Ухвала КАС ВС № 420/25526/21

УХВАЛА 15 червня 2023 року м. Київ справа №420/25526/21 адміністративне провадження №К/990/36890/22, К/990/890/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Білак М.В., суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №420/25526/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, УСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - П`ятнадцята кадрова комісія) від 13 вересня 2021 року №14 про неуспішне проходження атестації прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури від 22 жовтня 2021 року №798к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (підпункт 2 пункт 19 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»); - зобов`язати Київську обласну прокуратуру поновити позивача на посаді Обухівської окружної прокуратури Київської області та в органах прокуратури з 17 листопада 2021 року; - стягнути з Київської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2021 року до моменту фактичного поновлення на роботі; - стягнути з Київської обласної прокуратури на його користь вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячної заробітної плати, що складає 31326 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №14 «Про неуспішне проходження прокурором атестації» в частині, що стосується ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Київської обласної прокуратури від 22 жовтня 2021 року №798к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та в органах прокуратури з 17 листопада 2021 року. Стягнуто з Київської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 58 848,08 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року змінено в частині розміру стягнення з Київської обласної прокуратури середнього заробітку час вимушеного прогулу та в частині допущення до негайного виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Київська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалами Верховного Суду від 25 січня 2023 року та від 22 лютого 2023 року відкриті касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами. 06 лютого 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи №420/25526/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. На думку позивача, ця справа містить критерії, що визначають наявність виключної правової проблеми, яка полягає у з`ясуванні питання про те, чи повинні суди при вирішенні спорів за позовами звільнених працівників органів прокуратури до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора та прокуратур обласного рівня про визнання протиправними та скасування рішень, ухвалених нею 13 вересня 2021 року про неуспішне проходження прокурорами атестації, скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі, за наявності рішень 1-4 кадрових комісій, ухвалених у листопаді 2020 року, якими цим прокурорам були призначені нові дати проходження II етапу атестації, а саме іспиту на загальні здібності, виходити за межі позовних вимог позивачів та надавати правову оцінку законності прийняття 1-4 кадровими комісіями актів, які не були предметом оскарження в судах І та II інстанцій та у зв`язку із цим чи має право суд касаційної інстанції під час розгляду даної категорії спорів встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншою доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 09 лютого 2023 року від Офісу Генерального прокурора надійшло заперечення на вказане клопотання, оскільки у ньому відсутні передбачені частиною п`ятою статті 346 КАС України підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 15 травня 2023 року від Київської обласної прокуратури надійшло заперечення на клопотання позивача про передачу справи №420/25526/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому просив залишити його без задоволення з огляду на безпідставність. Колегія суддів, дослідивши доводи заявленого клопотання про передачу справи №420/25526/21 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, вважає що у задоволені такого клопотання необхідно відмовити з огляду на таке. Відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 346 КАС, передбачає наявність у справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26 березня 2019 року у справі №804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак: - справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; - встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; - існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; - існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема: - немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; - невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; - встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; - наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах. Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Положеннями статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закон №1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведене у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для формування єдиної правозастосовної практики, не створює підстави для передачі на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справи №420/25526/21. Необхідно враховувати, що після подання касаційних скарг та відкриття касаційних проваджень у цій справі Верховний Суд ухвалив постанову від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а за аналогічних фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин. Так, спір у справі №600/6322/21-а виник у зв`язку із винесенням П`ятнадцятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки як такого, що набрав кількість балів, меншу прохідного балу для успішного складення іспиту (93 бали), яке, у свою чергу, стало підставою для винесення обласною прокуратурою наказу про звільнення позивача у цій справі (№600/6322/21-а) з посади прокурора на підставі пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX. При цьому, спільною є також наявність рішення кадрової комісії [Першої] стосовно задоволення заяви прокурора про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, яким вирішено внести його до графіку для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. У розрізі встановлених обставин справи №600/6322/21-а Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року висловив правову позицію з приводу застосування положень пунктів 16, 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IХ, яка полягає у тому, що набрання прокурором за наслідками першого або другого етапу атестації кількості балів, яка є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту, є для кадрової комісії підставою для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації і недопуску до наступного етапу атестації; рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є підставою для звільнення прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 грудня 2022 року у справах №160/21174/21, №500/7878/21, №580/9908/21, №500/8296/21, №560/16514/21, від 22 грудня 2022 року у справі №160/22578/21. Суд касаційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин уважає за необхідне урахувати вже сформовані Верховним Судом висновки у цій категорії спорів та не убачає підстав для відступлення від них. З урахуванням наведеного, клопотання позивача про передачу справи №420/25526/21 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 343, 346, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №420/25526/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... М.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова, Судді Верховного Суду