 лютого 2011 року. Також зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат пов`язаних з провадженням виконавчих дій (а.с.197 т.2). Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2011 року боржник ОСОБА_2 отримав 18 лютого 2011 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про отримання поштового відправлення (а.с.198 т.2). Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 16 серпня 2011 року стягнуто з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 150 256,90 грн (а.с.199 т.2). Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 04 серпня 2022 року виконавче провадження НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа №2-4862/10, виданого Корольовським районним судом м.Житомира 22 грудня 2010 року про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням (а.с.130 т.3). Вищевикладене свідчить про те, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 вчинялися дії з метою повного виконання судового рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Як на підставу для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, адвокат Нестерчук С.С посилається на те, що ОСОБА_2 в добровільному порядку повернув 1 543 805 грн ОСОБА_4 на виконання рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2010 року в справі №2-4862/10. При цьому, зі змісту частини другої ст.432 ЦПК України слідує, що підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є, зокрема, добровільне виконання боржником виконавчого листа. Сплата боржником боргу, що відбулося вже у відкритому виконавчому провадженні, не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Окрім того, за положеннями Закону України «Про виконавче провадження», який діяв у такій редакції на час відкриття виконавчого провадження, державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів (частина друга ст.24). У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання (частина четверта, п`ята ст.30). Із копії виконавчого провадження АСВПР НОМЕР_1 убачається, що боржник ОСОБА_2 після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій був встановлений строк для добровільного виконання рішення Корольовського районного суду м.Житомира, добровільно рішення не виконав, а тому державний виконавець розпочав його примусове виконання. Виконання рішення суду після закінчення встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання не може вважатися добровільним виконанням боржником. Окрім того, в заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на те, що у межах виконавчого провадження державним виконавцем 26 липня 2013 року було звернено стягнення на майно ОСОБА_2 , яке було вилучено та передано позивачу на загальну суму 27 527,68 грн та з травня 2016 року проводилося щомісячне утримання із заробітної плати ОСОБА_2 та під час виконавчого провадження 16 січня 2017 року на користь ОСОБА_3 були перераховані кошти в сумі 41 008,33 грн, що також свідчить про те, що державним виконавцем вчинялися дії щодо примусового виконання рішення суду та стягнення коштів у виконавчому провадженні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із повним добровільним виконанням, оскільки рішення боржником виконувалося в примусовому порядку, а не в добровільному, як передбачено вимогами Закону України «Про виконавче провадження», та відповідно до постанови державного виконавця від 04 серпня 2022 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4862/10, виданого Корольовським районним судом м.Житомира 22 грудня 2010 року про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а саме на те, що суд першої інстанції послався на докази, які не додавалися до матеріалів заяви і не досліджувалися в судовому засіданні, а також прийняв відзив ОСОБА_3 із доданими до нього документами, до якого не були долучені докази надсилання його іншим учасникам провадження, не впливають на висновки суду першої інстанції, оскільки такі порушення норм процесуального права не відносяться до переліку обов`язкових, із якими ст.376 ЦПК України пов`язує скасування судового рішення та ухвалення нового, при тому, що зазначені у апеляційній скарзі недоліки не призвели до неправильного вирішення питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано на законних підставах відмовив у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а доводи апеляційної скарги, із огляду на вищевикладене, також грунтуються на переоцінки доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції у відповідності до положень ст.89 ЦПК України. Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне вирішення питання, яким у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - обґрунтовано на законних підставах відмовлено. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Нестерчук Світлану Сергіївну, залишити без задоволення. Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 22 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 19 червня 2023 року.