Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/2295/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.06.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2295/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Чус О.В., Кощеєва І.М. секретар судового засідання Абадей М.О. за участю представників сторін: від позивача: Смагін Віталій Георгійович (в залі суду); від відповідача: Тарновецький Павло Ярославович (поза межами суду); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 (повне рішення складено 26.12.2022, суддя Новікова Р.Г.) у справі №904/2295/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич", смт Млинів, Рівненська область про стягнення 3 138 462,90 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія-Груп» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терлич» на свою користь боргу в сумі 700 000,00 грн, пені в сумі 637 885 грн 99 коп., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 098 839 грн 73 коп., 3% в сумі 90 315 грн 59 коп., інфляційних втрат в сумі 611 421 грн 59 коп. (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 26.10.2022). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати послуг за договором про виготовлення та постачання продукції №25/09-01 від 25.09.2020. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі №904/2295/22 ( з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.12.2022) позов задоволено частково; зменшено розмір пені на 30% з 627 708 грн 36 коп. до 439 395 грн 86 коп.; зменшено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами на 50% з 979 867 грн 05 коп. до 489 933 грн 52 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терлич» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія-Груп» борг в сумі 700 000 грн, пеню в сумі 439 395 грн 86 коп., 3% річних в сумі 89 144 грн 01 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 489 933,52 грн, інфляційну складову в сумі 611 421 грн 59 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 45 122 грн 12 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн; в іншій частині позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог у задоволеній судом частині та наявністю правових підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України; в задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 10 177,63 грн, 3% річних в сумі 1 171,58 грн та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 118 972,68 грн відмовлено через необґрунтованість, бо позивач допустив помилки при визначення суми пені ( нарахування відбулось на повну суму в день її часткової оплати), проценти нараховані з першого дня порушення грошового зобов`язання без урахування п. 5.4 договору та на повну суму боргу в день її часткового погашення, 3% річних нараховані на повну суму в день її часткової оплати; зауваження відповідача про подвійне застосування відповідальності за одне й те саме порушення у вигляді одночасного стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та 3% річних судом відхилені з огляду на різну правову природу вказаних сум; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, із заявлених позивачем 73 200, грн, покладені на відповідача з урахуванням складності справи, витраченого адвокатом часу, який є необхідним у справі №904/2295/22, незначного обсягу доказів, відсутністю складних розрахунків, ціни позову, усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп", в якій просить змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі №904/2295/22, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терлич» на його користь борг в сумі 700 000,00 грн, пеню в сумі 637 885,99 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 993 809,57 грн, 3% річних в сумі 90 315,59 грн, інфляційні втрати в сумі 611 421,59 грн, судовий збір в сумі 45 501,49 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 73 200,00 грн. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - відповідач не висловлював заперечень щодо розрахунків позивача та власного контррозрахунку не надав; - суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що день оплати не може бути включений у період заборгованості та враховуватися при розрахунках; - суд дійшов помилкового висновку про віднесення процентів за користування чужими грошовими коштами до санкцій та можливість їх зменшення; - судом наведені лише загальні формулювання про неспівмірність заявлених до стягнення сум у вигляді процентів за користування чужими коштами та пені; - відповідач свідомо допускав порушення договору протягом майже двох років, заборгованість в повному обсязі не погашена, позивач змушений користуватися кредитним коштами, тому винятковість випадку для зменшення штрафних санкцій не доведена; - судом не було встановлено загального обсягу часу, витраченого адвокатом на допомогу, та розмір витрат позивача на її надання, не проведено співвідношення з ціною позову; - відповідачем не надано будь-якого належного і допустимого доказу невідповідності розміру витрат на професійну правничу допомогу критеріям, неведеним у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, тому суд не мав процесуальних підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу; - суд апеляційної інстанції має дослідити акт надання правничої (правової) допомоги від 15.12.2022, який був складений після проголошення оскаржуваного судового рішення та підтверджує роботи адвоката з підготовки та участі в якості представника в судовому засіданні. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі №904/2295/22; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 21.03.2023. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зменшити розмір пені на 50% з 627 708,36 грн до 313 854,18 грн, 3% річних на 50% з 89 144,01 грн до 44 572,00 грн; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі №904/2295/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія-Груп» пені в сум 125 541,68 грн, 3% річних в сумі 44 572,01 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 489 933,52 грн, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 19.01.2023 у справі №904/2295/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2023 зазначеною колегією суддів після усунення Товариством з обмеженою відповідальністю "Терлич" недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі №904/2295/22; об`єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі №904/2295/22; розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 21.03.2023. 07.03.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" адвоката Тарновецького П. до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 21.03.2023, за його участю в режимі відеоконференцзв`язку, яка ухвалою суду від 09.03.2023 задоволена. 10.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" заперечив, просив приєднати до матеріалів справи докази понесення судових витрат, пов`язаних з формуванням позиції позивача на апеляційну скаргу відповідача, орієнтовний розмір яких визначений в сумі 9 000,00 грн. Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований, зокрема, тим, що заборгованість відповідача виникла до початку воєнної агресії російської федерації та станом на 24.02.2022 складала 2 175 134,68 грн; за наявності дебіторської заборгованості відповідача для підтримання нормального робочого процесу підприємства позивач змушений користуватися кредитними коштами; копії кредитних договорів подані до суду першої інстанції, водночас судом не досліджувалися; суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зміст п. 5.4 договору пов`язує виникнення права позивача на отримання процентів лише з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання більше, ніж на 7 календарних днів. У судовому засіданні 21.03.2023 по справі оголошено перерву до 02.05.2023. 31.03.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" адвоката Тарновецького П. до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 02.05.2023, за його участю в режимі відеоконференцзв`язку, яка ухвалою суду від 18.04.2023 задоволена. 26.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що позивач відповідно до п. 5.4 договору №25/09-01 від 25.09.2020 проценти за користування чужими грошовими коштами не нарахував, їх оплати не вимагав, тому відповідач не порушив зобов`язання зі сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. 02.05.2023 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, в якій він просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 900,00 грн. У судовому засіданні 02.05.2023 по справі оголошено перерву до 13.06.2023. У судовому засіданні 13.06.2023 представники сторін підтримали вимоги заявлених ними апеляційних скарг. Представник позивача у судовому засіданні 13.06.2022 також зазначив, що ним будуть подані додаткові докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають. З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терлич» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінергія-Груп» (виконавець) укладений договір про виготовлення та постачання продукції №25/09-01 (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання з виготовлення і постачання гнучкої рулонної упаковки (далі - продукція); асортимент, кількість, ціна, умови оплати, терміни й умови поставки кожної окремої партії продукції узгоджуються сторонами в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору; місце виконання договору: вул. Данила Галицького, буд. 2А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49102 (п.п. 1.1 - 1.3 договору). Кількість продукції, асортимент, технічні і якісні характеристики, відхилення по обсягу продукції вказуються в специфікації до цього договору, що підписується уповноваженими на те представниками сторін (п. 2.1 договору). Пунктами 5.1 - 5.3 договору передбачено, що ціна на продукцію вказується в специфікації до цього договору. Загальною ціною договору є сумарна вартість замовленої продукції згідно зі всіма специфікаціями, а у випадку, передбаченому пунктом 6.9.1 договору, видатковими накладними, підписаними сторонами. Умови та термін оплати за цим договором зазначаються в специфікаціях кожної партії продукції. В пункті 5.4 договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати продукції більш, ніж на 7 календарних днів строку, передбаченого пунктом 5.3. договору, замовник зобов`язується сплатити виконавцю суму заборгованості за поставлену продукцію, а також сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день користування такими коштами. Сплата процентів здійснюється протягом трьох банківських днів після їх нарахування. Відповідно до пункту 6.1 договору місце фактичної передачі продукції зазначається в специфікаціях кожної партії продукції. Згідно з пунктами 6.8, 6.9, 6.9.1 договору умови поставки продукції вказуються в специфікаціях до цього договору. Межі відхилення за вагою або кількістю поставленої продукції зазначається у специфікації. У разі поставлення продукції поза межами відхилення, остаточна вага або кількість продукції визначається видатковою накладною, підписаною сторонами. В пункті 7.4 договору вказано, що у разі прострочення оплати продукції замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Термін дії договору встановлюється з моменту підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Якщо не менше, ніж за 30 календарних днів до закінчення дії цього договору жодна із сторін не заявить про розірвання цього договору, термін його дії вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п.п. 10.6, 10.7 договору). На виконання умов договору сторонами були складені та підписані специфікації до договору: від 26.10.2020 на суму 326 062 грн 24коп.(термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 04.11.2020 на суму 73 678 грн (термін оплати - через 60 календарних днів після відвантаження), від 06.11.2020 на суму 70 429 грн 44 коп. (термін оплати - через 60 календарних днів після відвантаження), від 16.11.2020 на суму 231 202 грн 82 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 17.11.2020 на суму 281 985 грн 56 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 25.11.2020 на суму 140 401 грн 70 коп. (термін оплати - через 60 календарних днів після відвантаження), від 09.12.2020 на суму 408 277 грн 04коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 15.12.2020 на суму 499 517 грн 35 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 17.12.2020 на суму 251 332 грн 92 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 21.12.2020 на суму 272 072 грн 59 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 24.12.2020 на суму 780 697 грн 52 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 11.01.2021 на суму 641 496 грн 96 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 19.01.2021 на суму 199 571 грн 70 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 22.01.2021 на суму 49 840 грн 60 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 27.01.2021 на суму 137 140 грн 44 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 01.02.2021 на суму 275 648 грн 82 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 08.02.2021 на суму 410 372 грн 34коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 09.03.2021 на суму 238 484 грн 23 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 11.03.2021 на суму 146 324 грн 33 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 16.03.2021 на суму 210 638 грн 21коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 18.03.2021 на суму 41 980 грн 78 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 26.03.2021 на суму 300 072 грн 47коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 06.04.2021 на суму 322 896 грн 05 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 19.04.2021 на суму 418 383 грн 90 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 26.04.2021 на суму 307 531 грн 16 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 14.05.2021 на суму 190 914 грн 49коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 18.05.2021 на суму 543 185 грн 89 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 31.05.2021 на суму 552 905 грн 10 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 03.06.2021 на суму 53 293 грн 50 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 15.06.2021 на суму 970 255 грн 24 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 17.06.2021 на суму 184 981 грн 50 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 24.06.2021 на суму 167 917 грн 20коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 30.06.2021 на суму 222 618 грн (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 07.07.2021 на суму 348 909 грн (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 13.07.2021 на суму 167 240 грн 70 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 21.07.2021 на суму 358 805 грн 70 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 27.07.2021 на суму 359 224 грн 80 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 02.08.2021 на суму 93 142 грн 50 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 10.08.2021 на суму 350 872 грн 50 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 12.08.2021 на суму 268 554 грн (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 25.08.2021 на суму 386 103 грн 30 