Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/1452/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 р.Справа № 480/1452/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Токар А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2022, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 13.10.22 по справі № 480/1452/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Головного управління ДПС у Сумській області третя особа Державний концерн "Укроборонпром" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - позивач, ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон») звернулось з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) третя особа Державний концерн "Укроборонпром" у якій просило: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.10.2021 №710918280701, №71101828070, №711318280701, №711818280701, №711718280701, №712818280709 та №712018280709. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 адміністративний позов ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 28.10.2021 №710918280701, №71101828070, №711318280701, №711818280701, №711718280701, №712818280709 та №712018280709. 03.10.2022 до Сумського окружного адміністративного суду представником позивача подано заяву, в якій з посиланням на ст.ст. 132, 135, 139 КАС України просив стягнути на користь ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області витрати, що пов`язані із прибуттям до суду на загальну суму 14 526,31 грн, з яких : добові представників в судових засіданнях 23.06.2022, 02.08.2022, 05.09.2022, 14.09.2022, 27.09.2022 - 2000 грн (5 засідання Х 400 грн); витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту - 12 526,31 грн відповідно до доданого до заяви розрахунку. Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року по справі № 480/1452/22 у задоволенні заяви представника ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду по справі № 480/1452/22 - відмовлено. За наслідками апеляційного перегляду рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 по справі № 480/1452/22 постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2023 р. апеляційну скаргу ГУ ДПС у Сумській області на зазначене рішення залишено без задоволення, а рішення - без змін. Позивач, не погодившись із вказаним додатковим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року по справі № 480/1452/22 та ухвалити нове, яким задовольнити заяву представника ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду. Апеляційна скарга вмотивована незгодою з висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження понесених витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у судовому засіданні суду першої інстанції 27.09.2022 представником позивача було заявлено, що докази про розмір понесених позивачем судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Позивачем 30.09.2022 направлено до суду заяву про стягнення судових витрат, в якій позивач просить стягнути на користь ТОВ"Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області витрати, що пов`язані із прибуттям до суду в розмірі 14 526,31 грн. Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. 135 зазначив, що добові на відрядження працівникам позивача, як і заробітна плата водія не відносяться до витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, відтак не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що видаткова накладна № РН-001055 від 20.10.2022, згідно якої ТОВ "Авіакон" отримано від ТОВ ВТФ "Дайна" бензин автомобільний в кількості 8130 л. не є доказом понесених позивачем витрат на пальне в зв`язку із прибуттям до суду, оскільки позивачем не надано будь-якого документу в підтвердження отримання пального (із зазначенням дати такого отримання та кількості пального) водієм чи іншою відповідальною особою для переїзду до м. Суми для участі у судовому засіданні. Також не надано будь-яких звітів щодо фактично витраченого водієм пального. Надаючи оцінку вказаному додатковому рішенню, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду. За правилами ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом. Як вбачається зі змісту заяви, позивач вважає, що відшкодуванню підлягають добові представника ОСОБА_1 на загальну суму 2000 грн, добові водіїв - 2000 грн витрати на пально-мастильні матеріали - 7391,95 грн та заробітна плата водіїв - 3134,6 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 135 КАС України граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 № 590 (далі - Постанова № 590), згідно з додатком до якої витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин позивач відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснював свою діяльність в організаційно-правовій формі - державне підприємство (код ЄДРПОУ 12602750), засновником якого є Державний концерн "УКРОБОРНПРОМ", що свідчить про те, що утримання (фінансування) позивача здійснювалось за рахунок державних бюджетних коштів, а тому до спірних провідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» № 98 від 02.02.2011 (далі - Постанова № 98). Відповідно до п.7 Постанови № 98, державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, окрім іншого, витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). Згідно п. 6 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (далі - Інструкція № 59), витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Відповідно до п. 14 розділу І Інструкції № 59 підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України. Згідно з абз. 17 ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Разом з тим, п. 10 постанови № 98 та п. 12 розділу ІІІ Інструкції № 59 передбачено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на паливно-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту. Аналіз наведених правових положень, дає підстави для висновку, що сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема, постановою КМУ №98 і Інструкцією №59, норми відшкодування витрат на відрядження. Колегія суддів зазначає, що Постанова № 590, яка відсилає до Постанови № 98, що регулює відносини щодо визначення суми, складу витрат на відрядження та умови їх відшкодування державним службовцям та іншим особам, які направляються у відрядження, не може обмежувати право особи, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративних справах, на компенсацію витрат на проїзд, пов`язаних з переїздом до суду, який знаходиться в іншому населеному пункті на власному транспорті. При цьому, повинен враховуватись баланс між необхідністю використання власного транспортного засобу та неможливістю використання транспорту загального користування. Водночас, вищезгадані нормативно - правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на паливно-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту. Отже, розмір витрат, підтверджений вартістю пального, необхідного для переїзду власним транспортом, відноситься до складу судових витрат у разі переїзду до іншого населеного пункту. Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 (далі - норми витрат № 43), призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Відповідно до п. 1.1 розділу 1 норми витрат № 43 для автомобілів встановлюються такі види норм витрат палива, зокрема, базова лінійна норма на пробіг автомобіля - на 100 км. Згідно з п.1.2 розділу 1 норми витрат № 43 базова лінійна норма H s встановлюється для легкових автомобілів і автобусів (повна маса яких не перевищує 3,5 т) та самоскидів - з половиною навантаження. Базові лінійні норми по типах автомобілів наведені в таблицях додатків А і Б в розрізі моделей (модифікацій) автомобілів в алфавітному порядку (за українським та латинським алфавітом). У зв`язку з тим, що більшість сучасних автомобілів мають багатоваріантне конструктивне виконання (комплектація однієї моделі автомобіля різними моделями двигуна, коробки передач, головної передачі, тощо), новорозроблені та переглянуті починаючи з 1997 року базові лінійні норми наведені в окремих таблицях з зазначенням технічних даних та особливостей конструктивного виконання моделей (модифікацій) транспортних засобів, які дозволяють їх ідентифікувати. Ці норми поширюються лише на моделі (модифікації) автомобілів з зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання. Колегією суддів встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 була направлена у відрядження на автомобілі Міцубісі Ланцер НОМЕР_1 разом з водіями ОСОБА_2 (23.06.2022, 02.08.2022), ОСОБА_3 (27.09.2022), ОСОБА_4 ( 05.09.2022 ), що підтверджується витягами з наказів від 22.06.2022 № 980, від 01.08.2022 № 1360, від 02.10.2021 № 1675, від 26.09.2022 №2525 «Про відрядження працівників», зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 (підрозділ: юридичний відділ, посада: юрисконсульт ІІ категорії) вибула у відрядження до м. Суми, Сумський окружний адміністративний суд, з метою участі у справі № 480/1452/22 разом із відповідним водієм (підрозділ: гараж, посада: водій автотранспортних засобів) вибув у відрядження до м. Суми, Сумський окружний адміністративний суд з метою доставки працівників підприємства. Крім того, в графі «проїзд» зазначено автомобіль Міцубісі Ланцер НОМЕР_1 . З довідки про розрахунок витрат, наданої позивачем, вбачається, що для Міцубісі Ланцер НОМЕР_1 витрата пального Аі-95 відповідно до норм витрат наказу від 29.12.2021 № 541 «Про затвердження норм витрат палива автомобільним транспортом підприємства» становить 6,9 л. Разом з цим у довідці про вартість транспортних витрат вказано, що витрати палива на цей автомобіль складають 7,5 л/100 км. Також колегією суддів встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 була направлена у відрядження на автомобілі Volkswagen T4 НОМЕР_2 разом з водієм ОСОБА_3 ( 13.09.2022 ), що підтверджується витягом з наказу від 13.09.2022 № 1795 «Про відрядження працівників», зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 (підрозділ: юридичний відділ, посада: юрисконсульт ІІ категорії) вибула у відрядження до м. Суми, Сумський окружний адміністративний суд, з метою участі у справі № 480/1452/22 та ОСОБА_3 (підрозділ: гараж, посада : водій автотранспортних засобів) вибув у відрядження до м. Суми, Сумський окружний адміністративний суд з метою доставки працівників підприємства. Крім того, в графі «проїзд» зазначено автомобіль Volkswagen T4 НОМЕР_2 . З довідки про розрахунок витрат, наданої позивачем, вбачається, що для Міцубісі Ланцер НОМЕР_1 витрата пального Аі-95 відповідно до норм витрат наказу від 29.12.2021 № 541 «Про затвердження норм витрат палива автомобільним транспортом підприємства» становить 11,7 л. Разом з цим у довідці про вартість транспортних витрат вказано, що витрати палива на цей автомобіль складають 12,8 л/100 км. Отже, документи, які надані позивачем на підтвердження норм витрат автомобільним транспортом, пов`язаних з прибуттям до суду, містять розбіжності, що свідчить про те, що у довідці про розрахунок витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, позивачем завищена норма витрат палива щодо автомобілів Mitsubishi Lancer та Volkswagen T4. Позивач також зазначив, що з урахуванням відстані між м. Суми та м. Конотоп, витрат палива на 100 км пробігу та вартості палива, вартість палива, необхідного для прибуття до суду та повернення до місця мешкання, складає 7391,95 грн. Колегією суддів встановлено, що згідно інформації Google-карти відстань між ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25) до Сумського окружного адміністративного суду (м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 159) складає 133 км, з урахуванням зворотнього шляху дорівнює 266 км. Колегія суддів критично ставиться до поданих до суду першої інстанції подорожніх листів з таких підстав. У подорожніх листах різниця показників спідометру з моменту виїзду з гаражу до моменту повернення складають: №176 від 13.06.2022 - 310 км, № 254 від 02.08.2022 - 320 км, № 306 від 05.09.2022 - 289 км, № 1704 від 14.09.2022 - 278 км, № 348 від 27.09.2022 - 287 км (а.с.136-140), що не відповідає відстані між ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25) та Сумським окружним адміністративним судом (м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 159) з урахуванням зворотного шляху - 266 км та не підтверджує факту використання таких автомобілей для прибуття саме у судове засідання до Сумського окружного адміністративного суду. На підтвердження вартості пального позивачем надано видаткову накладну № РН-000483 від 21.06.2022, з якої вбачається, що ТОВ «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» придбало у ТОВ ВТФ «Дайна», зокрема, бензин моторний BA SUPER 95 (NON BIO) STN EN 228 в кількості 3970 л на суму 259717,4 грн без ПДВ, ціна за 1 л без ПДВ 65,42 грн (а.с.130). Проте, документів, які б містили інформацію щодо кількості отриманого пального для відрядження до м. Суми з метою участі у судовому засіданні, для автомобілів Mitsubishi Lancer та Volkswagen T4, з вказівкою на дату отримання пального та кількість фактично витраченого пального, необхідного для прибуття до суду та повернення до місця мешкання, придбаного у ТОВ ВТФ «Дайна», до суду не надано. Відповідно до ч. 1-3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів зазначає, що відшкодуванню підлягають витрати, які були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір. Склад та розмір витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин стороною мають бути надані документи, що містять інформацію щодо предмета доказування, якою у спірних відносинах є кількість фактично витрачених коштів на придбання пального для відрядження до м. Суми з метою участі у судовому засіданні Сумського окружного адміністративного суду при розгляді справи № 440/1452/22 та у зворотньому напрямку для автомобілів Mitsubishi Lancer та Volkswagen T4. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Разом з цим, позивач не надав до суду достатніх доказів для перевірки правильності розрахунку щодо використаного палива, які б документально підтверджували понесені позивачем витрати, пов`язані із прибуттям до суду для розгляду цієї справи. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказана видаткова накладна, з якої можливо лише встановити ціну на пальне А-95 станом на червень 2022 року, та накази на відрядження водіїв, з яких вбачається лише модель автомобіля, не є достатніми доказами на підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, зокрема витрат на пальне для приїзду до Сумського окружного адміністративного суду та у зворотньому напрямку. Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини та відсутність документального підтвердження фактично витрачених сум на пальне у зв`язку із прибуттям позивача до суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду в частині відшкодування витрат на пальне у розмірі 7391,95 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача добові на відрядження представника ОСОБА_1 з розрахунку 400,00 грн за кожне прибуття в судове засідання, що в сукупності складає 2000 грн, добові водіїв - 2000 грн та заробітну плату водіїв - 3134,6 грн. Разом з тим, колегія суддів зазначає, заробітна плата водія та добові водія у розумінні приписів статті 135 КАС України не відносяться до витрат, що пов`язані із прибуттям до суду, а відтак заява позивача в частині компенсації заробітної плати водія та добових водія задоволенню не підлягає. На підтвердження участі у судових засіданнях по цій справі, позивачем надано копії посвідчень про відрядження ОСОБА_1 (юрисконсульт) з відмітками дати прибуття і вибуття з Сумського окружного адміністративного суду та звітів про використання коштів, виданих на відрядження або підзвіти, відповідно до яких ОСОБА_1 (юрисконсульт) виплачені добові у розмірі 400 грн на кожне відрядження. Відповідно до Стандартів підприємства позивача СТП № 87-7-1-17 «Положення про службові відрядження по Україні та за кордон», з урахуванням листа змін від 25.05.2022, добові витрати в межах України встановлені у розмірі 400 грн з 01.06.2022. Отже, загальна сума відшкодування витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, а саме добових на відрядження для представника позивача, складає 2000 грн (400*5(кількість судових засідань). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації добових витрат представника позивача у розмірі 2000 грн. В іншій частині заява не підлягає задоволенню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року по справі №480/1452/22 слід скасувати в частині відмови в задоволенні заяви представника ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення витрат, що пов`язані з прибуттям до суду в частині добових витрат на відрядження в сумі 2000 грн та у скасованій частині прийняти постанову, якою вимоги позивача задовольнити, стягнувши на його користь судові витрати у сумі 2000 грн. Керуючись ст.ст. 134, 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" задовольнити частково. Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року по справі № 480/1452/22 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення витрат, що пов`язані з прибуттям до суду в частині добових витрат на відрядження в сумі 2000 грн. В скасованій частині прийняти постанову, якою вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" задовольнити. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (ЄДРПОУ 12602750) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (ЄДРПОУ 43995469) судові витрати у сумі 2000 грн. В іншій частині додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 16.06.2023.