Постанова Київський апеляційний суд № 381/4072/22

Справа № 381/4072/22 Головуючий в суді І інстанції Ковалевська Л.М. Провадження № 22-ц/824/8228/2023 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 14 червня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2023 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, ВСТАНОВИВ: В провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. 07 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про повне або часткове звільнення його від сплати заборгованості по аліментам та неустойки за прострочення стягнення аліментів, однак хвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2023 року в прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує зокрема на те, що місцевим судом порушено норми процесуального права. Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття і об`єднання в одне провадження такого зустрічного позову лише ускладнить вирішення первісного позову. Колегія суддів загалом погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Згідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Так, суд при вирішенні питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову повинен виходити з того, що наявність підстав, передбачених законом як умови прийняття зустрічного позову, свідчать про наявність певного зв`язку між первісною і зустрічною вимогами. Відсутність такого зв`язку не виправдала б можливість спільного розгляду цих вимог в одному процесі. Сумісний розгляд в одному процесі первісного і зустрічного позову є гарантією захисту прав як позивача, так і відповідача, і правильне вирішення їх спору виключить можливість винесення суперечливих рішень. З даних положень очевидні як загальні для зустрічного позову та інших позовів ознаки, так і особливі риси, властиві тільки зустрічним позовам. Головна зі спільних ознак та, що зустрічний позов, як і будь-який інший, поданий до суду, направлений на захист порушених або оспорюваних прав, а також інтересів особи, що охороняються законом. Зустрічний позов може бути прийнятий до спільного розгляду, коли обидва позови взаємно пов`язані і спільний їх розгляд є доцільним. Позови вважаються взаємозв`язаними, якщо обидва вони випливають з одного правовідношення або вимоги за ними здатні до зарахування. Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв`язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача. Зустрічний позов може бути прийнятий судом до спільного розгляду і тоді, коли він спрямований до зарахування первісної вимоги. Для здійснення зарахування матеріально-правова вимога відповідача до позивача повинна відповідати умовам, згідно чинного законодавства. Однак і за наявності цих умов не будь-яка вимога відповідача може бути пред`явлена до зарахування. За чинним процесуальним законодавством для здійснення зарахування обов`язкове пред`явлення зустрічного позову. Зарахування, як відомо, не настає автоматично. Для припинення зобов`язання шляхом зарахування необхідна заява про це хоча б одного учасника спірного правовідношення. Згода іншої сторони не потрібна, бо зарахування - це одностороння угода. У той же час зарахування не виключає і взаємної згоди сторін зобов`язань з цього питання. У судовій практиці зарахування зустрічних вимог відбувається таким шляхом. Менша за сумою вимога погашається повністю, а більша за сумою припиняється в частині, рівній меншій вимозі. Предметом зустрічних позовів про право, що виключає право первісного позивача, і позовів, що знищують підставу первісного позову, можуть бути вимоги, що витікають як із загальної з первісною вимогою правової підстави, так і з різних підстав. Проте для цих позовів характерна не наявність спільних підстав. Зв`язок подібних зустрічних позовів з первісним позовом полягає перш за все в такому їх співвідношенні, коли задоволення зустрічної вимоги виключає задоволення первісної вимоги повністю або частково. Враховуючи, що зустрічний позов ОСОБА_1 поданий до ОСОБА_2 з підстав повного або часткового звільнення його від сплати заборгованості по аліментам та неустойки за прострочення стягнення аліментів, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 заявлено з підстав стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, визначених за рішенням суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічного позову, оскільки дані позови не є взаємопов`язаними, а обґрунтування, доводи і вимоги зустрічного позову фактично зводяться до заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_2 . За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2023 року про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: