Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/4557/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5578/23 Справа № 202/4557/22 Суддя у 1-й інстанції - Кухтіна Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Пищиди М.М. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення в квартиру та визначення порядку користування квартирою,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення в квартиру та визначення порядку користування квартирою. В обґрунтування позову зазначив, що сторони у справі є власниками квартири АДРЕСА_1 . При цьому позивач є власником 1/4 частки спірної квартири. В той же час відповідачі порушують право позивача, як власника, на проживання та користування спірною квартирою. Відповідачі у судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомили, відзиву, заяв, заперечень пояснень до суду не надано, у зв`язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд усунути зі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перешкоди у користуванні ним житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення в неї; встановити порядок користування вказаною квартирою, згідно з яким виділити в користування позивачу кімнату загальною площею 13,1 кв.м. (кімната п.3 експлікації) з лоджією площею 1,8 кв.м., залишити у спільному користуванні сторін: коридор площею 6,1 кв.м., санвузол площею 3,2 кв.м., кухню площею 0,8 кв.м., балкон 0,8 кв.м; стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 1844,80 грн. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення в квартиру та визначення порядку користування квартирою. Усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_2 житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 , зі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , шляхом вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір з кожного у розмірі по 496,20 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №304996027 від 14 липня 2022 року, квартира АДРЕСА_1 складається з 1 - коридор, 2 - санвузол, 3, 6, 7 - житлові кімнати, 4 - кухня, 5,8 - кладові, І - балкон, ІІ - лоджія, загальною площею 64,1 кв.м. та житловою площею 43,1 кв.м. У відповідності до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно №321031896, станом на 25 січня 2023 року, квартира АДРЕСА_1 , перебуває і спільній частковій власності, а саме: 1/4 частина належить позивачу, 1/2 частина - ОСОБА_3 , 1/2 частина - ОСОБА_1 25 червня 2021 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська визначено частку майна боржника ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 у спільному майні, а саме 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 , як 1/4 частку, що належить на праві приватної власності дружині боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Ухвала набрала чинності. Позивач є власником 1/4 спірної квартири на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 586, виданого 14 липня 2022 року. 22 липня 2022 року позивач направив відповідачам пропозицію щодо погодження порядку користування спірною квартирою, крім того просив надати йому ключі від квартири. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для усунення перешкод в користуванні позивачу житловим приміщенням зі сторони відповідачів, шляхом вселення позивача в квартиру. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України). Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах: від 05 листопада 2014 року у справі N 6-158цс14, від 16 листопада 2016 року у справі N 6-709цс16, від 16 січня 2019 року у справі № 309/2477/16-ц. З матеріалів справи слідує, що позивач є власником 1/4 частини спірної квартири на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 586, виданого 14 липня 2022 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ( а.с.45). Відповідачі чинять перешкоди позивачу в користуванні спірної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивач є власником 1/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; встановивши, що відповідачі чинить позивачу перешкоди у користуванні його власністю, колегія приходить до висновку про обґрунтованість рішення місцевого суду. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Головуючий: Судді: