Постанова 4857 № 460/898/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/898/21 пров. № А/857/2053/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-Конструкторське об`єднання «МААНС» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дудар О.М.), ухвалене за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи в м.Рівне 30 грудня 2022 року у справі №460/898/21 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-Конструкторське об`єднання «МААНС» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : 10.02.2021 Приватне підприємство «Виробничо-Конструкторське об`єднання «МААНС» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, просило визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №17470-13 від 10.12.2020, зобов`язати внести зміни до інтегрованої картки Підприємства з податку на прибуток шляхом зменшення нарахованої пені на суму 189 697,33 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підпункт 129.1.2 статті 129 ПК України встановлює застосування фінансової санкції до платників податків у виді нарахування пені від дня настання строку погашення податкового зобов`язання та за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету. Суд першої інстанції вказав, що у питанні застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, відповідно до висновків Верховного Суду не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, водночас положення статті 129 ПК України визначають підставу нарахування пені - порушення строків погашення податкового боргу. Суд першої інстанції зазначив, що сплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, що доводить відсутність складу податкового правопорушення. Суд першої інстанції вказав, що податкове зобов`язання є грошовим виразом існуючого для платника податків (в тому числі податкового агента) податкового обов`язку зі сплати певного податку, виникнення, а також порядок та строки сплати якого, обумовлені нормами податкового законодавства. Суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавець пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати саме податкового зобов`язання, визначеного ПК України, а строк сплати податкового зобов`язання, на відміну від грошового зобов`язання, становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, отже, період нарахування пені охоплює увесь час заниження податкового зобов`язання, в тому числі і період адміністративного та/або судового оскарження. Також, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.09.2022 №380/7694/20 та дійшов до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення від 02.09.2020 №00007350501 не може бути підставою для нарахування пені, оскільки: - ним не визначено розмір пені; - воно прийнято після сплати нарахованих зобов`язань та штрафних санкцій. Скаржник вказує, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Скаржник зазначає, що нарахування пені за правилами, визначеними п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного п. 57.3 ст. 57 ПК України, проте ПП «ВКО «МААНС» повністю сплатило податкове зобов`язання, відповідно до судового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 року у справі №460/2712/19. Скаржник вважає, що оскільки до інтегрованої картки позивача було внесено інформацію про нарахування пені, яка є необґрунтовано нарахованою, задля відновлення порушених прав позивача, податковий орган зобов`язаний виключити з інтегрованої картки платника податковий борг з пені з податку на прибуток. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області у період з 05 серпня 2019 року по 02 вересня 2019 року проводилася документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Виробничо-конструкторське об`єднання «МААНС» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.03.2019, за результатами якої 09.09.2019 складено акт перевірки №15/17-00-05-01/36921697. Відповідно до висновків зазначеного акта контролюючим органом встановлено, порушення Підприємством, зокрема: п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, п.14 ПСБО 7 «ОСНОВНІ ЗАСОБИ», ПСБО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 №92, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 076 644 грн, в т.ч. за 2017 р. -151 132 грн, за 2018 р. - 925 512 грн в т.ч. за 2 квартал 2018 року на суму 91 147 грн, за 3 квартал в 2018 р. на суму - 834 365 грн. На підставі акта перевірки від 09.09.2019 №15/17-00-05-01/36921697 ГУ ДПС у Рівненській області винесло податкове повідомлення-рішення від 01.10.2019 №00000320501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 1 076 644 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 538 322 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення Підприємство оскаржило у судовому порядку. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду 06.12.2019 у справі №460/2712/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року, позов Підприємства задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.10.2019 №00000320501, в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток у загальній сумі 850 500,00 грн. у тому числі 567 000,00 грн. за податковим зобов`язанням та 283 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. 25.08.2020 Підприємство сплатило визначену суму грошового зобов`язання у розмірі 764 466,00 грн. Після внесення донарохованих сум до ІКП по платежу «Податок на прибуток приватних підприємств» ПП «ВКО «МААНС» в автоматичному режимі в ІС «Податковий блок» нараховано пеню в сумі 189 697,33 грн. 10.12.2020 ГУ ДПС у Рівненській області прийняло податкову вимогу №1740-13, якою повідомило керівника Підприємства, що станом на 09.12.2020 сума податкового боргу становить 181 909,33 грн., у тому числі пеня - 181 909,33 грн. ПП «ВКО «МААНС» звернулось у ГУ ДПС у Рівненській області із заявою про перерахунок пені за результатами розгляду якої 22.12.2020 проведено скасування пені в розмірі 18 205,97 грн. 23.12.2020 Головне управління ДПС у Рівненській області листом №11688/10/17-00-07-07-11 повідомило позивача про перерахунок пені, а саме: скасування нарахованої пені на суму 18205,97грн. Залишок несплаченої пені - 171 491,36грн (т.1, а.с.55-56). 05.01.2021 Приватним підприємством «Виробничо-конструкторське об`єднання «МААНС» подано скаргу до ДПС України на податкову вимогу від 10.12.2020 №17470-13 (т.1, а.с.57-60), яка рішенням ДПС України від 27.01.2021 №2009/6/99-00-13-05-06 залишена без задоволення, а податкова вимога №17470-13 від 10.12.2020 - без змін (т.1, а.с.61-65). Вважаючи, що вказана податкова вимога є протиправною, прийнятою з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню, Підприємство звернулось з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до підпункту 14.1.162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Згідно з положеннями статті 129 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1). У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується. Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 статті 129 ПК України). У зазначений редакціях пункту 129.1 та 129.4 викладені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року. До 01.01.2017 пункт 129.1 статті 129 ПК України передбачав, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції до 01.01.2017 пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 вересня 2022 року у справі №380/7694/20 (адміністративне провадження №К/990/9577/22) відступив від висновків, викладених, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280/411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, відповідно до яких статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, та сформулював такий правовий висновок: «Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). З урахуванням вимог пункту 129.2 статті 129 ПК України у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов`язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження.» У постанові від 27 вересня 2022 року у справі №380/7694/20 Верховний Суд також здійснив аналіз судової практики з питання застосування норми статті 129 ПК України (у редакції чинній до 01 січня 2017 року) при нарахуванні контролюючим органом суми податку у разі виявлення його заниження та вказав, що за сформованою судовою практикою, підпункт 129.1.2 статті 129 ПК України встановлює застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені від дня настання строку погашення податкового зобов`язання та за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету. Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, від 11 червня 2020 року у справі №П/811/19/17. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду підстав для відступу від цієї позиції не вбачав. Згідно з розрахунком пені, наявного в матеріалах справах, позивачу нараховано пеню на суму заниженого податкового зобов`язання 764 466 грн.: по декларації з податку на прибуток за 2017 рік (граничний термін подання декларації 01.03.2017, граничний термін сплати 07.03.2018) нарахування пені на податкове зобов`язання в розмірі 151 132 грн. розпочинається 12.03.2018; по декларації за І півріччя 2018 (граничний термін подання декларації 09.08.2018, граничний термін сплати - 19.08.2018) нарахування пені на податкове зобов`язання в розмірі 91 147 грн. розпочинається 20.08.2018; по декларації за 9 місяців 2018 року (граничний термін подання декларації 09.11.2018, граничний термін сплати - 19.11.2018) нарахування пені на податкове зобов`язання в розмірі 91 147 грн. розпочинається 20.11.2018; нарахування пені на застосовані штрафні санкції розпочато 14.10.2019. Отже, пеня нарахована контролюючим органом за весь час заниження податкового зобов`язання, в тому числі за період судового оскарження, а базою для її нарахування використано частину зобов`язання, нарахування якої визнано правомірним в судовому порядку. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 54.3 статті 54 ПК України встановлено перелік випадків, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктом 57.4 статті 57 ПК України, який кореспондує положенням пункту 129.2 статті 129 ПК України, встановлено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу. Таким чином, вказаними нормами закріплено, що за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо ж під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків. Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що законодавець пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати саме податкового зобов`язання (сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України), визначеного ПК України. Строк сплати податкового зобов`язання, на відміну від грошового зобов`язання (сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня), становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, період нарахування пені охоплює увесь час заниження податкового зобов`язання, в тому числі і період адміністративного та/або судового оскарження. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку пені, така нарахована саме на суму заниженого податкового зобов`язання, правомірність збільшення якого підтверджена у судовому порядку, і за весь час його заниження (у тому числі за період судового оскарження), а тому дії відповідача, в межах, які оскаржуються позивачем, відповідають правовому регулюванню, встановленому положеннями статті 129 ПК України на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності нарахування позивачу пені, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-Конструкторське об`єднання «МААНС» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі №460/898/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко