Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15417/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/15417/22 Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В., повний текст судового рішення складено 01.02.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Крусяна А.В., Танасогло Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №420/15417/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 28.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до пільгового стажу за списком №1 ОСОБА_1 періодів його водолазної практики під водою з 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992, з 01.08.1992 по 31.01.1995, з 01.02.1995 по 28.02.1995, з 01.06.1995 по 26.09.1995, з 27.09.1995 по 10.02.1997, з 11.02.1997 по 30.04.1997, з 10.08.2000 по 15.07.2001, з 16.07.2001 по 30.11.2001, з 01.03.2002 по 30.11.2003, з 01.02.2004 по 30.11.2004, з 01.08.2009 по 30.11.2009; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто, з 22.07.2014 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи водолазом з 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992, з 01.08.1992 по 31.01.1995, з 01.02.1995 по 28.02.1995, з 01.06.1995 по 26.09.1995, з 27.09.1995 по 10.02.1997, з 11.02.1997 по 30.04.1997, з 10.08.2000 по 15.07.2001, з 16.07.2001 по 30.11.2001, з 01.03.2002 по 30.11.2003, з 01.02.2004 по 30.11.2004, з 01.08.2009 по 30.11.2009 та зобов`язати відповідача виплатити позивачу перераховану пенсію з урахуванням проведених виплат; - визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення та перерахунків пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати з 01.08.2001 по 31.10.2003 в нульовому значенні; - зобов`язати Головне Управління пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з зарахуванням до стажу без урахування заробітної плати періоду з 01.08.2001 по 31.10.2003 з урахуванням проведених виплат з моменту призначення пенсії та зобов`язати відповідача виплатити позивачу перераховану пенсію з урахуванням проведених виплат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що періоди роботи водолазом з 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992, з 10.08.2000 по 16.07.2001, з 01.02.2004 по 30.11.2004 мають бути зараховані до пільгового стажу за списком №1, оскільки час перебування позивача під водою є достатнім для нарахування такої пенсії. Також, ОСОБА_1 стверджував, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати тягар відповідальності за непроведення/несвоєчасне проведення роботодавцем атестації робочих місць. Крім того, позивач вказував, що у період з 16.07.2001 по 09.11.2003 він працював та отримував заробітну плату, натомість органом Пенсійного фонду до загального трудового стажу зараховано період роботи із нульовим значенням заробітної плати. Означене вплинуло на коефіцієнт, який застосовується при розрахунку розміру пенсії. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджувалось та вважало їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, наголошуючи на тому, що ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області не подано відомостей щодо часу перебування під водою, атестації робочих місць. Також, суб`єкт владних повноважень зауважував, що в межах спірного періоду позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Означене не надавало органу Пенсійного фонду можливості зарахувати такі періоди роботи до спеціального стажу роботи. До того ж, на думку відповідача, є неможливим зарахування ОСОБА_1 стажу без урахування заробітної плати за період з 01.08.2001 по 31.10.2003. Крім того, суб`єкт владних повноважень акцентував увагу на пропуску позивачем законодавчо визначеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, а також заперечував щодо розподілу судових витрат. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №420/15417/22 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до пільгового стажу за списком №1 ОСОБА_1 періодів стажу роботи під водою водолазом з 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992, з 01.08.1992 по 31.01.1995, з 01.02.1995 по 28.02.1995, з 01.06.1995 по 26.09.1995, з 27.09.1995 по 10.02.1997, з 11.02.1997 по 30.04.1997, з 10.08.2000 по 15.07.2001, з 16.07.2001 по 30.11.2001, з 01.03.2002 по 30.11.2003, з 01.02.2004 по 30.11.2004, з 01.08.2009 по 30.11.2009. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 з моменту звернення за призначенням пенсії з 22.07.2014 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача водолазом з 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992, з 01.08.1992 по 31.01.1995, з 01.02.1995 по 28.02.1995, з 01.06.1995 по 26.09.1995, з 27.09.1995 по 10.02.1997, з 11.02.1997 по 30.04.1997, з 10.08.2000 по 15.07.2001, з 16.07.2001 по 30.11.2001, з 01.03.2002 по 30.11.2003, з 01.02.2004 по 30.11.2004, з 01.08.2009 по 30.11.2009. Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення та перерахунків пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати з 01.08.2001 по 31.10.2003 в нульовому значенні. Зобов`язано Головне Управління пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з зарахуванням до стажу без урахування заробітної плати періоду з 01.08.2001 по 31.10.2003 з урахуванням проведених виплат з моменту призначення пенсії 22.07.2014 та зобов`язати виплатити перераховану пенсію з урахуванням проведених виплат. Приймаючи вказане рішенні суд першої інстанції вказав, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992, з 10.08.2000 по 16.07.2001, з 16.07.2001 по 09.11.2003, з 01.02.2004 по 30.11.2004, з 06.07.2009 по 23.11.2009 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1. Також, окружним адміністративним судом установлено, що в період з 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992 позивач працював, у зв`язку з чим йому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата. До того ж, суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість доводів відповідача стосовно неподання позивачем довідок, що підтверджують час перебування під водою та атестації робочих місць. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Крім того, як зазначено окружним адміністративним судом, право позивача щодо перерахунку пенсії з 2014 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком. Також, судом першої інстанції здійснено розподіл судових витрат. Не погодившись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, викладено прохання скаувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву (т.І а.с.178-189, т.ІІ а.с.1-13). В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за спиком №1 відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як з`ясовано апеляційним судом, пенсію ОСОБА_1 призначено як працюючій особі при страховому стажі 35 років 2 місяці (враховано по 28.02.2021), в т. ч. пільговому стажі за Списком № 1 - 10 років, середньомісячній заробітній платі 9781,81 грн, визначеній за періоди з 01.10.1993 по 30.09.1998 згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 по 30.11.2009, згідно даних персоніфікованого обліку. Розмір пенсії становить 3439,97 грн. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області зі скаргою від 19.09.2022, у якій просив зарахувати до пільгового стажу за списком №1 без урахування заробітної плати періоди роботи з 01.01.2001 по 11.10.2003, зарахувати до пільгового стажу за списком №1 періоди з 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992, з 01.08.1992 по 28.02.1995, з 01.06.1995 по 30.04.1996, з 01.10.1998 по 30.04.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.08.1999 по 31.10.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 10.08.2000 по 09.11.2003, з 01.12.2003 по 31.01.2004, з 01.07.2009 по 30.11.2009, з 01.08.2020 по 28.02.2021, а також нарахувати різницю пенсії та виплати її з урахуванням проведених виплат з моменту призначення пенсії. За наслідками розгляду вказаного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь (лист від 13.10.2022 №16998-14654/Р-02/8-1500/22), у якій зазначено, що до пільгового стажу за списком №1 не враховано наступні періоди роботи: - 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992, з 01.10.1998 по 30.04.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.08.1999 по 31.10.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, оскільки відсутня інформація, яка підтверджує часи перебування під водою; - 16.07.2001 по 09.11.2003, оскільки ОСОБА_1 був відряджений для роботи в складі екіпажу м/б «Кондор», а зарплата за цей період нараховувалась ДП «Морська аварійно-рятувальна служба»; - з 01.08.1992 по 31.01.1995, оскільки відсутня атестація робочих місць; - з 01.02.1995 по 28.02.1995, оскільки не підтверджені часи перебування під водою; - з 01.06.1995 по 26.09.1995, оскільки не підтверджені часи перебування під водою; - з 27.09.1995 по 10.02.1997, оскільки відсутні відомості про атестацію водолаза-матроса; - з 11.02.1997 по 30.04.1997, оскільки не підтверджені часи перебування під водою; - з 10.08.2000 по 09.11.2003, оскільки відсутні відомості про атестацію водолаза-матроса; - з 01.12.2003 по 31.01.2004, оскільки ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати; - з 06.07.2009 по 23.11.2009, оскільки відсутні документи, які підтверджують пільговий характер роботи. Частково не погодившись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у зарахуванні до пільгового стажу за списком №1 спірних періодів роботи ОСОБА_1 звернувся за захистом прав, свобо та охоронюваних законом інтересів з даним позовом до суду. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів виходить із наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян врегульовано положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003. Статтею 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" гарантовано право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно із ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених чинним раніше законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених законодавством, що діяло раніше. Згідно із п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. У період роботи ОСОБА_1 за професією «водолаз», застосовувався Список №1, який затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, та Список № 1, який затверджено постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 №

10. У таких списках було передбачено посаду «водолаз» та можливість призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водолази і інші працівники, зайняті роботою під водою, у тому числі в умовах підвищеного атмосферного тиску, не менше 275 годин на рік (25 годин на місяць), або час перебування яких під водою з початку водолазної практики становить 2750 годин (позиція - 12100000-11465, розділ XXIII). Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 затверджено Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. За змістом розділі XXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" вказаного Списку № 1 до нього належать водолази 1, 2, 3 групи спеціалізації робіт та інші працівники, зайняті роботою під водою, у тому числі в умовах підвищеного атмосферного тиску, не менше 275 годин на рік (25 годин на місяць), або час перебування яких під водою з початку водолазної практики становить 2750 годин і більше. Відповідно до п.2 постанови Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок» від 19.01.1961 №35/2, особиста книжка водолаза є документом, що засвідчує кваліфікацію водолаза, встановлену глибину занурення, проходження водолазної служби, кількість годин перебування під водою, характер виконаних водолазних робіт, результати щорічних перевірок знань за спеціальністю та вимог безпеки, а також є підставою для виплати одноразової грошової винагороди за тривале перебування під водою з початку водолазної практики та оформлення пільгової пенсії. Згідно із п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації). Підпунктами 1, 2 пунктами 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Відповідно до пунктів 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно із п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). Апеляційним судом з`ясовано, що станом на дату звернення до органу Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 виповнилося 50 років. Спірним у даному випадку є питання щодо зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи водолазом. Як установлено колегією суддів, ГУ ПФУ в Одеській області відмовило в зарахуванні таких періодів до пільгового стажу ОСОБА_1 , з огляду на непідтвердження часів перебування під водою. Водночас, згідно із особовою книжкою водолаза б/н від 11.08.1982, особової книжки водолаза №160 від 04.01.1993, ОСОБА_1 має наступну кількість годин водолазної практики під водою: за 1990 рік - 294 години (т.І а.с.67); за 1992 рік - 338 годин (т.І а.с.68). Згідно із наявними у матеріалах спарви довідками ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» від 07.04.2017 №120, від 22.05.2012 №Р-195, в межах досліджуваних періодів позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата. Також, з відомостей пенсійної справи убачається, що пероіди роботи позивача з 10.08.2000 по 15.07.2001, з 01.02.2004 по 30.11.2004 органом Пенсійного фонду також не зарахорвано до пільгового стажу. Натомість, як убачається з наявних у матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1980, довідок Державного підприємства "Морська аваріно-рятувальна служба" №121 від 07.04.2014, №15 від 20.03.2015, у періоди з 10.08.2000 по 15.07.2001, з 01.02.2004 по 30.11.2004 ОСОБА_1 працював водолазом. Згідно із особовою книжкою водолаза № 160 від 04.01.1993, облік часу під водою ОСОБА_1 становить: - за період з 10.08.2000 по 15.07.2001: серпень 2000 року - 25 год., вересень 2000 року - 25 год., жовтень 2000 року - 25 год., листопад 2000 року - 25 год., грудень 2000 року - 25 год., січень 2001 року - 25 год., лютий 2001 року - 26 год., березень 2001 року - 26 год., квітень 2001 року - 25 год., червень 2001 року - 25 год. (т.І а.с.83 зворот, а.с.84). - за період з 01.02.2004 по 30.11.2004: лютий 2004 року - 25 год., березень 2004 року - 25 год., квітень 2004 року - 26 год., травень 2004 року - 25 год., червень 2004 року - 25 год., липень 2004 року - 25 год., серпень 2004 року - 25 год., вересень 2004 року - 26 год., жовтень 2004 року - 27 год., листопад 2004 року - 25 год. (т.І а.