Ухвала КАС ВС № 200/16416/21

УХВАЛА 15 червня 2023 року м. Київ справа № 200/16416/21 адміністративне провадження № К/990/20655/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2023 року у справі № 200/16416/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Офісу генерального прокурора, П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур військових прокуратур гарнізонів Офісу генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур військових прокуратур гарнізонів Офісу генерального про: - визнання протиправним та скасування рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу генерального прокурора №297 від 13.09.2021 про неуспішне проходження ним атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; - визнання протиправним та скасування наказу керівника Донецької обласної прокуратури №2612-к від 21.10.2021 про його звільнення; - поновлення його на посаді начальника Приморського відділу Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області з 22.10.2021, - стягнення з Донецької обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.10.2021 по день постановлення судом рішення у справі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2023 року у справі №200/16416/21, відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, позивач вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 8 червня 2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку. У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2023 року у справі № 200/16416/21 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги й додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що її належить повернути скаржнику з таких підстав. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Разом з тим, Судом установлено, що відповідач уже подавав касаційну скаргу з визначенням підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС України, яку ухвалою Верховного Суду від 5 червня 2023 року (№ К/990/17699/23) повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та надано вичерпні роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Подана касаційна скарга, майже аналогічного змісту попередньо поданій касаційній скарзі (К/990/17699/23), щодо якої Верховний Суд постановив ухвалу від 5 червня 2023 року про її повернення. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження судового рішення заявник касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: - від 3 червня 2021 року у справі № 640/9398/20, від 31 березня 2021 року у справі № 580/2357/20 щодо застосування пункту 17 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" у спорах, предметом яких є питання законності рішень кадрових комісій, що стосуються атестації прокурорів; - від 27 квітня 2021 року у справі № 640/419/20, від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а, від 7 жовтня 2021 року у справі № 640/449/20 щодо застосування приписів пункту 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок №221), та пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок №233); - від 27 квітня 2023 року у справі № 380/23397/21, відповідно до якої встановлено та підтверджено законне право кадрових комісій приймати у виключних випадках рішення про призначення нової дати іспиту до прийняття рішень про успішне або неуспішне проходження атестацій, відповідно до пунктів 7, 11 Розділу І Порядку №221, та встановлена незаконність дій П`ятнадцятої кадрової комісії щодо прийняття рішення про неуспішне проходження позивачем атестації без допуску її до складання відповідного іспиту. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Тобто, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Однак, всупереч викладеному, позивачем не зазначено висновку Верховного Суду, застосування якого не ураховано судами попередніх інстанцій та не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається. Зокрема, в ухвалі від 5 червня 2023 року (К/990/17699/23) Верховний Суд зазначив, що скаржником не систематизовано, який висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування конкретної норми права суперечить позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми, а також не обґрунтовано, що ця правова

позиція Верховного Суду зберігає юридичну силу до спірних правовідносин, тобто має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У цій касаційній скарзі позивачем також зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На обґрунтування зазначеної підстави оскарження судових рішень, позивач вказує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема: - пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України Закону №113-ІХ - щодо застосування до спірних правовідносин правил складання і визначення результатів іспиту на загальні здібності, передбачених Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року №221 у взаємозв`язку з пунктом 7 розділу І, пункту 2 розділу V цього Порядку; - пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України Закону №113-IX - в контексті правової оцінки тлумачення правомірності визначення кадровою комісією результатів складання іспиту на загальні здібності з врахуванням особливостей ситуації, яка виникла у зв`язку з проходженням атестації позивачем, а саме наявності протокольного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення іншою кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації ухваленого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (ненабрання мінімального прохідного балу); - пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України Закону №113-ІХ - в контексті підставності і правомірності ухвалення кадровою комісією за результатами атестації прокурора рішення про неуспішне проходження атестації у випадку наявності особливостей оцінювання результату іспиту позивача; - пункту 7 розділу І Порядку №221 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) щодо застосування положення про заборону повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, а також застосування пункту 7 розділу І Порядку №221 про можливість призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для прокурора виключно у випадку, якщо його попереднє складення було перервано чи не відбулося з причин, незалежних від членів комісії та прокурора. За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку скаржника полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що Верховним Судом вже сформовано правову позицію у подібних правовідносинах щодо правомірності прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за наявності протокольного рішення попередньої кадрової комісії та застосування пунктів 16-17 розділу ІI Закону № 113-1X, пунктів 7-8 розділу І Порядку 221, яку викладено, зокрема, у постановах від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, від 22 грудня 2022 року у справі №140/12386/21, від 24 січня 2023 року у справах №580/9908/21, №560/16514/21, №500/8296/21, № 560/14894/21, від 31 січня 2023 року у справах №240/35883/21, №580/9243/21, від 02 лютого 2023 року у справі №200/15948/21, від 08 лютого 2023 року у справах №560/17141/21, №300/6959/21, №120/15902/21-а, від 09 лютого 2023 року у справах №380/21729/21, №280/11332/21, від 14 лютого 2023 року у справі №560/16338/21, від 21 лютого 2023 року у справах №260/6716/21, №380/22495/21, №560/3698/22, №420/23667/21, від 23 лютого 2023 року у справах №160/20922/21, №120/15448/21-а, №260/6744/21, від 08 березня 2023 року у справі №380/22411/21, від 09 березня 2023 року у справі №260/6740/21, від 16 березня 2023 року у справі №160/23476/21 та багатьох інших. Вказане спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі позивачем також зазначено, що вона подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги вказує на необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування пункту 17 розділу ІІ, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, пунктів 7, 8 розділу І Порядку № 221 та пунктів 11, 12 Порядку № 233 у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Як зазначено в ухвалі Верховного суду від 5 червня 2023 року (К/990/17699/23), відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши доводи скаржника Суд зауважує, що скаржником не зазначено причин для відступу, якими, зокрема, можуть бути вади попереднього рішення (його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість) або ж зміна суспільного контексту. Водночас у справі № 600/6322/21-а оцінка судом касаційної інстанції надавалася спірному рішенню П`ятнадцятої кадрової комісії та процедурі його ухвалення, якій передувало прийняття рішення Першою кадровою комісією щодо результатів складення іспиту прокурором. При цьому, Суд враховує, що на час розгляду цієї справи Верховним Судом вже сформовано правову позицію у подібних правовідносинах щодо правомірності прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за наявності протокольного рішення попередньої кадрової комісії та застосування пунктів 16-17 розділу ІI Закону № 113-1X, пунктів 7-8 розділу І Порядку № 221, яку викладено, зокрема, у постановах від 30 листопада 2022 року у справі № 600/6322/21-а, від 22 грудня 2022 року у справі № 140/12386/21, від 5 січня 2023 року у справі №380/23308/21, від 24 січня 2023 року у справах № 580/9908/21, №560/16514/21, № 500/8296/21, № 560/14894/21, від 31 січня 2023 року у справах №240/35883/21, №580/9243/21, від 2 лютого 2023 року у справі №200/15948/21, від 8 лютого 2023 року у справах №560/17141/21, №300/6959/21, №120/15902/21-а, від 9 лютого 2023 року у справах №380/21729/21, № 280/11332/21, від 14 лютого 2023 року у справі №560/16338/21, від 21 лютого 2023 року у справах № 260/6716/21, №380/22495/21, №560/3698/22, № 420/23667/21, від 23 лютого 2023 року у справах № 160/20922/21, №120/15448/21-а, №260/6744/21 та багатьох інших. Своєю чергою доводів щодо неясності чи неузгодженості судової практики у вирішенні відповідних правовідносин касаційна скарга позивача не містить. Ураховуючи, що позиція Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні цієї категорії спорів є сталою та послідовною, то Суд уважає, шо підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 600/6322/21-а відсутні. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставним посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, подаючи касаційну скаргу вдруге скаржником так і не викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС України, а подана касаційна скарга позивача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2023 року у справі № 200/16416/21. Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2023 року у справі № 200/16416/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П`ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду