Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/25562/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/25562/21 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Дата і місце ухвалення 28.02.2023 м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді - доповідача -Шеметенко Л.П. судді -Домусчі С.Д. судді -Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року по справі за позовом Фірми «Полімед» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування пунктів припису, визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року Фірма «Полімед» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (замінено на правонаступника - Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: - визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2 припису Головного управління Держпраці в Одеській області від 08.11.2021 року №ОД753/041/АВ/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю, відповідно до яких зобов`язано директора Фірми «Полімед» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Костарєва А.О. до 19.11.2021 року здійснити усунення порушення строків виплати остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 згідно ч.1 статті 116 КЗпП України та здійснити виплату вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП України ОСОБА_1 ; - визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД818/041/АВ-ФС від 12.01.2022 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 року позов Фірми «Полімед» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задоволено повністю. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фірми «Полімед» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача від 13.02.2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказував на відсутність будь-яких доказів реальності понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Також апелянт посилався на ненадання позивачем детального опису здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги. З огляду на зазначене апелянт вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь позивача витрат на правничу допомогу. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити додаткове судове рішення суду першої інстанції без змін. З огляду на надання пояснень у справі та відсутність додаткових пояснень, сторони в судовому засіданні зазначили, що не заперечують проти продовження апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішила продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2023 року Фірма «Полімед» у вигляді ТОВ подала до суду першої інстанції заяву про стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн. 24.02.2023 року Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало до суду заперечення проти заяви позивача, у яких просило відмовити у задоволенні заяви від 16.02.2023 року у справі № 420/25562/21 щодо стягнення з Міжрегіонального управління на користь Фірми «Полімед» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., посилаючись на необґрунтованість заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу. Відповідач вказував на ненадання представником позивача детального опису здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також доказів які підтверджують здійснення відповідних витрат. 28.02.2023 року Одеським окружним адміністративним судом було ухвалено додаткове рішення про стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фірми «Полімед» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку та надаючи оцінку доводам поданої апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19). Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Фірми «Полімед» у вигляді ТОВ витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: копію договору про надання правової допомоги № 06/12-21 від 06.12.2021 року, укладеного між Фірмою «Полімед» (у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (Клієнт) та адвокатом Сухініним С.В., за умовами якого клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною даного договору; додаткову угоду від 07.12.2021 року до договору про надання правової допомоги, відповідно до якої визначено, що вартість послуг зі збору і правового аналізу інформації, документів і матеріалів стосовно справи, а також послуг з підготовки позовної заяви, заяв, клопотань та інших процесуальних документів і участь у судових засіданнях складає 5 000 грн. Також представником позивача подано до суду першої інстанції акт прийому-передачі №1 від 10.02.2023 року за договором про надання правової допомоги № 06/12-21 від 06.212.2021 року та додаткової угоди № 1 до вказаного договору, в якому зазначено по надання наступних послуг: - збір і правовий аналіз інформації, документів і матеріалів стосовно припису Головного управління Держпраці в Одеській області від 08.11.2021 року № 753/041/АВ/П; - підготовка позовної заяви по справі; - підготовка заяви про забезпечення позову по справі; - підготовка заяви про уточнення позовних вимог по справі; - участь у судових засіданнях по справі № 420/25562/21 від 06.10.2022 року, від 08.11.2022 року, від 13.12.2022 року та в судовому засіданні від 07.02.2023 року, в якому було ухвалено судове рішення у справі про задоволення позовних вимог. Вартість наданих послуг оцінена сторонами у 5000 грн. Відповідач, заперечуючи проти задоволення заяви про стягнення судових витрат, посилався на відсутність детального опису виконаних робіт, а також доказів здійснення відповідних витрат. Однак, колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними, з огляду на те, що в наданому акті прийому-передачі чітко зазначені види робіт, які були виконані адвокатом згідно умов укладеного договору про надання правової допомоги, і вказані роботи безпосередньо пов`язані із розглядом даної справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 КАС України). Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20. Слід зазначити, що обчислення гонорару може здійснюватися як у фіксованому розмірі, так у погодинній оплата. При цьому, порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. В даному випадку розмір гонорару був встановлений у фіксованому розмірі. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20. З наданих до суду доказів вбачається, що за фактом надання послуг правової допомоги між Фірмою «Полімед» у вигляді ТОВ та адвокатом Сухінін С.В. було складено та підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 10.02.2023 року на загальну суму 5000,00 грн. При цьому, при вирішенні питання щодо обґрунтованості заявлених до відшкодування витрат апеляційним судом було перевірено співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом цих послуг, а також ціною позову, як цього вимагає частина п`ята статті 134 КАС України, за наслідком чого колегія суддів дійшла висновку, що сума витрат, заявлена до відшкодування є пропорційною заявленим позовним вимогам та ціні позову, і не є явно завищеною. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, співмірності витрат на правову (правничу) допомогу із обсягом складених адвокатом в межах цієї адміністративної справи документів, складністю справи, ціни позову та значення справи для сторони, в даному випадку наявні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Фірми «Полімед» у вигляді ТОВ витрат на професійну правничу допомогу, надану під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 5 000,00 грн. Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 14.06.2023 р. Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: І.О. Турецька