Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/9084/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/566/23Головуючий по 1 інстанції Справа № 712/9084/22 Категорія: 305030000 Романенко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Новікова О.М. учасники справи: позивач - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради; відповідач - ОСОБА_1 ; особа, яка подає апеляційну скаргу - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Романенко В.А. у приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси 08.02.2023 року, у справі за позовом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги, - в с т а н о в и в : 01.11.2022 року Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на обліку в департаменті соціальної політики Черкаської міської ради як одержувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Даний вид соціальної допомоги призначається сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям від 01.06.2000 року № 1768-ІІІ та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» від 24.02.2003 року №

250. Однією із умов отриманих державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям є визнання працездатного члена малозабезпеченої сім`ї у встановленому порядку безробітним та таким, що за інформацією центрів зайнятості не порушує законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню (п. 10 Порядку). Згідно поданих заяв від 30.08.2018 року та 04.02.2019 року департаментом прийнято рішення про призначення гр. ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на період з 01.08.2018 року по 31.01.2019 року та на період з 01.02.2019 року по 31.07.2019 року. На підставі листа Черкаського міського центру зайнятості від 17.04.2019 року № 03-25/693, департаментом встановлено факт припинення реєстрації відповідача, як безробітної, яка перебувала з 04.10.2018 року по 13.03.2019 року. Відповідно до рішення департаменту від 24.04.2019 року припинено виплату соціальної допомоги з 01.04.2019 року. В зв`язку з вищевикладеним, за період з 01.04.2019 року по 31.05.2019 року виникла переплата допомоги у розмірі 3902,80 грн. 08.05.2019 року AT КБ «Приватбанк» повернув кошти в сумі 1951,40 грн. за період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року, на підставі листа департаменту від 26.04.2019 року за вих. № 2921/28-5/01-1. Залишок коштів, які підлягають стягненню за період з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року станом на 01.04.2019 року складає 1951,40 грн. 07 червня 2019 року за вих. № 4135/28-5/01-10 на адресу відповідача було надіслано повідомлення про переплату та запропоновано надміру виплачені кошти в розмірі 1951,40 грн. перерахувати в місячний термін на рахунок департаменту соціальної політики Черкаської міської ради. Додатково гр. ОСОБА_1 повідомлена про заборгованість листами від 13 листопада 2019 року за вих. № 9135/28-5/01-10, 09 листопада 2021 року за вих. № 8698/28-5/01-10. Крім того, в подальшому, згідно з перевіркою достовірності наданої відповідачем інформації через Державну фіскальну службу України, а також відповідно до довідки ПАТ «Укртелеком» від 15.06.2020 року за вх. № 4109/28-5/01-10 встановлено, що ОСОБА_2 (дочка відповідача) отримала дохід за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 9419,06 грн. Відповідач, при зверненні із заявами від 30.08.2018 року та 04.02.2019 року до департаменту про призначення усіх видів соціальної допомоги, надала неповну інформацію про доходи, що в подальшому вплинуло на визначення розміру допомоги. В зв`язку з вище наведеним, департаментом було визначено суму надміру виплачених коштів за період з 01.08.2018 року по 31.03.2019 року в розмірі 7958,58 грн. Відповідач ОСОБА_1 повідомлена листом від 03 листопада 2020 року за вих. № 9316/28-5/01-10. Крім того, 04.02.2021 року за вих. № 578/28-5/01-10 та 21.02.2021 року за вих. № 1610/28-5/01-10 на адресу ОСОБА_1 надсилалися листи нагадування, проте відповідачем листи проігноровано. Також департаментом попереджено гр. ОСОБА_1 , що у разі несплати вище вказаних коштів у зазначений термін, питання про їх стягнення буде вирішуватись у судовому порядку. Однак, відповідач ОСОБА_1 ніяких заходів щодо повернення надміру виплачених грошових коштів не вжила. Просить стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради надмірно виплачені кошти в розмірі 7958 грн. 58 коп. за наступними реквізитами: UA938201720343130028000079620, код 37853109, банк ДКСУ, м. Київ. Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради судові витрати у розмірі 2481 грн. за наступними реквізитами: UA 958201720344250046000079620, код 37853109, банк ДКСУ, м. Київ. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2023 року позов Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. Зміст апеляційної скарги аналогічний обставинам, викладеним у позовній заяві Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради. Скаржник в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що в заявах про призначення соціальної допомоги відповідач власноруч ставила свій підпис під попередженням, тобто, усвідомлюючи, що надання неточних чи неповних відомостей тягне відповідальність згідно з чинним законодавством України. Відповідачем не було повідомлено департамент про припинення реєстрації в Черкаському міському центрі зайнятості, доказів, які б підтверджували отримання департаментом відповідної довідки, відповідачем суду надано не було. ОСОБА_1 була проінформована про такий обов`язок, що підтверджується заявою відповідача, згідно з якою вона зобов`язалась повідомити департамент в разі зміни обставин, що можуть вплинути на отримання допомоги. ОСОБА_1 не надала відомості про отримання доходу донькою ОСОБА_2 за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 9419,06 грн. Скаржник звертає увагу на те, що бланк декларації, в свою чергу, передбачає попередження громадянина про відмову в призначенні або припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, що проживають окремо. Тому, у даному випадку є достатньо те, що відповідач приховала обставини (подавши недостовірну інформацію), що призвело до надмірного призначення соціальної допомоги. Скаржник вважає, що викладені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який допустив неповне з`ясування обставин справи, порушив норми матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи. Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2023 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати за подання апеляційної скарги. 14 квітня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів відзиву зазначається, що інформації щодо самостійного отриманого доходу доньки відповідач не мала, оскільки донька проживала з рідним батьком в іншому домогосподарстві, про роботу відповідача не повідомляла, довідку про її доходи, на підставі якої заповнюється декларації не мала, її заробітну плату не бачила, свою згоду на прийняття на роботу не надавала, обов`язковий медичний огляд при прийомі на роботу неповнолітня донька не проходила, в тому числі, і через це дані про отриманий дохід донькою до декларації не були внесені. Відповідач ОСОБА_1 посилається, що вона усвідомлювала, що задекларовані дані будуть перевірені згідно з чинним законодавством України і вона буде повідомлена про можливу відмову в призначенні або припиненні виплати призначеної соціальної допомоги та/або поверненні надміру нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї. Письмові пояснення могла надати лише щодо відомих їй обставин. У відзиві звертається увага на те, що доказів направлених позивачем запитів та отримання інформації від Державної фіскальної служби про дохід ОСОБА_2 суду першої інстанції позивачем надано не було. Відповідач повідомляла позивача в усній формі про те, що її донька ОСОБА_2 з 01.06.2018 року по 01.06.2019 року мешкала разом з сім`єю її рідного батька в іншому житловому приміщенні (будинку), що підтверджується Актом про проживання особи без реєстрації від 15.12.2022 року. Відзив обґрунтовано тим, що рішення про припинення виплат державної соціальної допомоги з підстав надання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї не виносилось, одночасно як і рішення про припинення і повернення виплат. З боку відповідача приховування чи навмисного подання недостовірних даних про доходи та майновий стан не було. Призначення та виплата щомісячної адресної допомоги здійснювались позивачем добровільно за відсутності рахункової помилки, а її виплаті не передували недобросовісні, умисні дії, які і не були доведені позивачем, а тому відсутні підстави для стягнення надміру сплачених сум допомоги. Враховуючи наведене у відзиві, відповідач ОСОБА_2 просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати за подання апеляційної скарги з неї не стягувати. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, позивачем виплата допомоги проведена добровільно та ним не доведено факту недобросовісності з боку відповідача, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на обліку в департаменті соціальної політики Черкаської міської ради, як одержувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Згідно поданих заяв від 30.08.2018 року та 04.02.2019 року, департаментом прийнято рішення про призначення гр. ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї на період з 01.08.2018 року по 31.01.2019 року та на період з 01.02.2019 року по 31.07.2019 року. На підставі листа Черкаського міського центру зайнятості від 17.04.2019 року № 03-25/693, департаментом встановлено факт припинення реєстрації відповідача, як безробітної, яка перебувала з 04.10.2018 року по 13.03.2019 року. Відповідно до рішення департаменту від 24.04.2019 року припинено виплату соціальної допомоги з 01.04.2019 року. В зв`язку з вище викладеним, за період з 01.04.2019 року по 31.05.2019 року виникла переплата допомоги у розмірі 3902,80 грн. 08.05.2109 року AT КБ «Приватбанк» повернув кошти в сумі 1951,40 грн. за період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року на підставі листа департаменту від 26.04.2019 за вих. № 2921/28-5/01-1. Залишок коштів, які підлягають стягненню за період з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року станом на 01.04.2019 року, складає 1951,40 грн. 07 червня 2019 року за вих. № 4135/28-5/01-10 на адресу відповідача було надіслано повідомлення про переплату та запропоновано надміру виплачені кошти в розмірі 1951,40 грн. перерахувати в місячний термін на рахунок департаменту соціальної політики Черкаської міської ради. Додатково гр. ОСОБА_1 повідомлена про заборгованість листами від 13.11.2019 року за вих. № 9135/28-5/01-10, 09.11.2021 року за вих. № 8698/28-5/01-10. Згідно з перевіркою достовірності, наданої відповідачем інформації через Державну фіскальну службу України, а також відповідно до довідки ПАТ «Укртелеком» від 15.06.2020 року за вх. № 4109/28-5/01-10 департаментом встановлено, що гр. ОСОБА_2 (дочка відповідача) отримала дохід за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 9419,06 грн. В зв`язку з вище наведеним, департаментом було визначено суму надміру виплачених коштів за період з 01.08.2018 року по 31.03.2019 року в розмірі 7958,58 грн. Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбачені Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» № 250 від 24 лютого 2003 року (далі Порядок № 250). Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України, а також інші малозабезпечені сім`ї у випадках, встановлених законом. Згідно п. 2 Порядку № 250 (з врахуванням редакції № 595-2018-п від 26.07.2018 року, яка набрала чинності з 01.08.2018 року і діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна соціальна допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням. Пунктом 10 Порядку № 250 (з врахуванням редакції № 595-2018-п від 26.07.2018 року, яка набрала чинності з 01.08.2018 року і діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна соціальна допомога не призначається, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку). Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01.06.2000 року № 1768-ІІІ, з врахуванням редакції Закону України № 2249-VIII від 19.12.2017 року, яка набрала чинності з 20.01.2018 року та діяла на момент виникнення спірних правовідносин, державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім?ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню. Крім того, державна соціальна допомога не призначається також у випадку, якщо сім?єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше, ніж через шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення (абз. 11 ст.7 Закону). Згідно п. 12 Порядку № 250 (з врахуванням редакції № 595-2018-п від 26.07.2018 року, яка набрала чинності з 01.08.2018 року і діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли особами, які входять до складу сім`ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення. За вимогами п. 25 Порядку № 250 (з врахуванням редакції № 595-2018-п від 26.07.2018 року, яка набрала чинності з 01.08.2018 року і діяла на час виникнення спірних правовідносин) якщо малозабезпеченою сім`єю приховано або подано недостовірні дані про доходи та майновий стан або органом соціального захисту населення отримано інформацію про обставини, що вплинули на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого надміру виплачено кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів з місяця призначення державної соціальної допомоги та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану малозабезпеченої сім?ї; повідомляють уповноваженому представнику малозабезпеченої сім?ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення. Суми надміру виплаченої державної соціальної допомоги повертаються: отримувачем державної соціальної допомоги самостійно; за згодою отримувача державної соціальної допомоги у повному обсязі за рахунок її наступних виплат; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок суми наступних виплат державної соціальної допомоги у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги. Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18). При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18). За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Вимоги позивача про повернення надміру виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям обґрунтовані тим, що відповідач у справі при поданні заяви про призначення їй допомоги, приховала інформацію про те, що донька відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала дохід за період: з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 9419,06 грн. на ПАТ «Укртелеком» за договором про надання послуг (договором ЦПХ) з 14.06.2018 року по 15.08.2018 року, тобто під час літніх канікул. Надаючи оцінку зазначеним обставинам, приймаючи до уваги те, що тягар доказування наявності недобросовісності дій відповідача покладений на позивача, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем не доведено факту недобросовісності відповідача та вчинення нею умисних дій шляхом свідомого подання недостовірних відомостей щодо отримання доходу неповнолітньою донькою. Апеляційний суд окремо звертає увагу, що сама лише констатація позивачем того факту, що відповідач при зверненні із заявами від 30.08.2018 року та 04.02.2019 року до департаменту про призначення соціальної допомоги надала неповну інформацію про доходи, що в подальшому вплинуло на визначення розміру такої допомоги, без доведення належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїх сукупності доказами факту недобросовісності дій відповідача при поданні відповідних заяв, не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог Закону, контроль за перевіркою достовірності наданих особою відомостей покладено саме на позивача. Також, згідно абз. 4 п. 27 Порядку № 250 (з врахуванням редакції № 595-2018-п від 26.07.2018 року, яка набрала чинності з 01.08.2018 року і діяла на час виникнення спірних правовідносин) інформування органів соціального захисту населення стосовно дотримання безробітним працездатним членом малозабезпеченої сім`ї законодавства про зайнятість у частині сприяння своєму працевлаштуванню та припинення реєстрації як безробітної особи, яка включена до складу малозабезпеченої сім`ї, здійснюється центрами зайнятості до 10 числа місяця, що настає за звітним. Доводи апеляційної скарги, що відповідачем не було повідомлено позивача про припинення реєстрації в Черкаського міському центрів зайнятості оцінюються критично колегією суддів апеляційного суду, та відхиляються, оскільки відповідно до вказаної вище норми, такий обов`язок покладено безпосередньо на центр зайнятості. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку позивачем виплата допомоги проведена добровільно, та не доведено факту недобросовісності дій з боку відповідача, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. В даному випадку примусове повернення наданої державної соціальної допомоги може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 234/9643/19. В цілому, доводи апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позову Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, відмовлено. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з дотриманням норм процесуального законодавства, правильним застосовуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати слід залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчук О.М. Новіков