Постанова 4820 № 676/1276/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2023 року м. Хмельницький Справа № 676/1276/22 Провадження № 22-ц/4820/75/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Заворотна А.В., з участю представника позивачів ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної податкової служби України, третя особа - Перша Кам`янець-Подільська державна нотаріальна контора, про усунення перешкод прав власника шляхом зняття арешту за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 вересня 2022 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, третя особа - Перша Кам`янець-Подільська державна нотаріальна контора, про усунення перешкод прав власника шляхом зняття арешту. ОСОБА_4 зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10 жовтня 2006 року він є власником частини квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира). Співвласниками іншої частини квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Згідно повідомлення Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 5 травня 1996 року №110 під час здійснення судовим виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання вироку по кримінальній справі щодо конфіскації майна ОСОБА_6 накладено арешт на квартиру. 20 та 25 червня 2007 року Перша Кам`янець-Подільська державна нотаріальна контора зареєструвала арешт (обтяження) квартири у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. ОСОБА_6 ніколи не був власником квартири та не проживав у ній, а обтяження квартири перешкоджає позивачеві реалізувати своє право власності на житло. За таких обставин ОСОБА_4 просив суд скасувати обтяження у вигляді арешту квартири в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5168925 від 20 червня 2007 року та реєстраційний номер обтяження 5197763 від 25 червня 2007 року, зареєстроване Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 вересня 2022 року позов задоволено. Скасовано обтяження у вигляді арешту квартири в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 5168925 від 20 червня 2007 року і реєстраційний номер обтяження 5197763 від 25 червня 2007 року, зареєстроване Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою. Суд керувався тим, що квартира не належала ОСОБА_6 на праві власності та не могла бути конфіскована за вироком суду, внаслідок чого позов підлягає задоволенню. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі Державна податкова служба України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що Державна податкова служба України не є належним відповідачем у справі, внаслідок чого підстави для задоволення позову ОСОБА_4 відсутні. Процесуальні дії суду апеляційної інстанції У зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_4 апеляційний суд ухвалою від 3 травня 2023 року залучив до участі у справі його правонаступників - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість. Перша Кам`янець-Подільська державна нотаріальна контора не подала відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, і не дотримався положень статей 13, 48 ЦПК України. У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини На підставі свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1 від 10 жовтня 2006 року квартира належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у рівних частках кожному. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадщину прийняли його діти, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Згідно вимоги Кам`янець-Подільського міського суду Хмельницької області від 5 травня 1996 року №110 під час здійснення судовим виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання вироку по кримінальній справі щодо конфіскації майна ОСОБА_6 накладено арешт на квартиру. Перша Кам`янець-Подільська нотаріальна контора зареєструвала в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт (обтяження) квартири (реєстраційний номер обтяження 5168925 від 20 червня 2007 року та реєстраційний номер обтяження 5197763 від 25 червня 2007 року). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. За змістом частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно статті 362 Цивільного процесуального кодексу України, затвердженого Законом Української РСР від 18 липня 1963 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), судовий виконавець приступає до примусового виконання, якщо боржник не виконає добровільно судового рішення у встановлений строк. Заходами примусового виконання є: звернення стягнення на майно боржника накладенням арешту і продажем майна; звернення стягнення на майно і грошові суми боржника, що знаходяться в інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату або інший заробіток, пенсію і стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні суду; інші заходи, передбачені рішенням суду. Із положень частини першої статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» слідує, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника майна про зняття з нього арешту або іншого обтяження. Відповідачем за позовом є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі. Якщо позивач не заявляє вимоги до усіх належних відповідачів, які мають безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами, то суд відмовляє у задоволенні позову. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 27 серпня 1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», відповідачами у справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Аналогічні роз`яснення містяться у пункті 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна». Зібрані докази достовірно вказують на те, що арешт на квартиру накладено під час здійснення судовим виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання вироку по кримінальній справі щодо конфіскації майна ОСОБА_6 . У випадках, коли арешт майна проводиться для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, до участі у справі залучається відповідний орган виконавчої влади, який у межах своїх повноважень реалізує державну податкову політику. Відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227, таким органом є Державна податкова служба України, у зв`язку з чим її правомірно залучено до участі у справі як відповідача Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 грудня 2021 року (справа №554/5912/19-ц). Доводи Державної податкової служби України про те, що вона не є належним відповідачем у справі, є безпідставними. Водночас арешт на квартиру накладено на виконання вироку суду про конфіскацію майна ОСОБА_6 , який має безпосередній зв`язок із спірними правовідносинами та повинен брати участь у справі як співвідповідач. Оскільки позивач не заявив вимоги до ОСОБА_6 як до належного відповідача, то позов не підлягає задоволенню в цілому. Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини та норми закону. 3.Висновки суду апеляційної інстанції При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. В позові ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід відмовити. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 червня 2023 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Бондар О.О. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 5