Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/947/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 червня 2023 року м. Дніпросправа № 280/947/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року в адміністративній справі №280/947/23 (головуючий суддя першої інстанції Бойченко Ю.П.) за позовом Запорізької обласної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : Позивач 09.02.2023 року (згідно поштової накладної) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь Запорізької обласної прокуратури заборгованість за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого періоду у розмірі 6098,79 грн.. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 року визнано неповажними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, із відповідними доказами поважності причин пропуску строку; доказів сплати судового збору у розмірі 2684 грн.. 28.02.2023 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява, в якій позивач просив: - визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду; - відстрочити сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення по справі. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем зазначено про запровадження карантину та введення воєнного стану на території України. Також зазначає, що прокуратура зверталася з аналогічним позовом до суду ще 14.12.2021 року, вважаючи що до даної категорії справ необхідно застосовувати річний строк звернення відповідно до норм КЗпП. Вказану позовну заяву повернуто ухвалою суду від 25.05.2022 року, та лише 25.01.2023 року касаційну скаргу позивача на вказану ухвалу залишено без задоволення. Вважає, що наведені обставини є поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року визнано неповажними підстави, вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду, відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що звернувся до суду з таким позовом згідно положень ст.233 КЗпП України протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум. Вказує про об`єктивну неможливість своєчасного звернення до суду через карантинні обмеження та значну кількість захворювань працівників прокуратури. Оскільки позов поданий вперше 14.12.2021 року, а остаточне рішення по справі №280/422/22 прийнято лише 25.01.2023 року, апелянт не мав об`єктивної можливості звернутися до суду з тим самим позовом, між тими самими сторонами, з однакових підстав. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи. Згідно пункту 3 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема повернення заяви позивачеві (заявникові). Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин щодо відшкодування заборгованості за дні відпустки, що надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого періоду мають застосовуватися строки, визначені абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України. Суд зазначив, що відповідач була звільнена з органів прокурати з 05.05.2021 року, а лист Запорізької обласної прокуратури щодо погашення у добровільному порядку заборгованості отримала 16.08.2021 року. Проте, позов подано до суду лише 09.02.2023 року, з порушенням строку, встановленого чинним процесуальним законодавством. Наведені позивачем підстави поважності пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції визнав неповажними. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Відтак, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду позивач, як суб`єкт владних повноважень, повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом трьох місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Як зазначалось вище, відповідач - ОСОБА_1 перебувала на посаді прокурора Бердянської окружної прокуратури Запорізької області з 15.03.2021 року по 05.05.2021 року, тобто проходила публічну службу. В даному випадку позивач - Запорізька обласна прокуратура є суб`єктом владних повноважень, а тому у відповідності до абзацу другого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України з позовом до фізичної особи мав звернутись до суду у тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. З матеріалів справи вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 звільнена з посади прокурора та з органів прокуратури з 05.05.2021 року на підставі наказу Запорізької обласної прокуратури від 30.04.2021 року №632к. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 05.05.2021 року, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 19). Запорізька обласна прокуратура направила ОСОБА_1 лист від 28.07.2021 року №21-382вих-21 щодо погашення у добровільному порядку заборгованості в сумі 6098,79 грн., який отримано відповідачем 16.08.2021 року (а.с. 24, 25). Вказані обставини позивачем в апеляційній скарзі не заперечуються та не спростовуються. Відтак, Запорізька обласна прокуратура як суб`єкт владних повноважень, мала звернутись до адміністративного суду з даним позовом до 15.11.2021 року. Разом з тим, позивач звернувся до адміністративного суду лише 09.02.2023 року, тобто з порушенням визначеного законом строку звернення до суду. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що 14.12.2021 року він звертався до Запорізького окружного адміністративного суду з вимогами до ОСОБА_1 ,. Проте, така заява була повернута позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Судовими рішеннями першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі №280/422/22 було встановлено порушення Запорізькою обласною прокуратурою строків звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, судовими рішеннями у справі №280/422/22, які набрали законної сили, встановлено обставину, що Запорізькою обласною прокуратурою при зверненні 14.12.2021 року до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вже було порушено строки такого звернення. Посилання позивача в апеляційній скарзі на карантинні обмеження, встановлені в Україні та численні захворювання працівників Управління представництва інтересів Держави в суді Запорізької обласної прокуратури, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-IX, далі по тексту - Закон №731-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №731-IX процесуальні строки, які були продовжені, крім іншого, відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон №731-IX набрав чинності 17.07.2020 року. Тобто, період, у який особи мали право на продовження процесуальних строків у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби був обмежений з 20.03.2020 року по 06.09.2020 року. Скаржник не обґрунтовує, яким саме чином карантинні обмеження завадили йому своєчасно звернутися до суду з адміністративним позовом. Захворювання одного або кількох працівників Управління представництва інтересів Держави в суді Запорізької обласної прокуратури не є поважною підставою пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач є органом державної влади, у складі якого діє вказане Управління, а тому тимчасова непрацездатність працівників структурного підрозділу не є поважною підставою для невиконання таким органом приписів КАС України. Посилання скаржника на постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у якій вказано, що при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням статті 127 КЗпП України, суди мають врахувати, що роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил частини другої статті 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум. При цьому, позивач вважав, що до даної категорії справ необхідно застосовувати річний строк звернення відповідно до ч. 3 ст. 233 КЗпП України, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що як зазначалось вище, вказане питання вирішено вже рішеннями судів, в тому числі і Верховного Суду при розгляді справи №280/422/22 за позовом Запорізької обласної прокуратури до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. До того ж у вказаній постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 роз`яснення стосувалися справ, що виникають з цивільних правовідносин, зокрема трудових спорів щодо оплати праці. Крім того, вказана постанова була прийнята ще до прийняття КАС України. Посилання скаржника на введення воєнного стану, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на те, що скаржником не наведено жодних конкретних обставин та/або перешкод, які завадили позивачу, як суб`єкту владних повноважень, подати позов ще у 2021 році у строк, передбачений ч.2 ст.122 КАС України. Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану на території України» стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків подання позову, розгляду справ, інших процесуальних строків не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились. Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду та в апеляційній скарзі не наведено поважних причин пропущення встановленого КАС України строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення адміністративного позову. Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року в адміністративній справі №280/947/23 залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року в адміністративній справі №280/947/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко