Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/4575/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 15 червня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/4575/23 Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/909/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів су дової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Мамонової О.Є., суддів - Висоцької Н.В., Онищенко О.І., учасники справи: позивач: директор Комунального закладу "Удайцівський навчально-реабілітаційний центр" Чернігівської обласної ради Проценко Валентина Миколаївна, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 травня 2023 року (проголошено о 09:51) у справі за позовом директора КЗ "Удайцівський навчально-реабілітаційний центр" Чернігівської обласної ради Проценко Валентини Миколаївни в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,- У С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року директор Комунального закладу «Удайцівський навчально-реабілітаційний центр» Чернігівської обласної ради (далі по тексту КЗ «Удайцівський НРК») ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у КЗ «Удайцівський НРЦ» на повному державному забезпеченні з 19.11.2020 перебуває вихованець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його мати ОСОБА_2 рішенням Деснянського районного суду від 28.11.2019 позбавлена батьківських прав. Наголошувала, що за час перебування дитини у закладі мати не виявила бажання піклуватися про свого сина. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 травня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.04.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Аліменти перераховувати на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 , відкритий у відділенні ТВБВ №10024/0311 філії АТ «Державний ощадний банк України» м. Прилуки. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з неї аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 від усіх видів заробітку (доходу) але не більше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач є особою з інвалідністю 2 групи (психічне захворювання), згідно з висновком медичної комісії не здатна до систематичної праці, в зв`язку з чим не має можливості мати додатковий заробіток крім пенсії в зв`язку з інвалідністю, яка складає 2700 грн. Відповідач указує, що вона не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 1416,50 грн (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) станом на сьогоднішній день, так як у неї фактично не залишається грошових коштів на життя та подальше лікування. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позов директора КЗ «Удайцівський НРЦ» ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства. Судом у справі встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 2). Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.11.2019 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4-5). Відповідно до довідки КЗ «Удайцівський НРЦ» від 30.03.2023 № 166 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.11.2020 перебуває на повному державному забезпеченні в КЗ «Удайцівський НРЦ». Навчається в 10 класі (а.с. 7). Згідно копії довідки Управління освіти і науки Чернігівської ОДА від 27.10.2022 №03-28/2371 ОСОБА_3 виконує обов`язки піклувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитини, позбавленої батьківського піклування, вихованця КЗ «Удайцівський НРЦ» (а.с. 9). ОСОБА_2 , відповідно до довідки Чернігівської спеціалізованої міжрайонної психо-неврологічної медико-соціальної експертної комісії від 26.09.2013, встановлено 2 групу інвалідності безстроково (а.с. 22, 37). Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до положень ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 27 Конвенції ООН "Про права дитини" батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення СК України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює. Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. Законодавством України передбачена можливість зменшення розміру аліментів, в тому числі у разі погіршення здоров`я платника аліментів, при цьому для забезпечення інтересів дитини встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Враховуючи зазначені норми закону, суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти в зазначеному розмірі, з огляду на те, що є особою з інвалідністю 2 групи та не має додаткового заробітку крім пенсії, не заслуговують на увагу. Адже обов`язок утримувати своїх дітей та забезпечувати найкращі інтереси дитини превалює над можливістю платника надавати таке утримання. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 травня 2023 року - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча О.Є. Мамонова Судді: Н.В. Висоцька О.І. Онищенко