Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/6360/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 червня 2023 року м. Рівне Справа № 569/6360/23 Провадження № 22-ц/4815/704/23 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Галінська В.В. Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції (вступної та резолютивної частин): о 10 год. 07 хв. 12 квітня 2023 року в м. Рівне Рівненської області Дати складення повного тексту не зазначено. Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 ; заінтересована особа 1 (особа, стосовно якої подано заяву): ОСОБА_2 ; заінтересована особа 2 (орган державної влади): Головне управління Національної поліції України в Рівненській області; за участі: ОСОБА_2 та його представника - адвоката Луцик Катерини Василівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Луцик Катерини Василівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2023 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , в с т а н о в и в: 10 квітня 2023 року до суду звернулася ОСОБА_1 із заявою, в якій просила видати обмежувальний припис у виді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , поклавши на нього на строк до 6 місяців такі обов`язки: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань менше 100 метрів до місця проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Необхідність вжиття заявленого заходу мотивувала тим, що з 21 жовтня 1983 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 і проживають вони у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їм та їхнім дітям на праві спільної сумісної власності. При цьому під час подружнього життя ОСОБА_2 влаштовує конфлікти, застосовує щодо неї фізичне та психологічне насильство. Так, у зв`язку з вчиненням домашнього насильства рішенням Рівненського міського суду від 13 травня 2022 року в справі №569/5662/22 видавався обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , яким визначались тимчасові обмеження його прав. Однак 09 квітня 2023 року її чоловік в черговий раз по місцю їх проживання вчинив по відношенню до неї домашнє насильство психологічного та економічного характеру. Працівниками поліції був складений щодо нього терміновий заборонний припис, а саме зобов`язано залишити місце проживання постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Рішенням Рівненського міського суду від 12 квітня 2023 року заяву задоволено. Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 (шість) місяців, яким визначено тимчасові обмеження його прав, а саме у виді: - заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборони ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 метрів до місця спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . На рішення суду представником ОСОБА_2 - адвокатом Луцик К.В. подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось, що суд під час вирішення такої заяви мав надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Однак, на переконання автора апеляційної скарги, звернення до правоохоронних органів вказує лише на наявність конфлікту між сторонами, і самі собою не доводять факту вчинення насильства заінтересованою особою щодо дружини. Тоді як це є необхідною умовою для застосування до особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені спеціальним законом. Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду від 12 жовтня 2021року у справі № 201/5512/20 зазначено, що неодноразові звернення заявника до правоохоронних органів та наявність термінового заборонного припису стосовно кривдника не підтверджують факт вчинення насильства, не є доказом вини у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України), і не є доказом вчинення адміністративного правопорушення. З наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. Учасники справи правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21 жовтня 1983 року. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 30 червня 1999 року ДП "Житлово-експлуатаційним управлінням ТОВ "Рівненський МЖК", квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 09 квітня 2023 року від ОСОБА_1 у РУП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення про те, що її чоловік порушив заборонний припис, повернувся та вчиняє домашнє насильство. За вказаним фактом було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 1732 КУпАП серії ВАБ № 939829. Окрім того, на підставі проведення оцінки ризиків відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис серії АА номер 128446, котрий передбачає зобов`язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання постраждалої особи та заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою терміном на 10 діб з 21 год. 09 квітня 2023 року до 21 год. 00 хв. 19 квітня 2023 року. Згідно з наданою начальником сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області Довжуком П.А. інформацією ОСОБА_1 неодноразово здійснювались виклики та реєструвались її звернення з приводу вчинення ОСОБА_2 насильства в сім`ї, а 09 квітня 2023 року та 06 травня 2022 року виносились термінові заборонні приписи. Рішенням Рівненського міського суду від 13 травня 2022 року заявник видавався обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 (два) місяці, яким визначались тимчасові обмеження його прав, а саме у виді: заборони ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 метрів до місця спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви. Відповідно до пунктів 3, 4, 6, 7, 8, 14 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. У частині другій статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Згідно частини третьої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 ч.1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"). Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19 вказано, що «відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. Тому висновок судів про неможливість задоволення вимог постраждалої щодо видачі обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав особи щодо прав на квартиру 1/8 частки у праві спільної власності на яку належить іншій особі, є помилковим, оскільки позбавляє позивача гарантій на спеціальні засоби правового захисту, які передбачені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Тому доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення суду на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду. Необхідність вжиття такого заходу зумовлена не лише самими зверненнями заявника до правоохоронних органів. Так, факт вчинення ОСОБА_2 систематичного домашнього насильства щодо ОСОБА_1 підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами у справі, а саме судовими рішеннями, якими кривдник притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 1732 КУпАП, рішенням суду про видачу обмежувального припису близько року тому, двічі винесення працівниками поліції термінового заборонного припису, наданою інформацією начальника сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області. Відносини учасників цієї справи не покращились, ОСОБА_2 не надає належної оцінки агресивності своїх дій, а це є достатнім підтвердженням наявності загрози здоров`ю заявника та існування ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. Поготів, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2023 року, винесеної за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №939829 від 09 квітня 2023 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1732 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Цим додаткового підтверджується доцільність застосування вжитого заходу та виправдовуються можливі ризики. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France, (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Луцик Катерини Василівни залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В.Боймиструк С.С.Шимків