Постанова Черкаський апеляційний суд № 697/2663/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/685/23Головуючий по 1 інстанції Справа №697/2663/19 Категорія: 307010000 Льон О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Василенко Л.І., Карпенко О.В. За участю секретаря Ярошенка Б.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ; треті особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради; приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В.; позивач - Ковтун А.В. , який діє в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 ; відповідач - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ; треті особи - Орган опіки та піклування виконачого комітету Канівської міської ради, приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В.; особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Манзар Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відео конференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Манзар Тетяни Володимирівни на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2023 року, постановлене під головуванням судді Льон О.М. у залі № 2 Канівського міськрайонного суду Черкаської області 13.03.2023 року о 10 год. 20 хв., повний текст рішення було складений 24.03.2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання заповіту нікчемним і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, та позовом Ковтуна Андрія Володимировича , який діє в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання заповіту недійсним, - в с т а н о в и в : 23.10.2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 з уточненими в подальшому позовними вимогами, поданими адвокатом Гончаровим М.С., до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання заповіту нікчемним і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Свій позов ОСОБА_1 мотивує тим, що він є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька відкрилася спадщина. Він та його сестра - ОСОБА_7 , є спадкоємцями першої черги, та на момент смерті батька останні роки опікувалися ним. Позивач вказує, що після смерті батька він з сестрою звернулися до Канівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини, ними було подано заяви про прийняття спадщини і в Канівській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу, зареєстровану у реєстрі за № 59155770 від 29.06.2016 року. Згодом державний нотаріус Канівської державної нотаріальної контори повідомила, що до неї із заявою про прийняття спадщини, також звернулася громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка надала заповіт від 08.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В., оформлений на спеціальному бланку ВТЕ 210539 та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №

654. За вказаним заповітом, його батько, ОСОБА_6 все своє майно заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не є його родичем, а є сином ОСОБА_2 . Цей заповіт на прохання самого заповідача додатково записано нотаріусом за допомогою технічного засобу, про що міститься відповідний запис у тексті заповіту, а можливість здійснення такого запису також передбачено п. 1.7 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5. Позивач ОСОБА_6 вказує, що він та його сестра, як спадкоємці за законом першої черги, усунуті від спадкування. Із самого дитинства він мешкав разом з батьком до самої його смерті. Несподівана поява заповіту стала потрясінням для нього та викликала глибоке занепокоєння, оскільки померлий батька за життя постійно наголошував на тому, що єдиними його спадкоємцями є рідні дочка та син. Із 2010 року внаслідок тяжких життєвих потрясінь, викликаних втратою грошового вкладу у фінансовій установі, батько ОСОБА_6 осунувся, почалися проблеми зі здоров?ям, погіршилася пам?ять. ОСОБА_1 вважає, що цей скрутний для його батька час, він піддався впливу і обману з боку ОСОБА_2 , яка ввела батька в оману, тому батько вчинив спірний правочин на користь дитини відповідача. Оглянувши оригінал заповіту, який виконано на спеціальному бланку серії ВТЕ № 210539, виявлено наступне: - на лицевій стороні вказаного бланку, на якому викладено текст заповіту, в верхній частині заповіт має пошкодження у вигляді розриву довжиною близько 40 мм; - на лицевій сторону по тексту заповіту зверху (зліва) і до низу (направо) наявна біла хвиляста смуга шириною від 1,5 до 3 мм та довжиною близько 28 мм, в якій відсутні окремі друковані букви та їх частини, спотворено ідентифікаційні дані спадкодавця та спадкоємця; - даною хвилястою смугою знебарвлено жовто-зелений колір бланку заповіту по всій її довжині (колір всередині смуги білий, а бланк має жовто-зелений відтінок); - на лицевій стороні у міжрядкових відступах тексту заповіту міститься не чітке, виведене зображення гербової печатки нотаріуса з рукописним текстом; - заповіт на прохання заповідача та зі слів заповідача записаний нотаріусом за допомогою технічного засобу. В тексті заповіту від 08.04.2013 року приватним нотаріусом вказано, що заповіт на прохання та зі слів заповідача записаний нотаріусом з допомогою технічного засобу, прочитаний заповідачем вголос. Проте, нотаріусом запис з допомогою технічного засобу під час складання заповіту не здійснювався. Позивач вважає, що спірний заповіт від імені ОСОБА_6 від 08.04.2013 року є нікчемним, оскільки на прохання заповідача запис за допомогою технічного засобу нотаріус не здійснював, а тому заповіт складено з порушенням вимоги щодо його форми та посвідчення. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просить суд визнати нікчемним заповіт, складений ОСОБА_6 08.04.2013 року на спеціальному бланку нотаріального документу серії ВТЕ № 210539, на якому виготовлено оригінал заповіту, посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В., за реєстраційним № 654, із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину. Судові витрати покласти на відповідача. 27.05.2020 року в суд звернувся адвокат Ковтун А.В., діючи в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 , з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання заповіту недійсним. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги після смерті її батька - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після звернення до державного нотаріуса Канівської державної нотаріальної контори, її було повідомлено про те, що із заявою про прийняття спадщини, також звернулася громадянка ОСОБА_2 , в інтересах її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка надала заповіт від 08.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В., оформлений на спеціальному бланку ВТЕ 210539 та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №

654. Згідно наданого заповіту, ОСОБА_6 все своє майно заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не є його родичем, а є сином ОСОБА_2 . Цей заповіт на прохання самого заповідача додатково записано нотаріусом за допомогою технічного засобу, про що міститься відповідний запис у тексті заповіту, а можливість здійснення такого запису також передбачено п. 1.7 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Таким чином, ОСОБА_5 , яка є дочкою та спадкоємцем першої черги, усунута від спадкування та майнових прав, що залишилися після смерті її батька. Даний заповіт став потрясінням для неї та викликав занепокоєння, оскільки за життя її батько неодноразово наголошував на тому, що єдиними його спадкоємцями є вона та її брат. Із 2010 року внаслідок тяжких життєвих потрясінь, викликаних втратою грошового вкладу у фінансовій установі, заповідач осунувся, почалися проблеми зі здоров?ям, погіршилася пам?ять. Вважає, що цей скрутний для батька час, він піддався впливу і обману з боку ОСОБА_2 , яка ввела батька в оману, тому він вчинив спірний правочин на користь дитини відповідача. В тексті заповіту від 08.04.2013 приватним нотаріусом вказано, що заповіт на прохання та зі слів заповідача записаний нотаріусом з допомогою технічного засобу, прочитаний заповідачем вголос. Проте нотаріусом запис з допомогою технічного засобу під час складання заповіту не здійснювався. Вважає, що спірний заповіт від імені ОСОБА_6 від 08.04.2013 року є нікчемним, оскільки складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Вважає, що заповіт, складений 08.04.2013 року, та посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В, оформлений на спеціальному бланку серії ВТЕ № 210539, ОСОБА_6 було скасовано, так як на бланку, на якому він виготовлений присутні відповідні відмітки, які визначено для скасованих заповітів. У зв?язку з вищевикладеним, адвокат Ковтун А.В., діючи в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 , просить суд визнати заповіт, складений ОСОБА_6 08.04.2013 року на спеціальному бланку нотаріального документу серії ВТЕ № 210539 недійсним. Судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою суду від 10.06.2020 року визнано ОСОБА_5 третьою особою, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та прийнято до розгляду в межах цивільної справи позовну заяву Ковтуна А.В. , який діє в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання заповіту недійсним (а. с.116-117 т. 2). Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання заповіту нікчемним і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - відмовлено. У задоволенні позову Ковтуна Андрія Володимировича , який діє в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання заповіту недійсним - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 через свого представника адвоката Манзар Т.В. оскаржив рішення суду в частині первісного позову в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що всупереч положенням законодавства України приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В. було допущено використання недійсного спеціального бланку нотаріального документу серії ВТЕ № 21059 для виготовлення тексту заповіту від імені ОСОБА_6 , та який в подальшому було зареєстровано 08.04.2013 року. у Спадковому реєстрі за реєстраційним номером

654. Дані дії приватного нотаріуса Канівського міського нотаріального округу Стеблини С.В., вважає скаржник свідчать про порушення, покладених на нього ст. 5 Закону України «Про нотаріат» обов`язків та про допущені порушення порядку посвідчення заповіту і підставою для визнання заповіту в судовому порядку нікчемним. В апеляційній скарзі зазначається, що приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В., роздруковуючи текст заповіту на спеціальному бланку, який містить дефекти, не підлягав до використання, що в силу ЦК України і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 року є нікчемним, так як заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Манзар Т.В. просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.04.2023 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати за правничу допомогу в апеляційній інстанції у сумі 7000 грн. 09 травня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Константінової Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначається, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим. Відповідач вважає, що судом надано вірно оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи. Представник відповідача у відзиві вказує, що оскаржуваний заповіт, укладений у відповідності до вимог законодавства, підписаний особисто заповідачем та складений згідно норм права та прочитаний заповідачем. Вважає, що складений заповіт не викликає сумніву і волі заповідача. У відзиві зазначається, що заповіт було складено у двох примірниках, та він посвідчений нотаріусом, зареєстрований у реєстрі, докази, що заповіт скасований відсутні. В цілому, з урахуванням норм права та оцінки доказів кожного окремо і в сукупності, відповідач вважає, що заповіт є чинним і зареєстрований в реєстрі, він не скасований та зрозумілий, а тому сторона відповідача вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, яка з?явилась в суд апеляційної інстанції, пояснення відповідача та її представника, надані в режимі відео конференції, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду першої інстанції в іншій частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог Ковтуна А.В. , який діє в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 , судом апеляційної інстанції не перевіряється та не переглядається відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, вказавши, що оскаржуваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, підписаний особисто заповідачем, що підтверджено наявним у справі висновком почеркознавчої експертизи, зазначено місце складання заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що вказаний дефект на нотаріальному бланку, на який посилається позивач, не є тим порушенням, яке впливає на форму та посвідчення заповіту, що було б підставою для визнання заповіту недійсним. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для ОСОБА_1 якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с.14 т.1). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.07.1993 року вбачається, що ОСОБА_6 , є батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с.12 т.1). Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19.02.1975 року вбачається, що ОСОБА_6 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с.9 т.1). Як вбачається із копії заповіту, посвідченого 08.04.2013 року приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 54 , що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на випадок своєї смерті призначив спадкоємцем усього його майна та майнових прав, де б воно не знаходилося із чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він за законом матиме право, і що буде належати йому на день його смерті - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із тексту даного заповіту вбачається, що цей заповіт, на прохання заповідача, та з його слів записаний нотаріусом з допомогою технічного запису, прочитаний ним, заповідачем вголос. Заповіт містить посилання, що ОСОБА_6 прочитав його вголос та особисто підписав (а. с. 15-17 т.1). Як вбачається із наданих матеріалів спадкової справи, заведеної державним нотаріусом Канівської державної нотаріальної контори, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися та прийняли спадщину за заповітом ОСОБА_3 , а за законом ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а. с. 146-204 т.1). За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно із статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт, як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті, і тому призначений вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. При цьому, право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб?єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України). Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає, як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і право на їх зміну, ОСОБА_1. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов?язковість її виконання. Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті згідно стаття 1233 ЦК України. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки. Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем. Відповідно до вимог статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України. Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Форма заповіту передбачає обов?язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України). Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв?язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім?ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме прізвище, ім?я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункт 1.4 розділу ІІІ Порядку). Порядок посвідчення заповіту при свідках також передбачено статтею 1253 ЦК України. Частинами другою, третьою та четвертою статті 1254 ЦК України закріплено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Згідно частин 3, 4 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно вимог ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У справі, яка переглядається встановлено, що оспорюваний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В., оформлений на спеціальному бланку ВТЕ 210539 та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 654, з дотриманням вимог щодо посвідчення заповіту, визнаних ЦК України та Порядком. Заповіт складено зі слів заповідача, в його присутності та підписано безпосередньо ОСОБА_6 . Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також, враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). При розгляді справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи містяться один висновок судової почеркознавчої експертизи, та три висновки судово-технічної експертизи документів. Відповідно до вимог статей 110, 112, 113 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта має бути мотивоване в судовому рішенні. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 року, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з?ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об?єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Як вбачається із матеріалів справи та безпосередньо відповідно до копії висновку експерта № 1/2872 від 29.03.2018 року за результатами проведення почеркознавчої експертизи, який за клопотанням представника відповідача приєднано до матеріалів і даної справи, вбачається, що судовий експерт прийшов до висновку, що рукописні написи: «Заповіт мною прочитано вголос та особисто підписаний» в першому примірнику заповіту, який зберігається у приватного нотаріуса Стеблини С.В., виконані ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Підписи від імені ОСОБА_6 в графах «Підпис» першого примірнику заповіту від 08.04.2013 року та його другого примірнику виконані самим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рукописні написи « ОСОБА_6 » в графах «Підпис» першого примірнику заповіту від 08.04.2013 року та його другого примірника, виконані самим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Рукописні написи «Заповіт мною прочитано вголос та особисто підписаний» та « ОСОБА_6 » в двох примірниках заповіту мають незначні ознаки порушення письма, що мають постійний характер, причиною яких може бути дія на письмо природних внутрішніх збиваючих факторів, які не пов`язані з навмисною зміною почерку(скоріше за все вікові зміни організму) (а. с. 223-232 т.1). Отже, із зазначеної вище експертизи вбачається, що заповіт був підписаний безпосередньо ОСОБА_6 . Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне вказати, що, із вище вказаних висновків експертизи слідує, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відповідних підстав щодо порушення форми та посвідчення заповіту, на які останній посилається, звертаючись до суду із позовом, для задоволення позовних вимог щодо визнання заповіту нікчемним. В матеріалах справи міститься висновок судової технічної експертизи № 1/2871 від 29.03.2018 року стосовно документів у цивільній справі № 697/2468/16-ц, який було приєднано судом першої інстанції до даної цивільної справи. Так, відповідно до копії висновку експерта № 1/2871 від 29.03.2018 року, який за клопотанням представника відповідача приєднано до матеріалів і даної справи, вбачається, що судовий експерт прийшов до висновку, що будь яких ознак, які свідчили б про внесення змін в бланк першого примірника заповіту від 08.04.2013 року, який знаходиться в Канівській державній нотаріальній конторі, в бланк двох примірників витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та в другий примірник заповіту від 08.04.2013 року, який знаходиться у приватного нотаріуса Стеблини С.В. (враховуючи захисні елементи бланків) та в їх реквізити (друковані та рукописні написи, відтиски печаток, підписи) не виявлено (а. с. 207-212 т.1, а. с.137-139 т.4). Відповідно до копії висновку судового експерта № 3422/18-21 від 11.09.2018 року за результатами проведення додаткової судово-технічної експертизи, який за клопотанням представника відповідача приєднано до матеріалів даної справи, вбачається, що судовий експерт прийшов до висновку, що надати відповідь на питання № 1 щодо визначення абсолютного часу внесення (друкування) тексту на спеціальному нотаріальному бланку першого примірника заповіту ВТЕ 210539 від 08.04.2013 року та на другому екземплярі заповіту від 08.04.2013, по причинам викладеним у дослідницькій частині - не вбачається за можливе. 2.1. Визначення абсолютного часу утворення смуги на лицевій стороні спеціального нотаріального бланку першого примірника заповіту ВТЕ 210539 від 08.04.2013 року виходить поза межі компетенції експерта, який проводив дослідження. 2.2. На спеціальному нотаріальному бланку ВТЕ 210539 першого примірника заповіту від 08.04.2013 року, хвиляста смуга шириною від 1,5 до 3 мм та довжиною приблизно 28 см, в якій відсутні окремі друковані букви та їх частини (сторінка 4 висновку експерта від 29.03.2018 року № 1/2871) утворена внаслідок залому аркуша бланку ВТЕ 210539, що виник внаслідок нештатної ситуації в роботі друкарського пристрою, при «порожньому» прогоні (без синтезу тексту) аркуша через друкарський пристрій в період часу до виконання (синтезу) тексту заповіту від 08.04.2013 року на наданому на дослідження бланку ВТЕ 210539. 2.3. В межах смуги волокна паперу бланка ВТЕ 210539 не перебували в безпосередньому контакті з поверхнею барабана друкарського пристрою, внаслідок чого синтезовані на барабані знаки тексту не перенеслись на поверхню документу (не вступили в контакт з волокнами паперу і відповідно не відобразились). 3 та

4. Будь яких ознак, які свідчили б про зумисне стороннє втручання в документ і внесення змін в бланк першого примірника заповіту від 08 квітня 2013 року та в його реквізити (друковані та рукописні записи, відтиск печатки, підписи) - не виявлено.

