Постанова 4850 № 200/2897/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2023 року справа №200/2897/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Геращенка І.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 р. у справі № 200/2897/22 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства у справах ветеранів, в якому просив: визнати протиправною відмову щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), викладену в повідомленні першого заступника Міністра №12262/02/09.4-21 від 23 листопада 2021 року та у рішенні міжвідомчої комісії міністерства викладеному у протоколі №13 від 18 листопада 2021 року; зобов`язати призначити та виплатити передбачену статтею 13 Закону № 3551-XII одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, визначеному відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого Постановою КМУ від 29.04.2016 №336 (далі - Порядок № 336). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року відмовлено у задоволені позову. Позивач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд дійшов до помилкового висновку, що оскільки позивачу вже була виплачена одноразова грошова допомога у зв`язку із встановленням інвалідності відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII) відповідач прийняв правомірне рішення про відмову у призначенні ще однієї одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-XII. Апелянт зазначає, що йому одноразова грошова допомога відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) не призначалась та не виплачувалась. Враховуючи наявність захворювання «так одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні», враховуючи вимоги ч. 7 ст. 13 Закону № 3551-XII, позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України, для одержання відповідної виплати. За результатами звернення було повідомлено, про відмову у призначенні ОГД. Апелянт зазначає, що на час встановлення 3 групи інвалідності та подання заяви до ГУНП в Луганській області про призначення та виплати ОГД, у позивача не було право вибору, щодо призначення ОГД, за будь-яким іншим законом, а ніж Законом 580-VIII. Крім того після зміни формулювання наслідків встановлення інвалідності, позивач набув право на отримання ОГД за ч. 7 ст. 13 Закону № 3551-XII. Стаття. 97 Закону 580-VIII, взагалі не передбачено виплата ОГД у разі захворювання, пов`язаного з участю в АТО. Таким чином застосування формулювання «одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги», у даному випадку не може застосовуватися. Від відповідача надійшов відзив на скаргу, в якому управління, просило скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У відзиві зазначено, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції вірно зазначено, що законодавчими актами передбачено, що грошова допомога одноразова, тобто виплачується один раз саме у зв`язку із встановленням інвалідності, а не зміною групи чи причини такої інвалідності. Позивач, звертаючись до Мінветеранів вже отримав одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності, що самим позивачем не оспорюється, також є чітко визначений обсяг дискреції суб`єкта владних повноважень по відношенню до позивача (рішення в призначенні одноразової грошової допомоги та відмови відповідно до частини 7 статті 13 Закону № 3551-XII, підпункту 2 пункту 17 Порядку № 336 та підпункту 7 пункту 4 розділу V Положення № 43) та має чітко визначені умови для її реалізації. Наведене свідчить та не спростовує встановленні висновки суду першої інстанції, в частині відмови зобов`язання Мінветеранів прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у порядку та розмірі, визначеному відповідно до Порядку №

336. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне. ОСОБА_1 , є учасником бойових дій та має пільги встановлені для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Згідно з витягом із наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 01.04.2021 №171 о/с полковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області, з 01.04.2021 звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону 580-VIII за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу). 21.04.2021 року позивачу до 01.05.2022 року встановлено третю групу інвалідності, захворювання так, пов`язане із проходженням служби в поліції, що підтверджено довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №845172. 05.07.2021 року Головним управлінням Національної поліції в Луганській області виплачено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 158900,00 грн, що підтверджено висновком про призначення одноразової грошової допомоги та листом Національної поліції України від 10.09.2021 року. Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №845187 стверджено зміну категорії інвалідності позивача з 11.05.2021, а саме зазначено причину інвалідності: захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. 17.05.2021 року позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого він є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Позивач звернувся до відповідача з заявою від 12.08.2021 року, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з захворюванням, одержаним під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення відповідно до Закону № 3551-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Згідно з Витягом з Протоколу засідання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 18.11.2021 №13, вирішено відмовити позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-XII у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-XII. Листом Міністерства у справах ветеранів України від 23.11.2021 №12262/02/09.4-21, у відповідь на заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності, повідомлено що згідно з протоколом засідання міжвідомчої комісії від 18.11.2021 №13 прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-XII у зв`язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-XII. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності відповідно до Закону 580-VIII, та не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-XII Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина 1 статті 17); держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина 5 статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина 1 статті 65). Колегія суддів вважає, що частину 5 статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки. На виконання свого конституційного обов`язку, приписів частини 5 статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі № 3551-ХІІ визначила правовий статус ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, обсяг їх соціального захисту та гарантій, зокрема передбачено пільги особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13). Так, відповідно до статті 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Закон № 3551-ХІІ спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я (стаття 1 Закону № 3551-ХІІ). Усвідомлюючи та високо цінуючи внесок ветеранів у безпеку й оборону України, захист розвитку й існування її громадянського суспільства, держава покладає на себе зобов`язання забезпечити гідну систему підтримки ветеранів, їхніх сімей та членів сімей загиблих (померлих) захисників України. Державна система підтримки ветеранів повинна бути спрямована на ефективну адаптацію ветеранів до мирного життя після завершення військової служби, максимальне відновлення здоров`я та благополуччя осіб, які під час здійснення обов`язків військової служби постійно перебували у середовищі підвищеного ризику, утвердження всебічної поваги до ветеранів, їхніх сімей та сімей загиблих ветеранів в суспільстві, а також на ефективну реалізацію системи пільг та соціальних гарантій на рівні органів державної влади. Згідно із частиною 7 статті 13 Закону № 3551-ХІІ особам, зазначеним у пунктах 11-15 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII. Якщо особа у зв`язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Так у пунктах 11-14 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: - військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 11); - осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів (пункт 12); - осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами (пункт 13). - осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 14). Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-14 частини 2 цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 7 Закону № 3551-ХІІ). Закон № 2011-ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно із підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, деяких категорій осіб визначає Порядок №

336. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 336 визначено, що одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі встановлення інвалідності особам, зазначеним в абзацах 2, 3, 4 та 5 пункту 2 цього Порядку, - з дати, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. У разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором одержувача одноразової грошової допомоги (пункт 4 Порядку № 336). Тобто, законодавством передбачена для одержувача одноразової грошової допомоги альтернатива вибору підстави її виплати у разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів. Згідно із пунктом 17 Порядку № 336 призначення та виплата одноразової грошової допомоги не проводиться: 1) якщо загибель (смерть) осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 3 цього Порядку, або інвалідність осіб, зазначених в абзацах 2, 3, 4 та 5 пункту 2 цього Порядку, є наслідком: вчинення ними злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім факту доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання неправдивих відомостей для призначення та виплати одноразової грошової допомоги; 2) у разі отримання від органів, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інформації стосовно призначення такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит; 3) у разі подання заяви особою, якій вже призначено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім випадку, передбаченого абзацом 6 пункту 6 цього Порядку. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, деяких категорій осіб не проводиться у чітко визначених випадках, визначених у пункті 17 Порядку №

336. При цьому, змістом пункту 6 Порядку № 336 передбачено, що якщо протягом двох років особам, зазначеним в абзацах 2 - 5 пункту 2 цього Порядку, після первинного встановлення інвалідності при повторному огляді встановлено вищу групу інвалідності згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Виходячи з викладеного вище, суд зауважує, що зазначені вище норми Порядку № 336 у своїй сукупності вказують на те, що одноразова грошова допомога згідно з частиною 7 статті 13 Закону № 3551-ХІІ може бути призначена лише у тому випадку, якщо особа не реалізувала свого права на одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів. При цьому, виходячи з аналізу абзацу 6 пункту 6 у поєднанні із пунктом 17 Порядку № 336, колегія суддів приходить до висновку, що протягом двох років після первинного встановлення інвалідності особа може реалізувати своє право на призначення та виплату отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі при встановлені вищої групи інвалідності лише при наявності обставин, що при первинному встановлені інвалідності було одноразову грошову допомогу було призначено та виплачено відповідно до Закону № 3551-ХІІ. У разі, якщо особі було призначено і виплачено одноразову грошову допомогу на підставі іншого закону, то в разі встановлення вищої групи інвалідності, право на отримання такої допомоги в більшому розмірі реалізується на підставі того ж нормативно-правового акта, за яким таку допомогу було призначено вперше. Таким чином, з урахуванням викладеного вище та беручи до уваги те, що у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності (первинно) Головним управлінням Національної поліції позивачу виплачено одноразову грошову допомогу відповідно статті 97 Закону № 580-VIII, колегія суддів приходить до висновку, що Міжвідомчою комісією було прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-ХІІ, оскільки він не може реалізувати право на призначення та виплату отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі при встановлені вищої групи інвалідності за цим законом, з огляду на те, що при первинній виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням позивачу інвалідності ІІ групи, було застосовано положення Закону № 580-VIII. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №440/2563/22. Крім того, у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 818/2363/18, від 26.06.2018 по справі № 750/5074/17, від 27.03.2018 у справі № 760/8809/17, від 16.04.2019 у справі №822/975/18, від 03.12.2020 у справі №573/1006/17, обставини яких є подібними, Верховний Суд дійшов висновку про те, що правова природа одноразової грошової допомоги полягає у наданні державою, крім основних видів соціального захисту, передбачених статтею 46 Конституції України, права особі одноразово скористатися отриманням грошової суми коштів, як додатковою компенсацією за статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або іншим законом. Отже, враховуючи приписи частини 7 статті 13 Закону № 3551-ХІІ, підпункту 2 пункту 17 Порядку № 336, суд дійшов до вірного висновку, що Міжвідомча комісія діяли обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій справі не можуть бути задоволені. За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 р. у справі № 200/2897/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 р. у справі № 200/2897/22 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 14 червня 2023 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.Д. Компанієць І.В. Геращенко