Ухвала КЦС ВС № 302/834/20

Ухвала 12 червня 2023 року місто Київ справа № 302/834/20 провадження № 61-8062ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2021 року та постанову Закарпатської області від 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення безпідставно списаних коштів, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), просила стягнути з відповідача на свою користь безпідставно списані кошти з її рахунку кошти у розмірі 16 322,00 грн., три проценти річних - 1 438,59 грн, інфляційні втрати - 2 182,79 грн, пеню - 18 943,78 грн, та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатської області від 04 травня 2023 року, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 16 322,00 грн - безпідставно списані кошти з її пенсійного рахунку, 1 438,59 грн - три проценти річних, 3 182,79 грн - інфляційні втрати, 18 943,78 грн - пеня та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Встановивши, що між сторонами склалися договірні правовідносини у зв`язку з відкриттям на ім`я позивачки карткового рахунку для зарахування пенсійних виплат, на якому була накопичена сума коштів у розмірі 16 322,00 грн, проте, які незаконно були зняті з рахунку, що підтверджено результатами службового розслідування проведеного за фактом привласнення грошових коштів посадовими особами відділення банку, суди першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про часткове задоволення позову. У травні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Ощадбанк», заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у цій справі становить 88 887,16 грн (16 322,00 + 1 438,59 + 2 182,79 + 18 943,78 + 50 000,00), яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Касаційна скарга містить посилання на підпункти «а», «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд, враховуючи ціну та предмет позову, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зроблені за результатами оцінки доказів, а також доводи касаційної скарги, які переважно стосуються неправильної оцінки судами доказів у справі, що згідно зі статтею 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з такими доводами заявника не погоджується і вважає їх безпідставними з огляду на таке. Право на оскарження судових рішень у малозначній справі АТ «Ощадбанк» обґрунтувало тим, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, зокрема: статті 62 Конституції України, статей 23, 256-258, 267, 625, 1166, 1167, 1172 Цивільного кодексу України суперечить формуванню єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Заявником не зазначено в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання стосуються виключно обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі та переоцінки досліджених судами першої та апеляційної інстанцій доказів, а саме доказів на підтвердження або спростування відповідальності відповідача за завдану позивачці майнової та моральної шкоди, спричиненої працівниками відділення банку, у якому відкрито картковий рахунок на ім`я ОСОБА_1 для зарахування пенсійних коштів. Отже, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями при розгляді кримінальної справи № 302/882/18 за обвинуваченням ОСОБА_2 (працівника відділення банку), що на переконання заявника може негативно вплинути на правове становище обвинуваченої та використано як обвинувальну обставину під час ухвалення вироку у кримінальній справі, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки заявник не зазначає, які саме обставини, встановлені судами попередніх інстанцій у справі № 302/834/20 він як учасник іншого провадження (кримінального) позбавлений можливості спростувати під час розгляду наведеної вище справи. Наведений довід переважно стосується захисту прав обвинуваченої ОСОБА_2 у зазначеній кримінальній справі, доказів представництва інтересів зазначеної особи банк не надав. Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом не встановлено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Верховний Суд враховує, що застосування критерію малозначності справи, судові рішення у якій за законом не підлягають касаційному оскарженню, є передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням наведеного, оскільки АТ «Ощадбанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2021 року та постанову Закарпатської області від 04 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення безпідставно списаних коштів, відшкодування моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник О. В. Ступак