с.85 зворот). Що стосується незарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача водолазом 1-го класу в ТОВ "СПТР" з 06.07.2009 по 23.11.2009, то колегія суддів вказує, що відомості про пільговий характер роботи підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 21.07.1980 та записами в особистій книжці водолаза про кількість годин перебування під водою, які завірені керівником Товариства та його печаткою. За період серпень-листопад 2009 року кількість годин під водою перевищує 25 годин. З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що періоди роботи з 01.01.1990 по 28.02.1990, з 01.05.1990 по 31.05.1990, з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 01.03.1992 по 31.03.1992, з 10.08.2000 по 15.07.2001, з 01.02.2004 по 30.11.2004, з 06.07.2009 по 23.11.2009 підлягають зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком №1. Щодо доводів органу Пенсійного фонду про відсутності атестації робочих місць за період з 01.08.1992 по 31.01.1995, з 27.09.1995 по 10.02.1997, з 10.08.2000 по 09.11.2003, колегія суддів зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, відповідно до п.п.1-4 якого атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація проводиться згідно із цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. В контексті вищевикладеного, апеляційний суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. За таких обставин, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком N

1. На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/165-а, які, з урахуванням приписів ч.5 ст.242 КАС України, є обов`язковими для врахування апеляційним судом під час розгляду даної справи. Щодо відмови органу Пенсійного фонду зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16.07.2001 по 09.11.2003 з підстав відрядження для роботи в складі екіпажу м/б "Кондор" та нараховуння зарплати ДП "Морська аварійно-рятувальна служба", колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до особистої книги водолаза №160 від 04.01.1993, прцюючи водолазом ОСОБА_1 з липня по грудень 2001 перебував під водою 271год, з яких липень - 26 год., серпень - 27 год., вересень - 26 год., жовтень - 25 год., листопад - 25 год., грудень відпустка (т.І а.с.83 зворот). У 2002 році перебував під водою 265год., зокрема, січень - відпустка, лютий - 10 год., березень - 25 год., квітень - 26 год., травень - 25 год., червень - 25 год., липень - 26 год., серпень - 25 год., вересень - 27 год., жовтень - 26 год, листопад - 25 год., грудень - 25 год. (т.І а.с.84 зворот). За 2003 рік: всього час перебування під водою становить 282 год., а саме: січень -25год, лютий - 25 год., березень - 26 год., квітень - 25 год., травень - 27 год., червень - 26 год., липень - 27 год., серпень - 25 год., вересень - 25 год., жовтень - 26 год, листопад - 25 год., грудень - відпустка. (т.І а.с.85). Отже, з урахуванням установлених фактичних обставин справи в системному зв`язку із законодавчими приписами, колегія суддів зазначає про протиправність відмови ГУ ПФУ в Одеській області у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 16.07.2001 по 09.11.2003. Як установлено апеляційним судом, органом Пенсійного фонду враховано вищеозначений спірний період роботи до загального трудового стажу. Однак, при розрахунку розміру пенсії застосовано нульове значення заробітної плати, оскільки немає відомостей про заробітну плату. Згідно із статею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 (т.І а.с.50) у період з 27.08.2000 по 27.03.2002 ОСОБА_1 працював у Чорноморському морському пароплавстві, з 28.03.2002 в зв`язку з реорганізацією УБРСФЧАБ перейменовано в ДП "МАРС". Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 року незалежно від перерв. Пунктом 5 частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно із ст.41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Отже, ситемний аналіз вищенаведених законодавчих приписів, у поєднанні із встановленими колегією суддів обставинами справи, свідчить про те, що застосування органом Пенсійного фонду нульового значення розміру заробітної плати ОСОБА_1 за період роботи з 16.07.2001 по 09.11.2003, через відсутність архівних відомостей стосовно розміру нарахованої та фактично отриманої заробітної плати, спричинило зменшення коефіцієнту, який застосовується при розрахунку розміру пенсії згідно статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таке застосування суб`єктом владних повноважень нульового значення розміру заробітної плати є протиправним, оскільки суперечить самій суті визначеного статтю 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" механізму обрахунку пенсії. Зокрема, якщо розмір пенсії залежить від розміру заробітної плати за період страхового стажу, то що розмір такої заробітної плати не може дорівнювати нулю. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який підприємством, де працює особа, (страхувальником) сплачено щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Між тим, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки саме воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати таких страхових внесків. З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції зазначає, що страховий стаж у період роботи ОСОБА_1 в ДП "Морська аварійно-рятувальна служба" з 16.07.2001 по 09.11.2003 має враховуватися під час розрахунку пенсії, а заробітна плата не повинна впливати на коефіцієнт заробітної плати, який застосовується при розрахунку пенсії. Стосовно обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права ОСОБА_1 , апеляційній адміністративний суд зазначає наступне. Як убачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень не закріплено. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Повноваження суду при вирішенні справи визначено статтею 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про зобов`язання вчинити певні дії. За наслідками дослідження законодавчих приписів у контексі спірних правовідносин, апеляційним судом установлено, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не наділено повноваженнями самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. У досліджуваній ситуації, під час призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за списком №1 орган Пенсійного фонду повинен був зарахувати спірні періоди роботи ОСОБА_1 до страхового стажу. З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що окружним адміністративним судом цілком правомірно зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати спірні періоди роботи ОСОБА_1 з моменту зверенння за пенсією, тобто з 22.07.2014, оскільки за загальним правилом, яке закріплено в статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Стосовно стороку звернення до суду з даною позовною заявою. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як установлено колегією суддів, спірним, у даному випадку, є питання зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів роботи. З матеріалів справи убачається, що пенсію позивачу призначено 22.07.2014. Жодних доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про те, які періоди роботи зараховано до пільгового стажу під час призначення пенсії матеріали справи не містять. Згідно із доводами позивача, про наявність протиправно незарахованих органом Пенсійного фонду періодів роботи до пільгового стажу ОСОБА_1 стало відомо із аналітико-правого висновку адвоката Сластнікової Г.О. від 05.09.2022 №179 та, у подальшому, підтверджено відмовою ГУ ПФУ в Одеській області (лист від 13.10.2022 №16998-14654/Р02/8-1500/22). Після чого, в межах визначеного приписами чинного процесуального законодавства шестимісячного строку, позивач без зволікань (28.10.2022) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою. Означене спростовує доводи скаржника стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів та унеможливлює врахування висновків Верховного Суду, які викладено в постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19. Не є юридично спроможними також твердження суб`єкта владних повноважень стосовно заборони Законом України «Про загальнообов`язакове державне пенсійне страхування» стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області судового збору, оскільки відшкодування позивачу у такий спосіб понесених судових витрат прямо відповідає положенням ст.139 КАС України, які є спеціальними в контексті спірного питання. Відносно здійсненого окружним адміністративним судом розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зауважує наступне. Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді. В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої. Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №003628, посвідчення адвоката України від 16.01.2018, договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.08.2022, розрахункову квитанцію серії ААА №0016, акт виконаних робіт, кошторис витрат на оплату гонорару фахівцю в галузі права. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7, згідно із яким за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Натомість, у межах даного апеляційного перегляду справи Головним управлінням ПФУ в Одеській області не доведено, що присуджена судом першої інстанції до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи судом тощо. Вказуючи про неспівмірність скаржник наводить лише загальні формулювання без зазначення конкретних обставин по відношенню до даної справи. Дослідивши матеріали справи, колегії суддів уважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000грн. відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги є співмірною до категорії складності справи та об`єктивно визначена окружним адміністративним судом. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із мотивами рішення Одеського окружного адміністративного суду щодо розподілу судових витрат та вважає їх правильними. Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ в Одеській області. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №420/15417/22 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді А.В. Крусян Т.М. Танасогло