Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/4879/23

Справа № 991/4879/23 Провадження № 1-кс/991/4900/23 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ВСТУПНА ЧАСТИНА [І]. Дата і місце постановлення [1-1]. 13 червня 2023 року, місто Київ. Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2]. Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання Маргарита ВАСИЛЕВСЬКА. Найменування (номер) кримінального провадження [1-3]. Інформація у скарзі відсутня Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1-4]. Інформація у скарзі відсутня. Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5]. Інформація у скарзі відсутня. Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6]. Скаржник - голова громадської організації «НОН-СТОП» ОСОБА_2 . МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ]. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1]. Вирішується питання за скаргою ОСОБА_2 , на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (надалі - САП), яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР). Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2]. Слідчий суддя встановив таке. 06 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у якій зазначає про те, що ним 01 червня 2023 року з використанням технологій електронної пошти, з накладенням ЕЦП (КЕП), з офіційної електронної пошти ГО «НОН-СТОП», а саме gononstopkharkiv@gmail.com, на офіційну електронну пошту Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а саме office@gp.gov.ua, було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення. У заяві про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_2 зазначає про те, що в діях народного депутата IX скликання ОСОБА_3 , підконтрольних йому фізичних та юридичних осіб та, по-перше, керівництва Харківської області та її силового блоку: ХОВА, ХОР, ХМР, ГУ Національної поліції Харківської області, Управління СБ України в Харківській області, ТУ ДБР у м. Полтава, ТУ БЕБ у Полтавській області, по-друге, керівництва та силового блоку Київської області: КМДА, КОВА, КОР, КМР, ГУ Національної поліції Київської області, Управління СБ України в Київській області, ТУ ДБР у м. Києві, ТУ БЕБ у м. Києві, Київська обласна прокуратура, по-третє, керівництва та силового блоку Херсонської області: Херсонська ОВА, Херсонська обласна рада, Херсонська міська рада, ГУ Національної поліції Херсонські області, Управління СБ України в Херсонській області, ТУ ДБР у м. Мелітополь, Херсонська обласна прокуратура, по-четверте, з податковими органами, а саме: ДПС України, ГУ ДПС у Київській області, ГУ ДПС у м. Києві, ГУ ДПС у Харківській області, ГУ ДПС у Херсонської області, за фактами зловживань та перевищень службових повноважень в інтересах ОСОБА_3 , вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, які передбачені ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України. Разом з тим, на даний час, в порушення вимог ст. 214 КПК України, відомості за вказаною заявою про вчинення кримінального правопорушення не внесені, про початок досудового розслідування не повідомлено, витяг з ЄРДР не надано. За таких обставин, ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у якій просить зобов`язати уповноважених осіб органу досудового розслідування Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в оборонній сфері внести відомості до ЄРДР та почати досудове розслідування за заявою голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_2 від 01 червня 2023 року про вчинення кримінального правопорушення. На підтвердження зазначеної у скарзі інформації ОСОБА_2 долучив до неї копії таких матеріалів: заяву про вчинення кримінальних правопорушень від 01 червня 2023 року; скріншоти з відомостями про доставку листа на електронну скриньку САП; статуту ГО «НОН-СТОП»; виписки з ЄДРПОУ; протоколу установчих зборів ГО «НОН-СТОП». У судове засідання заявник скарги ОСОБА_2 не прибув, про дату , час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у своїй скарзі просив розглянути її без участі скаржника. Уповноважена особа САП у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце була повідомлена належним чином. Слідчий суддя дослідив скаргу ОСОБА_2 та додані до неї матеріали. Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3]. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 КПК України: «Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом». Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом». Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 33-1 КПК України: «Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті». Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 КПК України: «Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим». Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України: «Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається». Відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, умовою підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду є вчинення злочину особою, яка обіймає будь-яку з посад, визначених п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Відповідно до вимог п. п. 2 та 3 ч. 5 ст. 216 КПК України: «Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов: 2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); 3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини». Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування». Відповідно до вимог примітки ст. 45 КК України: «Корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу». Відповідно до вимог ч. 1, 2, 3, 5 ст. 191 КК України: «Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, - карається штрафом від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 209 КК України: «Набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, -караються позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна». Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 364 КК України: «Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 368 КК України: «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища - карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, - карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна». Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 369 КК України «Пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища - караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб, - караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.» Відповідно до вимог п. п. 1 п. 2 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджене наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року, до Реєстру вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. п. 4 5 ч. 5 ст. 214 КПК України. Зі змісту зазначених норм видно, що належність кримінального правопорушення до підсудності Вищого антикорупційного суду визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності (умов підсудності), які встановлені ч. 1 ст. 33-1 КПК України, а саме: належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст. 45 КК України або/та кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України та обов`язковою наявністю хоча б однієї з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Умовами підсудності кримінального правопорушення Вищому антикорупційному суду, передбаченими п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, є вчинення кримінального правопорушення спеціальним суб`єктом. Умовою підсудності кримінального правопорушення Вищому антикорупційному суду, передбаченою п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, є розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, який у дві тисячі і більше разів має перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою правоохоронного органу, тобто перевищувати 5 200 000,00 гривень. Зі змісту скарги видно, що заявник просить внести відомості до ЄРДР за ознаками вчинення посадовими особами ХОВА, ХОР, ХМР, ГУ Національної поліції Харківської області, Управління СБ України в Харківській області, ТУ ДБР у м. Полтава, ТУ БЕБ у Полтавській області, КМДА, КОВА, КОР, КМР, ГУ Національної поліції Київської області, Управління СБ України в Київській області, ТУ ДБР у м. Києві, ТУ БЕБ у м. Києві, Київської обласної прокуратури, Херсонської ОВА, Херсонської обласної ради, Херсонської міської ради, ГУ Національної поліції Херсонські області, Управління СБ України в Херсонській області, ТУ ДБР у м. Мелітополь, Херсонської обласної прокуратури, ДПС України, ГУ ДПС у Київській області, ГУ ДПС у м. Києві, ГУ ДПС у Харківській області, ГУ ДПС у Херсонської області кримінальних правопорушень, передбачених . 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України. Враховуючи те, що заявником не конкретизовано, якими саме посадовими особами були вчинені зазначені вище злочини, слідчий суддя позбавлений можливості встановити їх належність до кола суб`єктів вчинення корупційних кримінальних правопорушень, які належать до підслідності НАБУ, а відповідно і до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, яка визначена вимогами ст. 33-1 КПК України, а також і предметну підсудність Вищого антикорупційного суду, з огляду на вимоги п. п. 1 - 3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Наведені обставини виключають можливість здійснення судового контролю слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. Крім того, слідчий суддя зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України, як і правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, є злочином з матеріальним складом вчинене у великих чи особливо великих розмірах, а обов`язковою умовою злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є наявність наслідків у вигляді істотної шкоди чи тяжких наслідків. Заява не містить будь-яких обставин, що вказували б на ознаки вчинення вищевказаними особами дій із зловживанням владою або використанням службового становища з метою одержання неправомірної вигоди, що в свою чергу є ознаками, які є обов`язковими для здійснення попередньої кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України. Слідчий суддя також враховує і те, що у заяві скаржника відсутні будь-які вказівки на існування мети отримання вказаними особами неправомірної вигоди, що є обов`язковою умовою для попередньої кваліфікації за цим складом злочину. За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що з інформації, яка міститься у заяві скаржника, не видно наявності обов`язкових ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема, наявності тяжких наслідків та мети отримання неправомірної вигоди міським головою та/або іншою особою. Слідчий суддя також зазначає, що у заяві ОСОБА_2 не зазначено обставин, які б свідчили про набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження тощо, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, тобто вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України. Зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів, також не вбачається наявності обставин, які свідчать про те, що будь-якою із перерахованих у заяві про вчинення кримінального правопорушення осіб, були вчинені кримінальні правопорушення передбачені ст. ст. 368 та 369 КК України, оскільки не заявником не зазначено відомостей про прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи, а також обставин пропозиції чи обіцянки службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди, що є обов`язковою умовою для попередньої кваліфікації за цим складом злочину. Слідчий суддя також зазначає, що підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо) з метою внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Ці обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але мають бути достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такої дії/бездіяльності як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Не повинно вноситися до ЄРДР повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у випадку, якщо викладені у ньому обставини не свідчать про існування ймовірності вчинення будь-якого кримінального правопорушення, та, якщо ці обставини не потребують перевірки засобами кримінального процесу з метою отримання зазначеного висновку, а також і у разі, якщо з його змісту неможливо встановити предмет або визначити попередню кваліфікації кримінального правопорушення. За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що зі змісту заяви неможливо встановити наявність ознак кримінальних правопорушень за ознаками ч. 5, ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, вчинених вищевказаними особами , а тому скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Крім того, слідчий суддя зазначає, що кримінальні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 258-5, ч. 3 ст. 365 КК України, на які посилається скаржник не належать до підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому вимоги скарги в цій частині знаходиться поза межами здійснення судового контролю слідчого судді Вищого антикорупційного суду. Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 214, 216, 303, 307, 372, 376 КПК України, дійшов висновку про те, що скарга ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженої особи САП задоволенню не підлягає. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ]. Висновки слідчого судді [3-1]. Слідчий суддя постановив. У задоволенні скарги ОСОБА_2 , на бездіяльність уповноваженої особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити. Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2]. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає. Слідчий суддя ОСОБА_1