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 31.08.2021 на суму 199 250 грн 70 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 14.09.2021 на суму 704 756 грн 22 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 28.09.2021 на суму 606 402 грн 94 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 30.09.2021 на суму 391 408 грн 08 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 04.10.2021 на суму 244 340 грн 46 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 13.10.2021 на суму 55 508 грн 68 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 19.10.2021 на суму 383 787 грн 60 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 01.11.2021 на суму 333 919 грн 32 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження), від 01.11.2021 на суму 316 170 грн 54 коп. (термін оплати - через 45 календарних днів після відвантаження). Позивачем передано відповідачу продукцію згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних та надані послуги згідно акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №66 від 03.06.2021 на загальну суму 15 487 507 грн 13 коп. Позивач посилається на те, що відповідач своєчасно оплатив вартість продукції, передану за видатковими накладними №26/10-6 від 26.10.2020 на суму 326 062 грн 24коп., №04/11-3 від 04.11.2020 на суму 73 678 грн 01коп. та №06/11-6 від 06.11.2020 на суму 70 429 грн 44 коп. Вартість решти продукції та послуг сплачувалась з порушенням строку оплати. Всього відповідач перерахував позивачу суму в розмірі 14 687 507 грн 13 коп., заборгованість склала 800 000,00 грн (149 910 грн 14 коп. за видатковою накладною №745 від 19.10.2021 (строк оплати до 03.12.2021), 333 919 грн 32 коп за видатковою накладною №768 від 01.11.2021 (строк оплати до 16.12.2021), 316 170 грн 54 коп. за видатковою накладною №773 від 01.11.2021 (строк оплати до 16.12.2021)), що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив 100 000 грн в погашення суми боргу, тому позивач зменшив розмір вимог в цій частині до 700 000 грн. Згідно заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 26.10.2022 позивач просив стягнути з відповідача також пеню в сумі 637 885 грн 99 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 098 839 грн 73 коп., 3% в сумі 90 315 грн 59 коп., інфляційні втрати в сумі 611 421 грн 59 коп. Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом першої інстанції встановлено, що борг по договору в сумі 700 000,00 грн відповідач не сплатив, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині. Апеляційні скарги не містять заперечень в частині правомірності стягнутого судом боргу, тому рішення суду першої інстанції в цій частині відповідно до ч.2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається. Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Цивільним кодексом України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання; стаття 610 Цивільного кодексу України), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Разом з тим ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом було встановлено порушення зобов`язань відповідачем за договором щодо оплати отриманої продукції та послуг. В пункті 7.4 договору вказано, що у разі прострочення оплати продукції замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. В пункті 5.4 договору сторони узгодили, що у разі прострочення оплати продукції більш, ніж на 7 календарних днів строку, передбаченого пунктом 5.3. договору, замовник зобов`язується сплатити виконавцю суму заборгованості за поставлену продукцію, а також сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день користування такими коштами. Сплата процентів здійснюється протягом трьох банківських днів після їх нарахування. Відсотки за користування грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до п. 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Судом першої інстанції перевірені здійснені позивачем нарахування пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що правомірними є пеня за загальний період з 01.01.2021 по 25.10.2022 в сумі 627 708,36 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 08.01.2021 по 25.10.2022 в сумі 979 867,05 грн, 3% річних за загальний період з 01.01.2021 по 25.10.2022 в сумі 89 144,01 грн, інфляційні втрати за загальний період січень 2021 року - вересень 2022 року в сумі 611 421,59 грн. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 10 177,63 грн відмовлено через необґрунтованість розрахунку (позивачем здійснено нарахування на повну суму в день її часткової оплати); у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 118 972,68 грн відмовлено через необґрунтованість (позивачем нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами з першого дня порушення зобов`язання, а не з восьмого відповідно до п.5.4 договору, нарахування здійснено на повну суму боргу в день її часткової оплати), у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних в сумі 1 171,58 грн відмовлено через необґрунтованість (нарахування відбулось на повну суму в день її часткової оплати). Колегія суддів погоджується зі здійсненими судом першої інстанції перерахунком та зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 25.02.2020 у справі №910/2615/15). Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виникнення у відповідача обов`язку з оплати процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до п. 5.4 договору, оскільки вказаний пункт пов`язує виникнення права позивача на отримання процентів лише із порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання більше, ніж на 7 календарних днів; сплата процентів здійснюється протягом трьох банківських днів після їх нарахування. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних, визначення їх у загальному розмірі 100 000,00 грн. Клопотання обґрунтоване тим, що загальний розмір позовних вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) та 3% річних становить 713 245,42 грн, що фактично відповідає розміру заборгованості за поставлену продукцію та перевищує заявлені інфляційні втрати; наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення; прострочення оплати продукції було незначним; невчасна сплата основної заборгованості виникла, зокрема, у зв`язку з воєнною агресією російської федерації (з кінця лютого до кінця квітня 2022 року господарська діяльність відповідача була припинена); відповідач по мірі можливості здійснює сплату заборгованості частинами. Апеляційний господарський суд зазначає, що можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачені ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 у справі № 904/10558/17). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум у вигляді процентів за користування чужими коштами та пені, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, враховуючи те, що відповідач систематично вчиняв дії, спрямовані на виконання зобов`язання (оплата продукції), беручи до уваги те, що право зменшити розмір санкцій є дискреційними повноваженнями, суд першої інстанції вирішив зменшити розмір пені на 30% з 627 708 грн 36 коп. до 439 395 грн 86 коп. та розмір процентів за користування чужими грошовими коштами на 50% з 979 867 грн 05 коп. до 489 933 грн 52 коп. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає, що зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій у визначеному судом розмірі є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи. Доводи позивача щодо відсутності підстав для зменшення відсотків за користування грошовими коштами, визначеними п. 5.4 договору, з огляду на те, що вони, на його думку, не є штрафними санкціями, спростовуються висновком, наведеним вище, від якого Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 не відступила. Доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру пені не на 30%, а на 50% не знайшли свого підтвердження. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором в повному обсязі була погашена відповідачем лише під час розгляду справи в апеляційній інстанції, на підтвердження чого надана копія акту звірки взаємних розрахунків від 31.03.2023; заборгованість виникла до початку введення воєнного стану на території України. Разом з тим, є необґрунтованими і заперечення позивача щодо відсутності у суду першої інстанції підстав для зменшення будь-яких заявлених сум. Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи в суді першої інстанції сума боргу становила 700 000,00 грн, тоді як пеня - 627 708,36 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами - 979 867,05 грн, отже розмір процентів перевищує розмір боргу, а пені майже відповідає йому, тому з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені і процентів за користування чужими грошовими коштами, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами пені, процентами за користування чужими грошовими коштами, які вже присуджені до стягнення судом першої інстанції. Залучення позивачем кредитних коштів для здійснення фінансування витрат, пов`язаних з поточною діяльністю, на підтвердження чого надані копії кредитних договорів №010/Д4-КБ/780 від 18.03.2021, №010/Д4-КБ/778 від 18.03.2021, не доводить, що ці кошти були необхідні саме у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання. Крім того, розмір ліміту згідно п.1.1. цих угод значно перевищує розмір заборгованості відповідача на час звернення позивача з позовом у справі №904/2295/22, а розмір процентів відповідно до п. 5.4 договору є значно більшим за розмір процентів, передбачених кредитними договорами. Апеляційний суд також вважає помилковими доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), наведені відповідачем підстави для зменшення пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин. Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 904/3177/20. Згідно положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, в постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18). Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у поданому позові зазначено про орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на правничу (правову) допомогу, які він очікує понести під час розгляду справи №904/2295/22, в сумі 71 250,00 грн. До позовної заяви в якості підтвердження здійснення правничої допомоги надані копії наступних доказів: - договору про надання правничої (правової) допомоги від 05.01.2022, відповідно до умов якого Адвокатське бюро «Віталія Смагіна» на умовах і в порядку, що визначені договором, зобов`язалося надавати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сінергія - Груп» (клієнту) правничу допомогу, а клієнт - оплатити її та інші фактичні витрати, необхідні для надання правничої допомоги; за одну годину надання правничої допомоги клієнт зобов`язаний сплатити гонорар (винагороду) із розрахунку 1 200,00 грн; - додаткової угоди №1 від 01.07.2022 до договору від 05.01.2022, якою внесені зміни в п. 4.1 договору щодо розміру гонорару (винагороди) за одну годину роботи на 1 500,00 грн; - ордеру серії АЕ №1127115 від 05.01.2022, яким Адвокатським бюро «Віталія Смагіна» уповноважено адвоката Смагіна В.Г. на представництво інтересів позивача у Господарському суді Дніпропетровської області, Центральному апеляційному господарському суді, Верховному Суді; - свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №2993 від 05.11.2015 адвоката Смагіна В.Г.; - розрахунок витрат на правничу (правову) допомогу в суді першої інстанції на суму 71 250,00 грн; - акту про надання правничої (правової ) допомоги від 08.08.2022 на суму 46 800,00, згідно якого здійснений аналіз первинних документів (3 години на суму 4 500,00 грн), надані консультація та роз`яснення щодо стягнення заборгованості за договором у судовому порядку (1 година на суму 1 500,00 грн), здійснений розрахунок загальної заборгованості (15 годин на суму 22 500,00 грн), складена та сформована позовна заява з додатками (12 годин на суму 18 000,00 грн, відправлено позовну заяву з додатками відповідачу (0,2 години на суму 300,00 грн). Заява про розподіл судових витрат при ухваленні рішення суду від 13.12.2022, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 73 200,00 грн, була подана позивачем до суду першої інстанції 14.12.2022. До цієї заяви надані копії наступних документів: - акту про надання правничої (правової) допомоги від 29.09.2022 на суму 6 900,00 грн, згідно якого виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу (подання позовної заяви з додатками до суду з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (представництво) - тривалість 0,2 години, на суму 300 грн; складення заяви про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення з матеріалами справи 15.09.2022 з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (представництво) - тривалість 0,4 години на суму 600 грн; аналіз (вивчення) клопотання (з додатками) про передачу справи на розгляд іншого суду, консультація та роз`яснення щодо його обґрунтованості - тривалість 0,5 години; на суму 750 грн; складення, формування заперечень (пояснень) проти клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду (2 примірники), відправлення заперечень до суду -тривалість 1 година на суму 1 500 грн; підготовка та участь у судовому (підготовчому) засіданні від 20.09.2022 з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (представництво) - тривалість 1 година на суму 1 500 грн; складення додаткових заперечень (пояснень) проти клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду (2 примірники), відправлення заперечень до суду - тривалість 0,5 години на суму 750грн; підготовка та участь у судовому (підготовчому) засіданні від 28.09.2022 з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (представництво) - тривалість 1 година на суму 1 500 грн); - акту про надання правничої (правової) допомоги від 26.10.2022 на суму 11 550,00 грн, згідно якого виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу (аналіз (вивчення) відзиву на позов (з додатками), консультація та роз`яснення щодо його обґрунтованості - тривалість 1 година на суму 1500 грн; складення, формування відповіді на відзив (з додатками), завірення копій документів (3 примірники) - тривалість 4 години на суму 6 000 грн; відправлення відповіді на відзив (з додатками) відповідачу з урахуванням часу на прибуття до відділення пошти та очікування (представництво) - тривалість 0,2 години на суму 300 грн; подання відповіді на відзив (з додатками) до суду з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (представництво) - тривалість 0,2 години на суму 300 грн; складення, роздруківка заяви про уточнення та збільшення позовних вимог з додатками від 12.10.2022, проведення уточненого розрахунку заборгованості, відправлення заяви відповідачу з урахуванням часу на підписання документів цифровим підписом (представництво) - тривалість 0,6 години на суму 900 грн; підготовка та участь у судовому (підготовчому) засіданні від 12.10.2022 з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (представництво) - тривалість 1година на суму1 500 грн; складення, роздруківка заяви про уточнення та збільшення позовних вимог з додатками від 26.10.2022, проведення уточненого розрахунку заборгованості, відправлення заяви відповідачу та до суду з урахуванням часу на підписання документів цифровим підписом (представництво) - тривалість 0,7 години на суму 1 050 грн); - додаткової угоди №2 від 12.12.2022 до договору від 05.01.2022, відповідно до якої Адвокатське бюро «Віталія Смагіна» зобов`язалось надати клієнту правничу (правову) допомогу, а саме щодо підготовки та прийняття участі в судовому засіданні 14.12.2022, вартість якого оцінена в 1 500,00 грн; - акту про надання правничої (правової) допомоги від 13.12.2022 на суму 6 450,00 грн, згідно якого виконавець надав, а клієнт прийняв правничу допомогу (підготовка та участь у судовому (підготовчому) засіданні від 01.11.2022 з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (представництво) - тривалість 1 година на суму 1 500 грн; підготовка та участь у судовому засіданні від 22.11.2022 з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (представництво) - тривалість 1 година на суму 1 500 грн; складення та відправлення заяви про подання доказів від 07.12.2022 до суду з урахуванням часу на підписання документів цифровим підписом (представництво) - тривалість 0,3 години на суму 450 грн; підготовка та участь у судовому засіданні від 07.12.2022 з урахуванням часу на прибуття до суду та очікування (представництво) - тривалість 1година на суму 1 500 грн; складення додаткових пояснень по справі від 12.12.2022, відправлення пояснень відповідачу засобами звичайної та електронної пошти з урахуванням часу на прибуття до відділення пошти, очікування, на підписання документів цифровим підписом (представництво) -тривалість 1 година на суму 1 500 грн). В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що в судовому засіданні 14.12.2022 представник позивача заявив клопотання про залишення без розгляду раніше поданої заяви від 07.12.2022 про намір подати докази в строк, передбачений ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, тому вартість послуги зі складення та відправлення заяви про подання доказів від 07.12.2022 до суду з урахуванням часу на підписання документів цифровим підписом (представництво) на суму 450 грн виключена із загальної суми витрат на правничу допомогу, заявленої до розподілу. Як вбачається з матеріалів справи №904/2295/22, адвокатом Смагіним В.Г. були підписані позовна заява від 08.08.2022; розрахунки пені, 0,1% за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, інфляційних втрат; заява про усунення недоліків від 17.08.2022, заява про ознайомлення з матеріалами справи від 15.09.2022; заперечення проти клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду від 20.09.2022; додаткові заперечення проти клопотання про передачу справи до іншого суду від 21.09.2022; відповідь на відзив від 05.10.2022; заява про уточнення та збільшення позовних вимог від 12.10.2022 та розрахунки заявлених вимог відповідно неї; заява про уточнення та збільшення позовних вимог від 26.10.2022 та розрахунки заявлених вимог відповідно неї; додаткові пояснення від 12.12.2022; протоколами судових засідань підтверджується участь адвоката Смагіна В.Г. у судових засіданнях 20.09.2022, 28.09.2022, 12.10.2022, 01.11.2022, 22.11.2022, 07.12.2022, 14.12.2022. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Верховний Суд у додатковій постанові від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 зазначив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи №904/2295/22, у поданих запереченнях від 20.10.2022 відповідач заперечив проти задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу є співмірними на суму 8 000,00 грн з розрахунку 500,00 грн за одну годину роботи адвоката та 16 робочих годин, яких у сукупності достатньо для надання правової допомоги позивачу у цій справі. Дослідивши матеріали справи та подані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу докази, які підтверджують вчинення адвокатом Смагіним В.Г. необхідних процесуальних дій, апеляційний господарський суд зазначає, що заявлені до стягнення витрати в сумі 73 200,00 грн не є співмірними критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності понесених витрат на професійну правничу допомогу, складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт; тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. Отже, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі №904/2295/22 такими, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційних скарг та його скасування відсутні. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на апелянтів. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі №904/2295/22 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2022 у справі №904/2295/22 залишити без змін. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покласти на апелянтів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич". Призначити розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційних скарг в судове засідання на 27.07.2023 о 09.50 год. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань №511. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 15.06.2023. Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна Суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв