Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/275/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5344/23 Справа № 214/275/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 214/275/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2023 року, яке ухвалено суддею Ткаченком А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 березня 2023 року,- В С Т А Н О В И В: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (надалі ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійних захворювань. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 19 грудня 2016 року по 04 березня 2021 року (тобто майже 4 роки 3 місяці) працював обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком та ручним способом (молотками, зубилами, пневмоінструментом) на ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД». Умови роботи характеризувались підвищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на зазначеному підприємстві. 17 серпня 2021 року рішенням ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» йому було встановлено професійні захворювання: 1) радикулопатія попереково-крижова L4-S1 білатерально, часто рецидивуючий перебіг, з вираженими статико-динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром; 2) вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії з частими акроангіоспазмами, з двостороннім плечолопатковим періартрозом з гіпотрофією м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром, пневмоконіоз першої стадії (s/s; 1/1); 3) емфізема легень першої стадії, легенева недостатність першого-другого ступеня. За результатами проведеного розслідування, створеною на підприємстві комісією, було складено акт розслідування професійного захворювання від 14 вересня 2021 року, в якому вказано, що внаслідок недосконалості робочого місця, технологічного процесу та устаткування, працюючи на підприємстві ОСОБА_1 підпадав під вплив підвищених параметрів важкої праці, вібрації, пилу. Загальна оцінка умов праці 3 клас 3 ступеню шкідливості. Тобто, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» протягом тривалого часу допускало порушення ст.13 Закону України «Про охорону праці», ст.153 КЗпП України, що й призвело до виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання (п.17 акта розслідування). За висновком МСЕК від 14 грудня 2021 року серії 12 ААА № 060076 ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності 40% первинно, з потребою забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення. У зв`язку із ушкодженням здоров`я через професійне захворювання позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав та продовжує зазнавати, у зв`язку з професійним захворюванням змінилися його образ та якість життя. Внаслідок отриманих профзахворювань він вимушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, без яких стан його здоров`я погіршується. Крім того, з огляду на наявні захворювання він постійно відчуває стійкий біль, обмеження рухів у шийному та поперековому відділах хребта з іррадацією в праві руку та ногу, порушення ходи, біль в плечових, ліктьових, колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих. Постійні фізичні страждання, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги позбавляє позивача можливості приділяти належну увагу своїй родині, яку він вже не взмозі повноцінно забезпечувати. Постійне перенесення больових відчуттів, залучення додаткових зусиль та коштів для проходження лікування, що призводить до нераціонального витрачання часу та зміни сталого способу життя, зменшує можливість в достатній мірі реалізовувати себе, повноцінно працювати, що відображається на погіршенні матеріального становища, втраті соціальних зав`язків та зниженні якості життя. Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди позивач, з огляду на ступінь втрати працездатності, а також розмір мінімальної заробітної плати, який визначений Законом України «Про державний бюджет на 2022 рік», враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, нервових переживань, істотних недоотриманих благ внаслідок втрати працездатності визначив в сумі 195 000 грн. (з розрахунку: місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2022 року 6 500 грн. * 30% втрати працездатності). Просив суд стягнути з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» на користь ОСОБА_1 195 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві (без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб); стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 процесуальні витрати 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» на користь ОСОБА_1 40 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійних захворювань (без утримання обов`язкових податків і зборів та інших обов`язкових платежів). Стягнуто з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» на користь ОСОБА_1 3 050 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 992 грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» ставить питання про зміну рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з утриманням податку з суми відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що положеннями Податкового кодексу України врегулювано питання оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, а тому визначення розміру моральної шкоди без утримання податків є незаконним. Крім того, вказує й на те, що розгляд питання оподаткування не є предметом розгляду даної справи. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 03 вересня 2007 року по 16 грудня 2016 року перебував у трудових відносинах із ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», правонаступником якого є ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», та працював обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком і ручним способом (молотками, зубилами і пневмоінструментом) термообрубувального цеху. Звільнений з підприємства 16 грудня 2016 року на підставі п.5 ст.36 КЗпП України по переведенню до ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій на ім`я ОСОБА_1 (а.с.17-21). Із 19 грудня 2016 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком і ручним способом (молотками, зубилами і пневмоінструментом) 3 розряду термообрубувальної дільниці сталефасоноливарного цеху в порядку переведення ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання». Звільнений 04 березня 2021 року із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажання, наказ №419-к від 03 березня 2021 року (а.с.21). Відповідно до акта №1 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 вересня 2021 року форми П-4 (а.с.4-6), за результатами проведення розслідування створеною комісією встановлено наявність у ОСОБА_1 професійних захворювань: 1) радикулопатія попереково-крижова L4-S1 білатерально, часто рецидивуючий перебіг, з вираженими статико-динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром; 2) вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії з частими акроангіоспазмами, з двостороннім плечолопатковим періартрозом, з гіпотрофією м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктових суглобів (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром; 3) пневмоконіоз першої стадії (s/s; 1/1). Емфізема легень першої стадії. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Як слідує з п.п.8, 9, 11 акта, дата встановлення остаточного діагнозу 17 серпня 2021 року; повідомлення про наявність у ОСОБА_1 хронічного професійного захворювання надійшло до територіального органу Держпраці 27 серпня 2021 року. Захворювання виявлено під час медичного огляду у відокремленому відділенні №4 ЛДЦ ТОВ «МЕДІКОМ» (а.с.4-зворот). У п.13 акта також зазначено, що умови праці ОСОБА_1 є шкідливими за загальною оцінкою 3 класу 3 ступеню, а саме: за вмістом хімічних речовин у повітрі робочої зони 3 класу 2 ступеню (шкідливі), за мікрокліматом - 3 класу 2 ступеню (шкідливі), за рівнем вібрації 3 класу 1 ступеню (шкідливі), за важкістю праці 3 класу 1 ступеню (шкідливі). Згідно з п.17 згаданого акта, підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужило те, що ОСОБА_1 виконував обробку, зачистку та вирубку пневматичним молотком або зубилами вручну складних і відповідальних відливків та деталей з внутрішніми ребрами та перегородками в важкодоступних місцях, видалення залишків стрижнів та каркасів з тонкостінних багатоканальних та відповідальних відливок, ливників та прибутків з відливок складної форми, вирубка дефектів у складних відливків та деталях за шаблонами. Внаслідок недосконалості робочого місця, технологічного процесу та устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів важкості праці, вібрації, пилу. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково- дослідного інституту промислової медицини від 17 серпня 2021 року №1462 підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: за період роботи з 03 вересня 2007 року по 16 грудня 2016 обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком та ручним способом (молоком, зубилами, пневмоінструментами). Відповідно до п.18 акта, причина виникнення хронічного захворювання: важкість праці - робоча поза (незручна % зміни) 37,5 % при нормі 25%; вібрація еквівалентний рівень локальної вібрації перевищує допустимий рівень на 3 дБ (76 дБ при ГДК 79 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99); пил фіброгенної дії перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації пилу переважно фіброгенної дії із вмістом діоксиду кремнію від 2 до 10% у 2,5 рази. Відповідно до п.20 вказаного акта, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 13 років 6 місяців в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівників структурних підрозділів, підприємств, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламентні нормативи, встановити неможливо. Як слідує з медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» №1462 від 17 серпня 2021 року (а.с.8-9) наявність у ОСОБА_1 хронічного захворювання вперше виявленого встановлена як професійного характеру захворювання 17 серпня 2021 року. Діагнози встановлені на підставі скарг на стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією у праві руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьових та колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих. Згідно профмаршрута: працював у шкідливих умовах праці 13 років 6 місяців, з яких 9 років 3 місяці у ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», 4 роки 2 місяці у ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД». Працездатність: протипоказана тяжка фізична праця, в умовах вібрації, впливу виробничого пилу, шуму. Повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворювання від 17 серпня 2021 року №877 (а.с.9). Внаслідок виявленого хронічного професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 14 грудня 2021 року вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% первинно, група інвалідності не визначена, з переоглядом 01 грудня 2022 року. Визначено потребу у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Вказані обставини підтверджуються копією довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №060076 від 14 грудня 2021 року, копією медичного висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини протокол №1462 від 17.08.2021 (а.с.7, 8-9). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. З акту №1 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 14 вересня 2021 року форми П-4 вбачається, що причиною професійних захворювань позивача є тривалий стаж роботи в умовах недосконалості робочого місця, технологічного процесу та устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів важкості праці, вібрації, пилу. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини роботодавця - ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди, що останнім фактично не оспорюється в апеляційній скарзі. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та не оспорюється відповідачем ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД». Що стосується вимог апеляційної скарги відповідача ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» про стягнення моральної шкоди з утриманням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, то вони не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України). Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 та зазначено про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. За таких обставин, правові підстави для зміни формування висновку суду першої інстанції щодо питання застосування положень підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`ю, відсутні. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» - залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 14 червня 2023 року. Головуючий: Судді: