Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/804/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/804/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Антоніка С.Г., Кощеєва І.М. секретар судового засідання Абадей М.О. учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 (суддя Мілєва І.В.) у справі №904/804/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення 389 864,15 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на свою користь 119 460,15 грн пені, 18 404,00 грн 3% річних, 252 000,00 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг №1404/21 від 14.04.2021 в частині оплати отриманих послуг. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 у справі №904/804/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайнінженіринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" 223 292,00 грн, з яких 60 000,00 грн пеню, 18 345,21 грн 3% річних, 144 946,79 грн інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 241,53 грн; в іншій частині позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що погашення заборгованості 11.07.2022 виключає цей день з періоду нарахування заявлених до стягнення позивачем виплат, тому правомірним є нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат за період з 04.09.2021 (дня виникнення заборгованості) до 10.07.2022; судом визначено правомірним нарахування пені в заявленій позивачем сумі 119 460,15 грн, з урахуванням клопотання відповідача, у зв`язку з його скрутним матеріальним становищем, сума пені відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України судом зменшена до 60 000,00 грн; у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат відмовлено з огляду на те, що вони не є неустойкою, тому відсутні підстави для застосування зазначених норм матеріального права для їх зменшення. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 у справі №904/804/23 скасувати, ухвалити нове рішення з урахуванням наведених у скарзі вимог. Також просило стягнути з позивача на його користь судовий збір у сумі 8 771,95 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 30 500,00 грн. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи; - позивач повинен був обмежитися нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних до дати отримання судового рішення по справі №904/8860/22 від 10.02.2022; - нарахована позивачем сума інфляційних збільшень та 3% річних складає 281 228,38 грн, що відповідає майже 21% вартості договору, яка дорівнювала 1 393 328,00 грн, та є несправедливо великим збільшенням у відповідності до ціни договору; - судом не врахована позиція, зазначена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо зменшення несправедливо великих розмірів інфляційних втрат через матеріальне становище скаржника; - відповідачем зобов`язання виконано в повному обсязі, шкоди позивачу заподіяно не було. Відповідно до протоколу передачі судової справи від 27.03.2023 для розгляду справи №904/804/23 визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів: Кощеєва І.М., Антоніка С.Г. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 у справі №904/804/23; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 13.06.2023. 18.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 у справі №904/804/23 без змін. Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним: - апеляційна скарга має формальний характер з метою затягування термінів виконання судового рішення; - відповідачем не наведено, які саме норми матеріального та процесуального права були порушені судом; - заборгованість відповідача виникла з 04.09.2021 (задовго до початку військової агресії 24.02.2022) та він не вчиняв дії щодо добровільного її погашення; - судом враховано клопотання відповідача та зменшено розмір штрафних санкцій з урахуванням вимог чинного законодавства; - заявлені в апеляційній скарзі витрати на правову допомогу в сумі 30 500,00 грн є необґрунтованими, нерозумними та неспівмірними; не відповідають обсягу виконаної роботи та складності вирішеного спору. 24.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій відповідач зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовані ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України; не враховано відсутність завданих збитків, ступінь виконання відповідачем свого обов`язку, матеріальний стан сторін; не в повному обсязі досліджені матеріали справи та не враховані позиції Верховного Суду. Також зазначив, що навіть після зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій, сума витрат залишається неспівмірно великою; скрутне матеріальне становище відповідача підтверджується належними доказами, а витрати на правову допомогу розраховані у відповідності до укладеного договору №13/03/23 від 13.03.2023 та додаткової угоди №1 до нього , в якій визначені тарифи за надані послуги адвоката. У судове засідання 13.06.2023 сторони явку представників не забезпечили, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900000154330 та поштовим поверненням №4900000154321 з позначкою поштового відділення: «За закінченням терміну зберігання». 13.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване викликом адвоката Прокопенко Д.О. до Дніпровської окружної прокуратури м. Києва для проведення невідкладних слідчих дій в межах кримінального провадження. Колегія суддів зазначає, що явка представників сторін ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2023 у справі №904/804/23 обов`язковою не визнавалася, сторонами викладені вимоги та заперечення у поданих ними до суду процесуальних документах, тому підстави для задоволення клопотання відповідача від 13.06.2023 та відкладення розгляду справи відсутні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріпеа-Буд" (замовник) було укладено договір про надання послуг № 1404/21 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався виконати замовнику послуги з ремонту машини навантажувальної ППН-3, а замовник - прийняти послуги та оплатити їх в порядку і на умовах, передбачених цим договором та специфікацією до нього. Найменування послуг, терміни їх виконання, креслення, номенклатура і кількість кінцевої продукції, а також вартість послуг вказується в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2. договору). Вартість робіт розраховується відповідно до збірки ресурсних елементарних кошторисних норм та відповідна калькуляція (кошторис) попередньо узгоджується замовником, долучається до дійсного договору і є його невід`ємною частиною (п. 1.3. договору). Замовник зобов`язується передати ремонтний фонд для надання послуг. Приймання обладнання до ремонту підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання-передавання обладнання в ремонт. Всі зауваження щодо некомплектності обладнання вказуються в акті приймання-передавання обладнання в ремонт (п. 2.1.1. договору). Замовник зобов`язується провести виконавцю своєчасну оплату послуг згідно з умовами договору та специфікацією до нього (п. 2.1.2. договору). Замовник зобов`язується прийняти і вивезти продукцію після повідомлення виконавцем на електронну пошту про готовність до відвантаження, згідно з актом про виконання послуг (п. 2.1.3. договору). Вартість наданих послуг узгоджується у специфікаціях до договору (п. 3.1. договору). Замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги на підставі виставлених виконавцем рахунків в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаного у реквізитах даного договору, в порядку, узгодженому сторонами в специфікаціях (п. 3.2. договору). Орієнтовна загальна ціна договору складає 720 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 20% - 120 000,00 грн (п. 3.3. договору). Загальну суму договору складає сума всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною договору (п. 3.4. договору). Послуги вважаються прийнятими замовником після підписання уповноваженими представниками замовника і виконавця без зауважень актів про надання послуг (п. 4.4. договору). Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021. Сторони не звільняються від виконання своїх зобов`язань після закінчення терміну дії цього договору в частині рекламацій і врегулювання розрахунків між сторонами (п. 8.5. договору). 14.04.2021 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, в якій визначені послуги: найменування послуг - ремонт машини навантажувальної ППН-3, кількість 1 шт., ціна з ПДВ складає 720 000,00 грн. Термін надання послуг - 25 робочих днів з моменту підписання акту прийому - передачі в ремонт; умови оплати - 100 % протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних послуг. Вартість наданих послуг становить 720 000, 00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 120 000,00 грн. Сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, в якій, у зв`язку зі зміною назви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріпеа-Буд» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг», вони дійшли згоди в преамбулі та тексті договору назву замовника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріпеа-Буд» в усіх відмінках замінити на Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномайн Інжиніринг» відповідно. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу послуги з ремонту машини навантажувальної ППН 3, які прийняті замовником без жодних зауважень та претензій, на підтвердження чого надав підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 2 від 04.06.2021 про надання відповідачу послуг на суму 720 000,00 грн з ПДВ. Також в матеріалах справи наявні копії товарно - транспортної накладної № 28 від 04.06.2021, згідно якої машина навантажувальна ППН 3 завантажена та доставлена до замовника, та рахунку № 46 від 04.06.2021 на оплату наданих послуг вартістю 720 000,00 грн. Наведені обставини були досліджені Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/8860/21 та не підлягають доведенню в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2022 по справі №904/8860/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" заборгованості в сумі 720 000,00 грн за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання послуг № 1404/21 від 14.04.2021 задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроммаш" 720 000,00 грн заборгованості та судовий збір у розмірі 10 800,00 грн. 20.06.2022 Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ у справі №904/8860/21. Позивач зазначає, що відповідач добровільно рішення суду не виконав, у зв`язку із чим він звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова М.О. В подальшому приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2022 та судовий наказ було виконано в межах виконання виконавчого провадження. Як зазначає позивач, він отримав сплату основного боргу 11.07.2022. Предметом позову у справі №904/804/23 є стягнення з відповідача пені в сумі 119 460,15 грн за період з 04.09.2021 по 11.07.2022, а також 3 % річних за той же період у сумі 18 404,00 грн та інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по липень 2022 року в сумі 252 000,00 грн. Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням умов специфікації №1 до договору та дати підписання акту здачі - приймання робіт (надання послуг) від 04.06.2021, строк виконання зобов`язання відповідача з оплати отриманих послуг настав 02.09.2021. За твердженням позивача, проти чого не заперечував відповідач, оплата боргу в сумі 720 000,00 грн здійснена 11.07.2022. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За своєю правовою природою неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання. Відповідно до п. 5.2. договору у разі порушення замовником термінів оплати послуг він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України). 02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений. Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023. З огляду на викладене, судом першої інстанції зазначено, що правомірною є нарахована позивачем пеня за період з 04.09.2021 по 10.07.2022 у визначеній ним сумі 119 460,15 грн. Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Судом першої інстанції визнані правомірними 3% річних за період прострочення з 04.09.2021 по 10.07.2022 в сумі 18 345,21 грн та інфляційні втрати за період прострочення з жовтня 2021 року по червень 2022 року в сумі 144 946,79 грн. Апеляційна скарга не містить заперечень в частині розрахунку судом як пені, так і 3% річних, інфляційних втрат; доводи щодо непогодження зі стягнутими сумами в цій частині пов`язані з наявністю, на думку відповідача, підстав для їх зменшення. Так відповідач у поданому відзиві на позовну заяву просив зменшити суму нарахованої пені, інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, на підтвердження чого надав докази. Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків). Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав: у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20). З огляду на наведені приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції вважав за доцільне зменшити розмір пені до 60 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що зменшення пені майже на 50 % від заявленої суми, з урахуванням скрутного матеріального стану відповідача, є справедливим, пропорційним і таким, що забезпечить баланс між заходами відповідальності та компенсації позивачу за вчинене відповідачем порушення зобов`язання. Доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру пені в більшому розмірі не знайшли свого підтвердження. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором в повному обсязі була погашена відповідачем лише під час відкриття виконавчого провадження майже через рік після її виникнення; заборгованість виникла до початку введення воєнного стану на території України. Апеляційний суд також вважає помилковими доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), наведені відповідачем підстави для зменшення пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин. Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 904/3177/20. Зменшення судом розміру інфляційних втрат жодною нормою права не передбачено. Посилання апелянтом на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2022 у справі №902/417/18, є помилковим з огляду на те, що в зазначеній постанові судом вирішено питання правомірності зменшення процентів річних, визначених сторонами у більшому розмірі, ніж передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України. Отже, відносини у справі, що розглядається, та у справі №902/417/18 не є подібними. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Колегія суддів також зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 у справі №904/804/23 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 у справі №904/804/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 у справі №904/804/23 залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 15.06.2023. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя С.Г. Антонік Суддя І.М. Кощеєв