5. Дзеркальний слабко видимий відтиск печатки на 1 сторінці заповіту виконаний з якогось відтиску Гербової печатки Стеблина Сергія В`ячеславовича приватного нотаріуса Канівського міського нотаріального округу, що мав у знаках надлишкову кількість барвної речовини у проміжок часу до висихання та просочення у папір барвника і був виконаний на якомусь іншому документі, при контакті цих документів, внаслідок чого надлишки барвника з відтиску печатки на іншому документі у дзеркальному вигляді перекопіювались на наданий на дослідження заповіт від 08.04.2013 року (а. с. 243-251 т.1, а. с. 131-134 т.4). Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 03.07.2020 року у справі було призначено судову технічну експертизу спеціального нотаріального бланку серії ВТЕ № 210539 оригіналу заповіту, складеного 08.04.2013 року ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В., за реєстровим номером № 654, (а. с. 130-135 т. 2). Однак дана ухвала суду залишилася без виконання, у зв`язку з відмовою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_5 оплачувати проведення даної експертизи. На виконання ухвали суду від 31.03.2021 року про призначення додаткової судової технічної експертизи документу - спеціального нотаріального бланку серії ВТЕ № 210539 оригіналу заповіту, складеного 08.04.2013 року ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В., за реєстраційним № 654, 28.08.2021 року надійшов висновок експерта № 10790 від 16.08.2021 року. Так, відповідно до висновку експерта № 10790 від 16.08.2021 року за результатами проведення додаткової судово-технічної експертизи документів встановлено, що на лицьовій стороні наданого для дослідження спеціального нотаріального бланку ВТЕ № 210539 заповіту від 08.04.2013 року, є хвиляста смуга шириною від 1,5 до 3 мм та довжиною приблизно 28 см, яка утворилася внаслідок залому аркуша паперу бланка документа під час його руху у паперопровідній системі. У наданому на дослідженні заповіті від 08.04.2013 року від імені ОСОБА_6 у друкований та рукописний текст зміни (підчистка, дописка, травлення) у первинний зміст тексту не вносилися. Встановити зміст фрагмента відтиску печатки на лицьовій стороні наданого для дослідження заповіту ВТЕ № 210539 не вдається можливим, з причин, що наведені у дослідницькій частині висновку. Частина питання щодо встановлення, кому належить печатка, не відноситься до компетенції експерта та не вирішувалася (а. с. 5-10 т.3). Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи у суді першої інстанції в судовому засіданні були допитані судові експерти, які повністю підтримали виконані ними висновки експертиз. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що, враховуючи в матеріалах справи наявні докази та висновки експертиз, будь яких ознак, які свідчили б про зумисне стороннє втручання у наданий на дослідження заповіт ОСОБА_6 від 08.04.2013 року і внесення до його тексту змін (друковані та рукописні записи, відтиск печатки, підписи) не виявлено. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, вказавши, що заповіт, вчинений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та посвідчений 08.04.2013 року приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Стеблиною С.В., зареєстрований в реєстрі за № 654 не є нікчемним, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (справа «Воловік проти України», заява № 15123/03, від 06 грудня 2007 року). Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення. Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Зміст частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв?язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема, у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України. Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту: письмова з нотаріальним посвідченням. Проте допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, які законодавець покладає в основному для можливості їх застосування. Ці обставини в сукупності свідчать про те, що вони беруться до уваги, як об?єктивні перешкоди для запрошення нотаріуса посвідчити заповіт. Наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту. Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення - різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог статей 1248, 1249 ЦК України, посадовою особою органів місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, зазначеними у частинах першій - шостій статті 1252 ЦК України, з додержанням вимог частини сьомої цієї статті. Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першою статті 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача. Вказані висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20). При розгляді справи суд першої інстанції вірно встановив, що заповідач ОСОБА_6 не був визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений нотаріусом, його зміст був прочитаний уголос та власноручно підписаний заповідачем у присутності нотаріуса, а доказів того, що заповіт не відповідав волі заповідача позивачем не надано. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції оскаржуваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, підписаний особисто заповідачем (що підтверджено наявним у справі висновком почеркознавчої експертизи), зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з?ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок смерті з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду. Положення Порядку та відповідні норми ЦК України, зокрема, статті 1247 ЦК України, при посвідченні заповіту були дотримані. Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про вільне волевиявлення заповідача, а обставини, які вплинули на волевиявлення заповідача, судом не встановлені. Суд першої інстанції вірно вказав, що дефект на досліджуваному спеціальному нотаріальному бланку ВТЕ 210539, не є тими порушеннями, які впливають на форму та посвідчення заповіту, що було б підставою для визнання заповіту недійсним, до аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у своїй постанові при перегляді справі № 397/1396/19 у постанові від 12.01.2021 року, відповідно до якої зазначено, що технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення. У постанові № 755/8776/18 від 17 листопада 2021 року при розгляді справи, предметом розгляду якої було визнання заповіту нікчемним у зв`язку з несвоєчасним здійсненням державної реєстрації посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі, Верховний Суд прийшов до висновку, що дане порушення допущене особою уповноваженою на посвідчення заповіту не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном, а лише свідчить про недобросовісне виконанням секретарем сільської ради своїх обов?язків щодо вчинення нотаріальних дій та не є підставою для оспорюваності заповіту. Суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що у приватного нотаріуса Канівського міського нотаріального округу наявний другий примірник заповіту, оскаржуваного позивачем та третьою особою від 08.04.2013 року, дефектів на якому не виявлено та сумнівів у сторін пу справі щодо його чинності не виникало. Копію другого примірника заповіту було витребувано Канівською державною нотаріальною конторою для огляду у зв`язку з оформленням спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а. с.158,159 т.1). Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що визнання заповіту нікчемним без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а в разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі № 700/135/17). Враховуючи вище наведене, вказаний заповіт, складений ОСОБА_6 , яким останній заповів належне йому усе майно та майнові права, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і все те, на що він за законом мав право, і що належало на момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був складений з дотриманням форм та у відповідності до чинного законодавства. За таких обставинах, колегія суддів апеляційного суду, приймаючи до уваги принцип поваги до волі заповідача та обов?язковості її виконання, вважає, що суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи скаржника стосовно, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, та той факт, що заповіт викликає сумніви та незрозумілості не знаходять свого відображення у відповідності до матеріалів справи. В цілому доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскарженого судового рішення спростовуються змістом оспорюваного заповіту, іншими доказами у матеріалах справи, які не містять доказів відсутності вільного волевиявлення заповідача на складання заповіту і порушення визначених законом умов його складання, а також обґрунтованими висновками суду першої інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нелюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи ОСОБА_1 рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи ОСОБА_1 за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати покласти за сторонами, оскільки рішення суду залишено без змін, то питання судових витрат не переглядалось апеляційним судом. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Манзар Тетяни Володимирівни- залишити без задоволення. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.03.2023 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 16.06. 2023 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді Л.І. Василенко О.В. Карпенко